Справа № 357/804/21
2/357/1736/21
Категорія 82
03 березня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Кривенко О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна, -
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина на 1/4 квартиру АДРЕСА_1 , яка належала їй на підставі права власності від 28.11.2000 року. Позивач є єдиною спадкоємицею своєї померлої матері. Позивач як спадкоємець першої черги бажала оформити свої спадкові права та звернулась до Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Однак оформити свої спадкові права не має можливості, оскільки на 1/4 частини квартири накладено арешт, на підставі постанови ДВС у м.Біла Церква який зареєстрований 28.09.2006 р. за №3798203 Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою, тому позивач просить суд скасувати арешт на майно.
Позивач в судовому засіданні підтримала позов.
Відповідач не направив в судове засідання свого представника, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, заяв чи будь-яких клопотань відповідач суду не направив.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 16.01.2020 року, актовий запис №105 (а.с.11).
Встановлено, що після смерті ОСОБА_2 , залишилось спадкове майно у вигляді 1/4 квартири АДРЕСА_1 , яка належала їй на підставі права власності від 28.11.200 року. (а.с.18)
Позивач ОСОБА_1 приходиться донькою ОСОБА_3 що підтверджується зібраними матеріалами справи .
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, довідка № 218066913 від 28.07.2020 р. сформована нотаріусом Мельничук М.В., в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на квартиру АДРЕСА_1 , 28.09.2006 р. за №3798203 реєстратором: Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою зареєстровано арешт нерухомого майна на підставі постанови ДВС м.Біла Церква. Об'єктом обтяження при цьому вказано 1\4 частина цієї квартири, власником якої зазначено ОСОБА_2 ( а.с.15).
Згідно листа начальника МВ ДВС Соколовського О.В. від 23.12.2020 року №148668 вказано, що відповідно до в Білоцерківському міському відділі державної виконавчої служби ЦМУ Міністерства юстиції (м.Київ) на примусовому виконанні документи щодо боржника ОСОБА_2 не перебували. Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об 'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, встановлено, що відносно майна ОСОБА_2 існує чинний запис про обтяження №3798203 вчинений Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою на підставі постанови вх. №4483/2-41 від 27.09.2066, ДВС м.Біла Церква Київської області. Відповідно до п.9 ч.9 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням, тому підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_2 відсутні (а.с.16).
Відповідно до листа Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 08.01.2021 року №1287/3-21, - згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань юридичну особу «Державна виконавча служба у місті Біла Церква» припинено, про що 04.05.2007 внесено запис за номером 13531110004001343(а.с.30-32).
Позивач суду пояснила, що вона як спадкоємець після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та оформлення свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої матері, та було заведено спадкову справу. Однак надалі з'ясувалось, що оформити свої спадкові права позивач не може, оскільки в рахунок якихось боргових зобов'язань було накладено арешт на майно ОСОБА_2 на підставі Постанови ДВС у м.Біла Церква від 01.09.2006 року. Позивачу невідомі боргові зобов'язання спадкодавця, невідомо було про арешт квартири, співвласником якої вона є також. Наразі у позивача існують перешкоди як у виконанні зобов'язань спадкодавця так і в оформленні своїх спадкових прав. Відповідач заперечує зняти арешт за відсутності ВП.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Постанова № 5) від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Положеннями ч.ч. 4, 5 цієї статті передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, субєкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у звязку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
За ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.2 ст.16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про виколнавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі:
1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;
2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;
3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;
4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;
7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;
9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;
11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;
12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;
13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;
14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України;
15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;
16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням;
17) списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа;
18) списання згідно з пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа.
2. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
3. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
4. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Згідно ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Згідно ч. 1-3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Зі змісту наведених норм вбачається мета застосування процедури арешту майна боржника для забезпечення реального виконання виконавчого документу. Тобто, існування арешту накладеного державним виконавцем дозволяє йому ефективно здійснювати дії щодо реального виконання виконавчих листів та інших виконавчих документів, упереджує недобросовісну поведінку боржника щодо уникнення сплати ним свого боргу шляхом реалізації або переоформлення належного йому рухомого та нерухомого майна. Таким чином, існування арешту майна, накладеного державним виконавцем має чітко окреслені граничні строки з прийняття відповідної постанови про накладення арешту до завершення виконавчого провадження.
Як було з'ясовано в судовому засіданні - на виконанні у відповідача відсутні відкриті виконавчі провадження, в межах яких можливе звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_2 : 1\4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Відтак, наведені обставини свідчать, по-перше, про відсутність правових підстав у відповідача зберігати накладений ним арешт на майно, в силу неможливості виконавчого органу надати ВП чи виконавчий документ за яким відповідний арешт було застосовано, більш того, через неможливість цього органу конкретизувати виконавче провадження, в рамках якого він був накладений.
По-друге, існування арешту майна порушує саму мету застосування відповідної процедури. Так, наразі, механізм забезпечення виконання рішення існує, проте провадження в рамках якого його було застосовано відсутнє.
Відмова відповідача у знятті арешту, накладеного постановою від 01.09.2006 р. є порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», що позбавляє позивача можливості отримати правовстановлюючі документи на спадщину та вільно вчиняти дії щодо належного їй майна.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
А тому, проаналізувавши все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо зняття арешту з майна, оскільки позивач позбавлена можливості успадкувати майно покійної матері, а іншого способу захисту прав позивача не існує.
Позивач не ставить вимогу про відшкодування судових витрат.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.15, 16, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 39, 40,56,59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 4, 12, 19, 76, 77, 81, 141, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати арешт, накладений на підставі постанови ДВС м. Біла Церква від 01.09.2006 року та зареєстрований 28.09.2006 року Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою (вх.№ 4483/2 -14 від 27.09.2006р.), на 1 \4 частини квартири, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 та виключити запис про обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 3798203.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення суду виготовлено 05.03.2021 року.
СуддяО. Я. Ярмола