Справа № 183/6495/18
№ 2/183/134/21
16 лютого 2021 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Городецького Д.І.
секретаря судового засідання Пономаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування за законом,-
19 жовтня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після його смерті відкрилась спадщина на нерухоме майно, зокрема на житловий будинок АДРЕСА_1 .
За життя їх батько заповіту не залишив.
Спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є позивачі.
У встановлений законом строк вони, як діти спадкодавця, кожен окремо, звернулися до Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області з заявами про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а в подальшому і з заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але постановою державного нотаріуса Крутько Л.П. від 11 березня 2013 року за вих. № 520/02-31 року їм було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій з тих підстав, що ними не надані правовстановлюючі документи на спадкове нерухоме майно, які посвідчують право власності на житловий будинок за спадкодавцем та рекомендовано було звернутися до суду з відповідним позовом.
В зв'язку з наведеним, в позовній заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд:
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку - літ.А., загальною площею 67,2 кв.м., житловою площею 50,4 кв.м., допоміжною площею 16,8 кв.м.; сараю - літ.Б.; вбиральні - літ.В.; погрібу - літ.пг.; огорожі № 1-5, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку - літ.А., загальною площею 67,2 кв.м, житловою площею 50,4 кв.м., допоміжною площею 16,8 кв.м.; сараю - літ.Б.; вбиральні - літ.В.; погрібу - літ.пг.; огорожі № 1-5, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 22 жовтня 2018 року позовну заяву залишено без руху, позивачу ОСОБА_2 надано строк для усунення недоліків заяви шляхом сплати останньою судового збору в розмірі 704,80 грн.
19 листопада 2018 року на виконання ухвали суду, ОСОБА_2 звернулася з заявою про долучення до матеріалів справи квитанції про сплату нею судового збору в зазначеному вище розмірі.
Ухвалою суду від 16 листопада 2018 року відкрите провадження у справі.
Ухвалою суду від 22 березня 2019 року зобов'язано Новомосковську районну державну нотаріальну контору Дніпропетровської області надати на адресу суду належним чином завірену копію спадкової справи № 132/2012, заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 18 січня 2021 року залучено до участі у справі в якості правонаступника третьої особи - Новомосковську районну державну нотаріальну контору Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Ухвалою суду від 16 лютого 2021 року закрите підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду по суті.
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник в судове засідання не з'явилися, згідно заяви представника остання просила слухати справу без її участі, позов підтримує в повному обсязі, просила суд задовольнити заявлені вимоги.
Представник відповідача Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився, згідно заяви просив розглядати справу без його участі, просив ухвалити рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.
Представник третьої особи Новомосковської районної державної нотаріальної контри Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в судове засідання не з'явився, згідно заяви просив розглядати справу у його відсутність.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами письмові докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Піщанка Новомосковського району Дніпропетровської області народився позивач ОСОБА_1 , актовий запис № 06 від 25 січня 1986 року. Його батьками зазначені: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 25 січня 1986 року.
ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Новогорівка Токмацького району Запорізької області народилася позивач ОСОБА_5 , актовий запис № 24 від 27 червня 1978 року. Її батьками зазначені: ОСОБА_3 і ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 27 червня 1978 року.
04 лютого 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Першотравенського міського управління юстиції у Дніпропетровській області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_7 , актовий запис № 13, після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 було присвоєне прізвище ОСОБА_8 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00021168641 від 10 жовтня 2018 року.
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 20 липня 2007 року, шлюб між ОСОБА_7 і ОСОБА_9 був розірваний, актовий запис № 44 від 08 червня 2004 року, після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_9 залишила шлюбне прізвище ОСОБА_8 .
Встановлено, що 10 липня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Першотравенського міського управління юстиції Дніпропетровської області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , актовий запис № 69, після реєстрації шлюбу ОСОБА_9 було присвоєне прізвище ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 від 10 липня 2004 року.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 62 роки помер ОСОБА_3 , про що 21 вересня 2011 року виконавчим комітетом Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області зроблено відповідний актовий запис за № 72, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 від 21 вересня 2011 року.
Таким чином, позивач ОСОБА_12 є сином, а позивач ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на все належне йому майно, зокрема на житловий будинок АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_3 , померлий 20 вересня 2011 року заповіту не залишив, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 21 травня 2012 року за вих. № 1179.
Встановлено, що спадкова справа № 132 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 заведена Новомосковською районної державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області 19 березня 2012 року за реєстровим № 52555159, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 29919712 від 19 березня 2012 року, інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 55877531 від 16 квітня 2019 року.
З матеріалів спадкової справи № 132 вбачається, що позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у визначений законом строк звернулися з заявами про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інші спадкоємці відсутні.
На момент смерті ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своїм сином ОСОБА_1 (позивачем), що підтверджується довідкою виконавчого комітету Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 21 травня 2012 року за вих. № 1178.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом серії НМА № 184249, виданого 09 червня 2017 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П., зареєстрованого в реєстрі за № 628 на 1/2 частини земельної ділянки площею 4,2100 га (рілля 4,2100 га), кадастровий номер 1223285000:01:020:0206, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, належної померлому ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ДП № 100840, виданого 10 грудня 2001 року Піщанською сільською радою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 18304.
В свою чергу, на іншу 1/2 частину зазначеної вище земельної ділянки, свідоцтво про право на спадщину за законом серії НМТ № 541993, виданого 15 грудня 2017 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П., зареєстрованого в реєстрі за № 1572, отримала позивач ОСОБА_5 , що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 55877531 від 16 квітня 2019 року.
Проте, свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на спадковий житловий будинок АДРЕСА_1 ) спадкоємці ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не отримали, оскільки постановою державного нотаріуса Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 11 березня 2013 року за вих. № 520/02-31їм було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій з тих підстав, що спадкоємцями не представлені правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності на спадкове майно за спадкодавцем.
У відповідності до відповіді Новомосковського районного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» від 27 березня 2012 року за вих. № 01-156 вбачається, що згідно архівних даних та єдиного державного реєстру прав власності інформація щодо оформлення об'єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відсутня.
Згідно довідки Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 21 травня 2012 року за вих. № 1176 вбачається, що житловий будинок належить ОСОБА_3 , померлому 20 вересня 2011 року згідно погосподарської книги № 06 за номером об'єкта погосподарського обліку 420 - 1 і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з рішення № 9-4/УІІ від 07 квітня 2016 року про перейменування та затвердження вулиць в населених пунктах Піщанської сільської ради, перейменовано вулицю Радгоспна на вулицю Запорізька.
Згідно звіту про незалежну оцінку виготовлений ПП ОСОБА_13 станом на 04 жовтня 2018 року (що діє на підставі сертифікату суб'єкта оціночної діяльності, виданого фондом державного майна України № 603/17 від 19.06.2017 року про виконання незалежної оцінки), житловий будинок АДРЕСА_1 , має наступні характеристики: житловий будинок - літ.А, загальною площею 67,2 кв.м., житловою площею 50,4 кв.м. допоміжною площею 16,8 кв.м; сарай - літ.Б; вбиральня - літ.В; погріб - літ.пг; огорожа № 1-5. Роки побудови 1985.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положення статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1216, 1222, 1223 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неоохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
На підставі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
На підставі ст. 1258 ЦК України, 1. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. 2. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно до вимог ст. 1268 ЦК України, 1. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. 2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. 3. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. 5. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Вимогами статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. 2. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
На підставі статті 1270 ЦК України, 1. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Одночасно із цим, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справі про спадкування», судам роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
В даному випадку, судом встановлено, що через постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у позивачів існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, у зв'язку із чим такий спір підлягає вирішенню шляхом ухвалення судового рішення в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно зі ст.3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони, та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з частиною першою та частиною другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» (втратила чинність). Тобто до 5 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Таким чином, з аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 1 вересня 2011 року № 40-12-2409 «Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року»). До 19 січня 1996 року згідно Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої 31.01.1966 року Міністерством комунального господарства УРСР, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами), не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але не приєднані до них.
Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекція України від 30 липня 2012, № 40-19-5376 «Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів»).
Обов'язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об'єкти нерухомості введений лише з 29.06.1998 року, тобто з набранням чинності Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.1998 року № 121.
Відповідно до ст.ст.25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19-32/319, від 21.02.2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.
Як роз'яснено у п.6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.
Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно до п. 4.18. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Згідно положень Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно роз'яснень, викладених в пункті 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Зважаючи на відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права у позивачів немає та відповідно ст.16 ЦК України вони обрали правильний спосіб захисту свого порушеного права.
За встановлених обставин, зважаючи на те, що спадкодавець ОСОБА_3 набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , проте за життя не встиг оформити та зареєструвати своє право власності, при цьому державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, відсутність якої не може бути підставою позбавлення спадкоємців права на спадщину.
Враховуючи те, що право власності спадкодавця доведено наведеними вище обставинами та доказами, позивачі є єдиними спадкоємцями за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. 1270 ЦК України прийняли спадщину, але отримати свідоцтво про право на спадщину не змогли через відсутність правовстановлюючих документів на спадковий будинок та реєстрації права власності за спадкодавцем на спірне майно, у зв'язку з чим за кожним з нихпо 1/2 частині належить визнати право власності на спадковий житловий будинок, в порядку спадкування за законом після смерті батька.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
У відповідності до ст. 133 ЦПК України, 1. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. 2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. 3. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу.
На підставі ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В той же час, враховуючи відсутність вини відповідачів, суд приходить до висновку, що судові витрати повинні бути покладені на позивачів.
На підставі викладено та керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування за законом, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку - літ.А., загальною площею 67,2 кв.м., житловою площею 50,4 кв.м., допоміжною площею 16,8 кв.м.; сараю - літ.Б.; вбиральні - літ.В.; погрібу - літ.пг.; огорожі № 1-5, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку - літ.А., загальною площею 67,2 кв.м., житловою площею 50,4 кв.м., допоміжною площею 16,8 кв.м; сараю - літ.Б.; вбиральні - літ.В.; погрібу - літ.пг.; огорожі № 1-5, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судові витрати покласти на позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Учасники справи:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;
- позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;
- відповідач: Піщанська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04338836, місцезнаходження за адресою: 51283, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, вул. Центральна, буд. 4.
- третя особа: Новомосковська районна державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), код ЄДРПОУ 05466105, місцезнаходження за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. площа Героїв, буд. 1.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 16 лютого 2021 року.
Суддя Д.І. Городецький