ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Вн. №27/589
04 березня 2021 року м. Київ № 640/21077/19
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Світ інструменту України"
до Київської митниці Держмитслужби
провизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості
Суддя О.В.Головань
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Інструменту Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 11.02.2019 року №UA100000/2019/000014/2.
Ухвалою суду від 07.11.2019 року відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
02.12.2019 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -
28.04.2011 року між ТОВ "Світ Інструменту Україна" (Покупець) та MATRIZE Handels-GmbH, China, Китай (Продавець) укладено Контракт № CH-MIU/28/0411, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах FOB Шанхай згідно Інкотерс-2000 товари в асортименті згідно Специфікацій на кожну окрему партію товару, які є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1.).
Згідно п. 4.1. договору, кількість товару в кожній поставці, конкретний асортимент, строк поставки попередньо узгоджуються Сторонами і вказуються в замовленнях Покупця на конкретну партію товару, а також в інвойсах.
Відповідно до п. 10.1. Договору, Покупець здійснює страхування кожної партії товарів, відправлених згідно замовлення, за своїм розсудом і за свій рахунок.
Додатковою угодою № 4 від 28.02.2014 року Сторони узгодили, що оплата за товар відбувається в один етап: 100% вартості відправленої партії товару має бути оплачено протягом 180 календарних днів після відвантаження, підтвердженого копіями відвантажувальних документів, а саме міжнародної морської накладної (коносаментом), виписаним на ім'я Покупця (п. 5.1).
В додатках до вказаному Договору - інвойсі № 18-1175-К137 від 21.12.2018 р. та специфікації № 18-1175 К137 від 21.12.2018 р. сторони узгодили асортимент, ціну та вартість товару, а також попередній строк поставки (07.02.2019).
На імпортовану в рамках Контракту № CH-MIU/28/0411 від 28.04.2011 р. партію товару позивачем було подано відповідачу 07.02.2019 р. в електронному вигляді митну декларацію форми МД-2 № UA100130/2019/219684 на товари за 90 позиціями з визначенням митної вартості товарів за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) на загальну суму 1826791,59 грн., що включає: вартість товару 66025,80 доларів США за курсом НБУ 26,964088 на дату складання ВМД та вартість міжнародного морського перевезення за маршрутом Ningbo (China) - до митного кордону України у розмірі 46466,11 грн.
На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення позивачем було подано до митного органу разом із митною декларацією наступні документи: контракт № CH-MIU/28/0411 від 28.04.2011; додаткова угода до контракту б/н від 02.11.2012; додаткова угода до контракту б/н від 01.09.2011; додаткова угода до контракту б/н від 02.04.2013; додаткова угода до контракту № 4 від 28.02.2014; додаткова угода до контракту № 7 від 20.12.2016; специфікація № 18-1175 К137 від 21.12.2018; комерційний інвойс № 18-1175-К137 від 21.12.2018 р.; коносамент № WMS18122178 від 27.12.2018.
На підтвердження витрат на транспортування позивачем було подано: Договір на транспортно-експедиційне обслуговування між ТОВ "Світ інструменту України" та ТОВ "ДСВ Логістика" від 13.12.2013 № SC-676; рахунок на оплату № 737 від 02.02.2019 морського перевезення контейнеру № MRKU5366526 за коносаментом № WMS18122178 з порту Ningbo до митного кордону України (Yuzhnyy) на суму 46466,11 грн.; довідку про вартість перевезення до митного кордону України № SODS0002226 від 02.02.2019 р., згідно з якою вартість морського перевезення контейнеру 1х40НС № MRKU5366526 за коносаментом № WMS 18122178 з порту Ningbo до митного кордону України становить 46466,11 грн., страхування вантажу не проводилось.
Під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених за митною декларацією № UA100130/2019/219684, митним органом на підставі статті 54 Кодексу та Методичних рекомендацій встановлено, що документи, які подані відповідно до частини 2 статті 53 Митного Кодексу для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари, а саме:
1) пунктом 5 контракту від 28.04.2011 № CH-MIU/28/0411 передбачені умови оплати як "покупатель осуществляет оплату следующим образом: 100% стоимости отправленой партии товаров должны быть оплачены в течении 30 календарних дней после отгрузки...", в комерційному інвойсі від 21.12.2018 №18-1175-К137 зазначено "100% стоимости огправленной стоимости товаров должны быть оплачены в течении 180 календарных дней после отгрузки...", отже відсутня об'єктивна, документально підтверджена інформація щодо ціни що сплачена, або підлягає сплаті за товар що оцінюється.
2) відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення па митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Однак відсутня інформація чи проводилось страхування товару та чи включені витрати на страхування до ціни товару. Таким чином не виконані умови частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.
У зв'язку з цим митний орган запропонував декларанту надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 4) копія Імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 4) виписку- з бухгалтерської документації; 6) ліцензійний чи авторський договір покупця, шо стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) копію митної декларації країни відправлення; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
08.02.2019 р. декларантом надано до митного органу наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару: 1) контракт від 28.04.2011 №CH-MIU/28/0411 з додатковою угодою № 4 від 28.02.2014; 2) договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 13.12.2013 №SC-676; 3) довідку про вартість перевезення до митного кордону України від 02.02.2019 MSODS0002226; 4) рахунок на оплату морського перевезення від 02.02.2019 №737; 5) копія митної декларації країни відправлення; 6) прайс-лист компанії MATRIZE Handels-GmbH; 7) експертний висновок про вартість товарів; 8) платіжні доручення за попередні поставки № 545 від 12.12.2018, № 530 від 07.11.2018, № 537 від 20.11.2018, № 480 від 05.07.2018, № 543 від 30.11.2018, № 472 від 20.06.2018, № 464 від 04.06.2018; 9) податкові накладні.
За результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, відповідачем було прийнято та надіслано позивачу 11.02.2019 року Картку відмови в прийнятті, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100130/2019/00013 та рішення про коригування митної вартості товарів № А100000/2019/000014/2 від 11.02.2019.
Рішенням про коригування митної вартості прийнято відповідачем вибірково щодо 19 позицій задекларованих товарів, а саме: Рукавички трикотажні спеціальні для садових робіт (товар № 5/1); Готові текстильні вироби з синтетичних матеріалів, не медичного використовування (Товар: 6/1); Камені для заточування та полірування вручну (Товар 10/1); Інструменти ручні, лопати (Товар 19/1); Інструменти ручні, сокири (Товар 21/1); Ножиці для різання металу (Товар 30/1); Інструменти ручні болторізи (Товар 31/1); Інструменти ручні, молотки та кувалди (Товар 36/1); Інструменти ручні, в іншому місці не зазначені: Лом - гвоздодер, двотавровий профіль (Товар 42/1); Інструменти для пробивання отворів у цегляній кладці (Товар 48/1); Інструменти змінні, для ручного інструменту; Міксер з оцинкованої сталі (Товар 52/1); Замки висячі, з недорогоцінних металів, які використовуються для дверей будівель (Товар 56/1); Скоби у блоках з недорогоцінних металів (Товар 57/1); Механічні пристосування для підключення шланга для поливу в садівництві. Набір для підключення шланга (Товар 64/1); Талі ланцюгові, ручні (Товар 65/1); Домкрат гідравлічний пляшковий телескопічний (Товар 67/1); Підіймачі для підіймання транспортних засобів (Товар 68/1); Несамохідні транспортні засоби (Товар 79/1); Щітки ручні (Товар 90/1).
Внаслідок здійсненого митним органом коригування по 19 позиціях товару митну вартість товару збільшено з 18 847,24 доларів США до 24 415, 57 доларів США.
В якості підстави прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №А100000/2019/000014/2 від 11.02.2019 зазначено: Митна вартість імпортованих товарів, заявлених до митного контролю та митного оформлення за митною декларацією від 07.02.2019 №UA100130/2019/219684 не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до частини 6 статті 54 та частини 2 статті 58 Митного кодексу України (далі - Кодекс) у зв'язку із тим, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять відомостей щодо числових значень складових митної вартості.
В обґрунтування зазначеного висновку в оскаржуваному рішенні наводяться такі доводи:
1. Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надані платіжні доручення на попередні поставки без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління НБУ вiд 21.01.2004 №22 i зареєстрована в Мін'юсті від 29.03.2004), яка передбачає проставляння на платіжних дорученнях підпису та відбитку штампу банку.
2. Для підтвердження витрат на транспортування відповідно до заявлених умов поставки, декларантом наданий договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 13.12.2013 №SC-676; та рахунок на оплату від 02.02.2019 № 737. Згідно з п. 4.1. "Вартість поставки та тарифи виконуваних Експедитором послуг, особливі умови перевезення залежно від виду/асортименту вантажів обговорюються сторонами в Заявках та/або додаткових угодах до цього Договору", однак декларантом не надані Заявка чи додаткова угода до вищезазначеного договору.
3. Декларантом не надано відомостей щодо чисельних значень складових митної вартості, а саме витрат на страхування вантажу. Пунктом 10.1. контракту від 28.04.2011 №CH-MIU/28/0411 передбачено "Покупатель осуществляет страхование каждой партии товаров, отправленных согласно завказу, по своему усмотрению и за свой счет".
4. Наданий прайс-лист не містить контактну iнформацiю (веб сайт, телефон) iз фiрмою-продавцем зазначеного товару, а цінова iнформацiя, що мiститься у прайс-листi однакова для різних умов поставки.
5. Надана для підтвердження митної вартості митна декларація країни відправлення складена не офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, що суперечить ст. 254 Кодексу.
6. Експертні висновки про вартість товару на попередні поставки від 03.12.2018 №235 та від 28.12.2018 видано ТОВ "СВ Продакшин" не завiренi підписом експерта-оцінювача та печаткою підприємства.
Позивачем було подано скаргу до Київської міської митниці ДФС України вих. №35, в якій позивач просив скасувати рішення № А100000/2019/000014/2 від 11.02.2019.
Листом Київської міської митниці ДФС України від 28.02.2019 р. № 2016/10/26-70-19-01 в задоволенні скарги позивачу відмовлено.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Інструменту Україна" - вважає протиправним та просить скасувати рішення про коригування митної вартості товарів, зазначаючи наступне.
Документами, доданими до митної декларації, а саме: контрактом №CH-MIU/28/0411 від 28.04.2011 р. з додатковими угодами; комерційним інвойсом № 18-1175-К137 від 21.12.2018 р. специфікацією № 18-1175 К137 від 21.12.2018 р. підтверджувалась ціна, що підлягала сплаті. Розбіжності у вказаних документах були відсутні.
Договором від 13.12.2013 №SC-676, рахунком на оплату від 02.02.2019 № 737 та довідкою №SODS0002226 від 02.02.2019 р. було підтверджено витрати на транспортування товарів до порту ввезення на митну територію України, згідно з якою вартість морського перевезення контейнеру 1х40НС № MRKU5366526 за коносаментом № WMS 18122178 з порту Ningbo до митного кордону України становить 46466,11 грн. В довідці також зазначено, що страхування вантажу не проводилось.
Документи, подані позивачем під час декларування товару, не містили розбіжностей або ознак підробки і які саме розбіжності були наявні в поданих документах в оскаржуваному рішенні не зазначено. Відповідачем також не було вказано в оскаржуваному рішенні, які саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари не були підтверджені позивачем під час декларування.
Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів в порядку, визначеному ч. З ст. 53 МК України.
Отже, при поданні митної декларації для підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано документи, що підтверджують складові митної вартості та правомірно застосовано основний метод визначення митної вартості товару, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України - за ціною договору, яка підтверджувалась документами, доданими до митної декларації. Підстави для застосування інших методів у відповідача були відсутні.
Щодо визначення строку звернення до суду позивач посилається на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 04.09.2018 р. №826/19630/16 та від 17.07.2019р. №640/46/19, згідно з якою передбачено застосування до оскарження рішень про коригування митної вартості визначеного ст. 102 Податкового кодексу України строку.
Відповідач - Київська міська митниця ДФС - проти задоволення позовних вимог заперечила, посилаючись на правомірність оскаржуваного рішення.
Також відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з порушенням передбаченого ст. 122 КАС України загального шестимісячного строку звернення до суду (з 11.02.2019 р. по 13.08.2019 р.), посилаючись на правові позиції Вищого адміністративного суду України.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.
Щодо строку звернення до суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Ч. 1 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з аб. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Нормою, що регулює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є ст. 56 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Ст. 102 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено строк давності тривалістю 1095 днів (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу).
Таким чином, вказані вище положення Податкового кодексу України передбачають, що строк для звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу становить 1095 днів (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу) і обчислюється з дня отримання платником податків такого рішення.
У той же час, відповідно до п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Аналіз пунктів 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку, що ці норми по різному регулюють питання строків судового оскарження рішень контролюючого органу, тобто існує колізія норм.
Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Саме така правова позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 17.07.2019р. у справі №640/46/19, врахована позивачем під час звернення до суду.
Натомість, відповідач у поданій заяві посилається на судову практику Вищого адміністративного суду України за попередній період.
В будь-якому випадку, у сталій практиці ЄСПЛ поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "C. Дж. та інші проти Болгарії" ("C. G. and Others v. Bulgaria"), заява № 1365/07, п. 39, у справі "Олександр Волков проти України", заява №21722/11, п. 170).
Неоднаковість у правозастосуванні може бути обумовлена різною практикою правозастосування з боку судів різних юрисдикцій (палат та колегій у межах суду однієї юрисдикції) у зв'язку з нечіткістю закону (невідповідності критерію "якість закону").
З врахуванням викладеного суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Щодо позовних вимог по суті
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 34-1 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до положень ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч. 2 статті 52 Митного кодексу України).
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 статті 52 Митного кодексу України).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. (ч.ч. 8, 9 ст. 52 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
- розрахунок ціни (калькуляцію).
Ч. 1 та 2 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України).
Ч. 5 ст 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
- проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
- звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).
Відповідно до ч. 12 ст. 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 статті 55 Митного кодексу України).
Згідно з ч. 8 вказаної статті Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Відповідно до ч. 9 ст. 55 Митного кодексу України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Положеннями ст. 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 5-8 ст. 58 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 р. № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості, яка використовується:
декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявленні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;
митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.
Відповідно до пункту 1.3 вказаних Правил, ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.
Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ "Для відміток митного органу". На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (пункти 2.1, 2.2 вказаних Правил).
Відповідно до пункту 2.3 Правил, при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.
При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (пункти 2.4, 2.5 Правил).
В даному випадку зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів (графа 33 - обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості) вбачається, що на момент митного оформлення додані до ЕМД документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять відомостей щодо числових значень складових митної вартості.
Відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів.
За правилами ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до положень Правил № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
Також відповідно до ст. 9 Закону України від 01.07.2004 р. №1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" договір транспортного експедирування укладається обов'язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Щодо тверджень відповідача про те, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять відомостей щодо числових значень складових митної вартості, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України декларантом подано до декларації документи, які підтверджують заявлену митну вартість, а саме: контракт № CH-MIU/28/0411 від 28.04.2011 з додатковими угодами; специфікація № 18-1175 К137 від 21.12.2018; комерційний інвойс № 18-1175-К137 від 21.12.2018 р.; коносамент № WMS18122178 від 27.12.2018; договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 13.12.2013 №SC-676; рахунок на оплату морського перевезення від 02.02.2019 №737; довідку про вартість перевезення до митного кордону України від 02.02.2019 MSODS0002226.
Подані документи містять встановлені законодавством України обов'язкові реквізити, містять інформацію щодо договірної ціни товару/послуг та не мають розбіжностей чи ознак підробок.
Зазначена у повідомленні митного органу розбіжність в умовах оплати товару не відповідає дійсності, оскільки декларантом було додано до декларації додаткову угоду № 4 від 28.02.2014 р. до контракту № CH-MIU/28/0411 від 28.04.2011, якою сторони змінили строк оплати товару з 30 календарних днів на 180 календарних днів після відвантаження, тому в комерційному інвойсі від 21.12.2018 №18-1175-К137 правомірно зазначено новий узгоджений сторонами строк оплати у 180 календарних днів. Отже, заява митного органу про відсутність об'єктивної, документально підтвердженої інформації щодо ціни що сплачена, або підлягає сплаті за товар що оцінюється, необґрунтована.
Також не відповідає дійсності вказівка у повідомленні митного органу про неподання декларантом інформації про страхування товару та про включення витрат зі страхування до ціни товару.
Відповідачем не враховано, що п. 10.1 контракту містить застереження про здійснення страхування вантажу позивачем як покупцем на власний розсуд, а також те, що відповідно до п. 1.1 контракту поставка здійснювалась на умовах FOB Інкотермс-2000, які не передбачають обов'язків покупця по страхуванню товару.
Крім того, у доданій до декларації довідці про вартість перевезення до митного кордону України № SODS0002226 від 02.02.2019 р. при перевезенні контейнеру 1х40НС № MRKU5366526 за коносаментом № WMS 18122178 з порту Ningbo до митного кордону України зазначено, що страхування вантажу не проводилось, у зв'язку з чим відповідач необґрунтовано зазначив про невиконання декларантом положень частини 2 статті 53 Митного кодексу України.
Отже, відомості наданих документів повністю узгоджуються між собою, містять інформацію щодо ціни товарів та щодо числових значень складових митної вартості.
За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для витребування у позивача додаткових документів в порядку, визначеному ч. З ст. 53 Митного кодексу України.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Така позиція суду узгоджується із обов'язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 04.04.2018 р. по справі №826/27058/15 (№К/9901/35148/18).
Разом з тим із матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано на вимогу митного органу додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, які не були враховані відповідачем при прийнятті рішення про коригування митної вартості.
Так, відповідачем були відхилені платіжні доручення про оплату товару за попередніми поставками за цим же контрактом та за тими ж цінами, з підстав недотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкової рахунку в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22, яка передбачає проставляння на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитки штампу банку.
Водночас відповідачем не було враховано, що подані позивачем платіжні доручення були сформовані внаслідок електронних розрахунків, і відповідно до п. 10.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, були завірені електронним цифровим підписом уповноваженої особи позивача, який не відображається на паперовому носії.
Крім того, факт виконання вказаних платіжних доручень підтверджується виписками АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" у м. Києві по банківському рахунку позивача за 06.06.2018, 22.06.2018, 06.07.2018, 08.11.2018, 13.12.2018.
Також, в рішенні про коригування відповідач зазначив про ненадання декларантом заявки чи додаткової угоди до договору транспортно-експедиторського обслуговування від 13.12.2013 р. №SC-676.
Разом з тим із матеріалів справи вбачається, що до декларації було надано договір на транспортно-експедиторське обслуговування № SC-676 від 13.12.2013 р., довідку ТОВ "ДСВ Логістика" про вартість перевезення до митного кордону України та рахунок на оплату № 737 від 02.02.2019 р. на суму 46466,11 грн. за послуги з морського перевезення згідно коносаменту №WVS18122178.
Відповідно до п. 4.2 договору на транспортно-експедиторське обслуговування перелік і вартість послуг, а також ставки/розміри витрат Експедитора, що пов'язані з наданням послуг та підлягають компенсації Замовником, вказуються в рахунках Експедитора.
Згідно Розділу III Графа 20 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати, в тому числі рахунок-фактура від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.
Із зазначеного вбачається, що рахунок на оплату є належним документом, що підтверджує транспортні витрати як складову митної вартості відповідно до п. 4.2 договору на транспортно-експедиторське обслуговування та Розділу III Графа 20 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599, а отже митним органом безпідставно зазначено про непідтвердження декларантом вартості транспортування як складової митної вартості товару.
Щодо зазначення відповідачем про ненадання позивачем відомостей щодо чисельних значень складових митної вартості в частині ненадання страхового полісу та посилання на невиконання умов, визначених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.
Відповідачем не враховано, що п. 10.1 контракту містить застереження про здійснення страхування вантажу позивачем як покупцем на власний розсуд, а також те, що відповідно до п. 1.1 контракту поставка здійснювалась на умовах FOB Інкотермс-2000, які не передбачають обов'язків покупця по страхуванню товару.
Крім того, у доданій до декларації довідці про вартість перевезення до митного кордону України № SODS0002226 від 02.02.2019 р. при перевезенні контейнеру 1х40НС № MRKU5366526 за коносаментом № WMS 18122178 з порту Ningbo до митного кордону України зазначеному, що страхування вантажу не проводилось.
У зв'язку з викладеним відповідач необґрунтовано зазначив про невиконання декларантом положень ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Щодо неприйняття відповідачем прайс-листа виробника через те, що він не містить контактну інформацію (веб сайт, телефон) із фірмою-продавцем зазначеного товару, а цінова інформація, що міститься у прайс-листі, однакова для різних умов поставки, суд зазначає, що чинним законодавством України не визначено вимоги до прайс-листа закордонного постачальника, вимогу щодо зазначення контактної інформації, а також те, що для різних умов поставки повинні бути різні ціни на товари.
Отже, відхилення прайс-листа з підстав відсутності у ньому контактної інформації (веб сайт, телефон) фірми-продавця суд вважає безпідставним.
Стосовно неприйняття відповідачем декларації країни відправлення через його складення неофіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, суд зазначає, що в силу ст. 254 Митного кодексу України, обов'язок здійснення перекладу документів покладається на декларанта лише у разі: 1) отриманні відповідної вимоги митного органу; 2) якщо дані, які містяться в цих документах є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
В матеріалах справи відсутні відомості та докази заявлення митним органом декларанту вимоги про здійснення перекладу декларації країни відправлення товару.
Крім того, судом встановлено, що зазначені у митній декларації відомості були підтверджені належними і достатніми документами за переліком, передбаченим ст. 53 Митного кодексу України.
Тобто, у митного органу не було підстав для витребування від декларанта додаткових документів для підтвердження ціни товару.
Отже прийняття рішення про коригування митної вартості на цій підставі суд також вважає необґрунтованим.
Щодо неприйняття митним органом Експертних висновків ТОВ "СВ Продакшн" про вартість товарів на попередні поставки від 03.12.2018 року №235 та від 28.12.2018 через відсутність на них підпису експерта-оцінювача та печатки підприємства, суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні зазначені експертні висновки, у зв'язку з чим суд не може надати їм правову оцінку.
Однак, враховуючи, що зазначені у митній декларації відомості були підтверджені належними і достатніми документами за переліком, передбаченим ст. 53 Митного кодексу України, суд не вбачає необхідності підтвердження ціни товарів додатковими документами.
З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.
Більш того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.
Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29.05.2012 року у справі № 21-91а12 та від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15.
Згідно ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
З огляду на викладене оскаржуване рішення вказаним вимогам не відповідає, що є підставою для задоволення позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-262, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 11.02.2019 року №UA100000/2019/000014/2, прийняте Київською міською митницею ДФС.
3. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, б-р Вацлава Гавела, буд. 8-А, код ЄДРПОУ 43337359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Інструменту Україна" (03148, м. Київ, вул. Сім'ї Стешенків, 1 код 37311013) сплачений судовий збір в розмірі 2 246,82 грн.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Головань
Повний текст рішення
виготовлено і підписано 04.03.2021 р.