Справа № 420/13069/20
04 березня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 25 листопада 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби (ГУДМС) України в Одеській області в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_1 без застосування безконтактного електронного носія персональних даних відповідно до Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-XII «Про затвердження Положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» (в редакції від 23.02.2007 р. № 719-V) без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру;
2. Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби (ГУДМС) України в Одеській області - оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_1 - без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без засобів Єдиного державного демографічного реєстру та без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних - виключно відповідно до Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» (в редакції від 23.02.2007 р. № 719-V).
Ухвалою від 30 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви.
21 грудня 2020 року ухвалою продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
30 грудня 2020 року до суду від позивача за вх.№56248/20 надійшов лист.
Ухвалою суду від 04 січня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ; відкрито провадження у адміністративній справі; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що він, не маючи намір оформлювати паспорт громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм персональних даних та без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, звертався до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з відповідними заявами. Проте, листами відповідача позивач отримав відмову. Вказує, що оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм персональних даних є його правом, а не обов'язком. Зазначає, що законодавством закріплено дві альтернативні форми паспорта громадянина для виїзду за кордон; виготовлення паспорта, що містить безконтактний електронний носій, можливо тільки при наявності згоди заявника; ненадання згоди на обробку персональних даних вмотивоване відсутністю цифрового суверенітету держави; позивач не має змоги перевірити відповідність паспорта з безконтактним електронним носієм в частині достовірності інформації. Підкреслює, що обробка персональних даних в Єдиному державному демографічному реєстрі є незаконною. Позивач зазначає, що його відмова від оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон засобами Єдиного державного демографічного реєстру обгрунтовуються намаганням захистити від приниження свою гідність. Вважаючи рішення відповідача про відмову протиправними, звернуся до суду з позовною заявою.
01 лютого 2021 року від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вх.№4660/21) у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що у відповідача відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру. Вказує, що листи відповідача від 10.01.2020 року та 28.08.2020 року не є рішеннями суб'єкта владних повноважень. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
09 лютого 2021 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив (вх.№6339/21) у якій позивач вказує, що звертався до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявами про оформлення і видачу паспорту громадянина України для виїзду за кордон, а не у порядку Закону України «Про звернення громадян». Просив позовні вимоги задовольнити.
Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, відзивом представника відповідача на позовну заяву, відповіддю на відзив, дослідивши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.
27 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з заявою (вх.№Г-3351 від 27.12.2019 року) (а.с.28-31) у якій просив «оформити на моє ім'я і видати мені паспорт громадянина України для виїзду за кордон, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, у відповідності з Положенням про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23.02.2007 року №719-V». У вказаній заяві позивач наводить посилання на нормативно-правові акти та зазначає, що «паспорт з безконтактним електронним носієм (який містить у собі інформацію про особу або який не містить її) громадянина України для виїзду за кордон я взяти не можу, бо цим будуть дуже уражені мої права».
До зазначеної заяви було додано копія паспорта громадянина України та дві фотокартки розміром 35х45 мм.
На зазначену заяву позивача, Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області надало лист №Г-3351/6/5101-19/5100.4.7/239-20 від 10.01.2020 року (а.с.32-34) у якому зазначило, що у Державної міграційної служби України та її територіальних органах/підрозділах відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з заявою від 24.07.2020 року (а.с.37-41) у якій вказує що не надає згоди на обробку своїх персональних даних та просить забезпечити видачу йому паспорта громадянина України для виїзду за кордон, який не містить інформації для зчитування якої необхідні додаткові пристрої. Додатки до вказаної заяви відсутні.
На заяву позивача від 24.07.2020 року відповідач надав відповідь №Г-1423/6/5101-20/5100.4.7/9012-20 від 28.08.2020 року (а.с.42-44) у якій, з посиланням на Закон України «Про звернення громадян» зазначив про відсутність підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII.
Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою у якій просить визнати протиправною відмову відповідача в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон без застосування безконтактного електронного носія персональних даних.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи визначені Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Відповідно до абзаців першого, третього частини першої статті 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» внесено зміни до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», які набрали чинності з 01.10.2016 року.
Згідно з пояснювальною запискою до проекту вищевказаного Закону, метою проекту є уточнення переліку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, з безконтактним електронним носієм або без такого, визначення правового статусу окремих категорій осіб, усунення правових прогалин в діючому правовому регулюванні, приведення Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» у відповідність із діючим законодавством та реаліями сьогодення.
Суд зазначає, що запуск нових паспортів був однією з вимог Європейського Союзу до України на шляху до надання безвізового режиму. Головна перевага нового документу - це надвисокий рівень захисту від фальсифікацій та підробок. Український біометричний паспорт майже неможливо підробити, адже, на відміну від паспортів старого зразка, до нього вбудовано безконтактний електронний носій з біометричними даними особи, які включають відцифрований підпис особи, відцифрований образ обличчя особи, відцифровані відбитки пальців рук (п. 2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»).
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначено, що термін «безконтактний електронний носій» вживається у значенні, як імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов'язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб електронного цифрового підпису у випадках, передбачених законом.
За приписами частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, серед яких є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Нормами частин першої, другої, п'ятої статті 15 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» встановлені вимоги до бланків документів та їх форми, а саме: бланки документів, які містять безконтактний електронний носій, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів та з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення. Бланки документів, які не містять безконтактного електронного носія, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.
Бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Бланки документів, в які імплантовано безконтактний електронний носій для внесення персональних даних, біометричних даних, параметрів та іншої інформації про особу, повинні бути виконані багатокомпонентним захисним друком, містити символ електронного документа, інформацію про підприємство, на якому виготовлено бланк документа, зображення малого Державного Герба України.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 22 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м'якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних.
Кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 22 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»).
На виконання вимог Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 07.05.2014 №152 (у редакції зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 №1001) «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення (далі-Порядок №152), видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», якою затверджені зразок та технічних опис бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2 та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Пунктом 3 вказаної постанови установлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.
Таким чином, з огляду на норми чинного законодавства з 20.12.2016 року органи та підрозділи Державної міграційної служби здійснюють прийом документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон лише з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено вказаною постановою.
Суд зазначає, що виконання ОСОБА_1 свого права з отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон повинно відбуватися (реалізовуватися) відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Жодних привілеїв, переваг, додаткових прав його переконання не надають.
Крім того, відповідно до п. 7 Порядку № 152 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюються:
1) особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто;
2) особі, яка не досягла 16-річного віку, особі, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники); у разі оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон у закордонній дипломатичній установі - на підставі заяви-анкети одного з батьків/законних представників та письмової згоди другого з батьків/законних представників, яка надається під час подання документів (заява від другого з батьків/законних представників не вимагається, якщо він є іноземцем або особою без громадянства чи за наявності виданої органом державної виконавчої служби довідки про наявність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців). У разі відсутності другого з батьків під час подання документів така заява подається нотаріально засвідченою. Якщо батьки не перебувають у шлюбі, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюється на підставі заяви-анкети того з них, з ким проживає особа;
3) особі, яка не може пересуватися самостійно у зв'язку з тривалим розладом здоров'я та яка потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку, - на підставі заяви-анкети особи або її законного представника.
Відповідно до п.14 Порядку №152 до заяви-анкети вноситься така інформація про особу, на ім'я якої оформляється паспорт для виїзду за кордон:
1) прізвище, власне ім'я та по батькові (далі - ім'я);
2) дата народження;
3) місце народження (держава, область, район/місто, селище/село);
4) стать;
5) дата та підстави набуття громадянства;
6) унікальний номер запису в Реєстрі (у разі наявності);
7) відцифрований образ обличчя особи;
8) відцифрований підпис особи (крім осіб, які в установленому законом порядку визнані недієздатними, та осіб, які не досягли 14-річного віку). Підпис осіб з фізичними вадами вноситься за їх бажанням. Підпис осіб, які не можуть пересуватися самостійно у зв'язку з тривалим розладом здоров'я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку, - вноситься із застосуванням засобів Реєстру шляхом сканування;
9) відомості про отримання відцифрованих відбитків пальців рук (відцифровані відбитки пальців рук особи не отримуються до досягнення нею 12-річного віку та у разі, коли особа не може пересуватися самостійно у зв'язку із тривалим розладом здоров'я та потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку);
10) місце проживання із зазначенням адреси (держава, область, район/місто, селище/село, вулиця, номер будинку, корпусу, квартири);
11) номер контактного телефону заявника та/або адреса електронної пошти;
12) реквізити документа, на підставі якого оформлюється паспорт для виїзду за кордон;
13) відомості про законного представника особи (ім'я, дата народження, реквізити документа, що посвідчує особу, та документа, що підтверджує його повноваження);
14) відомості про сплату адміністративного збору (консульського збору) або про звільнення від його сплати;
15) дата заповнення заяви-анкети.
Відповідно до п.24 Порядку №152 працівник територіального органу /територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35 і 52 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.
У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, закордонна дипломатична установа, уповноважений суб'єкт інформують заявника про відмову в прийнятті документів із повідомленням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді.
Заявник має право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими йому було відмовлено в прийнятті документів.
Відповідно до п. 96 Порядку №152 рішення про відмову в оформленні, обміні та у видачі паспорта для виїзду за кордон може бути оскаржено заявником в адміністративному порядку або до суду.
Аналіз наведеного правового регулювання свідчить про те, що у випадку, що розглядається, видачі позивачеві паспорта громадянина України для виїзду за кордон повинні передувати його звернення до відповідного органу/підрозділу ДМС України чи уповноваженого суб'єкта із визначеними підпунктами 1 і 4 пункту 35 Порядку документами, формування заяви-анкети та її розгляд за передбаченою Порядком процедурою.
Своєю чергою, відповідний орган/підрозділ ДМС України чи уповноважений суб'єкт саме за результатом перевірки поданих громадянином документів або перевірки відповідної інформації приймає рішення про відмову в прийнятті документів, про оформлення паспорта для виїзду за кордон або про відмову в його оформленні.
Зазначений висновок навів Верховний Суд у постанові від 30.10.2019 року у справі №816/1423/18.
Суд зазначає, відмова відповідача, наведена у листі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області №Г-3351/6/5101-19/5100.4.7/239-20 від 10.01.2020 року (а.с.32-34) на заяву позивача від 27.12.2019 року позивачем оскаржена у визначені законом строки не була.
В свою чергу, заява позивача від 24.07.2020 року (а.с.37-41) не містить жодних доданих документів, необхідних для її розгляду.
Разом з тим, оскільки 24.07.2020 року позивачем не було надано відповідачу заяви та необхідного пакету документів, необхідного для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, належні докази зворотного в матеріалах справи відсутні, відповідачем не приймалось рішення за результатами розгляду відповідної заяви, яке могло б бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства у розумінні ст.ст.1, 2, 5 КАС України.
Лист відповідача №Г-1423/6/5101-20/5100.4.7/9012-20 від 28.08.2020 року (а.с.42-44), з якими висловив незгоду позивач, не є рішенням суб'єктів владних повноважень у розумінні КАС України.
Суд наголошує на тому, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
З огляду на викладене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право, свобода чи інтерес порушеним (установити факт порушення).
Отже, встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень. Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для відмови в позові.
При цьому, на звернення позивача останньому надано відповідь в порядку Закону України «Про звернення громадян», у якому, з посиланням на Закон України «Про звернення громадян» зазначив про відсутність підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII.
Крім того, суд враховує, що відповідачем не створено перешкоди позивачу у реалізації права на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, натомість надавалися повні та всебічні роз'яснення щодо порядку та процедури оформлення паспорту.
Також слід зазначити, що ч. 2 ст. 22 Закону «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» передбачено, що мати паспорт громадянина України для виїзду за кордон є правом, а не обов'язком громадян України.
За такого правового регулювання та обставин справи суд дійшов висновку щодо недоведеності у спірних правовідносинах факту порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.
Щодо посилань позивача на висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі №806/3265/17 суд зазначає наступне.
Положенням п. 21 ч. 1 статті 4 КАС України визначено, що типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.
Відповідно до п. 22 ч. 1 статті 4 КАС України, зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
При цьому, ч. 3 статті 291 КАС України вказано, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені за результатами розгляду зразкової справи.
Разом з тим, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у поставі за результатами розгляду справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19.09.2018 року, які зазначаються позивачем, не можуть бути застосовані при розгляді даної справи, оскільки підстави позову у зразковій справі не відповідають підставам позову даної адміністративної справи.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
За сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. Преображенська, буд.44, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 37811384).
Суддя Вовченко О.А.
.