Дата документу 03.03.2021 Справа № 554/3897/20
Провадження № 2/554/115/2021
03 березня 2021 року Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого - судді Савченко Л.І.
при секретарі - Пащенко Д.С.
за участю позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , представника відповідача - Баликової Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання дій незаконними, визнання листа незаконним, визнання запису у трудовій книжці незаконним, визнання укладення трудового договору безстроковим, внесення запису до трудової книжки, скасування наказу про звільнення як незаконного, відновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Щербанівської сільської ради в особі голови Процика І.С., в якому просив:
визнати дії сільського голови Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області Процика І.С. щодо порушення законодавства про працю України незаконними;
визнати лист виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 01.10.2019 року № 2-29/2266 «Повідомлення про звільнення» як незаконний;
визнати незаконним запис у трудовій книжці про прийняття ОСОБА_1 тимчасово виконуючим обов'язки головного спеціаліста у відділ містобудування, земельних ресурсів та природокористування, як такий, що внесено з порушенням положень законодавства про працю в Україні;
визнати укладення трудового договору як безстрокового;
внести запис до трудової книжки у відповідності до вимог КЗпП України;
скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул, як незаконний;
відновити ОСОБА_1 на посаді згідно виправленого запису у трудовій книжці з моменту прийняття;
стягнути із Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області заробітну плату на користь ОСОБА_1 за весь час вимушеного прогулу в повному обсязі;
стягнути із Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.;
судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що згідно розпорядження виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району № 92-ОС від 31.07.2019 року він був прийнятий тимчасово для виконання обов'язків головного спеціаліста у відділ містобудування, земельних ресурсів та природокористування. Однак, запис до трудової книжки про прийняття на роботу був внесений із грубим порушенням діючих нормативних актів. Так, термін «тимчасово виконувач обов'язків» тоді, коли ця посада постійна, яка передбачає укладення безстрокового трудового договору в разі успішного проходження випробувального терміну, в трудовому законодавстві взагалі відсутній. Крім того, записи до трудової книжки вносяться у чіткій відповідності до вимог положень Постанови КМУ від 27.04.1993 року № 301. Проте в порушення цієї вимоги в трудовій книжці взагалі відсутнє посилання на будь-яку статтю КЗпП України, яка б свідчила про умови його прийняття на роботу, а саме з випробувальним терміном. Ні з посадовою інструкцією, ні з іншими внутрішніми документами він ознайомлений не був, а тому прийняття на роботу з випробувальним терміном для нього було несподіваним. Крім того, прийнявши його на одну посаду, сільський голова фактично використовував його по іншій посаді, яка називалася «Інспектор по благоустрою». За таких обставин, його здоров'я погіршилося. На момент прийняття на роботу йому був поставлений діагноз - онкологічне захворювання передміхурової залози. Через місяць він змушений був звернутися до лікарні, де йому був проведений курс хіміотерапії. Кошти йому були потрібні, тому він мав намір вийти на роботу. Звернув увагу, що заробітна плата за місцем роботи складала майже 12 000 грн., а лікарняні нараховані з мінімальної заробітної плати 4 700 грн. Перед тим, як вийти на роботу з лікарняного, він отримав незрозумілого листа від виконкому Щербанівської сільської ради про його звільнення із займаної посади, але не з посади інспектора по благоустрою, обов'язки по якій фактично виконував, а з посади т.в.о.головного спеціаліста, по якій жодного дня не працював, як такого, що не пройшов випробувального терміну. Вважає вказане «Повідомлення про звільнення» грубим порушенням з боку сільського голови, оскільки направлене на його адресу в період перебування на лікарняному. Крім того, лист має назву «Повідомлення про звільнення, тоді як в тексті мова йде про попередження про звільнення на підставі п.11 ст. 40 КЗпП України. Внаслідок таких дій сільського голови у нього на фоні нервових потрясінь розвинулася полінейропатія нижніх кінцівок, при цьому він змушений був лікуватися від двох хвороб. В результаті він отримав другу групу інвалідності. Вказав, що після того, як 09.04.2020 року вдруге пройшов обласну онкологічну МСЕК і йому було присвоєно 2 групу інвалідності, 10.04.2020 року передав через знайомого юриста до сільської ради всі необхідні документи, а саме лікарняний лист, документ про присвоєння другої групи інвалідності і заяву про надання тарифної відпустки. В той час в Україні був оголошений загальний карантин, але сільський голова надав вказівку заборонити реєструвати його заяву як вхідну документацію, тому в цей день 10.04.2020 року він направив її поштовою кореспонденцією. Випадково, подзвонивши до бухгалтера Щербанівської сільської ради щодо нарахування йому відпускних, дізнався, що його звільнено за прогули та нараховано розрахункові. При цьому його не повідомили про намір звільнення з таких підстав, до цього часу не вручена трудова книжка. Вважає своє звільнення незаконним, внаслідок чого йому спричинено моральної шкоди. З цих підстав, звернувся до суду з позовом.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 08 травня 2020 року позовну заяву залишено без руху, з наданням строку для усунення недоліків.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 25 травня 2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Від відповідача Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що виконавчий комітет Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області є самостійним виконавчим органом сільської ради згідно Положення від 04.01.2018 року і працівники апарату приймаються на роботу та звільняються з роботи сільським головою відповідно до вимог чинного законодавства. При оформленні свого першого листка непрацездатності позивачем не вірно вказано місце роботи, зазначено Щербанівська сільська рада, що свідчить про необізнаність працівника із займаною посадою та місцем роботи, пізніше помилку було усунуто. ОСОБА_1 було прийнято на посаду до Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, що свідчить про те, що трудові відносини між позивачем та Щербанівською сільською радою Полтавського району Полтавської області не оформлялися (а.с.80-81).
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 08 липня 2020 року замінено відповідача Щербанівську сільську раду Полтавського району Полтавської області на виконавчий комітет Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с.101-102).
Від відповідача Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує. Вказує, що відомості до трудової книжки вносилися відповідно до вимог Постанови КМУ «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року № 301 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці № 58 від 29.07.1993. Твердження про відсутність посилання в трудовій книжці на будь-яку статтю КЗпП України, яка б свідчила про умови прийняття на роботу з випробувальним терміном, є безпідставним, оскільки така умова була застережена у наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу, що передбачено ст. 26 КЗпП України. З наказом про прийняття на роботу позивач був ознайомлений під підпис. Посадова інструкція йому також була надана для ознайомлення і підписання, однак у зв'язку із постійним перебуванням на лікарняних, до виконання трудових обов'язків він так і не приступив. Твердження щодо неправомірного нарахування лікарняних у розмірі 4700 грн. при заробітній платі 12 000 грн. спростовується положеннями чинного законодавства. Крім того, зазначає, що з 05.09.2019 року по 05.04.2020 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному. Згідно листа непрацездатності серії АДЯ № 336083, останній робочий день ОСОБА_1 05.04.2020 року, а тому працівник повинен був з'явитися на роботу 06.04.2020 року та приступити до виконання своїх трудових обов'язків. Однак він на роботу не з'явився, про причини неявки не повідомив. Тому звільнення за прогули вважає законним. Позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди також вважає незаконною та необгрунтвоаною, оскільки позивачем не надано доказів наявності у нього моральної шкоди, причинного зв'язку між шкодою та виникненням конфліктної ситуації між позивачем і відповідачем. Розмір моральної шкоди також не підтверджено. Діагноз позивачу поставлено до прийняття на роботу, а встановлення інвалідності пов'язано із прогресивним розвитком захворювання,а не виконанням трудових функцій (а.с.107-113).
Позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якій вказав, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а тому позов підтримує у повному обсязі (а.с.188).
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Надав розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10.04.2020 року по 03.03.2021 року, в якому визначив суму середнього заробітку у розмірі 51 156 грн.(а.с.262).
Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримав, з підстав, наведених у позові.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, з підстав наведених у відзиві.
Заслухавши учасників справи, свідків, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 29 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до сільського голови Щербанівської сільської ради Процика І.С. із заявою про прийняття його на роботу т.в.о. головного спеціаліста у відділ містобудування, земельних ресурсів та природокористування з 05 серпня 2019 року (а.с.114).
Наказом (розпорядженням) сільського голови Процика І.С. Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області № 92-02 від 31 липня 2019 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду т.в.о. головного спеціаліста відділу містобудування, земельних ресурсів та природокористування Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з 05 серпня 2019 року зі строком випробування 2 місяці (а.с.82).
Із вказаним наказом 05 серпня 2019 року ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його підпис (а.с.82).
Відповідно до п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці № 58 від 29.07.1993 року, відомості про роботу зазначаються в наступному порядку: 2.14. У графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то
цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".
Відповідно до 2,3 Постанови Кабінету Мінстрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року № 301, при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку . Без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше . Трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб'єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.
З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.04.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 05.08.2019 року прийнято тимчасово виконання обов'язків головного спеціаліста у відділ містобудування, земельних ресурсів та природокористування Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області на підставі Розпорядження № 920ОС від 31.07.2019 року (а.с.126).
Таким чином, позовна вимога про визнання незаконним запису у трудовій книжці про прийняття ОСОБА_1 тимчасово виконуючим обов'язки головного спеціаліста у відділ містобудування, земельних ресурсів та природокористування , як такого, що внесений з порушенням положень законодавства про працю в Україні, а також позовна вимога про внесення запису до трудової книжки у відповідності до вимог КЗпП України є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідно ч.1 до ст. 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.
У наказі Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області № 92-02 від 31 липня 2019 року про прийняття ОСОБА_1 на роботу містилося застереження про випробувальний строк 2 місяці (а.с.115). Із вказаним наказом позивач був ознайомлений.
З огляду на викладене, позивачем не доведено позовних вимог про визнання укладення трудового договору як безстрокового, оскільки прийняття на роботу з випробувальним терміном передбачено ст. 26 КЗпП України, про що був ознайомлений позивач.
Необгрунтованими суд вважає і вимоги про визнання дій сільського голови Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області Процика І.С. щодо порушення законодавства про працю, оскільки вони є неконкретизованими, із вказаних вимог не вбачається, в чому саме позивач вважає дії незаконними.
Вирішуючи спір в частині вимог про визнання листа виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 01.10.2019 року № 2-29/2266 «Повідомлення про звільнення» як незаконного, суд виходить з наступного.
Як слідує із повідомлення про звільнення № 02-29/2266 від 01.10.2019 року сільського голови ОСОБА_4 , ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до ст. 28 КЗпП України, у разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Зазначено, що п.11 ст. 40 КЗпП України встановлює, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування. На підставі вищезазначеного, попереджено про звільнення із займаної посади т.в.о. головного спеціаліста відділу містобудування, земельних ресурсів та природокористування виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області на підставі п.11 ст. 40 КЗпП України (а.с.16).
Відповідно до п.11 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.
Згідно ч.2 ст. 28 КЗпП України у разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.
Враховуючи, що ОСОБА_1 був прийнятий на посаду т.в.о. головного спеціаліста відділу містобудування, земельних ресурсів та природокористування Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з 05 серпня 2019 року зі строком випробування 2 місяці, роботодавець зобов'язаний був попередити його про звільнення на підставі п.11 ст. 40 КЗпП України в разі встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі.
Доводи позивача, що його не мали права звільняти в період перебування на лікарняному, є передчасними, оскільки таке звільнення не відбулося. Обставини невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі не були предметом дослідження у даній справі, оскільки позовні вимоги з цих підстав не заявлялися.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Разом з тим, позовні вимоги про скасування наказу про звільнення та відновлення ОСОБА_1 на посаді суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Згідно наказу № 54-ОС (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 10.04.2020 року сільського голови ОСОБА_4 . Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_1 звільнено з посади т.в.о. головного спеціаліста відділу містобудування, земельних ресурсів та природокористування у зв'язку з прогулом без поважних причин, на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України (а.с.83).
Згідно ч.ч.1,2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Як встановлено судом, звільнення позивача було вчинено з підстав, передбачених п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
При цьому в силу норм законодавства для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами визначаються такі причини, що виключають вину працівника.
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана;2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Порядок застосування дисциплінарних стягнень передбачено нормами ст. 149 КЗпП України, згідно з якою до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Статтею 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Як встановлено судом, наказ про припинення трудового договору № 54-ОС від 10 квітня 2020 року не містить відомостей про тривалість прогулу, за який було звільнено ОСОБА_1 , підстави винесення наказу також відсутні.
Таким чином, зі змісту наказу не вбачається в чому полягало порушення трудової дисципліни, за який було звільнено позивача.
Із матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2020 року Розпорядженням № 53-ОС була створена комісія для проведення службової перевірки за фактом відсутності працівника ОСОБА_1 на роботі (а.с.134).
З доповідної записки начальника відділу містобудування, земельних ресурсів та природокористування від 10 квітня 2020 року вбачається, що 10 квітня 2020 року представник працівника ОСОБА_1 , не надавши підтверджуючих документів своїх повноважень, передав йому лист непрацездатності ОСОБА_1 , з якого слідує, що лікарняний мав закінчитися 05.04.2020 року, тому з 06 квітня 2020 року він мав з'явитися на роботі та приступити до виконання своїх обов'язків. В період часу з 06.04.2020 року - 10.04.2020 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі, про причини неявки не повідомляв. На неодноразові дзвінки, щоб дізнатися причини неявки його на роботі, ОСОБА_1 не відповідав (а.с.133).
На підставі Акту № 1 від 10.04.2020 року «Про відсутність на робочому місці», складеного головним бухгалтером відділу Бухгалтерського обліку та звітності ОСОБА_5 , начальником відділу містобудування, земельних ресурсів та природокористування Закорою А.В., спеціалістом загального відділу Блажко Т.Ю., ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважних причин 10 квітня 2020 року з 08.00 до 17.00, а також з 06.04.2020 року по 10.04.2020 року, хоча згідно листа непрацездатності повинен був з'явитися на роботі та приступити до виконання своїх трудових обов'язків з 06.04.2020 року (а.с.132).
Як слідує із Табелю обліку використання робочого часу за квітень 2020 року, ОСОБА_1 з 06.04.2020 року по 10.04.2020 року встановлені прогули (а.с.131).
Як слідує із Листка непрацездатності серії АДЯ № 336083 виданого 20 березня 2020 року, ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Полтавська центральна районна лікарня» Полтавської районної ради з 21.03.2020 року по 30 березня 2020 року, з 31.03.2020 року по 09 квітня 2020 року. При цьому, у Листі непрацездатності міститься виправлення , а саме дата, по яку ОСОБА_1 був звільнений від роботи «дев'яте квітня» виправлена на «п'яте квітня». Також у вказаному Листі непрацездатності зазначено, що останній був оглянутий у МСЕК 09.04.2020 року, за висновком МСЕК інвалідність ІІ групи отримано з 06.04.2020 року, визнано інвалідом другої групи з 06 квітня 2020 року (а.с.116).
