Справа № 236/75/21
05 березня 2021 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:
головуючої судді - Бєлоусова К.А.,
за участю секретаря - Теліуса С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду міста Лиман цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лиманської міської ради Донецької області про визнання права власності на земельні ділянки,
12.01.2021 до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Лиманської міської ради Донецької області, про визнання права власності на земельні ділянки.
Свої вимоги позивач обґрунтовує наступними обставинами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .. За життя померлому належав житловий будинок, що розташований на земельній ділянці площею 0,0702 га цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та земельна ділянка площею 0,0941 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованих по АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки зареєстрованого в реєстрі 07.11.2006 за № 6178 та посвідченого Краснолиманською державною нотаріальною конторою. З невідомих причин померлий ОСОБА_2 не зареєстрував право власності в встановлений законом порядок та не отримав на своє ім'я правовстановлюючих документів на вказані земельні ділянки. Земельні ділянки мають кадастрові номери 1413300000:01:007:0133 та 1413300000:01:007:0134. Позивач зазначає, що 19.10.2018 за реєстром №3282 Лиманською державною нотаріальною конторою йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами та будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 . Оскільки право власності на зазначені земельні ділянки в встановлений законом порядок померлим братом оформлено не було, тому позивач просить визнати право власності на вказані земельні ділянки в порядку спадкування за законом.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, просить розглянути цивільну справу без його участі та задовольнити позовні вимоги, про що надав до суду відповідну заяву.
Відповідач - Лиманська міська рада - представник, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду цивільної справи, в судове засідання не прибув, надав до суду заяву з проханням розглянути справу в його відсутності, рішення прийняти на розсуд суду.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється.
В ухвалі суду від 05.03.2021 було прийнято рішення щодо заочного розгляду справи в порядку гл. 11 розд. ІІІ ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Згідно ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Судом встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .. За життя померлому належав житловий будинок, що розташований на земельній ділянці площею 0,0702 га цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та земельна ділянка площею 0,0941 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованих по АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки зареєстрованого в реєстрі 07.11.2006 за № 6178 та посвідченого Краснолиманською державною нотаріальною конторою. З невідомих причин померлий ОСОБА_2 не зареєстрував право власності в встановлений законом порядок та не отримав на своє ім'я правовстановлюючих документів на вказані земельні ділянки. Земельні ділянки мають кадастрові номери 1413300000:01:007:0133 та 1413300000:01:007:0134. 19.10.2018 за реєстром №3282 Лиманською державною нотаріальною конторою позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами та будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 . Постановою державного нотаріуса Лиманської державної нотаріальної контори було відмовлено позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказані ділянки.
Таким чином матеріалами справи встановлено, що померлий ОСОБА_2 не зареєстрував право власності в встановлений законом порядок та не отримав на своє ім'я правовстановлюючих документів на земельні ділянки.
Вирішуючи питання щодо позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним та набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
На час розгляду справи, позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті брата ОСОБА_2 ..
Постановою державного нотаріуса Лиманської державної нотаріальної контори 19.10.2018 позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме: у видачі свідоцтва про право на спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 , а саме на зазначені земельні ділянки, оскільки відсутні правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності на спадкове майно на ім'я спадкодавця.
Тобто на сьогоднішній день позивач позбавлений можливості в позасудовому порядку - шляхом отримання нотаріального свідоцтва про право на спадщину за законом - оформити свої права на вказане майно.
Відповідно до п. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та/або не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).
Так відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). У відповідності зі ст. 1218 до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Частина 1 ст. 1297 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та/або не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).
Відповідно до ч.1,4 ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно із ст. ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.
Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обовязків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції). Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Будченко проти України», «найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним».
Нормами статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до роз'яснень, викладених в абз. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Вказані роз'яснення мають на увазі, що спадкоємець повинен звернутися до суду у порядку позовного провадження з позовом про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.
Відповідно до п. 3.3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
З урахуванням викладених позивачем обставин та досліджених в судовому засіданні письмових доказів, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 223, 263-265 ЦПК України, ст. 15-16, 25, 316, 328 ЦК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лиманської міської ради Донецької області про визнання права власності на земельні ділянки - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , право власності на земельні ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1 та мають кадастрові номери:
-1413300000:01:007:0133, площею 0,0702 га цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель;
-1413300000:01:007:0134 площею 0,0941 га, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно із п/п. 15.5) п.15 розд. XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Згідно із п.3 розд. XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення суду складено 05.03.2021 року.
Суддя -