Справа №:755/4188/21
Провадження №: 1-кс/755/1102/21
"05" березня 2021 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, працює на посаді заступника директора з господарської роботи школи І-ІІІ ступенів № 236 м. Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021100040000652 від 03.03.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
Старший слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 у кримінальному проводженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040000652 від 03.03.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
Клопотання погоджено з прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_5 .
Клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 03.03.2021 року приблизно о 14:40 ОСОБА_4 , перебуваючи біля будівлі школи І-ІІІ ступенів № 120, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 12-Б, після закінчення уроків побачив, що малолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пішли зі школи додому без супроводу сторонніх осіб та пішов за останніми. По дорозі ОСОБА_9 залишила ОСОБА_8 та зайшла до під'їзду, в якому проживає, за адресою: АДРЕСА_3 .
У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_8 , 2010 року народження.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_8 , ОСОБА_4 достовірно усвідомлюючи, що вона є малолітньою, без тривалого розриву в часі, близько 14:45, проходячи повз будинок АДРЕСА_4 , та слідуючи за малолітньою ОСОБА_8 , яка йшла попереду нього, зайшов до під'їзду № 3 вказаного будинку відразу після останньої.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_8 , перебуваючи у загальному приміщенні під'їзду, ОСОБА_4 підійшов до малолітньої, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, вчинив щодо неї фізичне розбещення, що виразилося у мацанні статевих органів потерпілої, засунув свою руку у штани останньої під спідню білизну. Після чого малолітня потерпіла присіла на підлогу у кутку та почала благати не чіпати її.
З метою подолання опору та уникнення свідків, силоміць, проти волі малолітньої ОСОБА_8 , ОСОБА_4 заштовхав її у ліфтову кабіну та натиснув кнопку поверху вище, після чого двері зачинились та ліфт почав рухатись вгору.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , користуючись відсутністю сторонніх осіб, силоміць притиснув малолітню у куток ліфтової кабіни, діючи умисно, проти волі останньої, закриваючи своєю рукою рот потерпілої, вчиняючи щодо потерпілої фізичне розбещення, що виразилося у мацанні статевих органів малолітньої, рукою заліз до штанів потерпілої під спідню білизну та почав мацати її статеві органи з метою задоволення своєї статевої пристрасті. У цей момент ліфт припинив рух на одному з поверхів і двері ліфтової кабіни відчинилися, тому ОСОБА_4 вийшов з ліфтової кабіни на загальний поверх, щоб переконатися у відсутності сторонніх осіб. Потерпіла ОСОБА_8 , скориставшись цим, натиснула кнопку четвертого поверху, де вона мешкає, та у подальшому забігла у квартиру за місцем проживання.
Після цього, ОСОБА_4 по сходах спустився вниз, вийшов з під'їзду та місце вчинення кримінального правопорушення покинув, попрямувавши у невідомому напрямку. 04.03.2021 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України. Як зазначає слідчий у клопотанні, вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортом співробітника поліції, протоколом обшуку, протоколом особистого обшуку особи, підозрюваної у вчиненні злочину, протоколами допитів свідків та потерпілої, протоколом огляду місця події, протоколом перегляду відеозаписів та іншими матеріалами у своїй сукупності.
Підставою до застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України слідчий вважає наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, у розумінні положень, що наведені у численних рішень Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під вартою. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених КПК, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків або потерпілого у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто в межах вказаного кримінального провадження існують ризики, а саме:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі будучи обізнаним з санкцією статі, яка йому інкримінується, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
- п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування триває. Так, 04.03.2021 року ОСОБА_4 , будучи затриманим у порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, умисно пошкодив власний мобільний телефон шляхом зламування;
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків, оскільки підозрюваний шляхом підмовляння, підкупу, погроз може схиляти їх до дачі неправдивих показань, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування. Вагомою частиною доказової бази у вказаному кримінальному провадженні являються показання свідків, місце мешкання яких, останньому відомо, що суттєво збільшує вищевказаний ризик;
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Крім того, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком понад п'ять років. Враховуючи, що санкцією ч. 2 ст. 156 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, до підозрюваного може бути застосовано такий вид запобіжного заходу.
У свою чергу, вік підозрюваного, стан його здоров'я та інші фактори в сукупності не перешкоджають ОСОБА_4 перебувати під вартою в умовах СІЗО.
Тому, враховуючи перелічені ризики, слідчий вважає, що саме такий запобіжний захід, що пов'язаний з ізоляцією від суспільства, може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
У поданому клопотанні слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що останній: будучи обізнаним з санкцією статі, яка йому інкримінується, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування триває; може незаконно впливати на свідків, що негативно вплине на хід досудового розслідування; може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки йому відомо про місце проживання свідків. Крім того, прокурор зазначив, що після затримання ОСОБА_4 у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, він умисно пошкодив власний мобільний телефон шляхом зламування. У зв'язку з наведеним прокурор вважає, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Представник потерпілого ОСОБА_6 у судовому засіданні повністю підтримав клопотання прокурора і просив його задовольнити. Вважає, що тяжкість злочину, вчиненого щодо малолітньої дитини, а також наявність зібраних доказів, що вказують на обгрунтовану підозру у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, є достатніми підставами для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що органом досудового розслідування порушено положення ч. 3 ст. 214 КПК України, а докази, які додані до матералів клопотання, не можна вважати належними та допустимими, оскільки вони зібрані з порушенням норм КПК України, і не підтверджують вчинення підзахисним інкримінованого йому злочину. Вважає, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які прокурор посилається у клопотанні. Також зазаначив, що тримання під вартою є занадто суворим запобіжним заходом, а тому просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання підзахисного.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав доводи та прохання свого захисника, заначив, що він не вчиняв злочин, який йому інкримінують.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, представника потерпілого, підозрюваного та його захисника, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
За правилами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Статтею 184 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу.
Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Частиною 5 ст. 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Згідно з ч. 5 ст. 193 КПК України будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Слідчим суддею встановлено, що 03.03.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040000652 були внесені відомості про вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
04.03.2021 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
Клопотання слідчого, погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури №4, оформлене відповідно до вимог ст. 184 КПК України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання та якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчим виконані вимоги ч. 3 ст. 184 КПК України.
Слідчим суддею встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, що підтверджується: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12021100040000652 від 03.03.2021 року; протоколом про прийняття заяви про вчиненене кримінальне правопорушення від 03.03.2021 року, поясненнями ОСОБА_8 від 03.03.2021 року, протоколом огляду місця події від 03.03.2021 року, протоколами допитів малолітньої потерпілої та свідків від 03.03.2021 року та 04.03.2021 року, протоколами обшуку від 04.03.2021 року, протоколом пред'явлення особи для впізнання від 04.03.2021 року, рапортом співробітника поліції від 04.03.2021 року, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 04.03.2021 року, повідомленням про підозру від 04.03.2021 року та іншими матеріалами у своїй сукупності.
Відповідно до позиції ЄСПЛ, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя на підставі наданих матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим - позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; вік та стан здоров'я підозрюваного - молодий вік та задовольний стан здоров'я; міцність його соціальних зв'язків - одружений, дітей не має; наявність постійного місця проживання та роботи; репутацію підозрюваного; майновий стан; відсутність судимостей; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
На підставі вказаних вище обставин у їх сукупності та взаємозв'язку слідчий суддя дійшов висновку про наявність у даному кримінальному провадженні обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, можливість останнього знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст. 178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити.
Крім того, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 183, 176-178, 183, 186, 193-196, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах 60 днів, з моменту його фактичного затримання, тобто до 30 квітня 2021 року.
Суд, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено 09 березня 2021 року о 16 годині 30 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1