Справа № 265/7505/20
Провадження № 2/265/388/21
(заочне)
09 березня 2021 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Копилової Л.В.,
за участю секретаря Куксенко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
25 листопада 2020 року позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі - АТ КБ «Приватбанк») звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» зазначив, що відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 29 грудня 2014 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні Договору сторони керувались положенням ч.1 ст.634 ЦК України згідно яких договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який не може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит в розмірі, встановленому Договором. Відповідач умови договору належним чином не виконувала, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем станом на 31 серпня 2020 року у розмірі 82319,30 гривень, яка складається з наступного: 500,00 гривень - заборгованість за кредитом; 78707,17 гривень - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3112,13 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у вказаній сумі, а також судові витрати, пов'язані із зверненням до суду.
На розгляд справи представник позивача не з'явився, надав заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився за невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, тому суд за наявності письмової згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим, проте таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
29 грудня 2014 року відповідач ОСОБА_1 , ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «ПриватБанку» та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) надає другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Факт виконання позивачем умов кредитного договору підтверджується матеріалами справи. Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що позивач свої зобов'язання за даним кредитним договором виконав в повному обсязі.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором бн від 29 грудня 2014 року станом на 31 серпня 2020 року відповідач має заборгованість у сумі 82319,30 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 500,00 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 78707,17 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 3112,13 грн.
При цьому, щодо нарахування і стягнення процентів від суми кредиту суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за користування кредитом.
Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2 передбачено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
За змістом статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір. Згідно із статтею 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до вимог договору та вимог закону.
За загальним правилом, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються. В статті 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється його належним виконанням.
Відповідно до частини 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання його сторонами.
Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-III (далі - Закон).
Відповідно до статті 2 Закону, банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання сплати процентів та інших зборів з такої суми.
Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.
Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України до правовідносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому, відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Враховуючи вищевказані положення закону та існуючі обставини справи, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов кредитного договору відносно строків повернення кредитної заборгованості та визнає право позивача на стягнення її в судовому порядку.
Також, суд погоджується із правильністю розрахунку позивачем основної суми заборгованості, які містяться в позовній заяві та письмовому розрахунку до позову.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що за вказаним кредитним договором відповідач ОСОБА_2 має заборгованість перед позивачем АТ КБ «Приватбанк» за кредитом у розмірі 500,00 грн., за відсотками, нарахованими за користування кредитом в розмірі 78707,17 грн., а всього - 79207,17 грн.
При вирішенні питання щодо стягнення нарахованої пені, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 2 Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку де проводилась антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р затверджений Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно даного Переліку місто Маріуполь є населеним пунктом, на території якого здійснювалася антитерористична операція.
Відносно строків дії вказаного розпорядження та проведення антитерористичної операції суд відзначає, що за пунктом 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 02.09.2014 затверджується перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення. Також у десятиденний строк після закінчення антитерористичної операції Кабінету Міністрів наказано прийняти остаточний перелік таких населених пунктів.
З огляду на вказані положення нормативних актів на сьогоднішній день відсутні дані щодо дати остаточного закінчення антитерористичної операції для визначення кінцевого періоду дії Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року відносно заборони нарахування пені та/або штрафів за кредитними договорами, зокрема, на території м. Маріуполя.
Отже, нарахування штрафних санкцій за період з 14 квітня 2014 року по теперішній час для боржників, які зареєстровані на території м. Маріуполя, не відповідає вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що місцем проживання відповідача є адреса: АДРЕСА_1 .
Аналізуючи вказані положення законодавства, суд також дійшов висновку, що позивач з тих же самих підстав не мав права нараховувати відповідачу пеню на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором б/н від 29 грудня 2014 року, починаючи з 14 квітня 2014 року, тому суд відмовляє позивачу в цій частині. А саме, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3112,13 грн.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку про законність та обґрунтованість частини позовних вимог відносно заборгованості за кредитом у розмірі 500,00 грн., за відсотками за користування кредитом в розмірі 78707,17 грн., а всього - 79207,17 грн.
Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).
На підставі зазначеного з відповідача на користь позивача також стягуються витрати по сплаті судового збору в розмірі 2022,53 грн. (2102х79207,17) : 82319,30).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 76, 81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м.Київ, вулиця Грушевського, будинок 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_1 , МФО 305299, заборгованість за кредитним договором № б/н від 29 грудня 2014 року у розмірі 79207 (сімдесят дев'ять тисяч двісті сім) гривень 17 копійок, а також суму судового збору у розмірі 2022,53 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя