Ухвала
03 березня 2020 року
м. Київ
справа № 803/20/20
провадження № 61-2076ав21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю, розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛКОМ АГРОПЛЮС" про солідарне стягнення заборгованості,
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду "Південно-східний міжрегіональний" від 04 травня 2017 року відмовлено.
Згідно частини другої статті 24, частини другої статті 351 ЦПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
29 січня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу суду.
В апеляційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано тим, що в судовому засіданні ОСОБА_1 участі не приймав, про дату та час розгляду справи не повідомлявся, копію оскаржуваної ухвали суду представник позивача отримав лише 27 січня 2021 року під час ознайомлення з матеріалами справи.
Вказані підстави колегія суддів визнала неповажними, оскільки матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення ОСОБА_1 копію ухвали Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
23 лютого 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано тим, що він з 21 вересня 2020 року по 25 січня 2021 року перебував у довгостроковому службовому відрядженні у м. Івано-Франківську, про винесену оскаржувану ухвалу дізнався 27 січня 2021 року, після ознайомлення адвоката з матеріалами справи. На підтвердження викладених обставин надав довідку з місця роботи, копію наказу про відрядження, копію посвідчення про відрядження, копію звіту про використання коштів, наданих на відрядження.
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Аналіз наданих пояснень на обґрунтування пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою свідчить, що вказані підстави не можна вважати поважними з наступних підстав.
Матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення ОСОБА_1 копію ухвали Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року.
Аналіз змісту заяви про поновлення строку на касаційне оскарження також свідчить, що ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 були обізнані про розгляд справи у Дніпровському апеляційному суді, отримували судові повістки, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 був присутнім у судовому засіданні 19 березня 2020 року, касаційна скарга подана за спливом 4 місяців з моменту постановлення оскарженої ухвали.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (MPP GOLUB v. UKRAINE, № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Відповідно до частини четвертої статті 357, пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо особою у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, оскільки наведені ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року є неповажними, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 357, 358 ЦПК України,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛКОМ АГРОПЛЮС" про солідарне стягнення заборгованості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. Ю. Тітов