04 березня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/982/20
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Головко А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №440/982/20, -
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі №440/982/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29.01.2020 № 2961-СГ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва, на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту; зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва, на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, згідно клопотання від 16.01.2020 (вхідний номер В-1617/0/25-20 від 21.01.2020).
На виконання вказаного судового рішення Полтавським окружним адміністративним судом 18.08.2020 видано виконавчий лист по справі №440/982/20, яким зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,12 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва, на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, згідно клопотання від 16.01.2020 (вхідний номер В-1617/0/25-20 від 21.01.2020).
Ухвалою суду від 18.02.2021 заяву представника позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі №440/982/20 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі №440/982/20.
01 березня 2021 року від представника позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №440/982/20. В обґрунтування клопотання заявником зазначено, що прохальна частина заяви представника позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі №440/982/20 містила клопотання про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 2500 грн, яке судом не вирішено.
Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №440/982/20, суд дійшов наступних висновків.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частинами першою і другою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені статтею 244 КАС України.
Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Отже, питання розподілу судових витрат не є вимогою адміністративного позову, яка направлена на захист порушених суб'єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов'язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.
При цьому, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).
Відповідно до частини п'ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Частина перша статті 252 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України.
Частиною третьою статті 252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
З аналізу зазначених вище норм вбачається, що питання розподілу судових витрат вирішується судом, який закінчив розгляд справи по суті та ухвалив судове рішення.
Суд враховує, що особа, яка оскаржує до суду неправомірні дії (бездіяльність) чи рішення суб'єкта владних повноважень, не лише зазнає шкоду від цих порушень, але і змушена нести додаткові витрати, пов'язані з судовим провадженням.
Таким чином, якщо рішенням суду встановлено, що дії (бездіяльність) чи рішення суб'єкта владних повноважень були неправомірними, то необхідно не лише нівелювати пряму шкоду, нанесену особі внаслідок цих порушень, але й компенсувати всі витрати, які особа зазнала для захисту своїх прав під час судового оскарження таких дій, бездіяльності чи рішень.
У цій справі позивач у порядку статті 383 КАС України, для повного захисту порушених прав змушений був звернутися до суду для визнання бездіяльності відповідача яка полягала у порушенні вимог статей 14 і 370 Кодексу адміністративного судочинства України і була вчинена при виконанні рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 по справі №440/982/19, у зв'язку з чим поніс додаткові витрати на правничу допомогу.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що адміністративний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно при ухваленні судового рішення по суті спору, а й може бути вирішено при здійсненні судового контролю.
З долучених до позовної заяви матеріалів судом встановлено, що 03.02.2021 між ОСОБА_2 (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір на надання адвокатом правничої допомоги № 03/02.
До матеріалів справи долучені звіт № 03/02 про виконані адвокатом роботи (надані послуги) та час, витрачений на їх реалізацію, а також розмір коштів, що підлягає сплаті за них клієнтом, підписаний позивачем, та квитанцію від 04.02.2021 на суму 2500 грн.
За змістом звіту, в якому зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), загальна вартість наданих адвокатом на користь клієнта послуг становить 2500,00 грн.
Дослідивши вказані документи суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи викладене, на переконання суду, наведені обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, а тому, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань, у цьому випадку має бути зменшений та визначений у розмірі 500,00 грн.
Керуючись статтями 243, 248, 250, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №440/982/20 задовольнити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 500,00 грн (п'ятсот гривень).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з моменту складення повного судового рішення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.Б. Головко