Справа № 756/1738/21
Провадження № 3/756/1529/21
05 березня 2021 року місто Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Ткач М.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
17 січня 2021 року близько 00 год. 55 хв., ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «Opel», моделі «Cadett», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Зої Гайдай, 2, у м. Києві, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. За згодою ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп'яніння було проведено в установленому законом порядку із застосуванням спеціального механічного приладу «ALCOTEST 6820» ARJL - 0269 у присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Результат тестування на алкогольне сп'яніння ОСОБА_1 склав 1,77‰, однак останній не погодився з результатами тесту, у зв'язку з чим інспектором було запропоновано пройти тест на стан алкогольного сп'яніння у лікаря-нарколога, на що ОСОБА_1 погодився. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у лікаря-нарколога за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, 20, в присутності двох свідків.
ОСОБА_1 у судове засідання з'явився, вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав повністю.
Вивчивши та дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, з огляду на таке.
До набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" №2617-VIII від 22 листопада 2018 року (далі - Закон №2617-VIII), тобто до 01 липня 2020 року, КУпАП передбачав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами, які перебувають в стані наркотичного сп'яніння.
Після набрання чинності Законом №2617-VIII, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність за керування транспортними засобами, які перебувають в стані наркотичного сп'яніння, було виключено зі ст. 130 КУпАП та закріплено у ст. 286-1 КК України.
03 липня 2020 року в газеті "Голос України" (№110) було опубліковано Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" №720-ІХ від 17 червня 2020 (далі - Закон №720-ІХ), яким нова редакція ст. 130 КУпАП, введена Законом №2617-VIII, була виключена.
Також Законом №720-ІХ було виключено введену Законом №2617-VIII кримінальну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані наркотичного сп'яніння (ст. 286-1 КК України).
Згідно з розділом ІІ Закону №720-ІХ останній набирає чинності з дня набрання чинності Законом №2617-VIII.
В подальшому Законом України від 17.06.2020 «720-ІХ, який набув чинності 03.07.2020, ст. 130 КУпАП повернуто до попередньої редакції.
Відповідно до положень ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статей 245, 251, 252, 280, 283 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозицією ст. 130 КпАП України, серед іншого, встановлено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Як роз'яснено у п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли особа відмовилася від проходження такого огляду.
За змістом п. 7 Розділу І, п.п. 6, 8, 11, 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказами МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Оформлення матеріалів огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється згідно з чинним законодавством. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Відповідно до п. 9 розділу ІІ вказаної Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Тобто системний аналіз указаних вимог закону свідчить про те, що незгода водія з результатами проведеного поліцейським огляду на стан сп'яніння на місці зупинки має бути висловлена безпосередньо після його проведення, що має бути зафіксовано у акті огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Положеннями ст. 251 КпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами та іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_1 підтверджується:
- даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 038323, в якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 був ознайомлений із його змістом, про що свідчить підпис останнього;
- поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у присутності яких ОСОБА_1 погодився пройти перевірку для визначення стану сп'яніння в установленому Законом порядку за допомогою приладу «ALCOTEST 6820» ARJL - 0269.
- даними, що містяться в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким результат огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння склав 1,77‰, з чим ОСОБА_1 був не згоден, однак у лікаря-нарколога від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, 20, в присутності двох свідків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Аналізуючи вказані докази суд приходить до висновку, що працівники поліції діяли у межах повноважень та відповідно до вимог Інструкції, докази, що містяться в матеріалах справи, повністю узгоджуються між собою та підтверджують обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «О'Голлоран та Франціс проти Сполученого королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постанов, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завадити серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілем та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Відповідно до ст. 33 КпАП України суд при накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини.
Обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.
Обставин, що пом'якшують відповідальність правопорушника є щире каяття.
Враховуючи викладене, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в межах санкції інкримінованої статті КпАП України з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Керуючись статтями 33, 40-1, ч. 1 ст. 130 КпАП України, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 454 грн в дохід держави.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці.
Суддя М.М. Ткач