ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7719/20
провадження № 2/753/3194/21
"05" березня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Колесника О.М.
при секретарі Бебі В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, пояснивши, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . Дана квартира була придбана ОСОБА_3 в 1994 році. Відповідач ОСОБА_5 є колишнім чоловіком позивача, шлюб між якими було розірвано в 2008 році. З 2008 року відповідач виїхав до Російської Федерації і понад 12 років в спірній квартирі не проживає, добровільно забравши свої речі. Протягом вказаного періоду спірним житлом він не цікавиться, не сплачує вартість житлово-комунальних послуг, будь-яких його речей в квартирі немає, позивач не перешкоджала відповідачу у проживанні в ній, сварок і конфліктів між сторонами не було. Добровільно знятись з реєстрації відповідач не бажає, а наявність його реєстрації в спірному жилому помешканні перешкоджає позивачу вільно розпоряджатись ним. За таких обставин просить визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений судом належним чином, але у направленій нотаріально посвідченій заяві позов визнав, просив його задовольнити та розглянути справу у його відсутність (а.с.43).
Заслухавши позивача та її представника, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд, в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі, встановив наступні обставини та правовідносини.
У відповідності до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Як встановлено у судовому засіданні, 27.11.1993 року сторони уклали між собою шлюб (а.с.10; 14).
Позивач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 9.02.1994 року (а.с.18-19). Згідно реєстраційного напису на правоустановчому документі вказаний договір був зареєстрований 22.03.1994 року у Комунальному підприємстві „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" за реєстровим номером №37125 (а.с.19).
За змістом свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано 6.06.2008 року (а.с.12). Ще до розірвання шлюбу відповідач залишив спірну квартиру і переїхав до іншого місця проживання в Російській Федерації, де проживає і по теперішній час.
Як вбачається з витягу реєстру територіальної громади м. Києв (а.с.20) відповідач ОСОБА_5 є зареєстрованим в спірній квартирі АДРЕСА_1 .
Згідно ч.2, ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
За правилами ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно нотаріально посвідченої заяви відповідач позов визнав, просив його задовольнити та розглянути справу у його відсутність (а.с.43).
Таким чином, судом достеменно встановлено, що причиною залишення спірної квартири та переїзду відповідача до іншого місця проживання було його особисте бажання жити в Російській Федерації.
За змістом ч.1, ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як наголошує ч.1, ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пункт 1, частини 2 цієї ж статті зазначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.
Як передбачено ч.1, ст.5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Аналізуючи встановлені обставини справи та докази надані позивачем по справі, суд вважає, що положення ч.2, ст.405 ЦК України, яке регулює правовідносини між власником нерухомого майна і його користувачем (ами), передбачають втрату права користування житлом при умові відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік в ньому, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом, при цьому будь-якої домовленості між позивачем і відповідачем не існує.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що оскільки відповідач не є власником або співвласником спірної квартири, добровільно залишив спірне житло понад один рік потому, при цьому він не є членом сім'ї позивача і між ними не було ніяких сварок та конфліктів, позивач не перешкоджала проживанню відповідачу в спірній квартирі, а останній з 2008 року і по дату подачі позову до суду не намагався вселитись до спірного житла, тому відповідача, який був відсутній в спірній квартирі понад один рік без поважних причин, необхідно визнати таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , таким чином, задовольнивши позов у повному обсязі.
Керуючись ст.4-5; 10; 12-13; 76-80; 81-82; 133; 141; 223; 259; 258-259; 263-265; 282 ЦПК України, на підставі ст.47 Конституції України, ст.15-16; 405 ЦК України, ст.5; ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Дарницького районного суду м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення, а учаснику справи, якому не було вручене повне заочне рішення в день його проголошення - протягом 20 днів з дня вручення його повного тексту заочного рішення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини заочного рішення через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя :