ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
01 березня 2021 року м. Київ № 640/7450/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Лук'янця Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовомКомунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва»
до про Східного офісу Держаудитслужби визнання протиправною та скасування вимоги від 26.02.2020 №04-08-08-14/719,
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 березня 2021 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Східного офісу Держаудитслужби, в якій просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу від 26.02.2020 №04-08-08-14/719.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що висновки контролюючого органу, які викладені у вимозі від 26.02.2020 №04-08-08-14/719 щодо усунення позивачем порушень законодавства є безпідставними та необгрунтованими з огляду на те, що твердження позивача про здійснення видатків на капітальні ремонти ліфтів у сумі 2190383, 17 грн та капітальні ремонти внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, централізованого опалення на суму 2086698,75 грн не можуть братися до уваги, оскільки, як зазначено позивачем на спростування пункту 1 оскаржуваної вимоги, останнім не проводився капітальний ремонт вказаних об'єктів, а лише було здійснено поточний їх ремонт відповідно до Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 № 150. При цьому, ремонтні роботи проводилися позивачем на підставі дефектних актів, без складання проектної документації, а отже не можуть вважатися капітальним ремонтом. По-друге, позивач зазначив про те, що він є баланстоутримувачем 672 житилових будинків Печерського району на підставі розпоряджень Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 №509 та від 20.06.2014 № 318, з урахуванням рішення Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва». Одним із обов'язків балансоутримувача визначено забезпечення умов для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, а тому, навіть якщо припустити приналежність деяких робіт до капітального ремонту ліфтів або внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, централізованого опалення, в діях позивача відсутні порушення чинного законодавства. По-третє, актом ревізії не доведено факти оплати вищезазначених ремонтних робіт за рахунок коштів позивача, оскільки останній здійснював виплати на ремонтні роботи за рахунок коштів, отриманих від населення за рахунок виключно складової тарифу. Позивач також не погоджується з пунктом 2 оскаржуваної вимоги та вважає, що при укладенні додаткових угод ним не було порушено жодних вимог законодавства, оскільки останній виступає лише як отримувач коштів, не є орендодавцем та не приймає рішення щодо термінів укладання договорів, визначення розміру орендних ставок тощо. Як зазначив позивач, відповідач вимагає від нього звернутися з листом до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, як до орендодавця, з вимогою щодо вжиття заходів для переукладання договорів оренди комунального майна із дати, вказаної у відповідних додаткових договорах, а також щодо стягнення на користь підприємства недоотриманої орендної плати. однак, як зауважив позивач, він не є орендодавцем комунального майна, не приймає рішення щодо дати укладання договорів та додаткових договорів, не приймає рішення щодо визначення розміру орендних ставок, не здійснює позовну роботу в частині розірвання договорів оренди, визнання недійсними таких договорів, виселення орендарів, зобов'язання переукласти договір оренди тощо, то виявлене порушення по відношенню до позивача є необгрунтованим та протиправним. З приводу пункту 3 оскаржуваної вимоги, в якій зафіксовано порушення щодо перевищення обсягів виплат, позивач обгрунтовує тим, що на території району розташовані природні та історично-архітектурні об'єкти та він є туристично-привабливим та приймає велику кількість гостей та туристів столиці. За фактично вивезені відходи підприємство сплачувало з частини доходу від плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій шляхом розщеплення платежів, що надійшли від населення за вивезення ТПВ та ВГВ.
Позивач вважає, що оскільки вищезазначені порушення та вимоги відповідача по відношенню до себе є необгрунтованими та протиправними у зв'язку з чим у нього відсутні підстави щодо визначення відповідальних осіб та притягнення їх до відповідальності. А отже вимога відповідача до позивача є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2020 прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання в адміністративній справі №640/7450/20.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2020 клопотання Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» про забезпечення позову повернуто без розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2020 в задоволенні клопотання Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» про забезпечення позову відмовлено.
Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 27.04.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив про те, що відповідно до Положення про управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, затвердженого наказом Східного офісу Держаудитслужби від 29.08.2016 №3, Управління є структурним підрозділом Східного офісу Держаудитслужби. Наказом Держаудитслужби України від 02.06.2016 № 23 затверджено Положення про Східний офіс Держаудитслужби, відповідно до якого у складі Східного офісу Держаудитслужби утворюються як структурні підрозділи, в тому числі управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, на думку представника Управління східного офісу Держаудислужби в Запорізкій області, належним відповідачем у цій справі є Східний офіс Держаудитслужби.
Крім того, представник Управління східного офісу Держаудислужби в Запорізкій області вважає викладені в позовній заяві доводи та позовні вимоги необгрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні позивачем норм законодавства, оскільки Вимога від 26.02.2020 №04-08-08-14/719 винесена у порядку та спосіб, визначений законодавством, у межах повноважень органів державного фінансового контролю. Відповідач акцентував увагу на тому, що в межах спірних правовідносин збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, а питання щодо наявності збитків та їх розміру має перевірятись судом, який розглядає позов про їх стягнення. Таким чином, відповідач вважає що оскарження позивачем вимоги про усунення порушень є неналежним способом захисту порушеного права, а відтак такий позов не підлягає задоволенню.
Стосовно пункту 1 вимоги від 26.02.2020 №04-08-08-14/719 відповідач зазначив про те, що протягом 2017 року ТДВ «Укрліфтсервіс» виконано роботи, які належать до капітального ремонту, за якими здійснено перевірку списання вузлів і обладнання, на загальну суму 380419,34 грн., у 2018 році - на загальну суму 1370424,12 грн., за січень-вересень 2019 року - на загальну суму 439539,71 грн. Вищезазначене призвело до здійснення видатків на послуги, не передбачені умовами договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також тарифами на послуги з утримання будинків, чим, на думку відповідача, недотримано вимоги розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 30.04.2015 №442 та від 06.06.2017 №668/667, постанови КМУ від 01.06.2011 №869 та ст. 5 Закону України від 24.06.2004 № 1875 «Про житлово-комунальні послуги». Таким чином, роботи з капітального ремонту здійснювались без проектної документації на підставі складених дефектних актів та кошторисної документації, як передбачено чинним законодавством.
Стосовно пункту 2 вимоги від 26.02.2020 №04-08-08-14/719 відповідачем зазначено про те, що впродовж ревізуємого періоду договори оренди комунального майна, за яким підприємство є його балансоутримувачем, переукладалися у зв'язку із закінченням їх терміну, зміною істотних умов, за рішенням постійної Комісії Київради з питань власності та в інших випадках, передбачених Положенням про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженим рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 (з урахуванням змін). При цьому, в окремих випадках укладання додаткових угод до договорів оренди майна, розмір орендної плати зменшувався у порівнянні з попередньо укладеним договором. В порушення п.12.9 Положення №415/1280 при укладанні Додаткового договору від 17.07.2018 №4 розмір зменшеної орендної плати застосовано з 12.06.2018 замість застосування його з 17.07.2018 (дати підписання додаткової угоди). Вищезазначене призвело до недоотримання доходів (орендної плати) підприємством за період з 12.06.2018 по 16.07.2018 в загальній сумі 16919 грн. (в тому числі: за червень 2018 року - 9322,07 грн., за липень 2018 року - 7596,93 гривень). Аналогічно додаткові договори, в яких зменшений розмір орендної плати передбачено і застосовано з дати хронологічно ранішої від дати їх підписання, укладено до 28 договорів про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, що загалом призвело до недоотримання доходів (орендної плати) підприємством на загальну суму 398987,12 грн.
Стосовно пункту 3 вимоги від 26.02.2020 №04-08-08-14/719 відповідач вказав на те, що позивачем впродовж 2017 року та січня-червня 2018 року покрито витрати сторонніх юридичних і фізичних осіб (орендарів майна) за послуги з вивезення побутових відходів, оскільки останніми відповідні договори на оплату цих послуг з їх надавачем не укладалися а відшкодування їх вартості підприємству не проводилось. Загалом, протягом 2017 року та січня-червня 2018 року позивачем покрито витрати орендарів на надання послуг з вивезення побутових відходів на загальну суму 55923,96 грн., чим порушено п.1.1 Договорів про надання послуг з вивезення побутових відходів від 12.01.2017 №12/01-01ВПВ, від 18.12.2017 №5-6.17 та від 23.01.2018 №23/01-11-01 ВПВ.
