вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"25" лютого 2021 р. Cправа № 902/931/20
Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом фермерського господарства "Імперія-Агро", с.Глинськ Калинівського району Вінницької області
до фізичної особи - підприємця Кучманюка Олега Володимировича, с.Сокиринці Вінницького району Вінницької області
про стягнення 313631,1 грн заборгованості згідно договору поставки
учасники процесу:
представник позивача: Бондар С.С. - керівник;
представник відповідача: Захарчук М.В., діє на підставі ордера.
До Господарського суду Вінницької області 22.09.2020 надійшла позовна заява фермерського господарства "Імперія-Агро" про стягнення з фізичної особи - підприємця Кучманюка Олега Володимировича суми основного боргу в розмірі 263397,60 грн та 50233,50 грн пені, що нараховані з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору №20-02-1 від 05.02.2020 в частині повної оплати за отриманий товар.
Ухвалою суду від 16.10.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/931/20, вирішено її розгляд здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
28.01.2021 судом постановлено ухвалу (із занесення її до протоколу судового засідання) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.02.2021.
На визначену судом дату (25.02.2021) з'явилися представники обох сторін.
Під час судового засідання, 25.02.2021, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. При цьому представник відповідача визнав позовні вимоги в частині основного боргу, проте проти стягнення пені заперечив.
Після закінчення судових дебатів суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати та орієнтовний час повернення.
На оголошення вступної та резолютивної частин рішення суду представники сторін в судове засідання не з'явилися.
Розглянувши матеріали господарської справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
05.02.2020 між фермерським господарством "Імперія-Агро" (далі по тексту також - Продавець, позивач) та фізичною особою - підприємцем Кучманюком Олегом Володимировичем (далі по тексту також - Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №20-02-1.
Відповідно до предмета Договору сторони узгодили, що в порядку та на умовах цього договору Покупець зобов'язується придбати та оплатити, а Продавець продати товар згідно переліку:
- Соняшник врожаю 2019 року (далі по тексту також - товар) ціна за одиницю товару (тону) складає 10200,00 гривень, у т.ч. ПДВ 20%, що складає 1700,00 гривень, але в будь-якому випадку загальна вартість та кількість товару розраховується згідно видаткових та товарно-транспортних накладних.
Відповідно до п.3 Договору поставка товару здійснюється партіями. Адреса доставки с.Сокиринці, Вінницький район, Вінницька область. Партія товару - кількість товару, що поставляється Продавцем на підставі однієї видаткової накладної або товарно-транспортної накладної.
Датою поставки вважається дата згідно видаткових та товарно-транспортних накладних товару до пункту призначення. Прийом - передача товару проводиться на підставі видаткової накладної, яка складається в двох екземплярах, - по одному для кожної сторони, і підписується представниками обох сторін, які наділені відповідними повноваженнями.
В розділі Договору "Порядок розрахунків та якість товару" сторони передбачили, що оплата товару здійснюється на умовах :
- 80% оплата вартості партії товару по факту завантаження;
- 20% вартості партії товару після отримання товару та реєстрації податкової(-их) накладних в ЄРПН та підписання усіх документів відповідно до договору.
Умови Договору також містять положення, згідно яких при неповній або несвоєчасній оплаті Покупцем вартості товару, він зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Сторони також визначили, що Договір вступає в силу з моменту його підписання представниками обох сторін і діє до 31.12.2020, але у будь-якому випадку до виконання Сторонами своїх зобов'язань по договору в повному обсязі.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу обумовлений товар на загальну суму 585888,00 грн, що підтверджується обопільно підписаними видатковими накладними: №3 від 05.02.2020 на суму 191148,00 грн, №5 від 07.02.2020 на суму 195840,00 грн, №8 від 16.02.2020 на суму 198900,00 грн та товарно-транспортними накладними №3 від 05.02.2020, №6 від 07.02.2020 та №8 від 16.02.2020.
Як слідує з матеріалів справи: фермерським господарством "Імперія-Агро" здійснено реєстрації податкових накладних в ЄРПН відносно зазначених вище господарських операції з поставки товару.
