вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"25" лютого 2021 р. Cправа № 902/1061/19
Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Квантум Інтернешенел"
(пров. Ярославський, 7/9, м. Київ, 04071)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ДЕВЕЛОПМЕНТ"
(вул. Полковника Ганжі, буд. 16, м. Тульчин, Вінницька область, 23600)
про стягнення 475723,72 грн.
за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,
представників сторін:
позивача Захарова О.О. згідно ордеру;
відповідача Геєць Т.О. за довіреністю;
присутня Маджар А.М.
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 113/К від 11.12.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Квантум Інтернешенел" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" суму боргу в розмірі 395 880,58 грн. з урахуванням індексу інфляції у розмірі 56 610,92 грн., 3% річних у розмірі 23 232,22 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 135,86 грн.
Ухвалою суду від 20.12.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1061/19 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.01.2020.
17.01.2020 до суду від позивача надійшла "уточнена позовна заява" б/н від 15.01.2020, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договірними зобов'язаннями у розмірі 395 880,58 грн з урахуванням індексу інфляції у розмірі 56 610,92 грн та три проценти річних у розмірі 23 232,22 грн. Судові витрати по справі покласти на відповідача та стягнути з нього судовий збір в розмірі 7 135,86 грн і витрати на правничу допомогу, за результатами дослідження якої суд, ухвалою від 20.01.2020 повернув означену заяву без розгляду.
За наслідками судового засідання 20.01.2020 підготовче засідання відкладено на 18.02.2020, про що судом постановлено відповідну ухвалу.
27.01.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву №б/н від 23.01.2020 (вх. №02.1-34/707/20)
11.02.2020 до суду надійшла уточнена позовна заява № б/н від 15.01.2020 (вх. №02.1-34/1236/20), відповідно якої позивач, окрім позовних вимог заявлених в позовній заяві № 11/К від 11.12.2019, просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.
Протокольною ухвалою від 18.02.2020 судом прийнято до розгляду уточнену позовну заяву б/н від 15.01.2020, за клопотанням учасників процесу продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву в судовому засіданні до 05.03.2020.
27.02.2020 до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 24.02.2020 (вх. №02.1-34/1804/20).
При розгляді справи 05.03.2020 судом оголошено перерву до 19.03.2020 (протокольна ухвала від 19.03.2020).
10.03.2020 до суду надійшли заперечення № б/н. від 04.03.2020 (вх. №02.1-34/2172/20) щодо відповіді на відзив від 24.02.2020.
18.03.2020 до суду надійшло клопотання № б/н від 16.03.2020 (вх. №02.1-34/2517/20) за підписом представника позивача про долучення доказів.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 16.04.2020, про що 19.03.2020 постановлено відповідну ухвалу.
Ухвалою суду від 16.04.2020, задля дотримання карантинного режиму та з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 і убезпечення населення від вказаної особливо небезпечної хвороби, беручи до уваги необхідність дотримання принципу всебічного, повного, об'єктивного дослідження в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, як і необхідність забезпечення реалізації конституційного права на судовий захист шляхом участі у судовому засіданні, та з огляду на неможливість з точністю передбачити строки карантинних заходів, які можуть бути продовжені у випадку подальшого поширення коронавірусу SARS-CoV-2 територією держави та зростання захворюваності, розгляд справи № 902/1061/19 по суті було продовжено на час запровадження карантину.
Беручи до уваги послаблення протиепідемічних заходів на території Вінницької області, з метою забезпечення права сторін на справедливий суд упродовж розумного строку, яке гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, ухвалою від 15.02.2021 призначив справу до розгляду по суті на 25.02.2021.
На визначену судом дату з'явились представники позивача та відповідача.
В судовому засіданні 25.02.2021 представником позивача подано заяву №б/н від 26.02.2021 (вх. №01-34/1884/21) про відшкодування судових витрат, в додаток до якої долучено засвідчені копії доказів понесення позивачем витрат на переклад та правничу допомогу.
При розгляді справи представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги та просив про їх задоволення в повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28.04.2017 між Сторонами укладено Ліцензійний договір № К-281, відповідно до якого Позивач зобов'язався надати Відповідачеві невиключну безстрокову Ліцензію для 12 (дванадцяти) робочих місць на право використання у власній господарській діяльності Відповідача прикладної комп'ютерної системи підтримки логістики Qguar WMS Pro (Система), а Відповідач зобов'язався сплатити Позивачеві винагороду за надану Ліцензію.
Ліцензія на підставі Ліцензійного Договору надана Позивачем Відповідачеві за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 134 від 03.07.2017. Винагорода за Ліцензію для 12 (дванадцяти) робочих місць, визначена відповідно до умов Ліцензійного Договору та встановлена актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 134 від 03.07.2017, склала 567 312,65 грн., яка Відповідачем сплачена в повному обсязі.
Додатковою угодою № 1 від 28.04.2017 до Ліцензійного Договору Позивач та Відповідач домовились про розширення обсягу наданої Відповідачеві Ліцензії додатково на 10 (десять) робочих місць. Розширення обсягу Ліцензії додатково на 10 (десять) робочих місць відбулося за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 135 від 04.07.2017. Винагорода за розширення обсягу Ліцензії додатково на 10 (десять) робочих місць, визначена відповідно до умов Додаткової угоди № 1 від 28.04.2017 до Ліцензійного Договору та встановлена Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 135 від 04.07.2017 склала 427 334,46 грн, та сплачена Відповідачем 05.09.2017 у повному обсязі.
Додатковою угодою № 2 від 28.04.2017 до Ліцензійного Договору Позивач та Відповідач домови лись про розширення обсягу наданої Відповідачу Ліцензії додатково на 8 (вісім) робочих місць. Відповідно до п.2 Додаткової угоди № 2 від 28.04.2017 до Ліцензійного Договору Позивач мав передати Відповідачеві права на використання Системи в розширеному обсязі у строк до 29.12.2017 включно. Відповідно до п.4 Додаткової угоди № 2 від 28.04.2017 до Ліцензійного Договору під час передачі прав на використання Системи в розширеному обсязі сторони мали скласти акт здачі-приймання прав на викорис тання Системи в розширеному обсязі.
Позивач наголошує, що за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 287 від 19.12.2017 передав, а Відповідач прийняв права на використання Системи додатково на 8 (восьми) робочих місцях 19.12.2017.
Відповідно до умов п. 6 Додаткової угоди № 2 від 28.04.2017 до Ліцензійного Договору Відповідач зобов'язався сплатити на користь Позивача разову винагороду за надання прав на використання Системи в розширеному обсязі у розмірі 341 867,57 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 56 977,93 грн. Поряд з цим, у відповідності до умов п. 4.3.3 Ліцензійного Договору та п. 8, п. 8.1, п. 8.2 Додаткової угоди № 2 від 28.04.2017 до нього, сто рони змінили розмір винагороди в українських гривнях за надання прав на використання Системи в розширеному обсязі та погодили, що Відповідач має сплатити на користь Позивача разову винагороду у розмірі 395 880,58 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 65 980,10 грн. Погоджений сторонами розмір винагороди за надання прав на використання Системи в розширеному обсязі на підставі Додаткової угоди № 2 від 28.04.2017 до Ліцензійного Договору був зафіксований сторонами в Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 287 від 19.12.2017, при цьому відповідно до умов п. 4.3.3 Ліцензійного Договору додаткова угода до Ліцензійного Договору не складалась.
Відповідно до п. 7 додаткової угоди № 2 від 28.04.2017 до Ліцензійного Договору, винагорода за розширення обсягу Ліцензії додатково на 8 (вісім) робочих місць мала бути здійснена Відповідачем на поточний рахунок Позивача протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати підписання відповідного акта здачі-приймання робіт (надання послуг), тобто не пізніше 26.12.2017 включно.
Проте, станом на дату подання позовної заяви виплата винагороди за розширення обсягу Ліцензії до датково на 8 (вісім) робочих місць у розмірі 395 880,58 грн. Відповідачем не здійснена.
У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем грошових зобов'язань позивачем нараховано 3% річних у розмірі 23 232,22 грн. та інфляційних втрат у розмірі 56 610,92 грн., які, разом з сумою основного боргу в розмірі 395 880,58 грн, заявлено до стягнення.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позову.
Суть заперечень відповідача зводиться до того, що згідно умовам Ліцензійного договору Позивач зобов'язався передати Відповідачу право користування прикладною комп'ютерною програмою підтримки логістики під назвою Qguar WMS Pro. Надання права користування даною комп'ютерною програмою здійснюється шляхом надання ліцензіату Ліцензії у паперовому вигляді та підписання сторонами акту приймання-передачі Ліцензії.
На думку Відповідача, єдиними документами, які свідчать про передачу права використання комп'ютерною програмою є Ліцензія (Додаткова Ліцензія) у паперовому вигляді та підписаний сторонами Акт приймання-передачі ліцензії (додаткової ліцензії), які в свою чергу не були надані Позивачем суду в обґрунтування своїх позовних вимог. Відповідно до умов договору Акт здачі-приймання робіт № 287 від 19.12.2017, яким Позивач обґрунтовує свої вимоги, не свідчить про факт передачі Відповідачу права використання комп'ютерною програмою у розширеному обсязі, а тому не може братися до уваги суду як належний доказ позовних вимог.
Тому Відповідач вважає, що Додаткова Ліцензія з розширеним обсягом на 8 (вісім) місць взагалі не була надана Позивачем, а тому у Відповідача відсутній обов'язок щодо сплати винагороди за надання Додаткової Ліцензії в розмірі 395 880, 58 грн.
Крім того Відповідач наголошує, що у нього є сумніви щодо дійсного укладення Позивачем та Відповідачем Додаткової угоди № 2 до Ліцензійного договору від 28.04.2017, Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 287 від 19.12.2017, рахунку № 296 від 19.12.2017 та наявності у Позивача їх оригінальних примірників, оскільки у самого Відповідача відсутні дані примірники підписані з обох сторін.
Позивач, у відповіді на відзив, вважає, що доводи Відповідача про те, що Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 287 від 19.12.2017 не є Актом приймання-передачі Ліцензії, тому у Відповідача не виникає обов'язку з оплати наданих послуг за Додатковою угодою № 2, не заслуговують на увагу, оскільки Відповідач вже визнавав Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) Актом приймання-передачі Ліцензії шляхом підписання Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 134 від 03.07.2017 та Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 135 від 04.07.2017 і подальшої оплати на їх підставі за надані Позивачем послуги - право користування прикладною комп'ютерною програмою підтримки логістики під назвою «Qguar WMS Pro».
Також в підтвердження надання послуг за Додатковою угодою № 2 Позивач зазначає, що 19.12.2017 ним було сформовано податкову накладну, яка була зареєстрована 09.01.2018 за № 9288384087.
Відповідач, в запереченнях на відзив на позовну заяву, вказує, що висновок Позивача про визнання Відповідачем Акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 287 від 19.12.2017 Актом приймання-передачі Ліцензії шляхом підписання та сплати попередніх Актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), не можна брати до уваги з огляду на те, що позовні вимоги Позивача стосуються сплати Відповідачем за Додаткову ліцензію в кількості 8 робочих місць на підставі Акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 287 від 19.12.2017, який Відповідач не визнає в повному обсязі як Акт приймання-передачі додаткової Ліцензії та Додаткової ліцензії і не здійснював його оплату взагалі. Таким чином Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 287 від 19.12.2017 не можна ототожнювати з актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за іншими зобов'язаннями, які не є предметом спору в даній справі.
Відповідач стверджує, що не використовує і не використовував комп'ютерну програму з розширенням у 8 робочих місць, Позивачем не було надано Додаткової ліцензії на 8 робочих місць та Акту приймання-передачі Додаткової ліцензії, у зв'язку із чим у Відповідача відсутні підстави для її використання та оплати.
В судовому засіданні 25.02.2021 прийнято судове рішення.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати 25.02.2021 представники сторін не з'явилися, у зв'язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
28 квітня 2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Квантум Інтернешенел» (Позивач, за Договором Ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФУД Д«ВЕЛОПМЕНТ" (Відповідач, за Договором Ліцензіат) укладено Ліцензійний договір № К-2813 (надалі - Ліцензійний договір) .
Згідно з предметом Ліцензійного договору Ліцензіар надає Ліцензіату визначену цим договором невиключну безстрокову ліцензію, що іменується надалі "Ліцензія", на використання у власній господарській діяльності Ліцензіата прикладної комп'ютерної програми підтримки логістики під назвою Qguar WMS Pro, іменованої надалі "Система", а Ліцензіат, в свою чергу, сплачує Ліцензіару разову винагороду за надане право використання Системи.
Право Ліцензіара надавати ліцензії на використання Системи на території України отримане Ліцензіаром на підставі договору про співпрацю № К-001 від 11.04.2008 від компанії "Quantum Qguar Sp. Z o.o." (м. Краків, Польща), далі Іменовану "Правовласник", яка є власником майнових прав інтелектуальної власності на прикладні комп'ютерні програми під торговим знаком Qguar, що підтверджується документом № 005729702 від 02.03.2007., виданим Бюро у справах гармонізації внутрішнього ринку Європейського Союзу (товарні знаки, промислові зразки, моделі), і сертифікатом компанії " Quantum Software SA" (м. Краків, Польща), яка є розробником Системи. (п. 1.2. Ліцензійного договору)
Роботи по впровадженню Системи на підприємстві Ліцензіата виконуються Ліцензіаром на основі договору впровадження №К-282 від 28.04.2017 за яким Ліцензіат - Замовник, а Ліцензіар - Виконавець (далі по тексту - "договір впровадження"). (п. 1.3. Ліцензійного договору)
За змістом п. 2.1. Ліцензійного договору, за цим договором Ліцензіату надається невиключна безстрокова Ліцензія на використання Системи у власній господарській діяльності Ліцензіата для 12 (дванадцяти) робочих місць без права передачі третім особам.
В рамках цього договору під робочим місцем розуміється персональний комп'ютер або віддалений радіотермінал, що працює від бездротової мережі, на яких встановлена Система. (п. 2.2. Ліцензійного договору)
Під використанням у власній господарській діяльності Ліцензіата розуміється право Ліцензіата виконувати наступні дії:
-право встановлювати Систему на відповідній кількості робочих місць відповідно до п.2.1 цього договору;
-право експлуатувати на відповідній кількості робочих місць відповідно до п.2.1 цього договору всі передбачені функціональний описом можливості Системи в рамках власної господарської діяльності Ліцензіата;
-право, змінювати налаштування Системи в межах, допущених інтерфейсом Системи;
-право виготовити на будь-якому носії 1 (одну) резервну копію Системи. (п. 2.3. Ліцензійного договору)
Відповідно до п. 2.8. Ліцензійного договору права, передбачені наданою Ліцензією, надаються Ліцензіату безстроково, та можуть бути втрачені у разі розірвання Ліцензіаром даного договору у зв'язку з порушеннями, наведеними у п.п. 2.8.1. - 2.8.6 Ліцензійного договору.
Права на використання Системи в установленому цим договором обсязі надаються Ліцензіаром Ліцензіату до моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт етапу "Установка Системи на підприємстві Замовника" в рамках договору впровадження. (п. 3.1. Ліцензійного договору)
Згідно п. 3.2. Ліцензійного договору, при наданні прав на використання Системи Ліцензіар надає Ліцензіату Ліцензію на паперовому носії, що підтверджує право Ліцензіата використовувати Систему в обсязі, встановленому цим договором.
У разі надання прав на використання Системи сторони складають акт приймання-передачі Ліцензії, який є належним свідченням правомірного володіння з боку Ліцензіата наданими правами на використання Системи. (п. 3.3. Ліцензійного договору)
За змістом п. 3.4. Ліцензійного договору підготовка акту приймання-передачі Ліцензії є обов'язком Ліцензіара. Ліцензіат зобов'язується протягом З (трьох) робочих днів з моменту надання йому акту приймання-передачі Ліцензії повернути Ліцензіару один екземпляр такого акту, належним чином підписаний з боку Ліцензіата, або в той же термін надати Ліцензіару письмову мотивовану відмову від підписання такого акту.
Пунктом 4.1. Ліцензійного договору Сторони погодили, що за надання Ліцензії в обсязі, встановленому цим договором, Ліцензіат виплачує Ліцензіару разову винагороду в розмірі 472 760,54 грн., крім того ПДВ 20% - 94 552,11 грн., разом з ПДВ - 567 312,65 грн.
Встановлений п.4.1 розмір винагороди за офіційним курсом, установленим Національним банком на дату підписання цього договору в розмірі 28,391298 грн. за 1 євро, еквівалентний сумі в розмірі 16651,60 євро, крім того ПДВ 20% - еквівалент 3330,32 євро, разом з ПДВ - еквівалент 19 981,92 євро. (п. 4.2. Ліцензійного договору)
Відповідно до п. 4.4. Ліцензійного договору виплата винагороди проводиться Ліцензіатом шляхом перерахування грошових коштів в українських гривнях на поточний рахунок Ліцензіара. Виплата винагороди проводиться Ліцензіатом двома окремими платежами наступним чином:
перший платіж у розмірі 30% від загального розміру винагороди, встановленого в п.4.1, цього договору, Ліцензіат здійснює в термін до 10,05.2017, включно на підставі рахунку Ліцензіара на здійснення першого платежу. (п. 4.4.1.)
другий платіж в розмірі 70% від загального розміру винагороди, встановленого в, п.4.1. цього договору, Ліцензіат здійснює протягом 20 (двадцяти календарних днів з дати підписання Ліцензіатом акту приймання-передачі Ліцензії за цим договором на підставі рахунку Ліцензіара на здійснення другого платежу. (п. 4.4.2.)
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє безстроково (до моменту припинення Ліцензіатом використання Системи). (п. 9.1. Ліцензійного договору)
28.04.2017 між Сторонами укладено Договір впровадження № К-282 за умовами якого Відповідач Замовник) доручає, а Позивач (Виконавець) приймає на себе зобов'язання виконати комплекс робіт з впровадження на підприємству Замовника прикладної комп'ютерної програми підтримки логістики під назвою Qguar WMS Pro, іменованої надалі "Система", а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити Виконавцю їх вартість.
За доводами Позивача, які не заперечуються Відповідачем, на виконання положень Ліцензійного договору Позивачем надано Відповідачеві Ліцензію комп'ютерної програми підтримки логістики Qguar WМS Pro на 12 (дванадцять) робочих місць, про що між сторонами складено Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 134 від 03.07.2017 на загальну суму 567 312,65 грн.
Як свідчать матеріали справи, Відповідач сплатив Позивачу винагороду за Ліцензію для 12 (дванадцяти) робочих місць двома частинами: сума у розмірі 170193,80 грн. була перерахована Відповідачем на поточний рахунок Позивача 01.06.2017, залишок винагороди у розмірі 397' 118,85 грн. був перерахований Відповідачем на поточний рахунок Позивача 06.09.2017.
Окрім того, 28.04.2017 між Сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Ліцензійного договору № К-281 від 28.04.2017, в рамках якої Ліцензіар розширює додатково на 10 (десять) робочих місць обсяг наявної у Ліцензіата Ліцензії на використання Системи у власній господарській діяльності Ліцензіата, а Ліцензіат, в свою чергу, сплачує Ліцензіару разову винагороду за розширення обсягу наданої раніше Ліцензії.
За змістом п. 2 Додаткової угоди № 1 права на використання Системи в розширеному обсязі (далі по тексту - "Додаткова Ліцензія") передаються Ліцензіату в термін до 03.07.2017 включно.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 1 під час передачі прав на використання Системи в розширеному обсязі Ліцензіар надає Ліцензіату Додаткову Ліцензію на паперовому носії, що підтверджує право Ліцензіата використовувати Систему додатково на 10 (десяти) робочих місцях.
Під час передачі Додаткової Ліцензії, сторони складають акт приймання-передачі Додатковою Ліцензії, який є належним свідченням правомірного володіння з боку Ліцензіата наданими правами на використання Системи в розширеному обсязі. (п. 4 Додаткової угоди №1)
Пунктом 5 Додаткової угоди № 1 Сторони погодили, що з моменту підписання акту приймання-передачі Додаткової Ліцензії, Ліцензіат отримує право встановити Систему додатково на 10 (десяти) робочих місцях для використання у власній господарській діяльності Ліцензіата на умовах, встановлених договором № К-281 від 28.04.2017.
За надання Додаткової Ліцензії в установленому цією угодою обсязі Ліцензіат сплачує Ліцензіару разову винагороду в розмірі 427334,46 грн. (чотириста двадцять сім тисяч триста тридцять чотири грн. 46 коп.), в т.ч. ПДВ 20% - 71222,41 грн., що за офіційним курсом, установленим Національним банком на дату підписання цієї угоди в розмірі 28,391298 грн. за 1 євро, еквівалентно сумі 15051,60 євро, в т.ч. ПДВ 20% - еквівалент 2508,60 євро. Виплата винагороди, встановленого п.6 цієї угоди, проводиться Ліцензіатом шляхом перерахування грошових коштів в українських гривнях на поточний рахунок Ліцензіара. Ліцензіат здійснює виплату винагороди протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати підписання акту приймання-передачі Додатковою Ліцензії за цією угодою. (п.п. 5,6 Додаткової угоди № 1)
На виконання умов Додаткової угоди № 1 до Ліцензійного договору Позивачем надано Відповідачеві Ліцензію комп'ютерної програми підтримки логістики Qguar WМS Pro, додатково на 10 (десять) робочих місць, про що між сторонами складено Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 135 від 04.07.2017 на загальну суму 427 334,46 грн.
Відповідач, в свою чергу, сплатив Позивачу винагороду за Ліцензію для 10 (десяти) робочих місць 05.07.2017.
Також, 28.04.2017 між Сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Ліцензійного договору № К-281 від 28.04.2017, в рамках якої Ліцензіар розширює додатково на 8 (вісім) робочих місць обсяг наявної у Ліцензіата Ліцензії на використання Системи у власній господарській діяльності Ліцензіата, а Ліцензіат, в свою чергу, сплачує Ліцензіару разову винагороду за розширення обсягу наданої раніше Ліцензії.
За змістом п. 2 Додаткової угоди № 2 права на використання Системи в розширеному обсязі (далі по тексту - "Додаткова Ліцензія") передаються Ліцензіату в термін до 29.12.2017 включно.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 2 під час передачі прав на використання Системи в розширеному обсязі Ліцензіар надає Ліцензіату Додаткову Ліцензію на паперовому носії, що підтверджує право Ліцензіата використовувати Систему додатково на 8 (восьми) робочих місцях.
Під час передачі Додаткової Ліцензії, сторони складають акт приймання-передачі Додатковою Ліцензії, який є належним свідченням правомірного володіння з боку Ліцензіата наданими правами на використання Системи в розширеному обсязі. (п. 4 Додаткової угоди №2)
Пунктом 5 Додаткової угоди № 1 Сторони погодили, що з моменту підписання акту приймання-передачі Додаткової Ліцензії, Ліцензіат отримує право встановити Систему додатково на 8 (восьми) робочих місцях для використання у власній господарській діяльності Ліцензіата на умовах, встановлених договором № К-281 від 28.04.2017.
За надання Додаткової Ліцензії в установленому цією угодою обсязі Ліцензіат сплачує Ліцензіару разову винагороду в розмірі 341867,57 грн. (триста сорок одна тисяча вісімсот шістдесят сім грн. 57 коп.), в т.ч.-ПДВ 20% - 56977,93 грн., що за офіційним курсом, установлений Національним банком на дату підписання цієї угоди в розмірі 28,391298 грн. за 1 євро, еквівалентно сумі 12041,28 євро, в т.ч. ПДВ 20% - еквівалент 2006,88 євро. (п. 6. Додаткової угоди №2)
Виплата винагороди, встановленого п.6 цієї угоди, проводиться Ліцензіатом шляхом перерахування грошових коштів в українських гривнях на поточний рахунок Ліцензіара. Ліцензіат здійснює виплату винагороди протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати підписання акту приймання-передачі Додатковою Ліцензії за цією угодою. (п. 7. Додаткової угоди №2)
Пунктом 8 Додаткової угоди №2 Сторони погодили, що встановлений п.6 цієї угоди розмір винагороди в українських гривнях визначений з розрахунку еквівалента розміру винагороди, встановленого в п.6 цієї угоди і узгодженого сторонами курсу в розмірі 28,391298 грн. за 1 євро, підлягає зміні в разі зменшення/збільшення більш ніж на 10% узгодженого сторонами курсу в наступному порядку:
у разі зміни офіційного курсу української гривні до євро, встановленого НБУ на дату підписання акту приймання-передачі Додатковою Ліцензії, більш ніж на 10% по відношенню до узгодженого сторонами курсу, встановленого в п.8 цієї угоди (п.8.1);
курс валюти на відповідну дату визначається згідно з офіційним курсом Національного банку України, який фіксується за посиланням http://www.bank.gov.ua/control/uk/indeх на відповідну дату.
Як стверджує позивач, за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 287 від 19.12.2017. передав, а Відповідач прийняв права на використання Системи додатково на 8 (восьми) робочих місцях. При цьому, оскільки встановлений НБУ на дату підписання Акта здачі-приймання прав на використання Системи в розширеному обсязі, більш ніж на 10% перевищив офіційний курс української гривні до євро, встановлений НБУ на дату підписання Додаткової угоди № 2 від 28.04.2017 до Ліцензійного Договору, та станом на 19.12.2017 складав 32,876952 грн. за 1 євро, Сторони, керуючись умовами п. 4.3.3 Ліцензійного Договору та умовами п. 8, п. 8.1, п. 8.2 Додаткової угоди № 2 від 28.04.2017 до нього, змінили розмір винагороди в українських гривнях за надання прав на використання Системи в розширеному обсязі та погодили, що Відповідач має сплатити на користь Позивача разову винагороду у розмірі 395 880,58 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 65 980,10 грн.
Погоджений Сторонами розмір винагороди за надання прав на використання Системи в розширеному обсязі на підставі Додаткової угоди № 2 від 28.04 2017 до Ліцензійного Договору був зафіксований сторонами в Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 287 від 19.12.2017, при цьому відповідно до умов п. 4.3.3 Ліцензійного Договору додаткова угода до Ліцензійного Договору не складалась.
Звертаючись з даним позовом до суду, Позивач вказав на те, що Відповідач в порушення п. 7. Додаткової угоди № 2 до Ліцензійного договору не сплатив винагороду за розширення обсягу Ліцензії до датково на 8 (вісім) робочих місць у розмірі 395 880,58 грн за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 287 від 19.12.2017.
Поряд з цим, Відповідач стверджує, що не використовує і не використовував комп'ютерну програму з розширенням у 8 робочих місць, Позивачем не було надано Додаткової ліцензії на 8 робочих місць та Акту приймання-передачі Додаткової ліцензії, у зв'язку із чим вважає, що у нього відсутні підстави для її використання та оплати.
Відтак, спір у справі виник у зв'язку з невиконанням Відповідачем зобов'язання з оплати винагороди за розширення обсягу Ліцензії додатково на 8 (вісім) робочих місць у розмірі 395 880,58 грн. за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 287 від 19.12.2017.
Оцінюючи подані Сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1-7 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.
Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.
У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку поширюються надані права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, дія ліцензії поширюється на територію України.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Станом на час вирішення спору, доказів сплати визначеної Додатковою угодою № 2 винагороди суду не надано, не спростовано існування за ТОВ "ФУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" заборгованості у розмірі 395 880,58 грн.
Заперечення Відповідача не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
При цьому суд зважає на положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", за якими підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Первинним документом, в розумінні ст. 1 цього Закону, є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18., визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Надаючи оцінку Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 287 від 19.12.2017, судом встановлено, що за означеним Актом Позивачем передано, а Відповідачем прийнято "Ліцензію комп'ютерної програми підтримки логістики Qguar WМS Pro, додатково 8 робочих".
Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 287 від 19.12.2017 містить такі обов'язкові реквізити, як: назву документа; дату його складання; місце складання; номер; назву та реквізити юридичних осіб (замовника і виконавця); зміст та обсяг господарської операції.
Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 287 від 19.12.2017 підписаний представниками та містить відтиск печатки Сторін, тому розцінюється судом як належний доказ в підтвердження передачі Позивачем Відповідачеві Ліцензії комп'ютерної програми підтримки логістики Qguar WМS Pro, додатково 8 робочих місць.
Також суд зауважує, що Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 134 від 03.07.2017 та № 135 від 04.07.2017 є ідентичні за формою Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 287 від 19.12.2017, прийняття Ліцензії за якими Відповідачем не оспорюється.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені Додатковою угодою № Відповідач зобов'язаний був перераховувати на поточний рахунок Позивача винагороду протягом 5 робочих днів з дати підписання відповідного Акта здачі-приймання, тобто не пізніше 26.12.2017.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Ураховуючи викладене, оскільки Відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо виплати винагороди за Додатковою угодою №2, та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що Відповідачем було порушено умови Ліцензійного договору і Додаткової угоди № 2 до нього та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 395 880,58 грн.
Поряд з цим, за порушення Відповідачем взятих на себе зобов'язань, Позивачем заявлено до стягнення 23 232,22 грн. -3 % річних та 56 610,92 грн. - інфляційних втрат.
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
При цьому суд зважає, що дана норма підлягає застосовуванню за порушення грошового зобов'язання незалежно від того, чи передбачили її сторони у договорі.
Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають чинному законодавству.
Детально дослідивши наданий Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд встановив наявність помилок в бік завищення. За розрахунком суду, за визначений Позивачем період (січень 2018 - жовтень 2019) розмір інфляційних втрат становить 53 166,68 грн., а розмір 3% річних за період з 27.12.2017 по 10.12.2019 становить 23 232,19 грн.
Таким чином, означені вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню, в наступних розмірах: 53 166,68 грн. - інфляційні втрати; 23 232,19 грн. - 3% річних.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши всі докази у справі, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Щодо інших доводів відповідача, суд зважає на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
При вирішенні питання відшкодування судових витрат суд зважає, що при розгляді справи по суті 25.02.2021 представником позивача подано заяву №б/н від 26.02.2021 (вх. №01-34/1884/21) про відшкодування судових витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 221 ГПК України суд дійшов висновку про призначення судового засідання для вирішення питання про вказані судові витрати позивача на 12.03.2020.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задоволити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ДЕВЕЛОПМЕНТ" (вул. Полковника Ганжі, буд. 16, м. Тульчин, Вінницька область, 23600, код ЄДРПОУ 40395732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квантум Інтернешенел" (пров. Ярославський, 7/9, м. Київ, 0407, код ЄДРПОУ 35728090) 395 880 грн. 58 коп. - боргу; 53 166 грн. 68 коп. - інфляційних втрат; 23 232 грн. 19 коп. - 3% річних та 7 084 грн. 19 коп. - витрат зі сплати судового збору.
В решті позову відмовити.
Відповідно до ст. 221 ГПК України для вирішення питань про судові витрати на переклад доказів та професійну правничу допомогу призначити судове засідання на 12.03.2021 о 11:30 год.
Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача dartosz.furman@guantum-int.com.ua, представника позивача o@morgun.ua, представника відповідача Geiets.TO@terrafood.com.ua.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 09 березня 2021 р.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (пров. Ярославський, 7/9, м. Київ, 04071)
3 - відповідачу (вул. Полковника Ганжі, буд. 16, м. Тульчин, Вінницька область, 23600)