Стосовно пункту 4 вимоги від 26.02.2020 №04-08-08-14/719 відповідачем зауважив, що у зв'язку із встановленням в ході проведення ревізії підприємства порушень, відповідачем висунуто вимогу щодо розгляду матеріалів ревізії та притягнення до дисциплінарної/матеріальної відповідальності працівників, винних у допущених порушеннях, а тому висновки відповідача щодо наявності порушень у діяльності позивача є обґрунтованими та відповідають положенням нормативно-правових актів та дослідженим в ході ревізії документам підприємства та об'єктів зустрічних звірок.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.20 здійснено заміну неналежного відповідача Управління східного офісу Держаудислужби в Запорізкій області на Східний офіс Держаудитслужби.
У своїй відповіді на відзив від 03.06.2020 позивача пояснив, що вимога органу державного фінансового контрлю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Як зазначив позивач, висновки, викладені в оскаржуваній вимозі про виявлені під час ревізії порушення позивачем вимог чинного законодавства призвели до завдання збитків позивачу. У даній справі зміст спірної вимоги, яка є індивідуально-правовим актом, породжує права і обов'язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, полягає в тому, щоб "усунути виявлені порушення", встановлені контролюючим органом. Додатково про обов'язковий характер даної вимоги свідчить застереження в ній про те, що її невиконання є підставою для звернення до суду в інтересах держави. Позивачем наголошено на тому, що кожен із пунктів оскаржуваної вимоги не грунтується на нормах законодавства, а тому висновки Акта ревізії, які були покладені в основу прийнятої вимоги, є помилковими.
Відповідно до наданих до суду заперечень на відповідь на відзив від 15.06.2020 відповідач зазначив про те, що посилання позивача на необгрунтованість останньої правової позиції Верховного Суду (справа №755/10947/17) щодо розгляду тотожних справ та довожди про необхідність застосування іншої правової позиції є безпідставними, оскільки суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Від позивача до суду 01.07.2020 надійшли письмові заперечення, в яких він зазначив про те, що відповідач хибно посилається на судову практику Великої Палати Верховного Суду, проте позивач, з урахуванням конкретних обставин та доказів, посилається на відповідну судову практику у спорі, що є тотожною спору у справі №640/7450/20. Позивач вважає, що доводи відповідача не грунтуються на приписах законодавства, а висновки акта ревізії свідчать про покладення обов'язків на позивача, вказаних відповідним пунктом оскаржуваної вимоги, є протиправними, оскільки не грунтуються на нормах законодавства, а висновки акта ревізії з цього питання є помилковими.
Відповідно до заяви позивача про зміну підстав позову від 03.08.2020 останній вважає, що публічно-владні управлінські функції реалізовані відповідачем при прийнятті спірної вимоги не у спосіб, передбачений законом, внаслідок чого вимоги Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, викладені в листі від 26.02.2020 №04-08-08-14/719 про усунення виявлених ревізією порушень, підлягають скасуванню як протиправні, оскільки не містять жодних посилань но норми законодавства, якими визначені конкретні дії, що обов'зкові до виконання для усунення виявлених порушень та є такими, що грунтуються на помилкових висновках акта ревізії. Як зазначив позивач, вимога, якою вимагається провести претензійно-позовну роботу щодо стягнення з мешканців багатоквартирних будинків коштів за надання послуг, не передбачених умовами договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також тарифами на послуги з утримання цих будинків на загальну суму 4 277 081,92 грн, в тому числі на виконання робіт з капітального ремонту ліфтів у сумі 2 190 383,17 грн. та внутрішньобудинкових систем гарячого та холодного водопостачання на суму 2 086 698,75 грн. не містить будь-яких посилань на норми законодавства, відповідно до яких позивач зобов'язаний діяти саме так, як того вимагає відповідач. З приводу вимоги, якою вимагається звернутися до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, як орендодавця комунального майна, щодо вжиття заходів для переукладання договорів оренди комунального майна із дати, вказаної у відповідних додаткових договорах, а також щодо стягнення на користь позивача недоотриманої орендної плати, останній зазначив про те, що із змісту акта ревізії вбачається, що відповідач здійснив ревізію «своєчасності встановлення нового розміру орендної плати під час укладання додаткових угод на предмет продовження термінів договорів