Справа № 717/199/21
03 березня 2021 року смт. Кельменці
Cуддя Кельменецького районного суду Чернівецької області Телешман О.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, -
ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за те, що 11.02.2021 року о 21 годині 23 хвилин на автодорозі «Р-63» сполученням «Данківці-Вартиківці-КПП-Росошани», ОСОБА_1 керував автомобілем «Опель Астра» д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, відмовився від проходження в установленому порядку медичного огляду для визначення стану наркотичного/алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 на виклик суду не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII, який набрав законної сили 01.07.2020 року, відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, було виключено зі ст. 130 КУпАП та закріплено у ст. 286-1 КК України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Станом на даний час вказана норма закону є чинною, про що зазначено на офіційному сайті Верховної Ради України.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 286-1 КК України(в редакції Закону від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII) передбачена саме кримінальна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування.
Згідно з ч.1 ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Як станом на час вчинення правопорушення, так і станом на час винесення цієї постанови, в КУпАП будь-яке адміністративне стягнення за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не передбачено.
Відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Аналогічні за змістом положення містяться у ч.2 ст.4 КК України, відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Зазначені положення кореспондуються з положеннями частини другої статті 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Виходячи із цих положень, до осіб, які до 1 липня 2020 року вчинили керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі ст.130 КУпАП, має бути застосовано закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення щодо особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, подія мала місце після 01 липня 2020 року.
Закон № 2617-VIII відповідно доп.1«Прикінцевих та перехідних положень» набрав законної сили 1 липня 2020 року. Тобто, з 1 липня 2020 року керування транспортним засобом у стані сп'яніння відноситься до кримінальних проступків.
Щодо Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №720-IX від 09 квітня 2020 р., який повинен був набути чинності одночасно з Законом №2617-VIII, та, зокрема, скасувати ті пункти, які передбачали введення ст. 286-1 КК України та зміну редакції ст. 130 КУпАП, то необхідно зазначити наступне.
17 червня 2020 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №720-ІХ від 09.04.2020 р., який 2 липня 2020 року було підписано президентом України, а 3 липня 2020 року - опубліковано в офіційній парламентській газеті "Голос України", тобто набрав чинності.
Вказаним законом №720-ІХ від 09.04.2020 року внесено зміни до Закону України № 2617-VIII від 22.11.20018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (Відомості Верховної Ради України», а саме: 1) у пункті 1: підпункти 2-4, 7 виключити; (пункт 4 Закону України №2617-VIII від22.11.20018року, щодо зміни ст.130 КУпАП), підпункти 127, 128, 131, 149, 171, 207 виключити (п.171 Закону України № 2617-VIII від 22.11.20018 року щодо введення в 286-1КК України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»).
Однак Закон України № 2617-VIII від 22.11.2018 року (про доповнення ст.286-1 КК України та зміни ст. 130 КУпАП) вже набрав законної сили 1 липня 2020року. Отже, вказані зміни не вдалось привести в дію (вчинити Верховній Раді України), у зв'язку з тим, що Закон №720-ІХ від 17 червня 2020 року набрав чинності на третій день, після набрання чинності вищевказаного Закону, а саме 3 липня 2020 року.
Тому такі зміни суперечать чинному на той час Закону України №619-ІХ від 19.05.2020 року, відповідно до якого зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
За таких обставин аналіз змін в чинному законодавстві України означає, що Закон №720-IX наразі чинний, але за винятком тих положень, які стосуються внесення змін до Закону № 2617-VIII.
За загальним правилом, визнання таким, що втратив чинність, нормативного акта чи його скасування не поновлює дію актів, які ним скасовані або визнані такими, що втратили чинність; дія нормативного акта поновлюється шляхом прийняття аналогічного нового акта або нового акта, що містить спеціальну норму про відновлення дії попереднього акта та визначення спеціального порядку такого відновлення регулювання відповідних правовідносин.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу.(абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини) Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини четвертої статті 3 Закону України „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (справа про заборону розірвання договорів інвестування житлового будівництва) від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012
За юридичною позицією Конституційного Суду України з прийняттям нормативно-правового акта в новій редакції втрачають чинність норми акта в попередній редакції (Ухвала від 9 липня 1998 року № 6-уп/98).
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тому суд вважає, що внесення законом №720-ІХ від 09.04.2020 року змін до Закону України № 2617-VIII від 22.11.20018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» не відновлює автоматично редакцію ст.130 КУпАП, яка діяла до 01.07.2020 року, так як автоматичного відновлення норми закону після скасування закону, яким була змінена дана норма не передбачено Конституцією України та законами України.
Наведене підтверджується як аналізом зазначеного Закону, так і аналізом положень КК України, КУпАП та КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 90 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» законопроект може передбачати внесення змін лише до тексту первинного законодавчого акта (закону, кодексу, основ законодавства тощо), а не до закону про внесення змін до цього законодавчого акта, тобто, зміни до КК України та КУпАП повинні бути внесені окремим законом безпосередньо до чинної на момент ухвалення редакції, а не законом про внесення змін до закону про внесення змін.
Отже, з урахуванням положення ч. 94 Конституції України, відповідно до якого закон не може набрати чинності раніше дня його опублікування, положення ч. 3 ст.6 КК України, відповідно до якої зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення; ч.3 ст.1 КПК України , відповідно до якої зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до законодавства про кримінальну відповідальність, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.,ч.4 ст.2 КУпАП України зміни до законодавства України про адміністративні правопорушення можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та інших законів України, що встановлюють адміністративну відповідальність, та/або до законодавства України про кримінальну відповідальність, та/або до кримінального процесуального законодавства України), ч. 6 ст. 90 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», відповідно до якого законопроект може передбачати внесення змін лише до тексту первинного законодавчого акта (закону, кодексу, основ законодавства тощо), а не до закону про внесення змін до цього законодавчого акта, суд вважає, що особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, після 1 липня 2020 року, не можна притягнути до відповідальності за статтею 130 КУпАП за вказані в протоколі про адміністративне правопорушення дії.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Враховуючи викладене вище, вважаю, що дану справу слід закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 280,283,284 КУпАП суддя, -
Адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подається до Чернівецького апеляційного суду через Кельменецький районний суд Чернівецької області.