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що ОСОБА_1 лікувався у Полтавській ЦРЛ та знаходився під наглядом онколога. На той час вона працювала у Полтавській ЦРЛ головою ЛКК. ОСОБА_1 знаходився на лікуванні та проходив кожні 10 днів ЛКК. У останньому Листі непрацездатності, який видавався на МСЕК, встановлено групу інвалідності, а тому на підставі наказу № 455 вони закривають лист непрацездатності днем встановлення групи інвалідності. Днем встановлення інвалідності був 06.04.2020 року, тому лікарняний тривав до 05.04.2020 року, перед днем встановлення інвалідності. 06.04.2020 року ОСОБА_1 повинен був стати до роботи. Також вказала, що оглянутий він був у МСЕК 09.04.2020 року, а документи були направлені туди 06.04.2020 року. Коли лікар продовжували лікарняний 31.03.2020 року, вона продовжила його на 10 днів до 09.04.2020 року, але коли повернулися документи із МСЕК, лікар дивиться коли у МСЕК проставлено дату огляду. Також вказала, що виправлення було здійснено після 06.04.2020 року, тому що 09.04.2020 року проводився огляд ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показала, що працює лікарем в Полтавському обласному онкодиспансері, де лікувався ОСОБА_1 . Вона неодноразово оформляла йому лікарняні листи. Коли онко-МСЕК дала дозвіл на оформлення інвалідності, хворий зібрав документи і передав на ЛКК. 09.04.2020 року ОСОБА_1 прийшов з лікарняним після комісії онко-МСЕК та було встановлено, що він був оглянутий 09.04.2020 року, а 06.04.2020 року встановлено групу.
Із листа Полтавського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду у Полтавській області Фонду соціального страхування України від 30.04.2020 року № 10-01-241 вбачається, що п.4.3 наказу МОЗ України від 13.11.2001 року № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян», у разі визнання хворого інвалідом листок непрацездатності закривається днем надходження документів хворого
на МСЕК, дата встановлення інвалідності обов'язково вказується у
листку непрацездатності. Відповідно до п.1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом МОЗ України, Міністерства Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 03.11.2004 N 532/274/136-ос/1406 Листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів. Пунктами 3.9-3.11 наказу № 532 визначено, що у графі «Направлений на МСЕК» здійснюється запис дати направлення документів на МСЕК, що підтверджується підписом голови лікарсько-консультативної комісії, у графі "Оглянутий у МСЕК" зазначають дату огляду хворого, у графі "Висновок МСЕК" робиться відповідний запис, що
засвідчується підписом голови МСЕК та печаткою МСЕК: "визнаний інвалідом певної групи та категорії". У разі визнання хворого інвалідом дата встановлення
інвалідності повинна збігатися з днем надходження (реєстрації)
документів у МСЕК. Вказано, що відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 06.09.2016 року № 293/18/99-16 період з дати направлення документів на МСЕК і по дату огляду хворого, які зазначені у листку непрацездатності, є періодом тимчасової непрацездатності застрахованої особи, календарні дні якого не відпрацьовані з поважної причини «Тимчасова непрацездатність» (п.3 Порядку), а тому підлягають відображенню у табелях обліку робочого часу на підприємствах, установах та організаціях. У зв'язку із цим, порушень КНП «Полтавська центральна районна клінічна лікарня Полтавської районної ради» не вбачається (а.с.37-38).
Згідно ч.3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Таким чином, неявка позивача на роботу з 06 по 09 квітня 2020 року відбулася з поважних причин, оскільки вважається періодом тимчасової непрацездатності. Підстави для звільнення за прогули за вказаний період у роботодавця були відсутні.
Крім того, відповідачем не з'ясовано поважність причини неявки на роботу ОСОБА_1 10.04.2020 року.
Як слідує із пояснень останнього, в Україні в той період був оголошений карантин, у зв'язку із поширенням хвороби COVID-19, він підпадав під категорії вразливих верств населення, а тому надіслав спочатку через представника, а потім поштовим відправленням заяву про надання йому щорічної відпустки.
Проте, роботодавець в порушення ст. 149 КЗпП України не зажадав пояснень від ОСОБА_1 , не врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Крім того, звільнення позивача було проведено без отримання попередньо згоди профспілкової організації, що передбачено ст. 43 КЗпП України.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що звільнення позивача ОСОБА_1 із займаної посади за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з прогулом проведено відповідачем з порушенням трудового законодавства.
Так, уповноваженим органом в наказі про звільнення не вказано періоду, який визнано прогулом, підстави винесення наказу також відсутні. Також від працівника не відібрані пояснення, не отримано попередньої згоди профспілкової організації. Крім того, роботодавцем не встановлено поважність причини відсутності на роботі з 06.04.2020 року по 10.04.2020 року, не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
За таких обставин, позовні вимоги в частині скасування наказу про припинення трудового договору та поновлення на посаді підлягають задоволенню.
При цьому суд поновлює позивача на посаді, з якої він був звільнений, а не з врахуванням виправленого запису у трудовій книжці, так як у задоволенні вказаних позовних вимог було відмовлено.
Статтею 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оскільки у судовому засіданні неправомірність звільнення ОСОБА_1 знайшла своє підтвердження, останній поновлений на роботі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.
З урахуванням цих норм, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата.
Відповідно до п.5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Відповідно до ст.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати цей порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Відповідно до ст.2 абзац 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до ст.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до вищевказаних положень суд визначає розмір середньої заробітної плати позивача за період затримки розрахунку з 10.04.2020 року по 03.03.2021 року.
При цьому, суд враховує, що відповідно до вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України, справи розглядаються в межах заявлених вимог.
З розрахунку наданого позивачем, виходячи із мінімальної заробітної плати, його середньоденна заробітна плата становить 239, 39 грн., за період з 10.04.2020 року по 03.03.2021 року кількість робочих днів становила 225, а тому середній заробіток за цей період становить 51 837 , 80 грн. Враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню сума середнього заробітку, заявлена позивачем у розмірі 51 156 грн.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України власником або уповноваженим ним органом моральна шкода відшкодовується працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В судовому засіданні позивачем доведено наявність моральних страждань, які були спричинені в результаті протиправних дій відповідача, пов'язаних із його незаконним звільненням. Позивач втратив спокій, постійно переживав, через втрату роботи та засобів для існуванн тоді, коли кошти йому вкрай були потрібні для лікування.
Суд, вирішуючи справу в межах вимог та на підставі наданих до суду доказів, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, приходить до висновку, що вимоги про відшкодування моральної шкоди, які є похідними від позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 000 грн.
При цьому, доводи позивача, що стан його здоров'я значно погіршився і він отримав інвалідність через дії відповідача не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується вимогами ст.141 ЦПК України та приходить до висновку про стягнення із Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області на користь держави судового збору у сумі 2 102 грн. (840, 80 грн. - за вимогу про скасування наказу, 420, 40 грн. - за частково задоволену вимогу про відновлення на посаді, 840, 80 грн. за вимогу про стягнення середнього заробітку, 50 грн. - за частково задоволену вимогу про відшкодування моральної шкоди). Судовий збір за решту позовних вимог віднести на рахунок держави, на підставі ч.6 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 229, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Скасувати наказ № 54-ОС (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 10.04.2020 року сільського голови Процика І.С. Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про звільнення ОСОБА_1 з посади т.в.о. головного спеціаліста відділу містобудування, земельних ресурсів та природокористування у зв'язку з прогулом без поважних причин, на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_1 на посаді т.в.о. головного спеціаліста відділу містобудування, земельних ресурсів та природокористування Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з 10 квітня 2020 року.
Стягнути із Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 51 156 грн.
Стягнути із Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 5 000 грн.
Стягнути із Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області на користь держави судовий збір у сумі 2 102 грн.
Судовий збір за решту позовних вимог віднести на рахунок держави.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м.Полтави шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач - Виконавчий комітет Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, місце знаходження: 38750 Полтавська обл.., Полтавський р-он, с.Щербані, вул..Центральна, 2, код ЄДРПОУ 24565876.
Повне рішення складено 09 березня 2021 року.
Суддя Л.І. Савченко