09.03.2021 Справа № 756/16652/20
Справа № 756/16652/20
Провадження № 2/756/2654/21
03 березня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:
головуючого судді Тихої О.О.,
за участю секретаря судового засідання Сілантьєвої В.В.,
представника позивача - Гнатіва В.В.,
відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, трьох процентів річних та інфляційних втрат,
Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.04.2014 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії», яким внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
05.08.2014 у газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «АК «Київводоканал», в подальшому перейменованим у ПрАТ «АК «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення з використанням внутрішньо будинкових систем). Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов договору. У разі відмови споживачів від отримання послуг, дана відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг.
Таким чином, ОСОБА_1 отримує послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору, оскільки після розміщення повідомлення та договору у вищевказаній газеті, жодних заяв або повідомлень про відмову від надання послуг та договору від відповідача не надходило.
ОСОБА_1 належним чином вищезазначений договір не виконує в результаті чого за період з 01.07.2014 по 31.10.2020 у нього виникла заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 36102,95 грн.
У зв'язку із чим позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 36133,19 грн., яка включає в себе заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 36102,95 грн. та розмір внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку у розмірі 30,24 грн.
Також, на підставі ст. 625 ЦК України, у зв'язку з простроченням виконання боржником ОСОБА_1 оплати спожитих житлово-комунальних послуг, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми в розмірі 3013,17 грн. та інфляційні втрати у розмірі 9396,64 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 грн.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 04.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду.
Від відповідача на адресу Оболонського районного суду м. Києва 03.03.2021 надійшло клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України, у зв'язку з чим позовні вимоги визнав частково, лише в межах строку позовної давності за період з грудня 2017 року по жовтень 2020 року.
Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позов з підстав, викладених у ньому, вирішення питання щодо застосування до спірних правовідносин позовної давності залишив на розсуд суду.
Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково, в межах строку позовної давності, не заперечував проти стягнення з нього заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, трьох процентів річних та інфляційних втрат за останні три роки, що передували зверненню позивача до суду з позовом, тобто за період з грудня 2017 року по жовтень 2020 року.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської РДА.
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 26.02.2004, виданого Комунальним підприємством « Управління житлового господарства Оболонського району у м. Києві» на підставі розпорядження № 2628, квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності відповідачу ОСОБА_1 , а також: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
26.04.2014 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 року №1198, яким внесено зміни до закону України «Про житлово-комунальні послуги», який доповнено новими частинами.
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
05.08.2014 в газеті «Хрещатик» №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПрАТ «АК «Київводоканал» як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення.
Зі змісту повідомлення вбачається, що фізична особа, яка користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов договору. У разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення холодної та гарячої води така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг.
Відповідно до п.1.1 договору позивач зобов'язався надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем), а відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Згідно із пункту 3.1. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконує свої договірні зобов'язання шляхом надання відповідачу централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води.
Водночас, відповідач ОСОБА_1 , усупереч взятих на себе зобов'язань, порушив умови договору (а саме пункт 3.1. договору) щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з 01.07.2014 по 31.10.2020 послуг з водопостачання та водовідведення, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 36133,19 грн., яка включає в себе також розмір внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку у розмірі 30,24 грн., що підтверджується довідкою та розрахунком заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.07.2014 по 31.10.2020.
Частиною четвертою статті 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує.
Зміст положення частини четвертої статті 319 ЦК України про те, що власність зобов'язує, яке має більш загальний характер, фактично розкривається через закріплений у наступній частині цієї статті принцип, що забороняє власникові використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Стаття 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII (введений в дію з 01 травня 2019 року, крім: ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. ст. 3-7, 9, 11, 12, ч. 2 ст. 26, ст. 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), ч. 2 ст. 2, ч. ч. 3 та 4 ст. 8, ч. ч. 2 та 3 ст. 10, ст. 15, ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 16, ст. 18, ч. 5 ст. 28, які введені в дію 10 червня 2018 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до переліку житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема послуги централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.
Так, відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Згідно із ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ № 45 від 24.01.2006 року, визначено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
Незважаючи на те, що ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Вказані положення знайшли своє відображення у ч.1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII , відповідно до якої надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах та п.1ч.1 ст. 7 вказаного Закону, з якого вбачається, що споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
При цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, сформульованій у постановах від 14 листопада 2018 року у справі №461/12597/15-ц, від 09 серпня 2019 року №459/3958/15-ц).
У статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності до позовних вимог.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), а за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача - сплату коштів частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового місячного платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором про надання послуг з центрального постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, виконавець в свою чергу має право вимагати сплату прострочених щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Правовий висновок щодо застосування строків позовної давності до щомісячних платежів викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня
2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження 14-10цс18).
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом 21.12.2020, доказів на підтвердження переривання перебігу позовної давності суду не надав, вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01 липня 2014 року по 30 листопада 2017 року не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
Разом з тим, позивачем доведено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором про надання послуг з центрального постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), несвоєчасно та не в повному обсязі здійснює платежі за житлово-комунальні послуги, що не спростовано відповідачем відповідно до наявних у матеріалах справи доказів.
Отже, згідно наданого позивачем розрахунку, який відповідачем не спростований, заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.12.2017 по 31.10.2020 становить 18450,97 грн. та підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що за змістом ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з розрахунком заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, який відповідачем не спростований, з відповідача на користь позивача, у межах строку позовної давності, тобто за період з 01.12.2017 по 31.10.2020, підлягають стягненню три проценти річних у розмірі 743,02 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1001,48 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 874,50 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, трьох процентів річних та інфляційних втрат задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 18 450 (вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят) гривень 97 копійок; три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 743 (сімсот сорок три) гривні 02 копійки; інфляційні втрати у розмірі 1001 (одна тисяча одна) гривня 48 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) витрати по сплаті судового збору в розмірі 874 (вісімсот сімдесят чотири) гривні 50 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 09.03.2021 року.
Суддя О. О.Тиха