04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 461/9899/13-к
провадження № 51-10601км18
Верховний Суд колегією суддів
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ухвалою від 13 вересня 2013 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність прокурора Львівської області, що полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою про кримінальне правопорушення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням слідчого судді ОСОБА_6 22 серпня 2020 року (згідно його підпису на апеляційній скарзі) оскаржив його в апеляційному порядку.
Суддя Львівського апеляційного суду ухвалою від 31 серпня 2020 року, керуючись положеннями ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на згадане рішення слідчого судді, з мотивів того, що воно не підлягає апеляційному оскарженню.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою не врахував Рішенням Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2020 від 17 червня 2020 року, яким положення ч. 3 ст. 307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідають Конституції України (неконституційними), і тим самим позбавив його гарантованих Конституцією України прав.
Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні
Прокурор, навівши відповідні пояснення, заперечила проти задоволення касаційної скарги і просила ухвалу апеляційного залишити без зміни.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах 1 та 2 ст. 309 КПК України.
Частиною 3 вказаної норми процесуального закону встановлено, що скарги на інші ухвали слідчого судді (які не визначені в частинах 1 та 2 ст. 309 КПК) оскарженню не підлягають, і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Частиною 3 ст. 307 КПК (у редакції, яка була чинною на момент постановлення оскаржуваного рішення слідчого судді) було визначено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Рішенням Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2020 від 17 червня 2020 року положення ч. 3 ст. 307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідають Конституції України (неконституційними).
Відповідно до ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до висновку викладеного в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 15 лютого 2021 року у справі № 133/3337/19 (провадження № 51-453кмо20) оскарженню в апеляційному порядку підлягають ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, які постановлені після визнання неконституційними положень ч. 3 ст. 307 КПК, тобто з 17 червня 2020 року. Якщо така ухвала слідчого судді постановлена до 17 червня 2020 року, і на час ухвалення Рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р(ІІ)/2020 та набрання ним чинності ще не закінчився встановлений у п. 3 ч. 2 та ч. 3 ст. 395 КПК строк апеляційного оскарження певною особою ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, то в такої особи виникає право апеляційного оскарження вказаної ухвали слідчого судді.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Як вбачається із матеріалів провадження, ухвала слідчого судді Галицького районного суду м. Львова була постановлена 13 вересня 2013 року і строки її апеляційного оскарження закінчилися до ухвалення та набрання чинності зазначеним вище рішенням Конституційного Суду України.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суддя апеляційного суду правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , і прийняте цим судом рішення відповідає вимогам процесуального законодавства, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Враховуючи наведене і керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу ОСОБА_6 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суд - без зміни.
На цих підставах Верховний Суд ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року - без зміни.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3