ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/21729/20
провадження № 2/753/859/21
"02" березня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Сирбул О.Ф.
за участю секретаря Лаптєвої Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
У грудні 2020 року Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просила суд розірвати укладений між сторонами шлюб та стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 5000,00 грн. щомісячно, з дня пред'явлення позову до суду та до досягнення дітьми повноліття.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що між нею та відповідачем 15.09.2006 було зареєстровано шлюб. Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Подружнє життя у сторін не склалося через відсутність взаєморозуміння в поглядах на сімейне життя, несумісності у поглядах на виховання дитини, виникнення конфліктних ситуацій при вирішенні кожного побутового питання. Спільне господарство сторонами не ведеться, шлюбно-сімейних відносин не підтримують, відповідач припинив надавати допомогу на утримання дітей, не бере участі у їх вихованні, які фактично знаходиться на утриманні позивача, а тому позивач вимушена була звернутися до суду з вказаним позовом. Подальше спільне життя між сторонами і збереження шлюбу неможливе та суперечить її інтересам.
Ухвалою суду від 25.01.2021 року було відкрито провадження у вказаній справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, у відповідності до ст. 274 ЦПК України.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Позивач у судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про проведення розгляду справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
До судового засідання позивачем було подано на адресу суду заяву, про розгляд справи у її відсутність, заявлені позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Відповідача у судове засідання не з'явився, однак надав заяву, в якій позовні вимоги визнав, просив їх задовольнити та розгляд даної справи проводити у його відсутність.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. А згідно з частиною 4 цієї статті у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв'язку із чим поданий позов підлягає повному задоволенню.
Враховуючи, що сторони у справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що сторони з 15 вересня 2006 року перебувають в шлюбі, зареєстрованому Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис №1491.
Від шлюбу сторони мають Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження.
Звертаючись до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей, позивач посилається на те, що спільне життя з відповідачем не склалося з різних причин, через протилежні погляди на спосіб життя та сімейний побут, через відсутність взаєморозуміння, що призвело до фактичного припинення між сторонами шлюбних відносин. Вони з відповідачем припинили підтримувати шлюбні стосунки та ведення спільного господарства. Тому позивач не вбачає можливим будь-яке подальше збереження шлюбу, оскільки шлюб носить формальний характер. Примирення позивач вважає неможливе. Малолітні діти за спільною згодою проживають разом з нею. Добровільної згоди з приводу матеріального утримання дітей між ними не досягнуто, в зв'язку з чим позивач звернулася до суду з позовом.
Відповідно до ст.ст. 21, 24 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Із пояснень позивача вбачається, сім'я фактично розпалась через різні погляди на життя та сім'ю, відсутність взаєморозуміння у подружньому житті. Фактичні шлюбні відносини та ведення спільного господарства припиненні тривалий час.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що сім'я даного подружжя розпалась остаточно, призначення терміну на примирення не потребує, оскільки подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача,а також положенням ст. 51 Конституції України, відповідно до яких шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, крім того, сторони наполягали на розірванні шлюбу, у зв'язку із чим, шлюб слід розірвати.
За таких обставинах, шлюб підлягає розірванню.
Що стосується позовних вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, суд зазначає наступне.
Законодавцем положенням ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч.ч. 7, 10 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3---2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.
Так, відповідно до положень ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Як роз'яснено в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує вимоги ст.ст. 182, 183 СК України.
Як встановлено судом, спільні діти сторін за спільною згодою сторін проживають разом з позивачем.
Судом встановлені обставини, що дають змогу для задоволення позову про стягнення аліментів.
При цьому, суд зважає, що обов'язок з утримання дітей покладений на обох батьків.
Відповідач позов визнав в повному обсязі, про що надав відповідну заяву.
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Аналізуючи матеріали справи щодо порядку утримання та способу життя, який склався відносно утримання неповнолітніх дітей сторін, враховуючи, що діти проживають разом з позивачем, позивач несе витрати на утримання дітей і не має достатніх коштів для забезпечення потреб двох дітей з врахуванням: віку дитини, стану здоров'я, витрат на забезпечення життєдіяльності, підтримання нормального здоров'я та відпочинок, а відповідач зобов'язаний утримувати дітей до досягнення повноліття і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації життя, при цьому визнав позов у повному обсязі, суд прийшов до висновку, що позов про стягнення аліментів підлягає задоволенню.
Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
При визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати для них необхідні передумови для їх розвитку і забезпечення організації їх життя, також враховує розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З огляду на зазначене, враховуючи те, що відповідач позов визнав в повному обсязі, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення аліментів та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання двох малолітніх дітей у розмірі 5000,00 грн. щомісячно, починаючи з 18.12.2020 та до досягнення дітьми повноліття.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому, суд вважає на необхідне зазначити наступне.
За змістом ч. 8 ст. 7, ч. 2 ст. 150, ст. 180 СК України, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Так, частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. за позовну вимогу про розірвання шлюбу. Також, з відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. на користь держави за вимогу про стягнення аліментів, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подачу позову про стягнення аліментів.
Рішення підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць, відповідно до ст. 430 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 24, 56, 105, 110, 112, 141, 150, 155, 180-183, 191 СК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 206, 258, 263, 264, 265, 273, 274, 354, 430 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 15.09.20026 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис №1491 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 5 000,00 грн. щомісячно починаючи стягнення з 18.12.2020 та до досягнення повноліття дітей.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) судовий збір у розмірі 840 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: