Справа № 761/41729/20
Провадження № 1-кс/761/25046/2020
24 грудня 2020 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва
ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
адвоката - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за №12020100000000072 від 05.02.2020 року
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05.10.2020 у кримінальному провадженні №12020100000000072 від 05.02.2020 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.355 КК України. Відповідно до клопотання, заявник просить скасувати арешт, накладений на таке майно:
- Ipad IMEI НОМЕР_1 ;
- ноутбук марки HP;
- CND 2391 WQ;
- мобільний телефон "НОКІА" IMEI НОМЕР_2 ;
- сім карту НОМЕР_3 ;
- сім карту НОМЕР_4 ;
- мобільний телефон HTC 2 PST640;
- жорсткий диск WX91A642SAEG.
Мотивуючи подане клопотання, заявник вказує про те, що ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва є немотивованою та необґрунтованою. Так, клопотання про арешт майна розглянуто з порушенням строків, встановлених ст. 172 КПК України; у судове засідання не викликались власник приміщення, та особа, у якої вилучено майно; судове засідання завершено без вивчення матеріалів, наданих прокурором на підтвердження клопотання, тобто, безпідставно.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав у ньому наведених.
Слідчий СУ ГУ НП у м. Києві у судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду клопотання повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки до суду слідчому судді не повідомив.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення адвоката ОСОБА_3 , а також вивчивши матеріали судової справи № 761/30647/20 (провадження № 1-кс/761/19136/2020), слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема, шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
У судовому засіданні встановлено, що СУ ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12020100000000072 від 05.02.2020 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.355 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року у справі № 761/30647/20 (провадження № 1-кс/761/19136/2020), клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12020100000000072 від 05.02.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України,задоволено та накладено арешт на Ipad IMEI НОМЕР_1 ; ноутбук марки HP серія: CND 2391 WQ2; мобільний телефон марки "НОКІА" IMEI 355 НОМЕР_5 ; сім карту з маркуванням НОМЕР_6 ; сім карту МТС; мобільний телефон марки HTC 2 PST610 та жорсткий диск WX91A64JSAEG.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року вищезазначену ухвалу слідчого судді від 05 жовтня 2020 року у справі № 761/30647/20 (провадження № 1-кс/761/19136/2020) - залишено без змін.
При цьому, як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді від 05 жовтня 2020 року та ухвали Київського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року, підставою для накладення арешту на зазначені в клопотанні речі, послугувала наявність розумних підстав вважати, що таке майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди, тобто відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України у кримінальному провадженні №12020100000000072 від 05.02.2020, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.355 КК України.
Таким чином, на переконання суду, на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не наділений процесуальними повноваженнями вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним з яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, слід дійти висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, відповідно до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на зазначене у клопотанні майно, з метою збереження речових доказів, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Враховуючи викладене, слідчий суддя не знаходить достатніх підстав для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за №12020100000000072 від 05.02.2020 року.
Керуючись ст.ст. 98, 131-132, 170, 173-174, 309, 376, 532 КПК України, слідчий суддя
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за №12020100000000072 від 05.02.2020 року - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1