05 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/335/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В.Г. - головуючого, Банаська О.О., Погребняка В.Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 (заявник апеляційної скарги) за вх. № 1781/2021
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020
у складі колегії суддів: Будішевської Л.О. (головуючий), Таран С.В., Поліщук Л.В.
за результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-Скло"
до ОСОБА_1 та Фізичної особи-підприємця Ніколайчука Геннадія Ілліча
про визнання недійсними договору купівлі-продажу, договору комісії, витребування майна, скасування державної реєстрації та визнання права власності
в межах розгляду справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-Скло",
27.03.2018 постановою Господарського суду Одеської області Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамант-Скло" (далі - ТОВ "Діамант-Скло") визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії.
10.09.2019 до Господарського суду Одеської надійшла заява ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Колмикової Т.О., в якій вона просила суд:
1) визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу № 4811/17/002390 від 06.06.2017 (далі договір купівлі-продажу), укладений між Фізичною особою-підприємцем Ніколайчуком Геннадієм Іллічем (далі - ФОП Ніколайчук Г.І., продавець) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, покупець);
2) визнати недійсним договір комісії № 4811/17/002390 від 06.06.2017 (далі договір комісії), укладений між ФОП Ніколайчуком Г.І. (комісіонер) та ТОВ «Діамант-Скло» (комітент);
3) витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діамант-Скло" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Колмикової Т.О. транспортний засіб;
4) визнати за ТОВ "Діамант-Скло" право власності на транспортний засіб;
5) скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_1 на транспортний засіб.
23.06.2020 ухвалою Господарського суду Одеської області у справі № 916/335/17 заяву арбітражного керуючого Колмикової Т.О. задоволено частково: визнано недійсними договір купівлі-продажу транспортного засобу та договір комісії, скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_1 на транспортний засіб та зобов'язано останню повернути його до ліквідаційної маси ТОВ "Діамант-Скло". В решті заяви відмовлено. Стягнуто з ФОП Ніколайчука Г.І. та ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діамант-Скло" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Колмикової Т.О. по 3 805 грн витрат по сплаті судового збору.
22.10.2020 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.06.2020 у справі № 916/335/18 залишено без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на ОСОБА_1 .
08.02.2021 ОСОБА_1 до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 916/335/18.
18.02.2021 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Банаська О.О., Погребняка В.Я.
Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-ІХ, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тобто, скаржник повинен зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, зокрема, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У даному випадку, перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у порушення цього пункту у ній не зазначено конкретно передбачений пункт (пункти) частини другої статті 287 цього Кодексу як підставу касаційного оскарження з належним обґрунтуванням у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Також відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У даному випадку повний текст оскаржуваної постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 916/335/18 складено 27.10.2020, тому останнім днем строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку було 16.11.2020 включно.
У порушення зазначених вимог, касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 916/335/18 подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з порушенням строку на касаційне оскарження, а саме - 08.02.2021, що підтверджується відміткою на поштовому конверті з трекінгом № 6512102594218, разом із клопотанням про поновлення такого строку.
Вказане клопотанням обґрунтовано тим, що 22.10.2020 Південно-західним апеляційним господарським судом була винесена постанова у справі № 916/335/18, в день винесення постанови повний текст рішення не був виготовлений. ОСОБА_1 зазначає, що у зв'язку із подальшим тривалим лікування пов'язаним із захворюванням на короновірусну інфекцію SАRS-СОV-2, була позбавлена можливості своєчасно отримати повний текст рішення та отримала його тільки 19.01.2021. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 вважає, що процесуальний строк пропущено нею з поважних причин та просить Суд поновити їй строк на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 916/335/18.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 916/335/18, колегія суддів зазначає таке.
З матеріалів, доданих до касаційної скарги, вбачається, що скаржником як доказ на підтвердження лікування ОСОБА_1 , пов'язаного із захворюванням на короновірусну інфекцію SАRS-СОV-2, надано Суду копію результатів досліджень ТОВ "Сінево Україна" № 23617345 від 04.11.2020, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 виявлено Ген RdRP SARS-CoV-2 та Ген Е SARS-CoV-2. Також ОСОБА_1 надано Суду копію результатів досліджень ТОВ "Сінево Україна" № 23804441 від 19.12.2020, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 виявлено антитіла IgG.
Водночас, навіть після отримання ОСОБА_1 результатів досліджень ТОВ "Сінево Україна" № 23804441 від 19.12.2020, з яких вбачається, що у ОСОБА_1 виявлено антитіла IgG, касаційну скаргу до Касаційного господарського суду нею подано аж через 51 день, а саме - 08.02.2021. Доводи скаржника щодо подальшого тривалого лікування пов'язаного із захворюванням на короновірусну інфекцію SАRS-СОV-2 відхиляються колегією суддів, оскільки не підтверджені жодними доказами.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що 28.10.2020 повний текст вказаної постанови було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92437720).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Таким чином, ОСОБА_1 не була позбавлена об'єктивної можливості в розумні строки ознайомитись з повним текстом оскаржуваної постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 916/335/18, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень тощо.
При цьому, суд касаційної інстанції враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, Судом вирішено, що скаржником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 916/335/18.
З цього питання Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення Суду у справі "Мушта проти України", no. 8863/06, від 18.11.2010).
Умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 916/335/18 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків, а саме - надати Суду докази подальшого тривалого лікування пов'язаного із захворюванням на короновірусну інфекцію SАRS-СОV-2 або навести Суду інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, а також зазначити конкретно передбачений пункт (пункти) частини другої статті 287 цього Кодексу як підставу касаційного оскарження з належним обґрунтуванням у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 119, 174, 234, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -
1. Визнати неповажними наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 916/335/18.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 916/335/18 залишити без руху.
3. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді О. Банасько
В. Погребняк