ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 березня 2021 року м. Київ № 640/32999/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держспоживслужби в м. Києві
про визнання протиправними та скасування ппр, податкових вимог,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держспоживслужби в м. Києві (далі також - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати:
1. визнати протиправною та скасувати постанову №88 від 30.09.2020 про накладення штрафу, передбаченого ст. 65 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин";
2. визнати протиправною та скасувати постанову №89 від 30.09.2020 про накладення штрафу, передбаченого ст. 65 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин";
3. визнати протиправною та скасувати постанову №90 від 30.09.2020 про накладення штрафу, передбаченого ст. 65 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин";
4. визнати протиправною та скасувати постанову №91 від 30.09.2020 про накладення штрафу, передбаченого ст. 65 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2021 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Через канцелярію суду 18.02.2021 року представником подано заяву про забезпечення позову повторно, відповідно до прохальної частини якої останній просить зупинити дію постанов Головного управління Держспоживслужби в м. Києві від 30.09.2020 року №88, №89, №90, №91.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представником позивача зазначено, що застосування такого заходу забезпечення позову надасть можливість уникнути ситуації ускладнення виконання рішення суду у випадку задоволення його позовних вимог, адже виключно оскарження постанов Головного управління Держспоживслужби в м. Києві у даному випадку не зупинить їх виконання, а для відновлення наслідків, до яких призведе звернення цих постанов до примусового виконання, буде необхідно докласти значних сил та витрат.
Зокрема у разі фактичного виконання оскаржуваних постанов, позивач змушений буде звертатись з новим позовом до відповідача щодо повороту їх виконання.
Також представником позивача зазначено, що в рамках виконавчих проваджень, які відкриті службовими особами Голосіївського РВ ДВС у м. Києві на підставі оскаржуваних постанов відповідача, до позивача вже застосовані окремі обмежувальні заходи у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.
На переконання представника позивача, існує великий ризик настання й інших негативних наслідків, зумовлених продовженням виконання вказаних постанов відповідача через понесення позивачем витрат, пов'язаних з проведенням виконавчого провадження, через покладення на нього штрафів державного виконавця, стягнення виконавчого збору тощо.
З наведеного висновується, що примусове виконання за постановами відповідача №88, №89, №90, №91 від 30.09.2020 року про накладення штрафу до вирішення питання про їх законність та обґрунтованість може призвести до істотних складнощів, насамперед пов'язаних із подальшим здійсненням господарської діяльності позивачем як фізичною особою-підприємцем, та неефективності поновлення порушення прав, за захистом яких звернувся позивач.
Дослідивши матеріали справи, виходячи з меж заявленого клопотання, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.
Згідно з частиною четвертою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Частина друга статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Пунктом 1 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
Відповідно до частини п'ятої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
При цьому частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Як зазначено позивачем, оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню.
Так, Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, зокрема зазначено, що судам необхідно враховувати, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є визнання протиправними та скасування постанов Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №89, №90 та №91 від 30.09.2020 року.
Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, представником позивача вказано, що до винесення рішення суду, яким може бути скасовано оспорювані постанови, державним виконавцем можуть бути вжиті заходи примусового виконання рішення у вигляді списання грошових коштів з рахунків боржника.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так, представник позивача просить зупинити дію постанов Головного управління Держспоживслужби в м. Києві від 30.09.2020 року №88, №89, №90, №91, які є предметом розгляду справи №640/32999/20.
Суд зазначає, що вирішення заяви про забезпечення адміністративного позову у спосіб, про який просить представник позивача, є фактично вирішення спору по суті, що є неприпустимим та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
З огляду на відсутність обґрунтованості очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне відмовити ФОП ОСОБА_2 у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову.
Керуючись статтями 150 - 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
В задоволенні заяви представника ФОП ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку статей 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повну ухвалу складено 03.03.2021 року.
Суддя Л.О. Маруліна