оренди», однак позивач вважає, що дії відповідача щодо ревізії з цього питання не відповідають змісту Програми перевірки, нормам статтей 8, 10 Закону №2939, оскільки такі дії відповідача не відносяться до його основних функцій та не відповідають наданим йому правам. Перевірка повноти надходження, достовірність, правильність визначення орендної плати не була предметом перевірки, а сам акт ревізії не містить жодних посилань на здійснення такої перевірки. Крім цього, питання волевиявлення сторін на укладення договорів, внесення змін до них із укладенням відповідних договорів, встановлення (зміна) розмірів орендної плати не відноситься до компетенції Позивача. Також позивач зазначає, що в порушення абзацу 5 пункту 35 Порядку №550, як у вимозі так і у акті ревізії, відсутні посилання на порушені норми законів чи інших нормативно-правових актів. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва не є нормативно-правовим актом, а в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів вказане Положення відсутнє. Вимога відповідача щодо переукладення договорів оренди із дати, вказаної у відповідних додаткових договорах, заявлена поза межами його повноважень. Актом ревізії не встановлено порушень щодо дат укладення договорів оренди і це питання взагалі не дослужувалось під час ревізії. З приводу вимоги про проведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення з орендарів комунального майна витрат на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів на загальну суму 55293, 96 грн. позивач зазначив, що він не міг порушити норми закону, на підставі яких складено відповідний пункт, оскільки вони стосуються обов'язків споживачів. Невиконання таких обов'язків споживачами не може вважатися порушенням позивача. Будь-яких посилань на створення позивачем перешкод у реалізації споживачами вказаного права спірна вимога та акт ревізії не містять. Стосовно пункту 4 спірної вимоги, яким вимагається притягнути до відповідальності працівників Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду" Печерського району міста Києва", відповідальних за допущені порушення позивач зауважив, що відповідачем не зазначено чіткої норми законодавства, на підставі якої позивач зобов'язаний розглянути питання про притягнення працівників до відповідальності, а так само не зазначено, якими нормами законодавства встановлена така відповідальність. Спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених норм законодавчих актів, в який порядок та спосіб має бути розглянуто питання про притягнення працівників до відповідальності і які норми законодавства передбачають відповідальність може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства.
Відповідь відповідача на заяву про зміну підстав позову від 25.08.2020 фактично дублює позицію, викладену у відзиві по позовну заяву, відповідно до якого, останній вважає оскаржувану вимогу правомірною, а звернення позивача до суду щодо її оскарження - неналежним способом захисту з урахуванням наведеної судової практики.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи №640/7450/20 по суті.
Розгляд справи здійснено в порядку відеоконференції з урахуванням постановлених судом ухвал.
Під час судового розгляду справи судом оголошувались перерви та розгляд справи відкладався у відповідності із приписами Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з п.7.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IV квартал 2019 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 15.11.2019 №1359, №1360, №1361 виданих в.о. Голови Державної аудиторської служби України Галиною Вашекою, заступником начальника відділу контролю органів влади, оборони, правоохоронних органів та місцевих бюджетів Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області В.Курільцем, заступником начальника відділу контролю у соціальній галузі та сфері культури вищевказаного управління І.Кисельовим та заступником начальника відділу контролю у сфері закупівель цього ж управління В.Голубом, проведено виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, за результатами якої складено акт ревізії від 17.01.2020 №08.08-20/1. В ході проведення ревізії було встановлено порушення на зашальну суму 4731993,00 грн, в тому числі:
- недоотримано орендної плати на загальну суму 398987,12 грн;
- покрито витрати орендарів на надання послуг з вивезення побутових відходів на загальну суму 55923, 96 грн;
- покрито витрати фізичних осіб на виконання робіт з капітального ремонту ліфтів на суму 2190383,17 грн., а також внутрішньобудинкових систем гарячого та холодного водопостачання на суму 2086698,75 грн.
Не погоджуючись з висновками акта ревізії від 15.11.2019 №1359, №1360, позивачем були надані заперечення від 03.02.2020 №432-551, за результатами розгляду яких, відповідно до висновку від 26.02.2020 №04-08-08-14/717 відповідачем заперечення залишено без задоволення, акт ревізії від 15.11.2019 №1359, №136 залишено без змін..
На підставі акта ревізії від 15.11.2019 №1359, №1360 відповідачем складено та направлено на адресу позивача вимогу про усунення виявлених порушень 26.02.2020 №04-08-08-14/719, відповідно до якої під час ревізії встановлено наступні порушення законодавства, які наразі не усунуті:
1. В порушення розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 30.04.2015 №442 та від 06.06.2017 №668/667, п.2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 та ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Підприємством було проведено видатки на надання мешканцям багатоквартирних будинків послуг, не передбачених умовами договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також тарифами на послуги з утримання цих будинків на загальну суму 4277081,92 грн., в тому числі на виконання робіт з капітального ремонту ліфтів у сумі 2190383,17 грн. та внутрішньобудинкових систем гарячого та холодного водопостачання на суму 2086698,75 гривень.
2. В порушення п.12.9 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням міської ради від 21.04.2015 №415/1280, де зазначено, що зміни до договору оренди набирають чинності з дати їх підписання сторонами, при укладанні 28 додаткових договорів до договорів оренди комунального майна новий зменшений розмір орендної плати встановлювався і застосовувався з дати, яка була хронологічно ранішою від дати підписання цих додаткових договорів, що призвело до недоотримання доходів (орендної плати) Підприємством на загальну суму 398987,12 гривень.
3. В порушення п.1 та 5 ч. 3 ст. 20 Закону України від 24.06.2004 №1875- IV «Про житлово-комунальні послуги» де зазначено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору і оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом та п.1.1 Договорів про надання послуг з вивезення побутових відходів від 12.01.2017 №12/01-01ВПВ, від 18.12.2017 №5-6.17 та від 23.01.2018 №23/01-11-01 ВПВ, Підприємством покрито витрати орендарів на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів на загальну суму 55923,96 гривень.
На підставі пункту 1 частини першої статті 8, пункту 7 статті 10, частини другої статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон), підпункту 9 пункту 4, підпункту 16 пункту 6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43, пунктів 46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області вимагає:
- провести претензійно-позовну роботу щодо стягнення з мешканців багатоквартирних будинків коштів за надання послуг, не передбачених умовами договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також тарифами на послуги з утримання цих будинків на загальну суму 4277081,92 грн., в тому числі на виконання робіт з капітального ремонту ліфтів у сумі 2190383,17 грн. та внутрішньобудинкових систем гарячого та холодного водопостачання на суму 2086698,75 гривень;
- звернутися до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації як орендодавця комунального майна щодо ужиття заходів для переукладання договорів оренди комунального майна із дахи, вказаної у відповідних додаткових договорах, а також щодо стягнення на користь Підприємства недоотриманої орендної плати;
- провести претензійно-позовну роботу щодо стягнення з орендарів комунального майна витрат на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів на загальну суму 55923,96 гривень;
- розглянути результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення у порядку, установленому законодавством, до відповідальності працівників Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», відповідальних за допущені порушення.
Не погоджуючись з вимогою Північного офісу Держаудитслужби про усунення вияявлених порушень від 26.02.2020 №04-08-08-14/719, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-ХІІ визначено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до приписів статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірки закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Пунктом 7 частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначено, що органам державного фінансового контролю надано право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Відповідно до п.1 «Положення про Державну аудиторську службу України» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі - Положення №43) Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Основними завданнями Держаудитслужби є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів (пп.1 п.3 Положення №43).
Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання, визначено «Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (далі - Порядок №550).
Відповідно до п.2 цього Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Відповідно до п.16 Порядку №550 ревізія проводиться шляхом: документальної перевірки, що передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, статистичною, фінансовою та бюджетною звітністю, господарськими договорами, розпорядчими та іншими документами об'єкта контролю, пов'язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності.
Згідно з пп.9 п.4 Положення №43 Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів: застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
Згідно з пунктами 45, 46 Порядку №550 у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Відповідно до п.50 вказаного Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.
Водночас, відповідно до вимог пп.16 п.6 цього ж Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.
Наведені вище норми кореспондуються з приписами пункту 7 статті 10 Закону №2939-XII, згідно з якими органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Частиною другою статті 15 Закону №2939-XII встановлено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень, при цьому, при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган держфінконтролю визначає їх розмір та звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. При цьому, на переконання суду, виявлені під час перевірки суми нецільового використання коштів державного або місцевих бюджетів, які підлягають поверненню до відповідного бюджету, є нічим іншим як збитками заподіяними такому бюджету. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Наведені норми закріплюють право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
З аналізу оскаржуваної вимоги вбачається, що вона стосується фінансових порушень на загальну суму 4731993,00 грн. Враховуючи, що виявлені під час перевірки фінансові порушення, є нічим іншим як збитками, заподіяними позивачу, суд приходить до висновку, що про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Натомість такі збитки можуть бути відшкодовані у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Суд наголошує на тому, що відповідно до аналізу чинного законодавства України органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
На підставі наведеного суд дійшов висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Разом з тим, в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
Збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги стосуються виключно визнання неправомірною вимоги щодо усунення порушень, складеної за наслідками перевірки, які не породжують жодних правових наслідків чи обов'язків для позивача, а тому не мають ознак рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), оскарження яких здійснюється за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
У справі, що розглядається відповідач пред'явив вимоги, які вказують на виявлені збитки та їхній розмір. Так як, збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, то підстави та правильність їх обчислення перевіряє суд при розгляді справи за позовом про їх стягнення, а не в порядку визнання такої вимоги протиправною та її скасування.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 20.08.2019 по справі №826/14258/18, від 30.07.2019 по справі №0740/1005/18, від 20.07.2019 по справі №400/2658/18, від 14.02.2020 по справі №825/3661/15-а, від 06.02.2020 по справі №806/1740/17, від 11.12.2019 по справі №1460/641/19 тощо, які, в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Таким чином, Верховним Судом наголошено на тому, що збитки стягуються у судовому порядку саме за позовом органу державного фінансового контролю. В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
Тому суд, виходячи із завдань адміністративного судочинства, вказує на передчасність необхідності захисту прав позивача у заявлений ним спосіб. Оспорювана позивачем сама по собі вимога не створює для позивача юридичних наслідків та не підлягає скасуванню в порядку адміністративного судочинства, оскільки шляхом формування вимоги та її надіслання позивачу неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. Позивач має право усунути вказані в вимозі та акті ревізії порушення будь-яким способом, а у разі незгоди з викладеними у вимозі порушеннями та відповідно невиконанні вимоги, така бездіяльність не буде мати негативні наслідки для підприємства. Відтак, враховуючи те, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, виходячи з того, що правильність обчислення збитків має перевірятись судом, який розглядає позов про їх стягнення, заявлені позивачем у розглядуваному адміністративному позові вимоги є передчасними.
Слід звернути увагу на те, що під час судового розгляду даної адміністративної справи, судом встановлено, що Північний офіс Держаудитслужби не звертався до суду з відповідним позовом до Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» щодо стягнення збитків.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги стосуються визнання протиправною та скасування вимоги Північного офісу Держаудитслужби від 26.02.2020 №04-08-08-14/719 в частині зобов'язання усунути вказані в ній порушення.
Крім того, суд зазначає, що у вказаній вимозі контролюючим органом також зазначено про те, що у разі неусунення виявлених порушень у встановлений строк, управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області відповідно до норм пунктів 8 та 10 статті 10 Закону має право звернутися до суду.
При цьому, в своєму відзиві на позов, відповідач також наголосив, що вимога відповідача про усунення порушень не породжує для позивача безпосередньо прав чи обов'язків та не порушує його права.
Враховуючи наведені вище обставини, позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування вимоги Північного офісу Держаудитслужби від 26.02.2020 №04-08-08-14/719 не підлягають задоволенню.
Згідно із статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, питання щодо розподілу судових витрат вирішенню не підлягає.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва» відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 05.03.2021.
Суддя Іщук І.О.