Справа № 265/2619/16-ц
Провадження № 4-с/265/1/21
02 березня 2021 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Костромітіної О.О.,
за участю секретаря судового засідання Вакуленко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Спіркової Аліни Володимирівни, заінтересована особа: ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку»,
ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Спіркової А.І., стягувач: ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку», щодо накладення арешту на кошти боржника.
В обґрунтування скарги посилається на те, що заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 08.08.2016 року №265/2619/16-ц задоволено позовні вимоги ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_1 , стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВБР» заборгованість за кредитним договором ІКСАSHVG.199441.004 від 31.03.2014 року у розмірі 31 658,00 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378,00 гривень. 07.07.2017 року виконавцем Лівобережного ВДВС м.Маріуполя відкрито виконавче провадження № 54246832 за виконавчим листом № 265/2619/16-ц, виданим 26.09.2016 року Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» заборгованість за кредитним договором в розмірі 31658,00 грн. 07.08.2019 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. Позивачем відкрито розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 у відділенні № 14 АТ «ПУМБ» м.Маріуполя для зарахування заробітної плати, проте розпоряджатися власною заробітною платою він не може через арешт коштів на його рахунках як боржника у виконавчому провадженні №54246832. Зазначає, що накладення арешту на зарплатний рахунок поза межами розміру у 20% заробітної плати є протиправним та просить суд визнати протиправною постанову старшого державного виконавця Лівобережного відділу ДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Спіркової А.В. у ВП № 54246832 від 07.08.2019 року в частині арешту грошових коштів ОСОБА_1 для виплати заробітної плати та скасувати дану постанову в частині накладання арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок № НОМЕР_1 , як заробітна плата ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , відкритий у відділенні № 14 АТ «ПУМБ» м.Маріуполя.
09.11.2020 року головний державний виконавець Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Чепурна Т.С. надала до суду відзив на скаргу, в якому зазначає, що з моменту коли боржник ОСОБА_1 дізнався про накладення арешту на кошти і коли звернувся до суду минуло 9 місяців, строк на оскарження даної постанови минув. Рахунок НОМЕР_1 був відкритий в АТ «ПУМБ» після винесення постанови від 07.08.2019 року, а банк, на якого нормами статті 52 ЗУ «Про виконавче провадження» покладено обов'язок визначати статус рахунку та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника, які знаходяться на рахунку не виконав. У відділі ДВС також перебували інші виконавчі провадження, які також фактично виконані не були. На рахунок органу державної виконавчої служби суми коштів, стягнутих з боржника та достатніх для погашення боргів за виконавчими документами, не надходили. Документального підтвердження про сплату сум боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження до відділу ДВС не надходили. На підставі зазначеного просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги про визнання протиправною та скасування постанови в частині арешту про арешт грошових коштів від 07.08.2019 року, відмовити у задоволенні скарги у частині визнання дій державного виконавця протиправними та в частинні визнання протиправною та скасування постанови в частині арешту грошових коштів від 07.08.2019 року.
01.12.2020 року ОСОБА_1 надано до суду додаткові пояснення, згідно яких зазначає, що копію листа №17.1-23/17502 від 11.09.2020 Лівобережного ВДВС м. Маріуполя скаржник отримав на руки 28.10.2020 року. Таким чином з дня ознайомлення скаржника з рішенням №17.1-23/17502 від 11.09.2020 до подання скарги до суду строк для звернення зі скаргою не пропущено. Накладення арешту на кошти на рахунку для зарахування заробітної плати за виконавчим документом, який повернуто стягувачу, не сприяє реальному виконанню рішення суду, адже списань з рахунку не відбувається. Скаржник не проти погашати заборгованість із заробітної плати в межах суми утримання за виконавчим документом. Однак на примусовому виконанні не знаходиться жодного виконавчого документа про стягнення заборгованості зі скаржника. На підставі зазначеного просить суд задовольнити його скаргу у повному обсязі.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву з проханням розглянути скаргу без його участі, просив суд задовольнити скаргу.
Головний державний виконавець Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Чепурна Т.С. в судове засідання не з'явилась, надала до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Лівобережного ВДВС у м.Маріуполі.
Стягувач ПАТ «ВБР», будучи належним чином повідомлений про день та час слухання справи, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином. Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача у судове засідання, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає розгляду справи, тому суд розглянув скаргу за його відсутності.
Враховуючи позиції учасників розгляду скарги, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконані в Лівобережному відділі державної виконавчої служби у м. Маріуполі Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебуває виконавче провадження ВП № 54246832, відкрите 07.07.2017 року за виконавчим листом № 265/2619/16-ц, виданим 26.09.2016 року Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» заборгованість за кредитним договором в розмірі 31658,00 грн.
07.08.2019 року для забезпечення виконання рішення суду, керуючись ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження», державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках в АТ «ПУМБ», АТ КБ «Сбербанк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «ПриватБанк», на загальну суму 35023,80 гривень.
Відповідно до довідки, виданої АТ «ПУМБ» 17.03.2020 року, ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно довідки № 2366, виданої ПрАТ «ММК ім.Ілліча» 09.07.2020 року, перерахування коштів заробітної плати ОСОБА_1 проводиться на картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПУМБ» м.Маріуполя.
Також боржником ОСОБА_1 було надано суду копію трудової книжки серії НОМЕР_3 , виданої 07 листопада 2015 року на ім'я ОСОБА_1 , відповідно до якої останній 16.03.2020 року прийнятий на роботу в ПрАТ «ММК ім.Ілліча» м.Маріуполь, що узгоджується з виписками банку за рахунками боржника, на які боржнику з вказаної установи надходить заробітна плата.
Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ч.1 ст. 449 ЦПК України, с каргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Судом встановлено, що скаржник ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права 28.10.2020 року, що підтверджується його особистою розпискою про отримання відповіді Лівобережного відділу ДВС у м.Маріуполі (а.с. 193-194), а звернувся до суду із вказаною скаргою 03.11.2020 року, тобто в межах десятиденного строку звернення до суду .
Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року N 1404-VIII.
Відповідно до статті 1 Закону 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону 1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 18 Закону 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
В статті 48 даного Закону закріплено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Згідно із частиною 3 статті 52 Закону 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до статті 56 Закон 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копія постанови, якою накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, порядок здійснення відрахувань здійснюються відповідно до статей 68 - 70 Закону України «Про виконавче провадження».
При виконанні в примусовому порядку виконавчих документів стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Частиною 2 статі 70 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоровця, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів. Копія зазначеної постанови залишається у виконавчому провадженні на контролі.
При вирішенні скарги по суті суд наголошує, що приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року N 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Заробітна плата в розумінні поняття "власності" є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України "Про працю".
Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
Згідно із положеннями ст.391 ЦК України власник майна може вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частин 3, 4 статті 59 Закону 1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, від 10 жовтня 2019 року № 916/1572/19. Підстав для відступу від такої позиції під час розгляду даної справи суд не вбачає.
Враховуючи вищевикладені норми права суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 в частині скасування постанови про накладення арештів на вищевказаний рахунок є обґрунтованою, оскільки накладення арешту на даний рахунок позбавляє скаржника джерела існування та матеріального забезпечення, яке гарантовано Конституцією України, внаслідок чого задовольняє скаргу в частині скасування постанови старшого державного виконавця Лівобережного відділу ДВС у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Спіркової А.В. від 07.08.2019 року в частині арешту грошових коштів на рахунку ОСОБА_1 для виплати заробітної № НОМЕР_1 у відділенні № 14 АТ «ПУМБ» м.Маріуполя.
В той же час суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконною постанову від 07.08.2019 року старшого державного виконавця Лівобережного ВДВС у м. Маріуполі, Спіркової А.В., оскільки для цього відсутні законні підстави, оскільки вказана постанова була прийнята із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок чого суд відмовляє у задоволенні скарги в цій частині.
Керуючись ст.ст.447-451 ЦПК України,
Скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Спіркової Аліни Володимирівни, заінтересована особа: ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку», задовольнити частково.
Скасувати постанову старшого державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Спіркової А.В. у ВП № 54246832 від 07.08.2019 року в частині арешту грошових коштів на рахунку ОСОБА_1 для виплати заробітної плати № НОМЕР_1 у відділенні № 14 АТ «ПУМБ» м.Маріуполя.
В задоволенні вимог в частині визнання протиправною постанову старшого державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Спіркової А.В. у ВП № 54246832 від 07.08.2019 року в частині арешту грошових коштів ОСОБА_1 для виплати заробітної плати, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення.
Повний текст ухвали складено 05.03.2021 року.
Суддя О.О. Костромітіна