Справа № 234/521/21
Провадження № 2-а/234/47/21
02 березня 2021 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області
в складі головуючого судді Чернобай А.О.,
секретар судового засідання - Максимова В.В.,
за участю представника позивача Дейнека О.І.,
справа № 234/521/21
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону патрульної поліції в м. Краматорськ та Слов'янську Управління патрульної поліції в Донецькій області Дугар Ігоря Віталійовича про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення, -
16.01.2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 1 батальйону патрульної поліції в м. Краматорськ та Слов'янську Управління патрульної поліції в Донецькій області Дугар Ігоря Віталійовича про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 08.01.2021 року відповідач притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Постанова була винесена за те, що позивач не зупинився після дорожнього знаку 5.62 Місце зупинки у випадку подання світлофором сигналу, що зупиняє рух, чим порушив п. 8.10 ПДР України. Вважає, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Жодних доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення не надано. З постановою не погоджується позивач, оскільки правил дорожнього руху не порушував, доказів на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення надано не було.
В постанові неточні відомості зазначено щодо транспортного засобу (марка, модель, належність, реєстраційний номер) невірно зазначена модель транспортного засобу (ВАЗ 2101 замість ВАЗ 21063)
Позивач просить суд скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення ЕАН № 3645580 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ч. 2 ст. 122 КУпАП та провадження по справі закрити.
Ухвалою судді Краматорського міського суду Донецької області від 18.01.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону патрульної поліції в м. Краматорськ та Слов'янську Управління патрульної поліції в Донецькій області Дугар Ігоря Віталійовича про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення залишено без руху.
Ухвалою судді Краматорського міського суду Донецької області від 02.02.2021 року відкрито провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону патрульної поліції в м. Краматорськ та Слов'янську Управління патрульної поліції в Донецькій області Дугар Ігоря Віталійовича про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення. Залучено до участі у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону патрульної поліції в м. Краматорськ та Слов'янську Управління патрульної поліції в Донецькій області Дугар Ігоря Віталійовича про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції.
Представник третьої особи позовні вимоги позивача не визнав та надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Під час патрулювання 08.01.2021 року інспектором 1 батальйону патрульної поліції в м. Краматорськ та Слов'янську Управління патрульної поліції в Донецькій області Дугар І.В. було виявлено порушення ПДР, а саме: водій автомобіля ВАЗ 2101, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Краматорськ на вул. Паркова біля буд. 20, керуючи транспортним засобом, зупинився після дорожнього знаку 5.62 «Місце зупинки у випадку подання світлофором сигналу, що забороняє рух», чим порушив п. 8.10 ПДР України. Після чого інспектор підійшов до водія, яким виявився ОСОБА_1 . Інспектор належним чином представився, пояснив причину зупинки та попросив пред'явити документи: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб на підставі п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України " Про національну поліцію" та п. 2.4 а ПДР України.
Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення було прийнято рішення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо водія ОСОБА_1 .
Позивач оспорює факт вчинення ним адміністративного правопорушення, але жодного обґрунтованого доказу не надав. Твердження позивача про те, що він не порушував ПДР повністю не відповідають дійсності та обставинам справи. Із відеозапису чітко вбачається, що позивач не виконав вимоги пункту 8.10 ПДР України та зупинився за дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки».
Дійсно інспектором було помилково зазначено модель транспортного засобу, а саме: замість ВАЗ 21063 було вказано ВАЗ 2101, однак вказана описка, жодним чином не спростовує скоєння правопорушення та не впливає на його склад.
Тому вважає, що інспектор врахував всі обставини, необхідні для розгляду справи, та абсолютно правомірно виніс постанову. За таких обставин, просить відмовити у позові та постанову залишити без змін.
Представник позивача надав відповідь на відзив, згідно якої зазначив, що постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Так у постанові не вірно зазначено місце скоєння правопорушення. Позивач стверджує, що він керував транспортним засобом по вул. Ювілейна з боку вул. Двірцевої до вул. Паркова у м. Краматорську, та, проїхавши перехрестя вул. Ювілейна та Паркової був зупинений поліцейським, що також підтверджується доданим відеозаписом. Відтак, місце скоєння правопорушення оскаржуваною постановою не встановлено.
У постанові також відсутній підпис ОСОБА_1 та не зазначено технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Отже, сукупність грубих порушень вимог Закону, яким має відповідати постанова по справі про адміністративне правопорушення свідчить про незаконність постанови та тягне її скасування.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив третьої особи та просив позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав відповідь на відзив, згідно якої просив розгляд справи проводити за відсутністю відповідача.
Відповідно до ст. 128 КАС України суд вважає за доцільне справу розглянути на підставі наявних у ній доказів.
Вислухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши надані документи та докази, суд,
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР), Законом України "Про Національну поліцію".
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 288 КУпАП, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржена у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленимицим Кодексом.
Аналізуючи ці норми законодавства, суд вважає, що порушення вимог закону щодо порядку і підстав притягнення особи до відповідальності за адміністративне правопорушення посадовими особами органів внутрішніх справ, які зобов'язані діяти виключно в межах і в порядку, визначених законом, є підставою для захисту прав фізичних осіб, одним із способів якого є скасування рішення у відношенні цієї особи, прийнятого всупереч вимогам закону.
Діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності, порушення якої, на думку суду, є підставою для скасування рішення уповноваженого органу, прийнятого із порушенням цієї процедури.
Згідно ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 р. (далі - Інструкція) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених деякими статтями КУпАП, у тому числі і ч. 2 ст.122 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу ІІІ цієї Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи;
2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці);
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників та адвоката.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідно до положень ст. 222 КУпАП відноситься до компетенції Національної поліції України, тобто постанову винесено уповноваженою особою.
Згідно Закону України «Про національну поліцію» до повноважень національної поліції відповідно до покладених на неї обов'язків належать: виявляти причини та умови, вживати заходів щодо попередження та усунення виявлених адміністративних правопорушень; патрульні поліцейські уповноважені перевіряти документи, що посвідчують особу, чи документи, що підтверджують певне право особи; складати протоколи про адміністративні правопорушення, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймати рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечувати їх виконання.
Статтею 213 КУпАП, визначено, що органи національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі, про адміністративне правопорушення: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту (частини перша, друга, третя і п'ята статті 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідно до положень ст. 222 КУпАП відноситься до компетенції Національної поліції України, тобто постанову винесено уповноваженою особою та поліцейській діяв в межах його повноважень.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Так, у відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В судовому засіданні встановлено, що згідно постанови ЕАН № 3645580 від 08.01.2021 року до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за те, що водій автомобіля ВАЗ 2101, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Краматорськ на вул. Паркова біля буд. 20, керуючи транспортним засобом, зупинився після дорожнього знаку 5.62 «Місце зупинки у випадку подання світлофором сигналу, що забороняє рух», чим порушив п. 8.10 ПДР України.
Згідно ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до розділу 33 ПДР України дорожній знак 5.62 «Місце зупинки». Місце зупинки транспортних засобів під час дії заборонного сигналу світлофора (регулювальника) чи перед залізничними переїздами, рух через які регулюється світлофорами.
П. 8.10 ПДР України передбачено, що у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 , якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд зазначає, що обов'язковою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею адміністративного правопорушення, а факт вчинення особою правопорушення в свою чергу має бути підтверджений належними та допустимими доказами.
В судовому засіданні було відтворено відеозапис з персонального відеореєстратора інспектора, з якого вбачається, що позивач позивач не виконав вимоги пункту 8.10 ПДР України та зупинився за дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки».
Факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем було зафіксовано нагрудними відеореєстраторами інспектора патрульної поліції. Твердження позивача про те, що він не порушував ПДР України повністю не відповідають дійсності та обставинам справи.
Наявний в матеріалах справи відеозапис бодікамери в повній мірі підтверджує встановлений відповідачем факт, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КпАП України.
Отже, позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП, з огляду на порушення останнім п. 8.10 Правил дорожнього руху України.
Щодо твердження представника позивача стосовно того, що в постанові не вірно зазначено місце зупинки його транспортного засобу, суд зазначає наступне.
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, місце вчинення правопорушення вказано: АДРЕСА_1 , однак як вбачається з відеозапису про вчинення адміністративного правопорушення, дійним місцем вчинення правопорушення є м. Краматорськ, вул. Ювілейна.
Представником позивача підтверджується цей факт в судовому засіданні.
На думку суду зазначений недолік носить формальний характер і не спростовує факт порушення позивачем вимог ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення, підтверджений належними, достатніми та допустимими доказами, а тому не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року по справі № 537/1214/17.
Щодо посилання представника позивача на той факт, що в постанові про накладення адміністративного стягнення не вірно зазначено модель транспортного засобу, а саме: замість ВАЗ 21063 було вказано ВАЗ 2101, судзазначає, що зазначений недолік також носить формальний характер і не спростовує факт порушення позивачем вимог ПДР України. Даний факт не заперечується представником третьої особи, який помилку в постанові визнає, та зазначає про неї в своєму відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення покладається саме на відповідача.
Відповідно до національного законодавства та практики ЄСПЛ в справах «Танрікулу проти Туреччини» і «Ґюль проти Туреччини» та інших відповідач використав і вичерпав усі необхідні засоби доказування для фіксування події правопорушення. Правовими актами, що регулюють спірні відносини не передбачено для відповідача використання засобу доказування, який би ним не був використаний.
Відповідачем з урахуванням принципу «раціонального сумніву» доведено правові підстави для реалізації наданих йому повноважень, аналогічно цьому в справі ЄСПЛ «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 3 квітня 2008 року вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для сумніву, що відповідач діяв неправомірно. Навпаки, відповідно до п. 2 ст. 86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Пояснення позивача вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв'язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача. Однак суд не є засобом для сторін та не толерує зловживання ними правами.
Перед судом не доведено порушення відповідачем будь-яких правових норм щодо фіксації правопорушення ним особисто, не встановлено невикористання відповідачем передбачених законом засобів доказування, обов'язковість використання яких була б встановлена законом, відхилення клопотання про дослідження доказів позивача.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Доказів упередженості відповідача щодо позивача перед судом не доведено. Підстав для сумніву щодо об'єктивності відповідача щодо позивача не вказано.
В ст. 7 КУпАП вказано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. В тій частині, в якій суд уповноважений розглянути цей спір будь-якого порушення підстав і порядку дій відповідача не встановлено.
Таким чином, оскільки відповідачем не було порушено процедуру розгляду справи та не були порушені процесуальні права позивача, було досліджено та враховано достатньо належних та допустимих доказів, для встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, недоліки, допущені відповідачем в оскаржуваній постанові, носять формальний характер, та не спростовує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, який в свою чергу підтверджений достатніми та допустимими доказами у справі, доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем правопорушення, суду не надано, а ті обставини, з яких позивач просить скасувати постанову, на думку суду, наведені з метою уникнення адміністративної відповідальності, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.2, 8, 9, 72-77, 90, 241 - 246, 286 КАС України, ст.7, 22, 293 КУпАП, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону патрульної поліції в м. Краматорськ та Слов'янську Управління патрульної поліції в Донецькій області Дугар Ігоря Віталійовича про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення відмовити.
Апеляційна скарга на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України, може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Краматорський міський суд Донецької області.
Суддя:
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та надруковано в одному примірнику.
Суддя: