Справа № 202/8158/19
Провадження № 2/202/142/2021
Іменем України
22 лютого 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді: Бєсєди Г.В.
за участю секретаря: Голобородько О.М.
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представника територіальної громади в особі Дніпровської міської ради: Скосарева І.Д.
розглянувши у судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, територіальної громади в особі Дніпровської міської ради про визнання права власності на частину нерухомого майна за набувальною давністю, -
До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернулася ОСОБА_1 , ОСОБА_3 з позовом до Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, територіальної громади в особі Дніпровської міської ради про визнання права власності на частину нерухомого майна за набувальною давністю.
В обґрунтування поданої позовної заяви, зазначили що вони є співвласниками квартири площею 49,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та їм належить по 1/3 частині зазначеної квартири. Також, 1/3 частина зазначеної квартири належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , яка приходилась ОСОБА_1 двоюрідною бабусею. Звертають увагу суду, що вони були єдиними родичами, яких мала ОСОБА_4 , а тому після її смерті жодна особа не зверталась до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину. ОСОБА_1 зазначила, що вона здійснювала догляд за ОСОБА_4 , однак після смерті ОСОБА_4 не змогла прийняти спадщину після померлої, оскільки на той час законодавством було передбачено дві черги спадкоємців та до жодної черги вона не відносилась. Після смерті ОСОБА_4 право власності на її частину квартири припинилось та жодна особа, включаючи державні органи не набули право власності на вказану квартиру, а тому вказана частина нерухомого майне є безхазяйною річчю. Позивачі наголошували, що вони на протязі усього часу після смерті ОСОБА_4 володіли та користувалися зазначеною частиною квартири.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивачів з'являлися в судові засідання, позов підтримали та просили задовольнити. Позивач ОСОБА_1 зазначала, що померла ОСОБА_4 є її двоюрідною бабусею.
Представник Індустріальної районної у місті Дніпрі ради в судове засідання не з'являвся, про час та місце розгляду справи повідомлений був належним чином.
Представник територіальної громади в особі Дніпровської міської ради з'явився в судове засідання, позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в повному обсязі. Зазначив, що позивачі знали попереднього власника 1/3 частини квартири, більш того позивачами зазначено, що попередній власник є їх родичем, а тому їх володіння зазначеною частиною квартири не є добросовісним.
В судовому засіданні в якості свідків було допитано ОСОБА_5 та ОСОБА_6 які повідомили суд, що позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дійсно проживали та користувалися квартирою АДРЕСА_2 протягом всього періоду після смерті ОСОБА_4 та по сьогоднішній день.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, заслухавши учасників справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири площею 49,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та їм належить по 1/3 частині зазначеної квартири, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 190820744 від 29.11.2019 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 190820963 від 29.11.2019 року. 1/3 частина зазначеної квартири належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим 26.08.1993 року.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровського районної ради народних депутатів від 09.06.1989 року №345/7 у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 потребувала догляду, ОСОБА_1 була призначена піклувальником ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 26.06.1995 року.
Позивачі здійснюють оплати за житлово-комунальні послуги, що підтверджується наданими копіями квитанцій та договорів про надання комунальних послуг.
Статтею 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (частина четверта статті 344 ЦК України).
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке немає власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добровільно набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Тривалий час проживання, відкритість і безперервність володіння, сплата комунальних послуг не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог з підстав, передбачених статтею 344 ЦК України.
Встановивши, що позивачі були обізнані про те, що власником 1/3 частини спірної квартири, на яку вони просять визнати право власності за набувальною давністю, була ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що володіння позивачами 1/3 частинами спірної квартири не можна вважати добросовісним, у зв'язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в ухвалі від 17 жовтня 2019 року у справі № 638/9743/18 та в постанові від 13.10.2019 року у справі № 758/9598/18.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 82, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, територіальної громади в особі Дніпровської міської ради про визнання права власності на частину нерухомого майна за набувальною давністю - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Повний текст рішення складено 04.03.2021 року.
Суддя: Г.В. Бєсєда