04 березня 2021 р. № 400/5880/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: АДРЕСА_2
про:зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання виплатити матеріальні збитки у зв'язку з невиплатою пенсії з 15 травня 1999 по 30 січня 2007 з урахуванням компенсації за втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії до 2020 в сумі 43200 грн. на ім'я ОСОБА_1 , зобов'язання виплатити моральні збитки за неотримання пенсії більше 21 року в розмірі 150 000 грн. на ім'я ОСОБА_1 , зобов'язання оформити документи на отримання пенсії за вислугу років з 1999 року та направити повний пакет документів із довідками про грошове забезпечення ОСОБА_1 починаючи з 2007 року по 2020 включно до Пенсійного фонду України.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що порушення законодавства відповідачем призвело до відмови в призначенні йому пенсії з 1999 року, а саме бездіяльність відповідача щодо виправлення помилки у підрахунку вислуги років. Відповідно до п.12 Положення про порядок призначення та виплати в Міністерстві оборони України державних пенсій і допомог військовослужбовцям та членам їх сімей , затверджений Наказом Міністерства оборони України № 205 від 08.08.1994, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.09.1994 за № 212/422 ( в редакції чинній на момент звернення ОСОБА_1 до відповідача) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають військовослужбовці, які мають на день звільнення з військової служби вислугу на військовій службі 20 років і більше, незалежно від віку на день звільнення, часу та причин. Оскільки позивач вироком суду не був позбавлений військового звання та на момент звільнення з військової служби мав вислугу років 20 років, то відповідач повинен був призначити позивачу пенсію ще в 1999 році. ОВК своєю бездіяльністю і діями з перевищенням повноважень призвів до того, що позивач втратив можливість своєчасно скористатись правом виходу на пенсію. З вини ОВК позивач не отримує пенсію, в результаті чого позивачу було завдано матеріальну і моральну шкоду. Позивачу завдано матеріальних збитків за неотримання їм пенсії за період більше 21 року.
Відповідач, надав суду відзив на позовну заяву, просить у задоволенні позову відмовити, оскільки на час звернення до суду ОСОБА_1 не має право на пенсію відповідно до Закону України № 2262 « Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», тому вимоги виплатити матеріальні та моральну компенсацію є необґрунтованими та безпідставними.
Після надання пояснень сторонами в судовому засіданні, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд встановив:
Позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника фінансової служби військової частини у період з 25.06.1996 по 01.03.1997.
30.03.1999 наказом Міністра оборони України № 056 позивач був звільнений з військової служби, у зв'язку з набранням обвинувальним вироком законної сили. У наказі зазначена вислуга років позивача: 21 рік 6 місяців календарна і 21 рік 11 місяців пільгова.
14.05.1999 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 87 позивача було виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
Позивач у позові зазначив, що він у вересні 1999 року звернувся до відповідача за призначенням пенсії, але у листопаді 1999 року відповідач йому відмовив у призначенні пенсії згідно з наданим ОВК роз'ясненням голови військового суду.
У вересні 2001 року РВК повторно направив документи ОСОБА_1 на призначення пенсії до ОВК, який повторно відмовив у призначенні пенсії.
У 2008 позивач знов звернувся до ОВК за пенсією і отримав відмову.
10 грудня 2019 на адресу Миколаївського обласного військового комісаріату надійшов пакет документів, направлений Інгульським районним військовим комісаріатом для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років підполковнику запасу ОСОБА_1 .
Миколаївський обласний військовий комісаріат направив пакет документів відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення(перерахунку ) пенсій відповідно до Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою Правління ПФУ від 30.01.2007 № 3-1, до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Головне управління ПФУ в Миколаївській області 28.12.2019 прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України №2262.
Відповідно до ст.12 Закону України № 2262( в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби) право на пенсію за вислугу років мають: а) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше.
Згідно з п.12 Положення про порядок призначення та виплати в Міністерстві оборони України державних пенсій і допомог військовослужбовцям та членам їх сімей №205 від 08.08.1994( в редакцій чинній на момент звільнення та станом на перше звернення до ОВК із заявою про призначення пенсії) право на пенсію за вислугу років мають: а) військовослужбовці, які мають на день звільнення з військової служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше, незалежно від віку на день звільнення, часу та причини звільнення.
Наказом Міністерства оборони № 64 від 11.03.2000 були внесені зміни до Наказу № 205 та п.12 був викладений в іншій редакції, а саме право на пенсію за вислугу років мають: а) військовослужбовці, які мають на день звільнення з військової служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше, незалежно від віку на день звільнення, часу та причини звільнення, за винятком випадків, указаних в абзаці першому пункту 7 цього Положення, яким передбачено, що військовослужбовцям, позбавленим у встановленому порядку військового звання (в тому числі в період перебування їх у запасі чи у відставці), а також звільненим з військової служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння і членам їх сімей пенсії, при наявності на них права, призначаються
органами соціального захисту населення на умовах і за нормами, встановленими Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України №2262( в редакції чинній на 1999 рік) передбачено, що на підставах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення", призначаються також пенсії військовослужбовцям і особам начальницького складу органів внутрішніх справ, позбавленим військових або спеціальних звань, а також звільненим із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, та членам їх сімей.
Довідка військового суду від 05.10.1999 свідчить, що позивача визнано винним у скоєні злочину передбаченого ст.83 ч.2 КК України(шахрайство), ст.84 ч.3 КК України (крадіжка державного майна шляхом зловживання посадовим становищем), які є умисними та вчинені з використанням свого посадового становища.
Станом на день звільнення ст.5 ЗУ №2262 та п.7 Наказу Міноборони № 205 від 08.08.1994 були чинні.
Відповідно до Порядку 3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом , подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в областях, (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України.
Пунктом 7 цього Порядку передбачено, що для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі документи: заява про призначення пенсії (додаток 1); грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби; військово-медичні документи про стан здоров'я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію); документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з пунктом "б" статті 12 Закону № 2262-12; довідка МСЕК про визнання особи інвалідом; копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта, довідка ВАТ "Ощадбанк" або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ "Ощадбанк"; копія паспорта.
П.12 Порядку передбачено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2),ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
В судому засіданні представник відповідача суду пояснила, що вона не пам'ятає, які саме документи вони надіслали до ПФУ, але документи були надані відповідно до переліку передбаченого Порядком. Та зазначила, якщо ПФУ не повернув документи, а розглянув їх, то вони були надані в повному обсязі.
Позовні вимоги в частині зобов'язання оформити документи на отримання пенсії за вислугу років з 1999 року та направити повний пакет документів із довідками про грошове забезпечення ОСОБА_1 починаючи з 2007 року по 2020 включно до Пенсійного фонду України задоволенню не підлягають, оскільки відповідач надіслав документи до ПФУ для призначення пенсії . Стосовно можливості у 2020 році зобов'язати оформити документи на призначення пенсії з 1999 року суд зазначає наступне:
Позивач з 1999 року звертався неодноразово до ОВК за призначенням пенсії, але отримуючи відмову у призначенні пенсії позивач не користувався своїм правом , наданим йому ст.55 Конституції України, та не звертався до суду за захистом своїх порушених прав.
Тільки 09.02.2010 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївського обласного комісаріату, Головного управління ПФУ в Миколаївській області про зобов'язання призначити пенсію. Постановою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 21.05.2010 позов по справі № 2а-900-2010 задоволено частково. Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 04.08.2010 рішення суду І інстанції скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.07.08.2012 Ухвалою ВАСУ касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 04.08. 2010 залишено без змін.
Позивач вважає, що рішення суду по справі № 2а-900-2010 є неприйнятним, оскільки ОВК вчинив протиправні дії щодо вилучення ряд документів з особової справи, змінили і внесли завідомо неправдиві відомості в документи щодо позивача.
Але відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є: обов'язковість судового рішення.
Відповідно ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відтак, чинним законодавством непередбачена можливість не брати до уваги рішення суду, яке набрало законної сили.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії»).
Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено-вирішено і не має переглядатися до безмежності»).
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).
Для вирішення питання стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди, суду необхідно встановити прийняття відповідачем неправомірного рішення або бездіяльності, яка призвела до завдання позивачу шкоди, але є рішення суду , яке набрало законної сили та яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії з 1999року на підставі закону України №2262, тому правові підстави для стягнення матеріальної та моральної шкоди відсутні.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко