Справа № 560/8602/20
іменем України
09 березня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом від 15.12.2020 в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003493201 від 22.07.2020.
В обрунтування позову вказує, що 30.07.2020 через засоби поштового зв'язку отримав від Головного управління ДПС у Хмельницькій області податкове повідомлення-рішення, форми "С" від 22 липня 2020 року №0003493201, відповідно до якого на ФОП ОСОБА_1 на підставі Акту перевірки №0161/22-01-32-01/ НОМЕР_1 від 01.07.2020 застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 500000 гривень за порушення ч.8, ч.10, ч.43 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Позивач оскаржував вказане податкове повідомлення-рішення, однак ДПС України рішенням від 32.11.2020 №33247/6/99-00-06-02-06-06 його скаргу залишило без задоволення. Вважає, що рішення податкового органу є необгрунтованим та незаконним, адже позивач припинив підприємицьку діяльність 29.11.2019, а з 12.12.2019 йому призначено виплату по безробіттю, тому не було підстав складати акт перевірки щодо ФОП ОСОБА_1 та виносити оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Відповідач надав Відзив на позов від 13.01.2021 в якому просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що ГУ ДПС у Хмельницькій області був виданий наказ №1134 від 01.07.2020 про проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання - ФОП ОСОБА_1 в ході якою було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 на прибудинковій території ОСОБА_1 знаходиться резервуар для зберігання пального об'ємом 100 см куб. в якому відсутнє пальне станом на 01.07.2020. Поясненням ФОП ОСОБА_1 підтверджено факт придбання 21.05.2020 дизельного пального в кількості 1 т з вантажного автомобіля номерний знак НОМЕР_2 у ТОВ "Паливна компанія "Піт Лайн". Це пальне використане для власних потреб при обробітку землі. Також цей факт підтверджується матеріалами поліції. За результатом перевірки був складений акт та винесено податкове повідомлення-рішення щодо ФОП ОСОБА_1 за порушення Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
З'ясувавши обставини на які сторони покликаються як на підставу свої вимог так і заперечень, оцінивши надані учасниками справи докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.
Згідно з наказом Головного управління ДПС у Хмельницькій області вирішено провести з 01.07.2020 фактичну перевірку у суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.10.2018 по 10.07.2020, тривалістю 10 діб.
Відповідно до Акту (довідка) про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним за №0161/22-01-32-01/ НОМЕР_1 від 01.07.2020 проведено перевірку ФОП ОСОБА_1 на земельній ділянці біля буд по АДРЕСА_1 , і зафіксовано, що на власній прибудинковій території ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться резервуар для зберігання пального в якому станом на 01.07.2020 відсутнє пальне. Висновок перевірки: порушено ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" - зберігання пального без наявної ліцензії на право зберігання пального.
У поясненні від 01.07.2020 ОСОБА_1 ствердив, що 22.05.2020 придбав дизельне пальне у кількості одна тонна, яке використав при обробітку землі.
Згідно з податковим повідомленням-рішенням №0003493201 від 22.07.2020 на підставі Акту перевірки №0161/22-01-32-01/ НОМЕР_1 від 01.07.2020 встановлено порушення ч.8, ч.10, ч.43 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, і абз8 ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 500000 гривень (арк. спр.9).
Рішенням ДПС України №33247/6/99-00-06-02-06-06 від 23.11.2020 залишено без задоволення скаргу ФОП ОСОБА_1 і податкове повідомлення-рішення №0003493201 від 22.07.2020, без змін (арк. спр.21-24).
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.08.2020, проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за її рішенням - 29.11.2019 (арк. спр.13-18).
Згідно з ч.1 - 3 ст.14 ГК України, ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.
Правові засади ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, а також принципів господарювання, встановлених у статті 6 цього Кодексу.
Відносини, пов'язані з ліцензуванням видів господарської діяльності, регулюються законом.
Частинами 1 - 3 ст.43 ГК України визначено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами.
Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.55 ГК України, суб'єктами господарювання є: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Згідно з ст.59 ГК України, припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до ст.14 ПК України, не є акцизним складом:
а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
Згідно з п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;
80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;
80.2.4. неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;
80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;
80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;
80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Статтею 1 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" в редакції на час спірних правовідносин визначено (далі - Закон № 481/95-ВР) визначено, що місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Позивача притягнуто до відповідальності за абз.8 ч.2 ст.17 Закону № 481/95-ВР, згідно з яким до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень, чому суд дає критичну оцінку, адже: 1) позивач не є суб'єктом господарювання, так як припинив підприємницьку діяльність - 29.11.2019; 2) встановлення 01.07.2020 факту розміщення ємності для пального на прибудинковій території фізичної особи, як і придбання пального для власних потреб ОСОБА_1 у травні 2020 року (пояснення позивача) не передбачає відповідальність за Законом № 481/95-ВР, як і немає порушення ч.8, ч.10, ч.43 ст.15 цього Закону, що видно із його змісту. Цей висновок суду не спростовують матеріали Дунаєвецького відділу поліції ГУ Національної поліції в Хмельницькій області направлені відповідачу листом за №3708/105-2020 від 26.05.2020, так як є тільки інформацією про виявлення факту зливу дизельного пального з вантажного автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , що мало місце 21.05.2020, і це не впливає на правовідносини, які є предметом цього судового розгляду. Звертає увагу на себе і вказання відповідачем у наказі №1184 від 01.07.2020 періоду перевірки, зокрема, з 01.10.2018 по 10.07.2020, що не відповідає фактичним обставин, тому це суд вважає це опискою, яка не є визначальною щодо вищевказаного висновку суду.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову не довів, що дотримався вимог Закону № 481/95-ВР та ПК України, чим порушив права фізичної особи ОСОБА_1 , винісши щодо нього податкове повідомлення-рішення №0003493201 від 22.07.2020, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов задовольняється.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до положень статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
Розрахунком суми гонорару за надану правничу допомогу визначено перелік наданої правової допомоги на суму 3500,00 гривень.
З врахуванням предмету спору, ця справа не є складною, значення справи для сторін, розгляд справи та результат її вирішення не вплинув на репутацію сторони, і не викликав публічний інтерес. При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 3500,00 гривень у суді першої інстанції є співмірними зі складністю цієї справи, наданими адвокатом обсягом послуг у суді, тому підлягають стягненню з відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з квитанцією №37 від 30.06.2020 позивач сплатив судовий збір у розмірі 840,80 гривень, тому ці витрати слід присудити на його користь.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №0003493201 від 22.07.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 4340,80 (чотири тисячі триста сорок гривень вісімдесят копійок) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 09 березня 2021 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 43142957)
Головуючий суддя А.І. Петричкович