25 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/363/20
Провадження № 11-422заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор'євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.
розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про скасування ухвали та зобов'язання вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
від 24 листопада 2020 року (суддя Шарапа В. М.),
ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до ВРП, у якому просив:
- скасувати ухвалу Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 28 жовтня 2020 року № 2972/3дп/15-20, якою відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_1 стосовно суддів Третього апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
- зобов'язати Третю Дисциплінарну палату ВРП відкрити провадження за скаргою ОСОБА_1 стосовно суддів Третього апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
У позові ОСОБА_1 наводить доводи про те, що немає обмежень щодо оскарження ухвали Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 28 жовтня 2020 року № 2972/3дп/15-20, та стверджує, що ця ухвала є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку з відсутністю посилань на визначені законом підстави та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 24 листопада 2020 року відмовив у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України
(далі - КАС), оскільки цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції положень норм процесуального права, просить скасувати ухвалу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2020 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Суддя Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 14 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2020 року залишив без руху. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 11 січня 2021 року відкрила апеляційне провадження, а ухвалою від 2 лютого 2021 року відмовила в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд адміністративної справи у судовому засіданні та призначила її до розгляду в порядку письмового провадження.
Суд установив, що 5 жовтня 2020 року до ВРП надійшла скарга ОСОБА_1 стосовно дій суддів Третього апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 під час розгляду справи № 160/5129/20.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги доповідачем - членом Третьої Дисциплінарної палати ВРП Івановою Л. Б. складено висновок від 13 жовтня 2020 року з пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи, оскільки в діях суддів не встановлено ознак дисциплінарного проступку.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 28 жовтня 2020 року № 2972/3дп/15-20 у відкритті дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_1 стосовно суддів Третього апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.
Вважаючи таку ухвалу відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Конституційний Суд України у Рішенні від 1 грудня 2004 року
№ 18-рп/2004 визначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Відповідно до частини першої статті 107 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ) право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників, Комісія з питань доброчесності та етики - через її голову або членів Комісії.
Згідно зі статтею 108 Закону № 1402-VІІІ дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом Українивід 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ), з урахуванням вимог цього Закону.
Частинами другою та третьою статті 42 Закону № 1798-VІІІ визначено, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати ВРП. Дисциплінарне провадження включає: попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті; розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 43 Закону № 1798-VІІІ член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону.
Підстави для відмови у відкритті дисциплінарної справи визначені статтею 45 Закону № 1798-VІІІ, у частині другій якої вказано, що рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи ухвалюється Дисциплінарною палатою та оскарженню не підлягає.
Виходячи з наведеного оскаржувана ухвала Третьої Дисциплінарної палати ВРП не може бути самостійним предметом судового розгляду.
При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що положеннями Закону № 1798-VІІІ, зокрема статтями 51 та 52, визначено, що оскарженню до ВРП підлягає рішення її дисциплінарного органу, прийняте за результатами розгляду скарги на дії судді по суті.
Як зазначалося раніше ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 28 жовтня 2020 року № 2972/3дп/15-20 у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Третього апеляційного адміністративного суд ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.
У силу положень частини другої статті 45 Закону № 1798-VIII рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи ухвалюється Дисциплінарною палатою та оскарженню не підлягає.
Отже, ухвала Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 28 жовтня 2020 року № 2972/3дп/15-20 не може бути самостійним предметом судового розгляду.
Позивач реалізував своє право на захист шляхом звернення до ВРП, подавши дисциплінарну скаргу на дії суддів Третього апеляційного адміністративного суду ОСОБА_4, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
У цьому випадку ОСОБА_1 не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникли у зв'язку з вирішенням питання про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Оцінювати дії судді при виконанні посадових обов'язків має право виключно ВРП, і рішення якої щодо відмови у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності створюють юридичні наслідки для такого судді, але не для особи-скаржника. Тому правом на оскарження рішень/дій ВРП, її органів, що здійснюють дисциплінарне провадження, наділені лише суб'єкти цього провадження в порядку, передбаченому законом.
Таким чином, оскаржуване рішення ВРП не створює для ОСОБА_1 жодних юридичних прав та/чи обов'язків, незважаючи на те що його прийнято у зв'язку зі зверненням останнього.
З огляду на завдання дисциплінарного провадження і правовий статус ВРП у цих правовідносинах, рішення цього органу не може порушувати особистих прав та/або інтересів заявника, а тому таке рішення Дисциплінарної палати ВРП не може бути самостійним предметом судового розгляду.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі № 9901/73/19 (провадження № 11-191заі19) та від 7 листопада 2019 у справі № 9901/227/19 (провадження 11-529заі19).
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що спір, за вирішенням якого звернувся позивач, не підлягає судовому розгляду, а відтак суд першої інстанції на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС обґрунтовано відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 266, 311, 315, 316, 322, 325 КАС, Велика Палата Верховного Суду
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2020 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко
Судді:Т. О. АнцуповаО. С. Золотніков
В. В. БританчукВ. С. Князєв
Ю. Л. ВласовЛ. М. Лобойко
І. В. Григор'єва Л. І. Рогач
М. І. ГрицівО. М. Ситнік
Д. А. ГудимаВ. М. Сімоненко
Ж. М. ЄленінаІ. В. Ткач