Поряд з тим, відповідачем не в повному обсязі виконано зобов'язання в частині оплати вартості отриманого товару. Матеріалами справи, зокрема платіжними дорученнями, підтверджується перерахування на рахунок Постачальника 322490,40 грн.
Несплата відповідачем заборгованості за отриманий товар в повному обсязі (в сумі 263397,60 грн) зумовила звернення позивача до суду з даним позовом.
З огляду на викладені обставини суд зважає на наступні законодавчі положення.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України (далі по тексту також - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст.655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковий для виконання сторонами.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
З огляду на наведені вище приписи законодавства, відсутність доказів проведення відповідачем розрахунків у повному обсязі за отриманий товар, суд вважає позовні вимоги про стягнення 263397,60 грн заборгованості правомірними та обґрунтованими.
При цьому суд констатує, що відповідач визнав наявність вказаної заборгованості, про що зазначено представником відповідача під час судового засідання 25.02.2021.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 50233,50 грн пені слід зазначити наступне.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно до ч.ч. 4, 6 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).
Сторонами в розділі Договору "Відповідальність сторін" узгоджено, що при неповній або несвоєчасній оплаті Покупцем вартості товару, він зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Беручи до уваги викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення Покупцем оплати вартості отриманого товару суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.
При цьому суд, визначаючись з періодом нарахування штрафної санкції враховує умови Договору, які містяться в розділі "Порядок розрахунків та якість товару", у зв'язку із чим констатує, що відповідач був зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару згідно видаткових накладних наступним чином:
- відносно видаткової накладної №3 від 05.02.2020 (на суму 191148,00 грн): 152918,40 грн (80% вартості отриманого товару) до 05.02.2020; 38229,60 грн (20% вартості отриманого товару) до 25.02.2020 (дата реєстрації ПН в ЄРПН).
- відносно видаткової накладної №5 від 07.02.2020 (на суму 195840,00 грн): 156 672,00 грн (80% вартості отриманого товару) до 07.02.2020; 39168,00 грн (20% вартості отриманого товару) до 25.02.2020 (дата реєстрації ПН в ЄРПН).
- відносно видаткової накладної №8 від 16.02.2020 (на суму 198900,00 грн): 159120,00 грн (80% вартості отриманого товару) до 16.02.2020; 39780,00 грн (20% вартості отриманого товару) до 10.03.2020 (дата реєстрації ПН в ЄРПН).
Таким чином, вірним є наступний період нарахування пені, які не виходять за межі визначені позивачем в позовній заяві та із врахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України :
- відносно поставки товару згідно видаткової накладної №8 від 07.02.2020: щодо 80% вартості отриманого товару (з 10.03.2020 по 07.08.2020); щодо 20% вартості отриманого товару (з 11.03.2020 по 10.09.2020);
- відносно поставки товару згідно видаткової накладної №3 від 05.02.2020: щодо 20% вартості отриманого товару (з 26.00.2020 по 25.08.2020);
- відносно поставки товару згідно видаткової накладної №5 від 07.02.2020: щодо 20% вартості отриманого товару (з 26.00.2020 по 25.08.2020).
Одночасно суд зазначає, що у п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року зазначено: "За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки."
Як вже зазначалося судом сторони передбачили, що пеня становить 0,1 % від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.
Однак враховуючи, що даною умовою договору встановлений розмір пені, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, - застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Здійснивши за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН" розрахунок пені, судом встановлено, що її розмір становить 18696,07 грн.
Враховуючи вказані обставини, вимоги позивач про стягнення штрафної санкції підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
При цьому суд зазначає, що відповідач заперечуючи проти стягнення пені не навів суду жодних аргументів, а також не надав будь-яких доказів, які б спростували заявлену позивачем вимогу.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
За правилами ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Кучманюка Олега Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 ) на користь фермерського господарства "Імперія-Агро" (вул.Басса, буд.41, с.Глинськ, Калинівський район, Вінницька область, 22425, ідент. код 39605253) 263397,60 грн основного боргу; 18696,07 грн пені та 4231,41 грн - судового збору.
3. В позові в частині стягнення 31537,43 грн пені відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Примірник повного судового рішення надіслати згідно переліку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також додатково на наступні електронні адреси сторін: позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_2 )
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 09 березня 2021 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи