Справа № 177/569/20
Провадження № 2/177/61/21
(заочне)
Іменем України
19 лютого 2021 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Строгової Г. Г.
за участі:
секретаря судового засідання Короновської Д. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-
Представник позивача звернувся до суду із зазначеною позовною заявою та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.12.2013 року у розмірі 10364,38 грн. та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.
В обґрунтування пред'явлених вимог вказує, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», яке перейменоване на АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_2 25.12.2013 укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Своїм підписом у Заяві ОСОБА_2 підтвердив, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг. З умовами кредитування він ознайомлений та погодився на них, що підтвердив своїм підписом у заяві. Вказаний договір є договором приєднання в розумінні ч. 1 ст. 634 ЦК України.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер.
ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на дату смерті, утворилася заборгованість у розмірі 10364,38 грн., яку позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 , як спадкоємця, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Ухвалою судді від 26 травня 2020 року позовна заява прийнята судом до розгляду та за заявою позивача в порядку підготовки справи до судового розгляду з Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та з Першої Криворізької державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) витребувані докази на підтвердження викладених в позові обставин (а.с. 57).
19 січня 2021 року підготовче провадження закрите та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 113).
Представник позивача - АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в судове засідання не з'явився, але надав клопотання, в якому просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечував (а.с. 51).
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася, причини неявки суду не повідомила про час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку (а.с. 64,115). Заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило, відзиву не подано.
Зі згоди представника позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити по справі заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
В зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», яке перейменоване на АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.49-50), та ОСОБА_2 25.12.2013 укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Своїм підписом у заяві ОСОБА_2 підтвердив, що підписана ним заява (а.с.11) разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» (а.с. 12-35) та «Тарифами Банку», складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг.
З умовами кредитування він ознайомлений та погодився на них, що підтвердив своїм підписом у заяві (а.с. 11). Вказаний договір є договором приєднання в розумінні ч. 1 ст. 634 ЦК України.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (а.с. 37).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 , яка змінила прізвище на « ОСОБА_3 », за життя позичальника ОСОБА_4 була зареєстрована з ним за однією адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками від 22.05.2020 та від 02.07.2020, виданими Лозуватською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області (а.с. 56,72).
Згідно з розрахунком заборгованості, за ОСОБА_4 наявна заборгованість, яка станом на 10.02.2020, становить 10364,38 грн. (а.с. 9-10).
ПАТ КБ «ПриватБанк» 11.09.2017 направлено претензію кредитора до Першої криворізької державної нотаріальної контори вих. № SAMDN52000130547621 (а.с. 40).
Позивач 26.10.2017 отримав відповідь Першої криворізької державної нотаріальної контори за вих. № 2017/01-16 від 28.09.2017, відповідно до якої нотаріальна контора повертає банку претензію з вимогами до спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 без оформлення, оскільки банком не оплачена перевірка інформації (а.с. 41).
Позивачем 06.11.2019 скеровано лист-претензію на ім'я ОСОБА_1 про повернення заборгованості померлого ОСОБА_2 на загальну суму 10364,38 грн (а.с. 42-43).
Зазначене вказує на те, що між сторонами склалися спадкові правовідносини, які регулюються положеннями книги Шостої Цивільного кодексу України.
З інформації наданої Першою Криворізькою державною нотаріальною конторою від 10.06.2020, на виконання ухвали суду про витребування доказів від 26.05.2020, вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкова справа не заводилася (а.с.65,66).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (ст.1218, 1231 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у ч. 3, 4 ст. 1268 та в ст. 1269 ЦК України.
Так, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
У той же час, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Разом з тим, суд враховує наступне.
Згідно зі ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу, суд, за позовом кредитора, накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
Системне тлумачення ст. 16 та ч. 2 ст. 1282 ЦК України дозволяє зробити висновок, що: по-перше, норма ч. 2 ст. 1282 ЦК України є спеціальною у площині захисту прав кредиторів спадкодавця у межах спадкових правовідносин, в якій передбачено належний спосіб захисту прав кредиторів спадкодавця; по-друге, до відносин між кредитором і спадкоємцями позичальника не повинні застосовуватися норми закону, які врегульовують загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов'язань, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі (пред'явлення в судовому порядку вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором).
Аналіз ч. 2 ст. 1282 ЦК України свідчить, що задоволення вимоги кредитора до спадкоємців позичальника шляхом одноразового платежу, тобто шляхом сплати грошових коштів, можливе лише в позасудовому порядку.
Судовий спосіб захисту порушеного права кредитора, у разі відмови спадкоємців від одноразового платежу, полягає у пред'явленні до спадкоємців позову про накладення стягнення на майно.
Такі ж правові висновки зроблені Верховним Судом у Постанові від 13.02.2019 у справі № 336/5443/16, провадження № 61-34319св18, Верховним Судом у Постанові від 17.07.2019 у справі № 562/2411/16-ц, провадження № 61-34931св18, Верховним Судом у Постанові від 06.11.2019 у справі № 279/7765/15-ц, провадження № 61-28853св18.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем у справі не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_1 за правилами ч.3 ст. 1268 ЦК України, прийняла спадщину, проживаючи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки з наданих позивачем документів не можливо беззаперечно встановити, що відповідач перебувала взагалі в родинних відносинах з спадкодавцем, та є спадкоємцем відповідної черги за законом. Також позивачем не доведено як належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, так і вартості отриманого відповідачем у спадщину майна, тобто не встановлено обсяг спадкового майна.
Слід зауважити, що при вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
Реєстрація позичальника ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 за однією адресою не є безумовною підставою для висновку про обов'язок відповідача задовольнити вимоги кредитора, оскільки відповідно до положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця реєстрації. Місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення. Отже, реєстрація будь-якої особи зі спадкодавцем не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є спадкоємцем померлого.
Такі ж правові висновки зроблені Першою судовою палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.03.2018 у справі №489/2924/16-ц.
У спадкоємця виникає зобов'язання задовольнити вимоги кредитора лише в межах майна, одержаного у спадщину, однак обґрунтовуючи позовні вимоги покладенням на спадкоємця обов'язку сплатити заборгованість в межах вартості спадкового майна, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не зазначив та не надав жодного доказу про наявність у спадкодавця на праві власності за життя будь-якого рухомого/нерухомого майна та щодо його вартості.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Оскільки позивачем не доведено передачу спадкоємцям у натурі спадкового майна, обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає вимогам ч. 2 ст. 1282 ЦК України.
Враховуючи недоведеність позивачем факту того, що відповідач є спадкоємцем, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , наявності та об'єму спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , у межах вартості якого спадкоємець останнього несе відповідальність перед кредитором, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову банку, у зв'язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості не можуть бути задоволені.
В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати що складаються із судового збору, суд у разі відмови в задоволенні позовних вимог, покладає на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141 ч.1, 247 ч.2, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або відповідно до п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.
Суддя: