05 березня 2021 року
м. Київ
справа № 463/9067/19
провадження № 61-2699ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У 2019 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, просила стягувати з відповідача кожного місця на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 15 000,00 грн, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 жовтня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.
Позов обґрунтований тим, що у неї з відповідачем у шлюбі народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із нею та перебуває на її утриманні. Відповідач проживає окремо та коштів на утримання спільної дитини не надає. Оскільки відповідач не має на утриманні інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків, враховуючи, що батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Просила позов задовольнити.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 22 вересня 2020 року позов задоволено частково.
Суд першої інстанції вирішив стягувати кожного місяця з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 10 000,00 грн, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 жовтня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача у власності є рухоме майно, він є фізичною особою-підприємцем та згідно з реєстраційними базами даних та поданих податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця сума доходу від здійснення підприємницької діяльності за 2016 рік становить 737 173,00 грн, за 2017 рік - 1 486 601,18 грн, за 2018 рік - 1 757 272,15 грн, за 2019 рік - 1 375 846,15 грн. Таким чином, незважаючи на звільнення відповідача з останнього місця роботи в Львівському комунальному автотранспортному підприємстві № 1, ОСОБА_2 продовжує залишатись приватним підприємцем та рівень його доходів за попередній період є великим, тому суд першої інстанції врахувавши матеріальний стан відповідача, а також рівний обов'язок батьків утримувати дітей, стягнув з відповідача на користь позивача на утримання дочки ОСОБА_3 , аліменти у розмірі 10 000,00 грн.
Постановою Львівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 грудня 2019 року в частині визначення розміру аліментів змінено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000,00 грн кожного місяця, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 жовтня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що стягнення аліментів у розмірі 10 000,00 грн, є значно вище від прожиткового мінімуму, визначеного законом для дитини відповідного віку і суд першої інстанції не врахував, що позивач не надав доказів на підтвердження необхідності стягнення аліментів у розмірі 10 000 грн з відповідача.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що з наданих суду податкових декларацій неможливо встановити дійсний дохід відповідача від його підприємницької діяльності. Зазначений у податкових деклараціях дохід, є сукупним валовим доходом і не є тотожним чистому доходу, який фактично отримує підприємець. Тому з наданих декларацій не можна зробити висновок про обсяг коштів, які є в розпорядженні відповідача, як грошовий актив.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду необхідно змінити та стягувати аліменти у розмірі 3 000,00 грн на дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
У лютому 2021 року ОСОБА_1 поштовим зв'язком направила до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Предметом позову у цій справі є стягнення аліментів, а тому відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України справа є малозначною.
У касаційній скарзі не викладено переконливих аргументів щодо обґрунтування умов застосування винятків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.
Доводи касаційної скарги хоча і містять посилання на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте зводяться до незгоди зі встановленими обставинами та оцінкою доказів, не стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувана заявником постанова Львівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року ухвалена у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментіввідмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко