Копія
Справа № 560/160/21
іменем України
01 березня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І.
за участі:секретаря судового засідання Бачок О.В. представника позивача - Керничної О.Ф.
розглянувши адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про зняття арешту з майна, яке перебуває в податковій заставі,
Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області звернулося до суду з позовом до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), в якому просить суд зняти арешт з рухомого майна, а саме: з Екскаватора, реєстраційний № НОМЕР_1 , марка НОМЕР_2 , рік випуску 1991, заводський номер № НОМЕР_3 та з Бетонорозмішувача - С, марка КРАЗ 256 Б, реєстраційний № НОМЕР_4 , рік випуску 1992, колір бежевий, шасі № НОМЕР_5 , комплектний, що належать ТОВ «Подільська будівельна компанія», зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 19.04.2019 за реєстраційним номером 23513334 на підставі постанови про арешт майна боржника № 58940291, виданої 19.04.2019 Кам'янець - Подільським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.03.2021 замінено позивача по справі № 560/3617/19 - Головне управління ДПС у Хмельницькій області на Головне управління ДПС у Хмельницькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ ВП: 44070171).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином. Причини неявки до суду не повідомив.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним публічно - владних функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом у порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції. При цьому, ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Таким чином, особливістю правовідносин, що виникають, є їх публічно-правовий характер, пов'язаність із сферою реалізації публічної влади.
Проте слід зазначити, що специфіку публічно-правового спору визначає не тільки його суб'єктний склад, а й підстави виникнення цього спору і тісно пов'язане з цим питання межі повноважень адміністративного суду.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років"; 14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.
Наведені правові норми вказують, що до адміністративного суду за зверненням суб'єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб'єкта владних повноважень надано такому суб'єкту законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №915/478/18 (провадження №12-245гс18) сформульовано правову позицію відповідно до якої поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов'язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Держава в особі відповідних органів може брати участь в судових процесах, в тому числі в якості позивача, за правилами цивільного, господарського або адміністративного судочинства, виходячи, в першу чергу, із суті правовідносин та з урахуванням, зокрема, суб'єктного складу сторін та інших чинників, які можуть впливати на визначення юрисдикції судів.
Отже, за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, тому що це означатиме позов держави до неї самої.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2019 у справі №826/3115/17 вказала, що винятком є компетенційний спір. Втім, хоча формально цей спір вирішується у позовному провадженні, по суті це не є спором про право. Натомість у такому судовому процесі суд дає тлумачення законодавства, роз'яснюючи межі компетенції органів.
При цьому під компетенційним спором слід розуміти спір між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.
Також для звернення до адміністративного суду суб'єкт владних повноважень як позивач повинен відповідати основним умовам, а саме: такий суб'єкт має бути наділений повноваженнями для звернення до суду.
Як свідчать матеріали справи, спірні правовідносини виникли у зв'язку із накладенням арешту на всього рухоме майно, що належить ТОВ «Подільська будівельна компанія», на підставі постанови про арешт майна боржника № 58940291, виданої 19.04.2019 Кам'янець-Подільським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області.
Вказане рішення прийняте відповідачем відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Зміст позовної заяви свідчить, що даний спір не є спором між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Відповідно до п.п. 19-1.1.22 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно неврахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.
З наведеного убачається, що позивач у межах спірних правовідносин є суб'єктом владних повноважень, який звернувся до суду із позовом про зобов'язання вчинити дії іншого суб'єкта владних повноважень, однак, не у межах спору про компетенцію; відповідно, право звернення позивача до суду має бути чітко встановлено у законі.
Разом з тим, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що будь-який закон надає право Головному управлінню Державної податкової служби у Хмельницькій області звертатися до суду із позовом про зобов'язання вчинити дії Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
Отже, зважаючи на те, що право Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області на звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про зняття арешту з рухомого майна, що належить ТОВ «Подільська будівельна компанія», зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 19.04.2019 за реєстраційним номером 23513334 на підставі постанови про арешт майна боржника № 58940291, виданої 19.04.2019 Кам'янець - Подільським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області, в цілому не закріплені у жодному нормативно-правовому акті, суд приходить до висновку, що Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області у цій справі не має права на звернення до суду.
Аналогічна правова позиція неодноразова була викладена у рішеннях Великої Палати Верховного Суду, у тому числі по справі № 826/3115/17 від 13.11.2019.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Закрити провадження у справі № 560/160/21 за позовом Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про зняття арешту з майна, яке перебуває в податковій заставі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду, - з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 05 березня 2021 року
Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький
"Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький