22.02.2021 Єдиний унікальний номер 205/6846/20
Провадження № 2/205/787/21
22 лютого 2021 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Далакян Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору (Заяви) № б/н від 07 червня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанк. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 10 000 гривень. У порушення вимог кредитного договору, що стосується своєчасного погашення заборгованості по кредиту, заборгованості за відсотками на прострочений кредит за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором відповідач належним чином не виконав, в зв'язку з чим у відповідача перед АТ КБ «Приватбанк», станом на 15 червня 2020 року, виникла заборгованість у розмірі 22 407 грн. 15 коп. Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, в якому просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 07.06.2013 року станом на 15.06.2020 року у розмірі 22 407 грн. 15 коп., яка складається з: 15 195 грн. 17 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3 267 грн. 27 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 3944 грн. 71 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також судові витрати.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду клопотання, у якому просить розглядати справу у його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, хоча відповідно до ст. 128 ЦПК України про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать конверти, що повернулися до суду з відміткою - «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 77, 81), заперечень проти позову суду не представив, а тому суд вважає за можливе розгляд справи проводити за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів із винесенням заочного рішення.
22 лютого 2021 року ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська було вирішено питання про заочний розгляд справи.
За таких обставин, суд розглянув справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження з можливістю ухвалення заочного рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подав. При цьому, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що сторони у судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 07 червня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, шляхом підписання анкети-заяви № б/н від 07 червня 2013 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а. с. 13).
На підтвердження умов кредитування АТ КБ «ПриватБанк» надало суду копію анкети-заяви відповідача ОСОБА_1 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а. с. 13), витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а. с. 14), витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості (а. с. 15-54).
Також судом встановлено, що відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено поточний кредитний ліміт, який в подальшому було зменшено, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а. с. 12).
Однак відповідач станом на час подання позовної заяви ухиляється від виконання зобов'язань і має перед АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість.
Згідно із наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 15 червня 2020 року складає 22 407 грн. 15 коп., яка складається з: 15 195 грн. 17 коп. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 00 грн. 00 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 15 195 грн. 17 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 00 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками, 00 грн. 00 коп. заборгованість за простроченими відсотками, 3 267 грн. 27 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 3944 грн. 71 коп. - нарахована пеня; 00 грн. 00 грн. - нараховано комісії (а. с. 10).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, а саме: заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Статтями 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що заборгованість за кредитом, яка станом на 15 червня 2020 року, становить 15 195 грн. 17 коп. підлягає стягненню з відповідача.
Вирішуючи питання про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банка заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, суд дійшов таких підстав.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині суми нарахованих відсотків на прострочену суму кредиту посилається на ст. 625 ЦК України.
Частиною 1 статті 1048 та частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору відсотки за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Крім того, підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Матеріалами справи встановлено, що анкета-заява № б/н від 07 червня 2013 року не містить строку та порядку погашення кредитної заборгованості.
Вказане унеможливлює встановлення факту порушення ОСОБА_1 строку повернення боргу, доказів пред'явлення відповідачу вимог про повернення кредиту до моменту звернення з цим позовом до суду позивачем не надано, а тому, відсутні підстави для застосування до ОСОБА_1 відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у розмірі 3 267 грн. 27 коп.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України вимоги про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Наведений висновок у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, підтверджує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за відсотками за користування кредитом нарахована по 31 серпня 2020 року включно.
Однак, за наявними матеріалами справи не можливо встановити строк дії кредитного договору, оскільки в Анкеті-заяві № б/н від 07 червня 2013 року сторонами він не був погоджений.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування відсотків за користування кредитом та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», як невід'ємної частини спірного договору.
Оскільки умови договору приєднання розроблені банком, то вони повинні бути зрозумілими усім споживачам і доведеними до їх відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови та Правила надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих Умов та Правил надання банківських послуг, з якими він ознайомлений.
У відповідності до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Як вбачається із матеріалів справи, в Анкеті-заяві позичальника № б/н від 07 червня 2013 року не зазначено розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту, будь-яких інших угод з цього приводу між сторонами, укладено не було.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, пені, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Отже, суд дійшов висновку, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин 07 червня 2013 року, до моменту звернення до суду із вказаним позовом 08 вересня 2020 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», відсутність у Анкеті-заяві № б/н від 07 червня 2013 року домовленості сторін про сплату пені, надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вищезазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.
При цьому, згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», який міститься в матеріалах зазначено справи та не містить підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 07 червня 2013 року, шляхом підписання Анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату пені за несвоєчасне погашення кредиту, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором у розмірі 3944 грн. 71 коп. не підлягають задоволенню.
Разом із тим, матеріалами справи не спростовано факт отримання відповідачем від позивача кредитної картки та проведення з її застосуванням певних операцій.
Проте, у порушення умов договору та чинного законодавства, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав та не повернув використані кредитні кошти, а доказів протилежного суду не надав.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача, в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 15 195 грн. 17 коп. підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відскоками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 3 267 грн. 27 коп. та пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором у розмірі 3944 грн. 71 коп. необхідно відмовити з підстав їх недоведеності.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1 425 грн. 45 коп. (15 195 грн. 17 коп.*2102 грн. 00 коп./ 22 407 грн. 15 коп.), що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 3, 11, 15, 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1050, 1054-1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість у розмірі 15 195 грн. 17 коп., а також понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 1 425 грн. 45 коп.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони:
Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: Т.П. Терещенко