Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 760/11488/16-ц
провадження № 61-2884св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року, ухвалене у складі судді Коробенко С. В.,та на постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року, ухвалену в складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого посилалося на те, що 16 січня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» (у подальшому перейменовано в ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 002-2008-027 (Кредитний договір № 1), відповідно до умов якого відповідач-1 ( ОСОБА_1 ) отримав у кредит 126 148,80 доларів США зі сплатою 13,45 % річних строком до 10 січня 2028 року. За користування кредитом понад встановлений строк передбачалася процентна ставка на рівні 40,35 % річних на суму простроченої заборгованості.
Крім того, між позивачем та відповідачем-1 було укладено кредитний договір № 002-2008-28 від 16 січня 2008 року на суму в розмірі 75 000,00 доларів США з такими ж умовами щодо строку та процентної ставки (кредитний договір № 2).
У подальшому сторонами договорів неодноразово укладалися додаткові угоди, якими змінювалися процентні ставки та періоди їх нарахування.
З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем-1 за кредитними договорами № 1 та № 2 між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено два договори поруки (без номерів) від 12 червня 2014 року, за умовами яких остання поручилася за виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком у повному обсязі.
Позивач вказував, що свої зобов'язання виконав у повному обсязі, а Відповідач-1 своїх зобов'язань за двома договорами не виконав, у зв'язку з чим станом на 01 червня 2016 року утворилась заборгованість. Сума заборгованості за кредитним договором № 002-2008-027 станом на 01 червня 2016 року становить 164 582,34 доларів США, з яких: - прострочена заборгованість по кредиту - 4 967,86 доларів CШA; - сума дострокового стягнення кредиту - 119 337,50 доларів США; - заборгованість по відсоткам - 39 340,75 доларів США; - заборгованість по підвищеним відсоткам - 587,79 доларів США. Сума заборгованості відповідача-1 за Кредитним договором № 002-2008-028 станом на 09 червня 2016 року становила 75 000,00 доларів США, з яких: - прострочена заборгованість по кредиту - 2 980,59 доларів США; - сума дострокового стягнення кредиту - 70 923,74 доларів США; - заборгованість по відсоткам - 23 530,04 доларів США; - заборгованість по підвищеним відсоткам - 587,79 доларів США.
Свої позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості ПАТ «Універсал Банк» обмежує лише загальною сумою в розмірі 159 120 доларів США, яка складається з вимог про стягнення за Кредитним договором № 1: - 99 720,50 доларів США (суми дострокового стягнення тіла кредиту в розмірі 94 752,64 доларів США та простроченої заборгованості в розмірі 4 967,86 доларів) та за кредитним договором № 2: - 59 399,50 доларів США (суми дострокового стягнення тіла кредиту в розмірі 56 418,91 доларів США та простроченої заборгованості за тілом кредиту).
Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитними договорами № 002-2008-027 та № 002-2008-028 від 16 січня 2008 року у загальному розмірі 159 120,00 доларів США (т. 1, а.с.4-10).
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року позов задоволено у повному обсязі.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 002-2008-027 від 16 січня 2008 року у сумі 99 720,50 доларів США, яка складається з суми дострокового стягнення тіла кредиту в розмірі 94 752,64 доларів США та простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 967,86 доларів США.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором № 002-2008-028 від 16 січня 2008 року заборгованість у сумі 59 399,50 доларів США, яка складається з суми дострокового стягнення тіла кредиту в розмірі 56 418,91 доларів США та простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2 980,59 доларів США.
Здійснено розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк», суд першої інстанції виходив із того, що в порушення умов кредитних договорів відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем,відповідає вимогам закону та умовам укладених договорів.
Стосовно вимог до поручителя суд першої інстанції встановив, що порука ОСОБА_2 не є припиненою, а тому вимоги про солідарне стягнення є обґрунтованими.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 06 серпня 2018 року відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 06 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 002-2008-027 від 16 січня 2008 року в сумі 99 720 доларів США 50 центів, яка складається з суми дострокового стягнення тіла кредиту в розмірі 94 752 долари США 64 центи та простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 967 доларів США 86 центів.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за Кредитним договором № 002-2008-028 від 16 січня 2008 року в сумі 59 399 доларів США 50 центів, яка складається з суми дострокового стягнення тіла кредиту в розмірі 56 418 доларів США 91 цент та простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2 980 доларів США 59 центів.
Здійснено розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції з мотивів наявності безумовних підстав для скасування та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що наявне неналежне виконання позичальником кредитних договорів, забезпечених порукою, а розмір заборгованості за кредитними договорами, заявлений позивачем, станом на 01 червня 2016 року є доведеним і відповідачем у встановленому процесуальним законом порядку не спростований.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та рух справи у суді касаційної інстанції
10 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року та на постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано з Солом'янського районного суду м. Києва цивільну справу № 760/11488/16-ц.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2020 року зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року до закінчення касаційного перегляду у справі.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
Скаржник просив суд оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що сума заборгованості за кредитними договорами, визначена позивачем, не відповідає реальній заборгованості за кредитними договорами. Суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував подані відповідачем розрахунки заборгованості за спірними кредитними договорами.
Суд безпідставно не призначав судово-бухгалтерську експертизу та самостійного розрахунку не проводив, однак вказане є процесуальним обов'язком суду.
Доводи інших учасників справи
Відзив ПАТ «Універсал Банк» на касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що контррозрахунки надані ОСОБА_1 , не можуть бути покладені апеляційним судом в основу рішення у справі. Окрім того, контррозрахунки не містять жодних розрахунків визначеного залишку заборгованості по тілу кредиту за кожним із договором. Також відповідачами не заявлялися клопотання про призначення судової бухгалтерсько-економічної експертизи у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 17 червня 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 16 січня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», яке у подальшому перейменовано в ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 002-2008-027 (кредитний договір № 1), відповідно до умов якого відповідач-1 ( ОСОБА_1 ) отримав у кредит 126148,80 доларів США строком до 10 січня 2028 року зі сплатою 13,45 % річних. За користування кредитом понад встановлений строк передбачалася процентна ставка на рівні 40,35 % річних на суму простроченої заборгованості (том 1, а.с.12-18).
Крім того, між ВАТ «Універсал Банк», яке у подальшому перейменовано в ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 002-2008-28 від 16 січня 2008 року на суму в розмірі 75 000,00 доларів США строком до 10 січня 2028 року під 13,45 % річних. За користування кредитом понад встановлений строк передбачалася процентна ставка на рівні 40,35 % річних на суму простроченої заборгованості (кредитний договір № 2) (том 2, а.с.145-152).
З метою забезпечення виконання вказаних кредитних договорів, 16 січня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого останній передав банку в іпотеку земельну ділянку з кадастровим номером 3222484405:03:002:0008 та об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ( том 3, а.с. 8-10).
Згодом сторонами погоджувались додаткові договори про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 16 січня 2008 року , 12 квітня 2010 року (том 3, а.с.11-23).
Позивач свої зобов'язання за вказаними договорами виконав у повному обсязі.
10 лютого 2009 року між ВАТ «Універсал Банк», яке у подальшому перейменовано в ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди б/н до кредитного договору № 002-2008-027 від 16 січня 2008 року та кредитного договору № 0022008-028 від 16 січня 2008 року, відповідно до яких відповідачу-1 у період з 10 лютого 2009 року до 26 лютого 2009 року включно встановлено процентну ставку за користування кредитами 3,00 %річних, підвищена відсоткова ставка встановлена в розмірі 44,85 % річних, у період з 26 лютого 2009 року до 10 лютого 2010 року включно позичальник зобов'язався сплачувати Кредитору за користування кредитами процентну ставку в розмірі 14,95 % річних, підвищена відсоткова ставка в розмірі 44,85 % річних.
26 лютого 2009 року між ВАТ «Універсал Банк», яке у подальшому перейменовано в ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди б/н до кредитного договору № 002-2008-027 від 16 січня 2008 року та кредитного договору № 002-2008-028 від 16 січня 2008 року, відповідно до яких відповідачу-1 встановлено базову процентну ставку в розмірі 3,00 % річних та базову підвищену процентну ставку 9,00 % річних. В період з 26 лютого 2009 року до 09 лютого 2010 року включно встановлено процентну ставку за користування кредитом без порушення встановленого строку погашення платежів по вищевказаним кредитам на рівні базової процентної ставки, а за користування кредитними коштами понад встановлений строк погашень нараховується процентна ставка в розмірі базової підвищеної відсоткової ставки. У період з 10 лютого 2010 року по 09 лютого 2015 року включно за користування кредитними коштами без порушення встановленого терміну погашення кредиту було встановлено базову процентну ставку збільшену на 14,34 % річних, а за користування кредитними коштами понад встановлений строк була встановлена процентна ставка в розмірі базової підвищеної відсоткової ставки збільшеної на 43,02 % річних. Починаючи з 10 лютого 2015 року, за користування кредитами встановлено базову процентну ставку збільшену на 11,95 % річних, за користування кредитними коштами понад встановлений строк встановлено відсоткову ставку в розмірі збільшеної базової підвищеної процентної ставки на 35,85 проценти річних. У разі виникнення заборгованості за даними кредитними договорами у період з 26 лютого 2009 до 09 лютого 2010 року включно та відсутності її погашення протягом трьох календарних днів з дати виникнення такого прострочення відповідач-1 зобов'язувався починаючи з четвертого календарного дня виникнення прострочення, сплачувати проценти в розмірі: - за користування кредитними коштами без порушення встановленого строку погашення кредитів в розмірі базової процентної ставки збільшеної на 11,95 % річних; - за користування кредитними коштами понад встановлений строк було встановлено підвищену процентну ставку збільшену на 35,85 процентів річних.
10 квітня 2010 року між ВАТ «Універсал Банк», яке у подальшому перейменовано в ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди б/н до кредитних договорів № 1 та № 2, згідно з якими у період з 10 квітня 2010 року до 19 квітня 2010 року включно встановлено базову процентну ставку в розмірі 4,58 % річних та 4,38% річних, може змінюватися згідно умов договорів, підвищена процентна ставка в розмірі 44,85 процентів річних. У період з 20 квітня 2010 року до 09 квітня 2011 року включно встановлено за користування кредитами базову процентну ставку в розмірі 14,95 % річних, підвищену процентну ставку в розмірі 44,85 % річних.
20 квітня 2010 року між ВАТ «Універсал Банк», яке у подальшому перейменовано в ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди б/н до кредитного договору № 002-2008-027 від 16 січня 2008 року та кредитного договору № 002-2008-028 від 16 січня 2008 року, якими встановлено базову відсоткову ставку в розмірі 4,58% річних та 4,38% річних, також встановлено базову підвищену процентну ставку в розмірі 12,58 % річних та 12,38% річних. З 20 квітня 2010 року до 09 квітня 2011 року визначено за користування кредитними коштами базову відсоткову ставку, за користування коштами понад встановлений строк базова підвищена відсоткова ставка. З 10 квітня 2011 року до 09 квітня 2016 року включно встановлено відсоткову ставку в розмірах: - за користування коштами в межах встановлених строків погашень збільшена базова відсоткова ставка на 14,53 % річних та на 14,76% річних; - за користування коштами понад встановлені строки погашень збільшена базова підвищена відсоткова ставка на 14,53 % річних та 14,76% річних. З 10 квітня 2016 року встановлено базову відсоткову ставку збільшену на 10,37 % річних та на 10,57 % річних, підвищену відсоткову ставку збільшену на 10,37 % річних та на 10,57% річних. У разі виникнення заборгованості у період з 20 квітня 2010 року до 09 квітня 2011 року та відсутності погашення такої заборгованості протягом перших трьох календарних днів з дати виникнення такого прострочення встановлюється базова процентна ставка та базова підвищена процентна ставка збільшені на 10,37 % річних та на 10,57% річних.
10 травня 2011 року між ВАТ «Універсал Банк», яке у подальшому перейменовано в ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди б/н до кредитного договору № 002-2008-027 від 16 січня 2008 року та кредитного договору № 0022008-028 від 16 січня 2008 року, якими було змінено процентні ставки. З 10 травня 2011 року до 22 травня 2011 року було встановлено базову процентну ставку в розмірі 4,64 % річних та 4,65% річних, змінено також базову підвищену процентну ставку до 44,85 % річних. З 23 травня 2011 року до 09 травня 2012 року визначено базову процентну ставку в розмірі 14,95 % річних та базову підвищену процентну ставку в розмірі 44,85 % річних.
23 травня 2011 року між ВАТ «Універсал Банк», яке у подальшому перейменовано в ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди б/н до кредитного договору № 002-2008-027 від 16 січня 2008 року та кредитного договору № 0022008-028 від 16 січня 2008 року, якими визначено за користування коштами базову процентну ставку на рівні 4,64 % річних та 4,65 % річних, а також базову підвищену процентну ставку на рівні 12,64 % річних та 12,65% річних. У період з 23 травня 2011 року до 09 травня 2012 року встановлено базову процентну ставку та базову підвищену процентну ставку. У разі виникнення простроченої заборгованості в даний період та не погашення їх протягом трьох календарних днів з дати виникнення такого прострочення встановлюється відсоткова ставка у вигляді збільшеної базової процентної ставки та збільшеної базової підвищеної процентної ставки на 10,31% річних. У період з 10 травня 2012 року до 09 травня 2017 року за користування кредитними коштами встановлено збільшену на 16,53 % та 16,55% річних базову проценту ставку та базову підвищену процентну ставку. А починаючи з 10 травня 2017 року було встановлено, що базова ставка та базова підвищена відсоткова ставка збільшуються на 10,31 % та 10,3% річних.
20 червня 2012 року між ВАТ «Універсал Банк», який у подальшому перейменовано в ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди б/н до кредитних договорів № 1 та № 2, якими було змінено процентні ставки, а саме: - базова процентна ставка в розмірі 6,00% річних за двома додатковими угодами; - базова підвищена процентна ставка в розмірі 14,00% річних за двома додатковими угодами. У період з 20 червня 2012 року до 09 грудня 2012 року встановлено за користування кредитними коштами базову процентну ставку та базову підвищену процентну ставку. Починаючи з 10 грудня 2012 року встановлюється процентна ставка в розмірі збільшення базової процентної ставки та базової підвищеної процентної ставки на 14,07% за додатковою угодою б/н до кредитного договору № 002-2008-027 від 16 січня 2008 року. В свою чергу, додатковою угодою б/н до кредитного договору № 002-2008-028 від 16 січня 2008 року визначено процентну ставку в розмірі збільшення базової процентної ставки на 14,1% річних та збільшення на 8,95% річних базової підвищеної процентної ставки.
14 січня 2013 року між ВАТ «Універсал Банк», який у подальшому перейменовано в ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди б/н до кредитних договорів № 1 та № 2, якими визначено процентні ставки в розмірі, а саме: - базова процентна ставка в сумі 6,61% річних та 6,83% річних; - базова підвищена процентна ставка 14,61% річних та 14,83% річних. З 14 січня 2013 року по 09 січня 2014 року встановлено за користування кредитними коштами базову процентну ставку та базову підвищену процентну ставку. Починаючи з 10 січня 2014 року визначена процентна ставка за користування кредитними коштами, збільшена на 14,03 % річних та 13,82% річних базова відсоткова ставка та базова підвищена процентна ставка (за двома додатковими угодами). У разі виникнення в вищезазначений період простроченої заборгованості та не погашення її протягом трьох календарних днів з дати виникнення такого прострочення, Позичальник зобов'язався, починаючи з першого календарного дня виникнення прострочення сплачувати проценти в сумі збільшеної на 14,03 % річних та 13,82 % річних базової процентної ставки та базової підвищеної процентної ставки.
16 січня 2014 року між ВАТ «Універсал Банк», яке у подальшому перейменовано в ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди б/н до кредитних договорів № 1 та № 2, якими було змінено відсоткову ставку, а саме: - базова відсоткова ставка в сумі 7,00 % річних; - базова підвищена відсоткова ставка в сумі 15,00 % річних.
Згідно з додатковою угодою б/н до кредитного договору № 002-2008-028 від 16 січня 2008 року процентна ставка у період з 16 січня 2014 року до 09 січня 2015 року дорівнює базовій процентній ставці та базовій підвищеній процентній ставці. Починаючи з 10 січня 2015 року встановлювалася процентна ставка, а саме збільшена на 14,18 % річних та на 14,26 % річних базова процентна ставка та базова підвищена процентна ставка.
12 червня 2014 року між ВАТ «Універсал Банк», яке у подальшому перейменовано в ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди б/н до кредитного договору № 002-2008-027 від 16 січня 2008 року та кредитного договору № 002-2008-028 від 16 січня 2008 року. Даними угодами було змінено процентну ставку, а саме: - базова процентна ставка - 4% річних%; - базова підвищена процентна ставка - 12,00 % річних (за двома додатковими угодами). З 12 червня 2014 року до 09 вересня 2014 року нараховувалася базова процентна ставка та базова підвищена процентна ставка. Починаючи з 10 вересня 2014 року процентна ставка була визначена в розмірі збільшеної на 13,00 % річних базової процентної ставки та базової підвищеної процентної ставки за двома додатковими угодами.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитними договорами № 1 та № 2 між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено два договори поруки (без номерів) від 12 червня 2014 року, якими та поручилася за виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком в повному обсязі ( том 2, а.с. 35-52).
У порушення умов кредитних договорів ОСОБА_1 належним чином взяті на себе зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим за ними утворилася заборгованість.
Сума заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 002-2008-027 станом на 01 червня 2016 року складала 164 582,34 доларів США, з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 4 967,86 доларів CШA; сума дострокового стягнення кредиту - 119 337,50 доларів США; заборгованість по відсоткам - 39 340,75 доларів США; заборгованість по підвищеним відсоткам - 587,79 доларів США ( том 2, а.с.53-56).
Сума заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 002-2008-028 станом на 09 червня 2016 року складала 98 022,16 доларів США, з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 2 980,59 доларів США; сума дострокового стягнення кредиту - 70 923,74 доларів США; заборгованість по відсоткам - 23 530,04 доларів США; заборгованість по підвищеним відсоткам - 587,79 доларів США ( том 2, а.с.53-59).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявне неналежне виконання позичальником кредитних договорів, забезпеченими порукою, а розмір заборгованості за кредитними договорами станом на 01 червня 2016 року є доведеним і відповідачем у встановленому процесуальним законом порядку не спростований.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Звертаючись із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення у справі, ОСОБА_1 посилався на те, що судом апеляційної інстанції було безпідставно не взято поданий відповідачем розрахунок заборгованості за спірними кредитним договорами, натомість надано перевагу розрахунку заборгованості за кредитним договорами, поданого позивачем.
Вказані доводи не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Судом встановлено, що порука з підстав ч. 4 ст. 559 ЦК України не припинена.
ОСОБА_2 погодилася з судовими рішеннями, оскільки з апеляційною та касаційною скаргами до суду з вказаних підстав не зверталась.
Судами встановлено та сторонами не заперечувалася наявність невиконаного зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договорами, забезпеченими порукою.
Відповідно до ст 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Пунктом 5.2.5 спірних кредитних договорів сторони погодили право банку звернутись з вимогою про дострокове стягнення кредиту, яким банк скористався, направивши відповідачам відповідні вимоги про дострокове погашення кредиту у зв'язку з простроченою заборгованістю по кредитам ( том 2, а.с. 71, 73,75).
Між сторонами виник спір щодо розміру заборгованості.
Так, звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість станом на 01 червня 2016 року за спірними кредитними договорами у загальному розмірі 159 120,00 доларів США, яка складається з вимог про стягнення:
- за кредитним договором № 1: у розмірі 99 720,50 доларів США (суми дострокового стягнення тіла кредиту в розмірі 94 752,64 доларів США та простроченої заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4 967,86 доларів США);
- за кредитним договором № 2 у розмірі 59 399,50 доларів США (суми дострокового стягнення тіла кредиту в розмірі 56 418,91 доларів США та простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2 980,59 доларів США).
Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку тільки прострочену заборгованість за кредитом та дострокове стягнення залишку по кредиту (тіло).
Не приймаючи до уваги розрахунки заборгованості, надані відповідачем, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що надані відповідачем розрахунки заборгованості стосуються нарахування відсотків та пені (заборгованості за відсотками та пенею), однак ПАТ «Універсал Банк» свої позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості обмежило лише сумою заборгованості за тілом кредиту в загальному розмірі 159 120,00 доларів США (за двома договорами). Надані відповідачем розрахунки не містять жодних розрахунків щодо визначеного залишку заборгованості по тілу кредиту за кожним із договорів. Окрім того, розрахунки заборгованості, надані відповідачем, виконані станом на 10 вересня 2019 року, в той час як позов заявлений щодо заборгованості станом на 01 червня 2016 року.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги розрахунки заборгованості по кредитним договорам, надані відповідачем, оскільки вказані розрахунки були здійснені з використанням відсоткової ставки за період з 18 січня 2008 року до 13 січня 2015 року у розмірі 13,45 %. Проте вказана відсоткова ставка застосована експертом для розрахунку заборгованості суперечить встановленим судом обставинам справи, оскільки відповідно до додаткових угод до кредитних договорів від 10 лютого 2009 року, від 26 лютого 2009 року, від 10 квітня 2010 року, від 20 квітня 2010 року, від 10 травня 2011 року, від 23 травня 2011 року, від 14 січня 2013 року, від 16 січня 2014 року відсоткові ставки сторонами кредитних договорів погоджувались різні, зокрема погоджувався і підвищений розмір відсоткові ставки, що свідчить про те, що у спірний період відсоткова ставка не була сталою у розмірі 13,45 %.
Оскільки позивачем при здійсненні розрахунків заборгованості було враховано встановлені додатковими угодами до кредитних договорів відсоткові ставки, відповідно вказані розрахунки є обґрунтованими.
Вказане свідчить про те, що помилково встановлений розмір відсоткової ставки у розрахунках заборгованості, проведених експертом на замовлення відповідача, призвів до помилкового визначення залишку заборгованості по кредиту.
Доводи касаційної скарги про те, що розрахунки заборгованості, надані відповідачем, вчинено станом на 22 січня 2015 року, а не 10 вересня 2019 року, як вказав суд апеляційної інстанції, не спростовують того факту, що вони є неправильними.
Таким чином, суд апеляційної інстанції аргументовано спростував та не прийняв до уваги розрахунки заборгованості по кредитним договорам, надані відповідачем.
Відповідно до ч 1 ст 12 ЦК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч 1, 2 ст 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Оскільки судом апеляційної інстанції було прийнято до уваги розрахунки заборгованості, надані позивачем, тому суд не зобов'язаний наводити власний розрахунок заборгованості за кредитними договорами.
Матеріали справи не містять даних про те, що відповідачами заявлялися клопотання про проведення судової бухгатерсько-економічної експертизи у справі.
Таким чином, оскільки судом прийнято до уваги розрахунки заборгованості за кредитними договорами, надані позивачем, тому у цьому випадку суд не зобов'язаний за власною ініціативою призначати судову бухгалтерсько-економічну експертизу.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку відносно того, що визначений позивачем розмір заборгованості за кредитними договорами № 002-2008-027 від 16 січня 2008 року та № 002-2008-028 від 16 січня 2008 року станом на 01 червня 2016 року є обґрунтованим.
Аналізуючи викладене, колегія суддів вважає, що наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який їх обґрунтовано спростував. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України (у редакції станом на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року - залишенню без змін.
Відповідно до ст 436 ЦПК України підлягає поновленню виконання постанови Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року.
Керуючись ст ст 409, 410, 416, 436 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року залишити без змін.
Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. І. Грушицький
А. А. Калараш
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров