Справа №359/3951/17
Провадження №2/359/35/2021
4 лютого 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Борця Є.О.,
за участю секретаря судового засідання Шеремет А.І.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
за участю представника третьої особи Кобець Т.М.,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу:
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання недійсними договорів дарування домоволодіння та земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на ці об'єкти нерухомого майна;
за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання права власності на домоволодіння та земельну ділянку,
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явлених позовів.
1.1. ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом та посилається на те, що в період часу з 9 лютого 1999 року до 13 квітня 2011 року вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 . Під час шлюбу вони придбали домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1256 га з кадастровим номером 3220880903:00:001:0003 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговуван-ня житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 . 25 жовтня 2010 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_4 договори дарування домоволодіння та земельної ділянки, за якими ОСОБА_3 безвідплатно відчужив у власність ОСОБА_4 домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1256 га з кадастровим номером 3220880903:00:001:0003 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господар-ських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 . В подальшому кадастровий номер цієї земельної ділянки був змінений на 3220880903:04:003:0198. 26 січня 2017 року ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_6 договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, за якими ОСОБА_4 відчужила у власність ОСОБА_6 домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1256 га з кадастровим номером 3220880903:04:003:0198 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 . 24 лютого 2017 року ОСОБА_6 уклала з ОСОБА_7 договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, за якими ОСОБА_6 відчужила у власність ОСОБА_8 домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1256 га з кадастровим номером 3220880903:04:003:0198 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господар-ських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 . 2 березня 2017 року ОСОБА_7 уклала з ОСОБА_5 договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, за якими ОСОБА_7 відчужила у власність ОСОБА_5 домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1256 га з кадастровим номером 3220880903:04:003:0198 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 . Однак ОСОБА_2 не надавала ОСОБА_3 згоду на продаж домоволодіння та земельної ділянки. Ця обставина свідчить про те, що оспорювані договори суперечать ч.2, ч.3 ст.65 СК України. Крім того, ОСОБА_4 навіть не підписувала договори дарування домоволодіння та земельної ділянки від 25 жовтня 2010 року. Ця обставина свідчить про те, що оспорювані договори суперечать також ч.3 ст.203 ЦК України. Тому ОСОБА_2 просить суд визнати недійсними договори дарування домоволодіння та земельної ділянки від 25 жовтня 2010 року, а також скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_5 державну реєстрацію права власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1256 га з кадастровим номером 3220880903:04:003:0198 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговуван-ня житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 .
1.2. ОСОБА_5 також пред'явив позов та посилається на те, що 2 березня 2017 року він уклав з ОСОБА_7 договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, за якими ОСОБА_5 придбав домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1256 га з кадастровим номером 3220880903:04:003:0198 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговуван-ня житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 . Під час нотаріального посвідчення договорів було перевірено, що право власності на вказані об'єкти нерухомого майна було зареєстровано за ОСОБА_7 . Вона мала право розпоряджатись ними на власний розсуд. Ці обставини свідчать про те, що ОСОБА_5 правомірно набув право власності на спірне домоволодіння та земельну ділянку. Однак ОСОБА_2 не визнає того, що ОСОБА_9 є законним власником цих об'єктів нерухомого майна. Тому він просить суд визнати за ним право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1256 га з кадастровим номером 3220880903:04:003:0198 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговуван-ня житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 .
2. Ставлення учасників судового процесу до пред'явлених позовів.
2.1. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримує позов, пред'явлений її довірителем, та наполягає на його задоволенні. Водночас, вона не визнає позов, пред'явлений ОСОБА_5 , та просить суд відмовити в його задоволенні.
2.2. Представник третьої особи ОСОБА_10 підтримує позов, пред'явлений її довіри-телем, та наполягає на його задоволенні. Однак вона не визнає позов, пред'явлений ОСОБА_2 , та заперечує проти його задоволення.
2.3. Інші учасники судового процесу не з'явились у судові засіданні. Вони у встанов-леному порядку повідомлялись про час та місце розгляду цивільної справи. Ця обставина підтверджується судовою кореспонденцією, що міститься в матеріалах цивільної справи.
3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
3.1. 9 лютого 1999 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_11 шлюб, зареєстрований у ВРАГС Дніпровського району м. Києва, про що в книзі реєстрації актів про одруження був зроблений запис за №142. Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 9 лютого 1999 року (а.с.16, 97 т.1).
3.2. 23 червня 2004 року ОСОБА_3 уклав договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, за якими він придбав домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1256 га з кадастровим номером 3220880903:00:001:0003 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 .
3.3. 25 жовтня 2010 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_4 договори дарування домоволодіння та земельної ділянки (а.с.55, 56 т.1), за якими ОСОБА_3 безвідплатно відчужив у власність ОСОБА_4 домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1256 га з кадастровим номером 3220880903:00:001:0003 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 .
3.4. В подальшому кадастровий номер цієї земельної ділянки був змінений на 3220880903:04:003:0198.
3.5. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 квітня 2011 року (а.с.17-18, 95-96 т.1) шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 був розірваний. 12 листопада 2013 року ОСОБА_11 змінила своє прізвище на « ОСОБА_2 ». Це підтверджується копією свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 від 12 листопада 2013 року (а.с.19, 98 т.1).
3.6. 26 січня 2017 року ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_6 договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки (а.с.57-58, 59-60 т.1), за якими ОСОБА_4 відчужила у власність ОСОБА_6 домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1256 га з кадастровим номером 3220880903:04:003:0198 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 .
3.7. 24 лютого 2017 року ОСОБА_6 уклала з ОСОБА_7 договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, за якими ОСОБА_6 відчужила у власність ОСОБА_8 домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1256 га з кадастровим номером 3220880903:04:003:0198 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 .
3.8. 2 березня 2017 року ОСОБА_7 уклала з ОСОБА_5 договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки (а.с.6-9, 13-16 т.2), за якими ОСОБА_7 відчужила у власність ОСОБА_5 домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1256 га з кадастровим номером 3220880903:04:003:0198 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговуван-ня житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 .
3.9. Спірні правовідносини є комплексними та регулюються одночасно главою 8 «Право спільної сумісної власності подружжя» розділу ІІ «Шлюб. Права та обов'язки подружжя» СК України, главою 16 «Правочини» розділу IV «Правочини. Представництво» книги першої «Загальні положення» та главою 29 «Захист права власності» розділу І «Право власності» книги третьої «Право власності та інші речові права» ЦК України.
4. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.
4.1. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружини та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
4.2. Згідно з ч.1-ч.3 ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
4.3. Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодер-жання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
4.4. Згідно з ч.1, ч.3, ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
4.5. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
4.6. Згідно з ч.1 ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
5. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.
5.1. Встановлено, що ОСОБА_3 придбав спірне домоволодіння та земельну ділянку в період часу, протягом якого він перебував в шлюбі з ОСОБА_2 . Як роз'яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду в постанові від 5 жовтня 2020 року у справі №537/78/19 (провадження №61-17347св19), положення ст.60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 5 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц. Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України ОСОБА_3 не подав жодного доказу на підтвердження того, що спірне домоволодіння та земельна ділянка були придбані за його особисті грошові кошти. Ця обставина свідчить про те, що домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1256 га з кадастровим номером 3220880903:00:001:0003 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господар-ських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована по АДРЕСА_1 , були об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
5.2. В матеріалах цивільної справи міститься копія заяви ОСОБА_11 про надання ОСОБА_3 згоди на дарування спірного домоволодіння та земельної ділянки (а.с.54 т.1). Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31 липня 2017 року (а.с.105-109 т.3) був наданий слідчому Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві дозвіл на вилучення оригіналу вказаного документа з володіння приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Первушиної Н.Ю. Однак зі змісту протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 16 вересня 2017 року (а.с.110-111 т.3) вбачається, що документи, на підставі яких були укладені договори дарування домоволодіння та земельної ділянки від 25 жовтня 2010 року, були викрадені з автомобіля ОСОБА_12 . Ця обставина перешкодила вилученню оригінала заяви ОСОБА_11 про надання ОСОБА_3 згоди на дарування спірного домоволодіння та земельної ділянки, а також проведенню почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документа. Натомість, ОСОБА_2 , допитана у судовому засіданні в якості свідка, після попередження її про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та складення нею присяги показала, що вона не підписувала заяву про надання ОСОБА_3 згоди на дарування спірного домоволодіння та земельної ділянки. ОСОБА_2 стверджує, що вона ніколи не давала ОСОБА_3 згоду на відчуження цих об'єктів нерухомого майна. Ці обставини свідчать про те, що копія заяви ОСОБА_11 про надання ОСОБА_3 згоди на дарування спірного домоволодіння та земельної ділянки (а.с.54 т.1) є недостовірним письмовим доказом, а договори дарування домоволодіння та земельної ділянки від 25 жовтня 2010 року вважаються такими, що були укладені з порушенням вимог, передбачених ч.2, ч.3 ст.65 СК України.
5.3. Зі змісту протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 29 квітня 2017 року (а.с.9-15 т.1) вбачається, що вона не підписувала договори дарування домоволодіння та земельної ділянки від 25 жовтня 2010 року. Ця обставина свідчить про те, що укладення вказаних договорів не відповідало волевиявленню ОСОБА_4 . Тому договори дарування домоволодіння та земельної ділянки від 25 жовтня 2010 року суперечать такожч.3 ст.203 ЦК України.
5.4. Зі змісту протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 29 квітня 2017 року (а.с.9-15 т.1) також вбачається, що ОСОБА_3 переоформив на її ім'я право власності на домоволодіння та земельну ділянку після того, як ОСОБА_2 вирішила розірвати шлюб з ним. Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 показали, що після того, як шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був розірваний, її батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_18 продовжували проживати в домоволодінні по АДРЕСА_1 . Вони постійно проживали в ньому до 2017 року. Натомість, ОСОБА_4 ніколи не проживала у вказаному житловому будинку. Ці обставини свідчать про те, що договори дарування домоволодіння та земельної ділянки від 25 жовтня 2010 року є фіктивними в розумінні ч.1 ст.234 ЦК України, оскільки вони були укладені без наміру створення правових наслідків та були спрямовані виключно для того, щоб уникнути поділу цих об'єктів нерухомого майна.
5.5. З огляду на це суд вважає, що з метою відновлення законності належить визнати недійсними договори дарування домоволодіння та земельної ділянки від 25 жовтня 2010 року. За правилом ч.1 ст.236 ЦК України вказані договори вважаються недійсними з моменту їх укладення. Тому ОСОБА_4 та ОСОБА_7 не мали права розпоряд-жатись спірним домоволодінням та земельною ділянкою. У зв'язку з тим, що укладені ними договори купівлі-продажу цих об'єктів нерухомого майна суперечать ч.1 ст.319 ЦК України, вони є недійсними та не створили жодних юридичних наслідків. В такому випадку слід скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1256 га з кадастровим номером 3220880903:04:003:0198 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 .
5.6. В жовтні 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.190 КК України. Кримінальному провадженню був присвоєний номер 12016100100012317. Саме з матеріалів цього кримінального провадження ОСОБА_2 дізналась про укладення оспорюваних договорів дарування домоволодіння та земельної ділянки. Зі штампу, розміщеному на титульній сторінці позову (а.с.2 т.1), вбачається, що ОСОБА_2 звернулась до суду в травні 2017 року. Ці обставини свідчать про те, що вона не пропустила трирічний строк позовної давності.
5.7. Як вбачається зі змісту ч.1 ст.392 ЦК України, з вимогою про визнання права власності на майно має право звертатись виключно власник майна. У зв'язку з тим, що державна реєстрація за ОСОБА_5 права власності на домоволодіння та земельну ділянку була скасована, підстави для визнання за ним права власності на ці об'єкти нерухомого майна відсутні. Тому у задоволенні позову, пред'явленого ОСОБА_5 , належить відмовити.
6. Розподіл судових витрат.
6.1. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
6.2. ОСОБА_2 сплатила судовий збір в загальному розмірі 9936 гривень (8120 + 1816). ОСОБА_5 сплатив судовий збір в розмірі 2187 гривень 25 копійок. Ці обставини підтверджуються квитанціями, що містяться в матеріалах цивільної справи. Позов, пред'явлений ОСОБА_2 , задоволений, тоді як у задоволенні позову, пред'явленого ОСОБА_5 , відмовлено в повному обсязі.
6.3. З огляду на це суд вважає, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 9936 гривень. Підстави для відшкодування ОСОБА_5 судових витрат відсутні.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання недійсними договорів дарування домоволодіння та земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на ці об'єкти нерухомого майна задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, укладений 25 жовтня 2010 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Первушиною Наталією Юріївною та зареєстрований в реєстрі за №4335.
Скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку площею 0,1256 га з кадастровим номером 3220880903:04:003: 0198 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану по АДРЕСА_1 .
Визнати недійсним договір дарування домоволодіння, укладений 25 жовтня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Первушиною Наталією Юріївною та зареєстрований в реєстрі за №4336.
Скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_5 право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору в розмірі 9936 гривень.
У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання права власності на домоволодіння та земельну ділянку відмовити.
Повний текст рішення суду складений 15 лютого 2021 року.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець