23 лютого 2021 р.Справа № 440/5221/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, Приватного підприємства "Білоцерківська агропромислова група" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, м. Полтава, повний текст складено 09.06.20 року по справі № 440/5221/19
за позовом Приватного підприємства "Білоцерківська агропромислова група"
до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
27 грудня 2019 року Приватне підприємство "Білоцерківська агропромислова група" звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:
- від 12 грудня 2019 року №0004670504, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3468126,00 грн, з яких: за основним платежем - 2312084 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1156042,00 грн;
- від 12 грудня 2019 року №0004680504, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 777499,50 грн, з яких: за основним платежем - 518333,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1076293 грн;
- від 12 грудня 2019 року №0004690504, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1076293,00 грн .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські операції позивача з ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" та ТОВ "ХОТЛАЙФ" підтверджені належним чином оформленими первинними документами, відображеними у бухгалтерському обліку підприємства. Придбані у цих підприємств відходи деревини та ТМЦ у повному обсязі використані позивачем у своїй господарській діяльності. Рішення про характер і ознаки отриманих підприємством робіт від ТОВ "Стандартенерго" щодо реконструкції зовнішніх мереж електропостачання, на підставі якого позивачем було віднесено до витрат виробництва 3 510 643 грн., прийнято керівником підприємства в межах своїх повноважень.
Стосовно заниження підприємством прибутку в загальній сумі 260 352 грн без підтвердження первинними бухгалтерськими документами звітного періоду за рахунок включення первинних документів попередніх періодів позивач посилається на пункт 86.10 статті 86 Податкового кодексу України, згідно якого в акті перевірки мають зазначатися як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань. Оскільки первинні документи, на підставі яких формувалися зазначені валові витрати охоплювалися періодом перевірки податковий орган повинен був зменшити податкове зобов'язання в тому періоді, до якого належать ці документи.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2020р. адміністративний позов приватного підприємства "Білоцерківська агропромислова група" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 12 грудня 2019 року № 0004670504 в частині визначення грошового зобо'язання з податку на прибуток в розмірі 2 520 252, 39 грн., в тому числі 1 680 168,26 грн. за податковим зобов'язанням та 840 084,13 грн. за штрафними санкціями. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 12 грудня 2019 року № 0004680504, № 0004690504. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції приватним підприємством "Білоцерківська агропромислова група" подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення в частині відмови в задоволенні позову не відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, тому що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначає, що відповідно до свого призначення об'єкт оренди - комплектна понижаюча трансформаторна підстанція 35 кВт здійснює лише пониження напруги від високовольтної лінії електропередач і не впливає на кількість або якість електричної енергії, яка через неї подається до споживача. Таким чином, її ремонт ніяк не позначається на кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) об'єктом оренди. Посилається на те, що до повноважень ДПС не входить встановлення строку корисного використання об'єкту оренди або визначення збільшення або зменшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від використання об'єкту оренди. Це виключна компетенція керівника підприємства. Вказує, що керівник підприємства своїм рішенням, з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації, відповідно до пункту 29 Методичних рекомендацій № 561 визначив характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання. З урахуванням рекомендацій підрядної організації та стану всіх складових підстанції і було складено договір та визначено об'єм робіт для відновлення роботи трансформаторної підстанції, та подальшого використання в господарській діяльності підприємства. Зазначає, що відповідачем не заперечується, що метою проведення ремонтних робіт на орендованій підстанції було - саме відновлення працездатності обладнання понижаючої підстанції. Без проведення цих робіт подальша експлуатація підстанції була взагалі не можлива. Визначення обсягу виконаних робіт, які необхідні для відновлення працездатності обладнання є виключною компетенцією підприємства та підрядника, який здійснював роботи. На підставі викладеного просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року по справі № 440/1591/19 скасувати частково, а саме: в частині визнання порушення 1111 "Білоцерківська агропромислова група" вимоги пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України внаслідок завищення собівартості реалізованої продукції за рахунок витрат виробництва у зв'язку із віднесенням до їх складу витрат на реконструкцію орендованих основних засобів (зовнішніх мереж електропостачання) в сумі 3 510 643 грн. за 2018 рік, та визнання правомірним податкового повідомлення - рішення № 0004670504 від 12.12.2019 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 631 915,74 грн. (3 510 643 грн х 18%) та відповідного розміру штрафних санкцій 315 957,87 (631 915,74 грн. х 50 %), та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги підприємства у відповідній частині, в інший частині залишити без змін рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року.
Також не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням Державної податкової служби у Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову не погоджується, адже воно винесене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушено норми процесуального права. Зазначає, що згідно ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.07.2019 по справі № 712/8608/19 (ухвала наявна в загальному доступі в ЄДРСР) в якій зазначено, що діяльність ТОВ «ТОРГГРУПІМПЕКС» мала фіктивний характер та фактично товариство не здійснювало фінансово - господарської діяльності. Такими чином в судовому порядку встановлено, що з кінця жовтня 2016 діяльність ТОВ «ТОРГГРУПІМПЕКС» мала фіктивний характер. По взаємовідносин позивача з ТОВ «ХОТЛАЙФ» зазначає, що проведеними аналізом наявної податкової інформації (даних АІС «Податковий блок» та єдиного реєстру податкових накладних): не встановлений ланцюг постачання товару; по ряду контрагентів постачальників товару з вище згаданою номенклатурою триває розслідування кримінальних справ за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених 4.2 ст. 205, ч. З ст. 358 КК України (ТОВ «Тобакко» , ТОВ "ІРАДА ТРЕЙДЕН", ТОВ «АДОНИС ЛТД», ТОВ "ІНТРОБУД"); встановлено невідповідність автомобілів за даними ТТН, наданими до перевірки та інформацією у податкових накладних зареєстрованими на адресу постачальника; відсутністю паспортів якості, сертифікатів (тощо) на отриману продукцію, тоді як діючим законодавством передбачено її сертифікація (паспортизація), а укладеними договором між підприємствами - їх надання журналів в'їзду - виїзду на територію підприємства, що підтверджують фактичний рух товару; кількість працюючих на ТОВ «Хотлайф» - 1 особа (згідно даних Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку ( 1 ДФ)) і це є його керівник, відсутністю виплат за цивільно- правовими договорами, тоді як авто перевізником згідно товарно - транспортних накладних виступає ТОВ «Хотлайф», та наведені прізвища в трудових відносинах з підприємством не перебували; відсутністю транспортних засобів; відсутністю придбання оренди автотранспортних засобів (згідно єдиного реєстру податкових накладних); відсутністю придбання робіт, послуг у неплатників податку на додану вартість та у фізичних осіб-підприємців; Посилається на рішення Верховного Суд від 21.01.2020 по справі № 808/846/16, від 05.09.2019 у справі №826/420/15, від 13.12.2018 у справі № 810/6689/14, від 02.10.2018 у справі №816/2328/17, від 20.01.2020 по справі № 826/9837/14. Враховуючи вищевикладене просить задовольнити апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області, скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 по справі № 440/5221/19 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних повістю.
Від Приватного підприємства "Білоцерківська агропромислова група", до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги є не обґрунтовані та безпідставні та не спростовують висновків зазначених в рішенні суду першої інстанції.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі Приватного підприємства "Білоцерківська агропромислова група", проти апеляційної скарги ГУ ДПС у Полтавській області заперечував, просив залишити її без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі ГУ ДПС у Полтавській області , проти апеляційної скарги Приватного підприємства "Білоцерківська агропромислова група" заперечував, просив залишити її без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають частковому задоволенню.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в період з 24.09.2019 по 22.10.2019 Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Білоцерківська агропромислова група" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по 30.06.2019, валютного за період з 01.07.2017 по 30.06.2019, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 по 30.06.2019, іншого законодавства за період з 01.07.2017 по 30.06.2019.
Перевіркою встановлено, що на порушення пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" ПП "Білоцерківська агропромислова група" в рядку 01 податкових декларацій з податку на прибуток підприємств занижені доходи від будь-якої діяльності, визначені за правилами бухгалтерського обліку в загальній сумі 8 900 986 грн за рахунок безоплатного отримання ТМЦ з невідомих джерел за сформованими первинними бухгалтерськими документами ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" та ТОВ "ХОТЛАЙФ" .
Перевіркою не встановлено джерело походження придбаних запасних частин від ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС". В реєстрі судових рішень є ухвала Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 712/8608/19, згідно якої з 24.10.2016 діяльність ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" мала фіктивний характер. Єдиною посадовою особою та засновником ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" був ОСОБА_1 .
Стосовно господарських операцій позивача з ТОВ "ХОТЛАЙФ" податковий орган зазначає, що не встановлено ланцюг постачання товару; по рядку контрагентів постачальників товару триває розслідування кримінальних справ за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України (ТОВ "ТОБАКО", ТОВ "ІРАДА ТРЕЙДЕН", ТОВ "АДОНИС ЛТД", ТОВ "ІНТРОБУД"); встановлено невідповідність автомобілів за даними ТТН та податковими накладними; відсутністю паспортів якості та журналів в'їзду - виїзду на територію підприємства, кількість працюючих на ТОВ "ХОТЛАЙФ" 1 особа, відсутні виплати за ЦПД, тоді як автоперевізником згідно ТТН виступає ТОВ "ХОТЛАЙФ", відсутністю транспортних засобів (підприємство має на балансі машини та обладнання лише вартістю 212 551 грн, відсутністю придбання оренди транспортних засобів, відсутністю придбання робіт, послуг у неплатників ПДВ та у ФОП).
Зазначені операції позивача з ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" та ТОВ "ХОТЛАЙФ" також стали підставою для висновку контролюючого органу про порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.6, 198.2, 198.3 статті 198, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок завищення податкового кредиту на 4943 грн. та 1 680 440 грн. відповідно.
Також перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України внаслідок завищення собівартості реалізованої продукції за рахунок витрат виробництва у зв'язку із віднесенням до їх складу витрат на реконструкцію орендованих основних засобів (зовнішніх мереж електропостачання) в сумі 3 510 643 грн, що підлягають відображенню як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів. Підставою для такого висновку перевіряючого слугувало ненадання позивачем рішення керівника підприємства про характер і ознаки отриманих підприємством робіт від ТОВ "Стандартенерго" щодо реконструкції зовнішніх мереж електропостачання, на підставі якого позивачем було збільшено витрати виробництва та його обґрунтування.
Також перевіркою встановлено порушення вимог частини 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 7, 18, 19, 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у зв'язку із заниженням ПП "Білоцерківська агропромислова група" об'єкту оподаткування з податку на прибуток в загальній сумі 260 352 грн без підтвердження первинними документами звітного періоду за рахунок включення первинних бухгалтерських документів попередніх звітних періодів.
За наслідками перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області складено акт перевірки від 12.11.2019 № 1407/16-31-05-01-10/13961362 та винесено податкові повідомлення - рішення від 12 грудня 2019 року №0004670504, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3468126,00 грн., з яких: за основним платежем - 2312084 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1156042,00 грн.; від 12 грудня 2019 року №0004680504, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 777499,50 грн., з яких: за основним платежем - 518333,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1076293 грн.; від 12 грудня 2019 року №0004690504, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1076293,00 грн.
Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями та оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює норму, згідно якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з підпунктами 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Також цим підпунктом встановлено вимоги до податкової накладної. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно з положеннями частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону, бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 по справі №820/2665/16.
Щодо доводів апеляційної скарги ПП "Білоцерківська агропромислова група", в частині відмови в задоволенні позову, колегія суддів зазначає наступне.
Стосовно порушення позивачем вимог пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України внаслідок завищення собівартості реалізованої продукції за рахунок витрат виробництва у зв'язку із віднесенням до їх складу витрат на реконструкцію орендованих основних засобів (зовнішніх мереж електропостачання) в сумі 3 510 643 грн.
Як встановлено перевіркою та підтверджено матеріалами справи, ПП "Білоцерківська агропромислова група" укладено договір оренди обладнання від 02.06.2016 з ОСОБА_2 , згідно якого позивач орендує комплектну трансформаторну понижаючу станцію 35 кВ. Строк оренди складає 5 років. Термін дії договору до 02.02.2021.
Орендоване майно передано актом приймання - передачі від 06.02.2016 .
Протоколом № 125 випробування силового трансформатора від 16.01.2018 електровимірювальної лабораторії ПП "Білоцерківська агропромислова група" зафіксовано, що трансформатор № 958596, 35 кВ випробування не витримав і не придатний для подальшої експлуатації .
Наказом ПП "Білоцерківська агропромислова група" № 20 від 17.01.2018 вирішено терміново у зв'язку з виникненням аварійної ситуації на орендній комплектній понижуючій станції 35 кВ, виходом з ладу силового трансформатору головному енергетику ОСОБА_3 здійснити пошук спеціалізованої підрядної організації, яка може виконати роботи по відновленню працездатності комплектної трансформаторної понижуючої станції 35 кВ, на час проведення ремонтних робіт вжити заходів для забезпечення постачання електричної енергії через іншу понижуючи підстанцію .
На виконання зазначеного наказу 20.02.2018 ПП "Білоцерківська агропромислова група" укладено договір № 29 з ТОВ "Стандартенерго" щодо реконструкції зовнішніх мереж електропостачння електроустановок молокообробного підприємства ПП "Білоцерківська агропромислова група" за адресою с. Білоцерківка, Великобагачанського району, Полтавської області згідно проекту 10-11-16. Вартість робіт 4 385 618,68 грн визначена договірною ціною. Перелік робіт визначено у локальному кошторисі на будівельні роботи № 4-1-1.
Виконання робіт підтверджено актом № 430 від 30.11.2018 форми КБ 2В, згідно з яким об'єкти ПС 35/10 2500 кВа, кабельна лінія КЛ-10кВ, реконструкція РП-10кВ КТПГС 2*1000 кВА 10/0,4 та зазначені роботи, які відповідають локальному кошторису.
В бухгалтерському обліку придбання виконаних робіт відображено наступними кореспонденціями бухгалтерських рахунків:
Дт 911 "Загальновиробничі витрати" Кт 631-2 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - роботи в сумі 3 510 643,30 грн;
Дт 644 "Податковий кредит" Кт 631-2 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - послуги в сумі 702 128,66 грн.
Сформовані витрати за листопад з Кт рах 911 "Загальновиробничі витрати" в загальній сумі 9190047,24 грн списані на рах 231 "Витрати виробництва" у повному обсязі.
Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Абзацом 1 пункту 44.2 статті 44 ПК України установлено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Наказом Міністерства фінансів України N 181 від 28.07.2000, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2000 р. за N 487/4708 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 "Оренда" (далі - Положення (стандарт) 14).
За приписами пункту 8 Положення (стандарту) 14 об'єкт операційної оренди відображається орендарем на позабалансовому рахунку бухгалтерського обліку за вартістю, указаною в угоді про оренду. Затрати орендаря на поліпшення об'єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначено П(С)БО 7 «Основні засоби».
Відповідно до пунктів 14 і 15 зазначеного П(С)БО 7 «Основні засоби» (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
Відповідно до статті 6 Закону №996-XIV, якою встановлено, що державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів, а також удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, Міністерство фінансів України наказом від 30 вересня 2003 року №561 затвердило Методичні рекомендації №561.
Зміст наведених положень П(С)БО 7 «Основні засоби», а також рекомендацій (методичної допомоги) щодо порядку відображення операцій в бухгалтерському обліку, дає підстави для висновку про те, що роботи, пов'язані з поліпшенням основних засобів, приводять до збільшення первісно очікуваних вигод від використання об'єкта (ів). Такими роботами можуть бути модернізація, модифікація, добудування, дообладнання, реконструкція, у результаті яких відбувається збільшення очікуваного строку корисного використання об'єкта, кількості й/або якості продукції (робіт, послуг), виробленої (надаваної) цим об'єктом. Крім того таким поліпшенням вважається капітальний ремонт. Роботами ж, пов'язаними з підтримкою основних засобів у робочому стані, є поточні ремонти, техогляд, обслуговування тощо. Видатки на проведення таких робіт включаються у видатки поточного періоду відповідного напрямку.
Як саме класифікувати видатки, вирішує керівник підприємства з урахуванням результатів аналізу поточної ситуації і їх істотності. Тобто керівництво підприємства визначає, які роботи вважаються поліпшенням об'єкта основних засобів, а які пов'язані з підтримкою їх у робочому стані. Залежно від цього видатки відображаються або як капітальні інвестиції з наступним збільшенням первісної вартості об'єкта основних засобів, або як видатки поточного періоду (загальновиробничі, адміністративні видатки, видатки на збут).
Саме вид фактично здійсненого поліпшення визначає порядок обліку витрат підприємства на проведення такого.
З наведеного випливає, що проведення поліпшення об'єкта передбачає вдосконалення конструкції, що забезпечує підвищення продуктивності об'єкта, який модернізується, сприяє розширенню його технологічних можливостей, досягненню економії ресурсів, покращення умов праці тощо. Здійснення ж ремонту полягає у частковому відновленні окремих об'єктів для підтримання їх у робочому стані.
Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 10.04.2020 у справі № 1440/1967/18 (реєстраційний № 88728262).
Надаючи оцінку правомірності віднесення ПП "Білоцерківська агропромислова група" до складу витрат виробництва витрат на реконструкцію орендованих основних засобів (зовнішніх мереж електропостачання) колегія суддів враховує наступне.
На підтвердження свого рішення про кваліфікацію робіт щодо реконструкції спірного об'єкта основних засобів позивачем надано договір від 20.02.2018, укладений між ПП "Білоцерківська агропромислова група" та ТОВ "Стандартенерго", за умовами якого останнє здійснило реконструкцію зовнішніх мереж електропостачння електроустановок молокообробного підприємства ПП "Білоцерківська агропромислова група" за адресою с. Білоцерківка, Великобагачанського району, Полтавської області згідно проекту 10-11-16. В ході виконання робіт було здійснено реконструкцію ПС 35/0,4 кВ 160 кВА в ПС 35/10 2500кВА, що зазначено, зокрема, у Розділі 1 Локального кошторису на будівельні роботи № 4-1-1. Водночас, на підтвердження рішення про кваліфікацію робіт щодо реконструкції спірного об'єкта основних засобів позивачем надано договір оренди обладнання від 02.06.2016 з ОСОБА_2 , згідно якого позивач орендує комплектну трансформаторну понижаючу станцію 35 кВ, а також протокол № 125 випробування силового трансформатора від 16.01.2018 електровимірювальної лабораторії ПП "Білоцерківська агропромислова група", яким зафіксовано, що трансформатор № 958596, 35 кВ випробування не витримав і не придатний для подальшої експлуатації .
Надаючи оцінку вказаним доказам колегія суддів зазначає, що обсяг виконаних ТОВ "Стандартенерго" робіт є більшим від необхідного обсягу робіт, визначених наказом ПП "Білоцерківська агропромислова група" № 20 від 17.01.2018 у зв'язку з виникненням аварійної ситуації на орендній комплектній понижуючій станції 35 кВ.
Відтак, позивачем не доведено, що для підтримання у робочому стані орендованої комплектної трансформаторної понижаючої станції 35 кВ, що є необхідною умовою для віднесення відповідних витрат до загальновиробничих, необхідно було виконати реконструкцію зовнішніх мереж електропостачння електроустановок молокообробного підприємства ПП "Білоцерківська агропромислова група" за адресою с. Білоцерківка, Великобагачанського району, Полтавської області згідно проекту 10-11-16 вартістю 4 212 771,96 грн.
Також коделегія суддів зазначає, що роботи щодо реконструкції зовнішніх мереж електропостачання електроустановок молокообробного підприємства ПП "Білоцерківська агропромислова група", вартість яких склала 4212771,96 грн, вочевидь збільшили їх очікуваний термін корисного використання, що сторонами не заперечується.
Водночас, посилання позивача на те, що цей строк обмежується для нього строком дії договору оренди обладнання від 02.06.2016, укладеного ПП "Білоцерківська агропромислова група" з ОСОБА_2 суд не може врахувати з огляду на те, що ОСОБА_2 є генеральним директором ПП "Білоцерківська агропромислова група", тобто пов'язаною з позивачем особою в розумінні П(С)БО 23.
Така обставина дає підстави для висновку, що термін очікуваного використання комплектної трансформаторної понижуючої станції 35 кВ не обмежується строком дії зазначеного договору, адже зазначений договір може бути продовжений на стільки, на скільки це вигідно підприємству позивача.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та контролюючого органу, викладеним на аркуші 26 Акту перевірки про те, що комплекс виконаних ТОВ "Стандартенерго" робіт з реконструкції зовнішніх мереж електропостачання електроустановок молокообробного підприємства ПП "Білоцерківська агропромислова група", у тому числі реконструкція ПС 35/0,4 кВ 160 кВА в ПС 35/10 2500кВА, прокладення кабельної лінії КЛ -10кВ призводить до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, у тому числі зростання очікуваного терміну корисного використання цього об'єкту а також вдосконалення конструкції, що забезпечує підвищення продуктивності об'єкта.
Відтак, ПП "Білоцерківська агропромислова група" порушено вимоги пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України внаслідок завищення собівартості реалізованої продукції за рахунок витрат виробництва у зв'язку із віднесенням до їх складу витрат на реконструкцію орендованих основних засобів (зовнішніх мереж електропостачання) в сумі 3 510 643 грн. за 2018 рік, тому податкове повідомлення - рішення № 0004670504 від 12.12.2019 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 631 915,74 грн. (3 510 643 грн х 18%) та відповідного розміру штрафних санкцій 315 957,87 (631 915,74 грн. х 50 %) є правомірним.
Враховуючи вищенаведене, доводи позивача стосовно того, що до повноважень ДПС не входить встановлення строку корисного використання об'єкту оренди або визначення збільшення або зменшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від використання об'єкту оренди, це виключна компетенція керівника підприємства, не впливають на вирішення справи по суті.
З урахуванням вищенаведених висновків суду, доводи позивача щодо неправомірності рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову є помилковими.
Щодо доводів апеляційної скарги ГУ ДПС у Полтавській області, в частині задоволення позову, колегія суддів зазначає наступне.
Стосовно порушення пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" ПП "Білоцерківська агропромислова група" в рядку 01 податкових декларацій з податку на прибуток підприємств внаслідок заниження доходів від будь-якої діяльності, визначених за правилами бухгалтерського обліку в загальній сумі 8 900 986 грн за рахунок безоплатного отримання ТМЦ з невідомих джерел за сформованими первинними бухгалтерськими документами ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" та ТОВ "ХОТЛАЙФ" суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, 15.11.2016 позивачем укладено договір про надання послуг з ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" щодо ремонту та виготовлення деталей, вузлів та механізмів обладнання замовника .
На підтвердження отриманих послуг від ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" позивачем надано рахунки-фактури, видаткові накладні та акти надання послуг .
В бухгалтерському обліку придбання ремонтних робіт, послуг від ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" відображено наступним чином :
Дт 911 "Загальновиробничі витрати" Кт 631-2 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками "субрахунок "роботи, послуги" в загальній сумі 2837,95 грн.
Також позивачем отримано запасні частини від ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС", що підтверджено видатковими накладними, відображеними у бухгалтерському обліку таким чином:
Дт 207 "запасні частини" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" в сумі 37 552,05 грн
Дт 644 "Податковий кредит" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" в сумі 7 510,41 грн.
Списання запасних частин здійснено:
- вала привода барабана н/ж - актом списання № 3836 від 28.08.2017 на масло цех, вала привода мішалки н/ж цим же актом на казеновий цех;
- воротніка н/ж актом списання № 623 від 27.09.2017 на основний засіб формовочно - кліпсова система Чамбе та відображено у складі загальновиробничих витрат (аркуш 9 Акту перевірки).
Висновок контролюючого органу про завищення позивачем об'єкту оподаткування з податку на прибуток в розмірі 14 590 грн. обґрунтований непідтвердженням фактичного виконання ремонтних робіт ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" у зв'зяку зі наявністю в реєстрі судових рішень ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси у справі № 712/8608/19, згідно якої з 24.10.2016 діяльність ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" мала фіктивний характер. Єдиною посадовою особою та засновником ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" був ОСОБА_1 .
Колегія суддів зазначає, що ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси у справі № 712/8608/19 від 08.07.2019р. звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 205 КК України- закрито.
Стосовно використання вироків суду під час розгляду адміністративних справ слід врахувати правову позицію Верховного Суду (викладена у постанові від 08.08.2018р., справа №820/4428/17, адміністративне провадження №К/9901/51373/18): “Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи контролюючого органу, щодо наявного вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області по справі № 359/4590/17, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців), оскільки вказаний вирок не містить будь - яких відомостей про господарські операції між ТОВ "Форум Брандіг" та позивачем.
“Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону”.
Постанова Верховного Суду від 04 вересня 2018 року (справа №826/18952/14) адміністративне провадження №К/9901/8100/18) містить правовий висновок про те, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили.
В постанові Верховного Суду від 29.03.2018р. (провадження К/9901/6497/18, справа №826/3498/15) зазначено, що : " жодних фактів, які б свідчили про здійснення цим підприємством нереальної господарської діяльності, зокрема за правовідносинами із Товариством, цим вироком не встановлено. За змістом частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, чинній на час розгляду справи у суді касаційної інстанції) вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. З огляду на преюдиціальність, як властивість судового рішення, вирок суду має обов'язкове значення для адміністративного суду лише в частині встановлених фактичних обставин, а не правової оцінки чи судових висновків. З урахуванням наведеного, а також того, що дана обставина не досліджувалась у судах попередніх інстанцій з огляду на дату винесення відповідного вироку, посилання на такий вирок як на обставину, що має значення при винесенні судового рішення суду касаційної інстанції у цій справі, є необґрунтованим".
У постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року (справа №808/1507/16, адміністративне провадження №К/9901/25309/18) зазначено, що : "сам факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили".
Колегія суддів зазначає, що ухвала щодо посадової особи контрагента позивача ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" не містить будь яких посилань на операції з позивачем Приватного підприємства "Білоцерківська агропромислова група".
Дійсно, дана ухвала містить інформацію про те, що особа яка заснувала підприємство, після її реєстрації не здійснювала будь яких юридично значимих дій щодо угод, а підприємство створене для прикриття іншої незаконної діяльності, однак, наведене жодним чином не свідчить, що операції між позивачем та ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" були не реальними (безготівковими) і що з боку позивача по даній угоді дії вчинились не добросовісно та він був обізнаний про обставини встановлені вироком.
При цьому колегія суддів зазначає, що зазначеною ухвалою звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 205 КК України- закрито., а, відтак, посилання на дану ухвалу не є належним доказом відсутності реального характеру спірних господарських операцій.
За викладених обставин висновок контролюючого органу про завищення ПП "Білоцерківська агропромислова група" об'єкту оподаткування з податку на прибуток за наслідками господарських операцій з ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" є помилковим.
Перевіркою також не встановлено джерело походження придбаних відходів деревини (біомаси), придбання яких відображено за сформованими первинними бухгалтерськими документами ТОВ "ХОТЛАЙФ" на протязі червня 2017 року - 2019 року.
На підтвердження господарських операцій ТОВ "ХОТЛАЙФ" позивачем надано договір № 17/07/18 від 17.07.2018, специфікацію до нього, видаткові накладні (які також перераховані в додатку № 17 до Акту перевірки), податкові накладні, товарно - транспортні накладні та платіжні доручення.
За даними бухгалтерського обліку на підставі первинних бухгалтерських документів ТОВ "ХОТЛАЙФ" відображено придбання відходів деревини (біомаси) в загальній сумі 10 636 120,13 грн таким чином.
Дт 201-3 "Сировина" Кт 631-1 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" субрахунок "постачальники матеріалів" в загальній сумі 8 863 434 грн.
Дт 644 "Податковий кредит" Кт 631-1 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" субрахунок "постачальники матеріалів" в загальній сумі 1 772 686 грн.
Як зазначено в акті перевірки (аркуш 10 Акту) та не заперечується сторонами, оприбуткування відходів деревини (біомаси) проведено по складу № 2 ТМЦ. Зі складу накладними на внутрішнє переміщення передано начальнику котельні ОСОБА_5 та використані на роботу твердопаливної котельні.
Списання відходів деревини (біомаси) на роботу твердопаливної котельні для виробництва пару, що використовується при виготовленні готової продукції, за даними бухгалтерського обліку відображено кореспонденціями бухгалтерських рахунків Дт 234 Витрати по котельні Кт 201-3 "Сировина" в загальній сумі 8 863 434 грн, тобто у повному обсязі їх придбання.
Як встановлено судом, ТОВ "ХОТЛАЙФ" зареєстровано у ЄДРПОУ за № 40551856. Основний вид діяльності 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про відсутність реального характеру господарських операцій позивач з ТОВ "ХОТЛАЙФ" слугували такі обставини: не встановлено ланцюг постачання товару; по ряду контрагентів постачальників товару триває розслідування кримінальних справ за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України (ТОВ "ТОБАКО", ТОВ "ІРАДА ТРЕЙДЕН", ТОВ "АДОНИС ЛТД", ТОВ "ІНТРОБУД"); встановлено невідповідність автомобілів за даними ТТН та податковими накладними; відсутністю паспортів якості та журналів в'їзду - виїзду на територію підприємства, кількість працюючих на ТОВ "ХОТЛАЙФ" 1 особа, відсутні виплати за ЦПД, тоді як автоперевізником згідно ТТН виступає ТОВ "ХОТЛАЙФ", відсутністю транспортних засобів (підприємство має на балансі машини та обладнання лише вартістю 212 551 грн., відсутністю придбання оренди транспортних засобів, відсутністю придбання робіт, послуг у неплатників ПДВ та у ФОП).
Надаючи оцінку вищевикладеним обставинам суд враховує, що досліджені судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону №996-XIV, статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення №88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Такі ж вимоги до первинних документів передбачені пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88.
Крім цього, цим ж пунктом Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88 передбачено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Крім цього, Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 по справі №820/684/17 зазначив, що окремі недоліки в оформленні документів, або відсутність окремих документів сама по собі не може бути підставою для визнання нереальності конкретної господарської операції. Окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не впливають на право позивача по формуванню податкового обліку за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв'язку із господарською діяльністю суб'єкта господарювання.
Щодо посилань відповідача на наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів постачальників товару, по яких триває розслідування кримінальних справ за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України (ТОВ "ТОБАКО", ТОВ "ІРАДА ТРЕЙДЕН", ТОВ "АДОНИС ЛТД", ТОВ "ІНТРОБУД") колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє на момент розгляду справи у суді касаційної інстанції) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Будь яких доказів в ході розгляду кримінальних справ, які б свідчили про протиправність здійснених операцій до суду не надано.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 , сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
Щодо посилань відповідача на те, що перевіркою встановлено невідповідність автомобілів за даними ТТН, наданими до перевірки та інформацією у податкових накладних зареєстрованими на адресу постачальника, колегія суддів зазначає наступне.
ТТН не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що лише підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажотримувача, перевізника), тому її відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарської операцій з поставки товару в цілому.
Колегія суддів зазначає, що згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
В свою чергу, сама по собі відсутність ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції.
Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.
У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів. З огляду на це певні недоліки у ТТН або відсутність певних ТТН не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції. Аналогічна правова позиція викладена колегією Касаційного адміністративного суду в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №821/589/17 .
При цьому, стверджуючи про неможливість здійснення перевезення відходів деревини від ТОВ "ХОТЛАЙФ" до позивача з урахуванням відстані між с. Добрянка, Чернігівська область та с. Білоцерківкою, Великобагачанського району Полтавської області 490,5 км. відповідач не обґрунтовує належними чином свої припущення, а саме: не зазначає, який автомобіль здійснював щоденні рейси, який обсяг відходів деревини він перевозив, яка тривалість часу навантаження та розвантаження на думку контролюючого органу повинна враховуватися у даному розрахунку (аркуш Акту 52).
До того ж відповідачем не доведено свого припущення про відсутність у ТОВ "ХОТЛАЙФ" транспортних засобів (власних чи орендованих), адже, як зазначено на 52 аркуші Акту перевірки, відповіді на запит від НПУ щодо автомобілів, що здійснювали перевезення по спірних господарських операціях відповідачем не отримано.
Щодо посилань контролюючого органу на те, що до перевірки не надано сертифікатів якості, колегія суддів зазначає наступне.
Під час судового розгляду справи встановлено, що товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджено дослідженими належним чином оформленими первинними документами в їх сукупності.
Сертифікати якості - документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки вони не містить відомостей про господарську операцію та не фіксують факт їх здійснення, а містять інформацію про товар та його якість, підтверджують відповідність продукції встановленим вимогам та можливість її подальшого використання чи реалізації.
Колегія суддів зазначає, що сертифікати якості - це документи, які підтверджують якість товарів та за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам. Крім того сертифікати якості видаються безпосередньо виробником товару (продукції).
Відтак відсутність вказаного документа не може свідчити про безтоварність господарської операції.
Щодо посилань податкового органу, як на підставу відсутності реальності операцій позивача та контрагентів на відсутність у контрагентів у контрагента матеріально-технічної та технологічної можливості здійснення виробництва, перевезення, тимчасового зберігання відповідних обсягів товару, та інше колегія суддів зазначає наступне.
Наведені відповідачем обставини, з урахуванням наданим позивачем документів, не свідчать про відсутність реальності проведених операцій між позивачем та контрагентами .
Доводи відповідача ґрунтуються на припущеннях податкового органу.
При цьому суд виходить з того, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 05.03.19 у справі №820/4779/15 та враховуються судом з огляду на приписи частини п'ятої статті 242 КАС України.
При цьому, суд також не виключає можливості контрагента-продавця при здійсненні господарських операцій з позивачем використовувати залучені трудові ресурси та орендовані основні фонди, у той час як під час перевірки контролюючим органом не було з'ясовано такі обставини.
Стосовно доводів контролюючого органу про те, що перевіркою не встановлено ланцюг постачання товару колегія суддів зауважує, що відповідні відомості самі по собі не є достатнім та належним доказом для твердження про безтоварність спірних господарських операції. При цьому суд виходить з того, що під час надання правової оцінки правомірності формування платником податку даних податкового обліку у зв'язку з придбанням товарів/послуг мають враховуватись відомості про безпосереднє здійснення господарської операції між постачальником та покупцем.
Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на рішення Верховного Суду, в даному випадку, з урахуванням предмету позову, підлягає застосуванню постанови Верховного Суду зазначені судом вище.
Оцінивши вищевказані первинні документи суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 73, 74 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.
Дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків не свідчить про те, що платник податків, який укладав договори з таким контрагентом, знав про протиправний характер діяльності свого контрагента. Отже, аргументи податкової стосовно фіктивності контрагента не є вичерпним доказом нереальності операцій.
Також колегія суддів зазначає, що позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.
Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.
Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.
Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.
Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Також, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
Згідно частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.
У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.
Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.
Однак, як зазначалось вище, обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів.
Окремо суд зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.73 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.
Вирішуючи спір по суті, суд також зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку до податкового кредиту, визначену актом перевірки.
Зворотне відповідачем не доведено.
Доказів спростування наданих позивачем документів відповідачем не надано.
Встановлені судом фактичні обставини, надані документи, засвідчують правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості наданих послуг, відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
Колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит при визначенні податкових зобов'язань з ПДВ від дотримання податкової дисципліни його контрагентом - постачальником товару (послуг), якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з фактичним придбанням товару (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності та в оподатковуваних ПДВ операціях. Порушення постачальником товару (послуг) податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (послуг) вимог закону щодо обліку витрат та формування податкового кредиту за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його (покупця) обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента (постачальника) та про злагодженість дій між ними.
Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм статей 134, 198 ПК, зокрема в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18.
Висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, належних доказів, що свідчать про безтоварність здійснених операцій відповідачем до суду не надано.
Виходячи з вищевказаного, суд вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на його підставі, - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проаналізувавши в сукупності всі наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що операції позивача із ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" та ТОВ "ХОТЛАЙФ" підтверджені належними та допустимими первинними документами, на підставі яких відбувся рух активів у процесі господарської діяльності.
Контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів на спростування реальності господарських операцій, зокрема не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Крім того, наявний зв'язок між фактом придбання матеріалів і господарською діяльністю позивача, що має відповідні наслідки для результатів господарської і економічної діяльності.
У зв'язку із викладеним порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.2., пункту 198.6 ст. 198, пункту 201.17, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, встановлене контролюючим органом внаслідок здійснення вищеописаних господарських операцій позивача з ТОВ "ТОРГГРУПІМПЕКС" та ТОВ "ХОТЛАЙФ" також відсутні.
Стосовно порушення позивачем вимог частини 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 7, 18, 19, 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у зв'язку із заниженням ПП "Білоцерківська агропромислова група" об'єкту оподаткування з податку на прибуток в загальній сумі 260 352 грн без підтвердження первинними документами звітного періоду за рахунок включення первинних бухгалтерських документів попередніх звітних періодів суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2015) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Таким чином витрати і доходи для обрахунку фінансового результату до оподаткування визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час спірних правовідносин) визначено одним із основних принципів, на яких ґрунтуються бухгалтерський облік та фінансова звітність, «нарахування та відповідність доходів і витрат», який полягає в тому, що для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (далі - П(С)БО 16).
За змістом пункту 2 П(С)БО 16 норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).
Згідно із пунктом 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Відповідно до пункту 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Як встановлено перевіркою, ПП "Білоцерківська агропромислова група" визнано витрати, які понесені у попередніх періодах у сумі 260 351,79 грн.
Водночас, як вбачається з додатку № 19 до Акту перевірки, несвоєчасно відображені первинні документи у переважній більшості охоплюються періодом перевірки позивача (з 01.07.2017 по 30.06.2019).
За приписами пункту 86.10 статті 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.
Керуючись зазначеною нормою податкового законодавства контролюючий орган при виявленні первинних документів попередніх періодів був зобов'язаний зменшити податкове зобов'язання ПП "Білоцерківська агропромислова група" з податку на прибуток у відповідних періодах, охоплених перевіркою.
Помилки на які, в апеляційній скарзі, посилається відповідач самі по собі не свідчать про заниженням ПП "Білоцерківська агропромислова група" об'єкту оподаткування з податку на прибуток.
Обґрунтованих доводів що ці помилки призвели до заниженням об'єкту оподаткування з податку на прибуток апеляційна скарга відповідача не містить.
За таких обставин встановлюючи порушення позивачем у перевіряємому періоді вимог частини 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 7, 18, 19, 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у зв'язку із заниженням ПП "Білоцерківська агропромислова група" об'єкту оподаткування з податку на прибуток в загальній сумі 260 352 грн відповідач діяв не на підставі та не у межах повноважень, встановлених Конституцією та законами України. Відтак, оскаржене податкове повідомлення - рішення від 12 грудня 2019 року №0004670504, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств підлягає скасуванню у відповідній частині.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до висновку про правомірність рішення суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року по справі № 440/5221/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 05.03.2021 року