09 березня 2021 року
м. Київ
справа № 640/18587/20
адміністративне провадження № К/9901/35879/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/18587/20
за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Державного реєстратора Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Іванюха Олега Володимировича про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя: Мазур А.С.) від 31 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Кузьмишиної О. М., Кобаль М. І., Костюк Л. О.) від 02 грудня 2020 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. До Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом звернулося Головне управління ДПС у м. Києві (далі - позивач, скаржник, ГУ ДПС у м. Києві) до Державного реєстратора Печерської районної в місті Києві державної адміністрації Іванюха Олега Володимировича (далі - відповідач, Державний реєстратор) з вимогами про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма Діон».
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року, відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки таку справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
3. 28 грудня 2021 року, не погоджуючись з судовими рішеннями, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
4. Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
5. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
6. Станом на 09 березень 2021 року письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спір про відміну державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності й господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов'язки) та не захищає права позивача в конкретних правовідносинах. Спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання останнього внести відповідний запис до ЄДР. Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, у тому числі якщо він виник у зв'язку з протиправним внесенням до ЄДР державним реєстратором запису про проведення державної реєстрації юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
8. Під час вирішення справи суди попередніх інстанцій урахували правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16, від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, вважає її необґрунтованою та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального та матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
10. Касаційна скарга обґрунтована тим, що спір, який виник між сторонами, є публічно-правовим, оскільки стосується перевірки законності прийнятого відповідачем рішення, яке за юридичною природою є рішенням суб'єкта владних повноважень.
ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
12. Судами попередніх інстанцій зазначено, що предметом розгляду у цій справі позивач вважає обставини, що підтверджують законність чи незаконність прийнятого відповідачем рішення, яке за юридичною природою є рішенням суб'єкта владних повноважень та має прийматися в порядку, на підставі та у спосіб, визначені законом, тому дослідженню в цій справі, на його думку, підлягають владні управлінські рішення відповідача щодо державної реєстрації припинення юридичної особи, прийняті/вчинені відповідачем як суб'єктом владних повноважень.
13. Згідно з статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
14. Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
15. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
16. Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
17. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
18. Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
19. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
20. Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, зокрема, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
21. Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, предметом позову є припинення юридичної особи при наявній податковій заборгованості.
22. Верховний Суд наголошує, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
23. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
28. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин.
24. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
25. Публічно-правовим уважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
26. Установлено, що спір у цій справі виник щодо відміни (скасування) державної реєстрації юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма Діон» з підстав наявності у Товариства податкового боргу .
27. Верховний Суд звертає увагу на те, що спір про відміну державної реєстрації юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності й господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов'язки).
28. Спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання останнього внести відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР). Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, у тому числі якщо він виник у зв'язку з протиправним внесенням до ЄДР державним реєстратором запису про проведення державної реєстрації юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
29. Подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України), а тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.
30. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18.
31. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
32. При цьому, Суд звертає увагу, що передбачене пунктом 67.2 статті 67 Податкового кодексу України право податкового органу звертатися до суду про винесення судового рішення щодо скасування державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців не впливає на визначення предметної юрисдикції цього спору.
33. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
34. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
35. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
36. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
37. Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 640/18587/20 - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов