26 лютого 2021 року справа №П/320/587/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сидорчук А.М., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо непризначення та невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком з заробітку за період з 01.08.1985 по 31.07.1990, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 10.01.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з заробітку за період з 01.08.1985 по 31.07.1990, починаючи з 10.01.2019.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він з 10.01.2019 отримує пенсію за віком, що призначена йому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає, що орган пенсійного фонду при розрахунку розміру його пенсії не врахував усіх документів, що надані позивачем, невірно використав найбільший розмір заробітної плати для розрахунку пенсії та, як наслідок, невірно розрахував розмір пенсії. Призначена пенсія, на його думку є меншою, ніж належить при застосуванні порядку розрахунку, передбаченого Законом України «Про загальнообов'язкове пенсійне забезпечення», з врахуванням отримуваної позивачем заробітної плати за період з 01.08.1985 по 31.07.1990.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 відкрито провадження у справі №П320/587/20, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання по справі. Вказаною ухвалою також витребувано докази від сторін по справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 повернуто без розгляду відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.02.2020 №1000-0805-7/10719; встановлено відповідачу новий строк для надання відзиву на позовну заяву; витребувано докази у справі від відповідача; зупинено провадження в адміністративній справі №П/320/587/20 у зв'язку з необхідністю надання відповідачу часу для надання відзиву на позовну заяву та доказів у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 поновлено провадження в адміністративній справі №П/320/587/20.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 повернуто без розгляду відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 06.04.2020 1000-0802-7/26049; зупинено провадження в адміністративній справі №П/320/587/20 у зв'язку з необхідністю надання відповідачу часу для надання відзиву на позовну заяву та доказів у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 поновлено провадження в адміністративній справі №П/320/587/20.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області відзив на позовну заяву в письмовому вигляді, підписаний начальником Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області; відкладено підготовче судове засідання на 21.07.2020.
20.07.2020 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач позов не визнає, посилаючись на недоцільність проведення перерахунку пенсії позивача з огляду на те, що перерахунок пенсії з урахуванням бажаного позивачем періоду призведе до зменшення розміру пенсійних виплат. Додатково відповідач зазначає, що органи Пенсійного фонду України не мають повноважень самостійно змінювати суми, зазначені у довідці про заробітну плату, як того вимагає позивач.
У той же час, позивач скористався правом надати відповідь на відзив, у якій фактично повторюється виклад обставин, зазначений у позовній заяві і відповідні обґрунтування позовних вимог.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.09.2020.
В матеріалах справи наявне клопотання позивача про розгляд справи у його відсутність у зв'язку з незадовільним станом здоров'я (а.с.181).
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що зареєстрований та проживає у смт. Згурівка Згурівського району Київської області, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Згурівським РВ ГУ МВС України в Київській області 02.12.1997 (а.с.5).
З матеріалів справи вбачається, що з 10.01.2019 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, на думку позивача, у розрахунку його пенсії пенсійним органом було невірно використано найбільший розмір заробітної плати для її розрахунку та, як наслідок, неправильно розраховано розмір пенсії.
12.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, у якій просив здійснити перерахунок його пенсії із заробітної плати за період з 01.08.1985 по 19.07.1990, врахувавши заробітну плату за період сезонної роботи у виробничому об'єднанні «Мурманрибпром» з 13.05.1986 по 19.07.1990 шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, на кількість місяців виконання такої роботи (а.с.136-137).
Листом від 04.10.2019 № 1070/Л-01 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило позивача про те, що з 01.10.2019 заявнику призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказано, що загальний страховий стаж позивача становить 36 років 05 місяців 01 день, а коефіцієнт страхового стажу - 0,36417.
Додатково повідомлено, що для визначення розміру пенсії було надано довідку № Л-10212 від 16.11.2018, видану Державним обласним казенним підприємством «Державний архів Мурманської області» за період з червня 1986 по квітень 1990, довідку № 17 від 12.11.2018, видану ПАТ «Яготинагрохім» за період з 01.01.1981 по 30.04.1986, та використано індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) за період з 01.07.2000 по 31.12.2018. Коефіцієнт заробітку за періоди з 01.05.1981 по 30.04.1986, з 01.07.2000 по 31.12.2018 по 31.12.2018 становить 0,84833.
Вказано, що розрахунок заробітку було проведено із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2016-2018 роки - 6188,89 грн., і розмір заробітку для розрахунку пенсії становить - 5250,22 грн. (6188,89х0,84833) грн. Пенсійна виплата станом на 01.07.2019 складає 2000,00 грн., де 1911,97 грн. - основний розмір пенсії (5250,22 грн.х0,36417); 14,97 грн. - доплата за понаднормовий стаж (1497х1%); 73,06 грн. - доплата до 2000 грн., з 01.07.2019.
Зауважено, що для обрахунку пенсії враховано оптимальний період з 01.01.1981 по 30.04.1986, та використано індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) за період з 01.07.2000 по 31.12.2018.
Згідно попереднього прорахунку в разі використання заробітної плати за інший період архівної довідки №Л-10212 від 16.11.2018, розмір середньомісячного заробітку для обчислення пенсії зменшується, відповідно зменшиться розмір пенсійної виплати.
Також зазначено, що у випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах без додержання цієї форми. Органи Пенсійного фонду України не мають повноважень самостійно змінювати суми, зазначені у довідці про заробітну плату.
Вважаючи дії відповідача щодо не призначення та не виплати позивачу пенсії за віком виходячи з заробітку за період з 01.08.1985 по 31.07.1990 такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до абз. 2 п. 2 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, законодавець передбачив право пенсіонера обрати для врахування при обчисленні пенсії заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000. У такому випадку до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії для осіб, які отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, враховуються суми виплат (доходу), які не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи.
Відповідно до п. 1 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 № 306, дія цього Порядку поширюється на таких осіб, що до 1 липня 1998 р. отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць: тих, що працювали в сільському господарстві, були зайняті на сезонних роботах, працювали у старательських артілях, виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами та сплачували внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів).
Відповідно до п. 2 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 № 306, до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії згідно з цим Порядком зараховуються суми виплат (доходу), з яких сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п. 6 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 № 306, підставою для виплати заробітної плати (доходу) за результатами виконаної роботи, що зазначаються у довідці, може бути: законодавчий або інший нормативно-правовий акт чи положення про оплату праці, яким на момент виплати особі заробітної плати (доходу) було передбачено проведення остаточного розрахунку за результатами певного періоду (кварталу, півріччя, року) або після закінчення роботи; цивільно-правовий договір.
Умови оплати праці плавскладу промислових суден регулювалися Положенням про умови оплати праці плаваючого складу промислових, пошукових, науково-дослідних, експериментальних суден і плаваючих маяків, флагманських спеціалістів і плаваючого експедиційного складу флоту рибної промисловості, яке було затверджене першим замісником Міністра рибного господарства СРСР 19.09.1984 та погоджене з ЦК профспілки працівників рибної промисловості 19.09.1984.
Відповідно до п. 19 вищевказаного Положення начисление заработной платы экипажам судов производится по результатам работы за рейс (период). В период рейса судна до окончательного расчета за рейс членам экипажа по их просьбе может выплачиваться аванс из расчета 100% должностного оклада с применением установленных районных коэффициентов.
Відповідно до п. 8 Порядку визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 № 306, заробітна плата (дохід), що підлягає зарахуванню до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, визначається шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи.
Судом встановлено, що звертаючись до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, ОСОБА_1 виявив бажання, щоб для обчислення його пенсії було враховано заробітну плату за період з 01.08.1985 по 31.07.1990 шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, на кількість місяців виконання такої роботи.
Згідно з записами у трудовій книжці позивача, у період з 26.11.1980 по 17.04.1986 ОСОБА_1 працював на посаді токаря Згурівського Мехзагону; з 13.05.1986 по 19.07.1990 на посаді токаря в Об'єднаному «Мурманрибпром».
Інформацію про заробітну плату позивача за період з 01.08.1985 по 31.07.1990 страхового стажу містять архівна довідка №Л-10212 від 16.11.2018, що видана Державною обласною казенною установою «Державний архів Мурманської області» (зокрема, за період з червня 1986 по квітень 1990) та довідка № 17 від 12.11.2018, видану ПАТ «Яготинагрохім» (зокрема, за період з 01.01.1981 по 30.04.1986).
При цьому, у вказаних довідках відображені достовірні відомості щодо нарахованої та виплаченої позивачу заробітної плати за період 1985-1990 років, що підтверджується результатом звірки відомостей, поданих для обчислення пенсії, з первинними документами Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 04.03.2019 № 1887/03.
Так, згідно з даних, що містяться в довідці № 17 від 12.11.2018 вбачається, що заробітну плату позивачу виплачено за серпень 1985 року у розмірі 0,00212 грн., за вересень 1985 року у розмірі 0,0229 грн., за жовтень 1985 року у розмірі 0,00302 грн., за листопад 1985 року у розмірі 0,00105 грн., за грудень 1985 року у розмірі 0,00184 грн., за січень 1986 року у розмірі 0,0012 грн., за лютий 1986 року у розмірі 0,00187 грн., за березень 1986 року у розмірі 0,00359 грн., за квітень 1986 року у розмірі 0,00381 грн. (а.с.16).
У свою чергу, як слідує з архівної довідки №Л-10212 від 16.11.2018 заробітну плату позивачу виплачено за період перебування у рейсі з 13.05.1986 по 14.05.1986 - у червні 1986 року у розмірі 8,18 руб., з 16.05.1986 по 31.05.1986 - у червні 1986 року в розмірі 88,20 руб., з 01.06.986 по 31.06.1986 - у липні 1986 року у розмірі 151,19 руб., з 01.07.1986 по 29.07.1986 - у серпні 1986 року у розмірі 149,32 руб., з 01.08.1986 по 02.08.1986 - у серпні 1987 року у розмірі 9,69 руб., з 04.08.1986 по 23.01.1987 - у січні 1987 року, з 24.01.1987 по 23.01.1987 - у січні 1987 року у розмірі 3310,30 руб., з 24.01.1987 по 21.03.1987, 03.08.1986 - у січні 1987 року у розмірі 690,63 руб., 23.03.1987 по 31.03.1987 - у квітні 1987 року у розмірі 46,69 руб., з 01.04.1987 по 18.04.1987 у квітні 1987 року у розмірі 93,38 руб., з 20.04.1987 по 26.08.1987 у серпні 1987 року у розмірі 1207,03 руб., з 27.08.1987 по 12.10.1987 - у серпні 1987 року у розмірі 475,18 руб., з 13.10.1987 по 16.10.1987 - у листопаді 1987 року у розмірі 28,18 руб., з 17.10.1987 по 12.03.1988 - у березні 1988 року у розмірі 1660,10 руб., з 13.03.1988 по 15.04.1988 - у квітні 1988 року у розмірі 319,16 руб., з 16.04.1987 по 03.05.1987 - у травні 1988 року у 94,60 руб., з 04.05.1988 по 20.05.1988 - у травні 1988 року у розмірі 98,39 руб., з 21.05.1988 по 06.10.1988 - у жовтні 1988 року у розмірі 2723,21 руб., з 07.10.1988 по 05.12.1988 - жовтні 1988 року у розмірі 698,09 руб., з 06.12.1988 по 16.12.1988 - у грудні 1988 року у розмірі 163,00 руб., з 17.12.1988 по 03.01.1989 - у січні 1989 року у розмірі 90,39 руб., з 09.01.1989 по 11.01.1989, 11.02.1989 по 20.02.1989 - у лютому 1989 року у розмірі 69,59 руб., з 21.02.1989 по 01.08.1989 - у серпні 1989 року у розмірі 5992,14 руб., з 02.08.1989 по 09.10.1989 - у жовтні 1989 року у розмірі 1209,01 руб., з 10.10.1989 по 13.10.1989 - у жовтні 1989 року у розмірі 120,30 руб., з 14.10.1989 по 10.04.1990 - у квітні 1989 року у розмірі 7250,03 руб., з 11.04.1990 по 19.07.1990 - квітні 1990 року у розмірі 2543,70 руб., премія за квітень 1990 року у розмірі 40,00 руб., доплата у квітні 1990 року у розмірі 184,19 руб.
Отже, у трудовій діяльності позивача, як у особи, яка працювала рейсово, наявні періоди роботи, які оплачені сукупно більше ніж за один календарний місяць, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позивач має право на розрахунок заробітної плати (доходу), що підлягає зарахуванню до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, у визначений Порядком № 306 спосіб, тобто шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи.
Між тим, відповідач не застосовував пункт 8 Порядку № 306 для визначення заробітної плати (доходу) позивача, що підлягає зарахуванню до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, а призначив пенсію, розрахувавши розмір пенсії на загальних підставах згідно зі статтями 40 та 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заробітної плати.
Застосовуючи загальні підстави визначення заробітку, який враховується для призначення пенсії, відповідач виходив з того, що органи Пенсійного фонду України не мають повноважень самостійно змінювати суми, зазначені у довідках про заробітну плату.
Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки положення Порядку №306 надають органу Пенсійного фонду повноваження самостійно визначати заробітну плату (дохід), що підлягає зарахуванню до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, строк якої перевищував 1 місяць, на кількість місяців виконання такої роботи.
Доводи пенсійного органу про те, що у разі перерахунку пенсії з урахуванням бажаного позивачем періоду згідно з Порядком № 306 розмір пенсійної виплати зменшиться, суд до уваги не бере, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин.
Крім того, чинним законодавством не передбачено такої підстави для відмови у врахуванні періоду заробітної плати для обчисленні пенсії. Позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
З огляду на викладені вище обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо непризначення та невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком з заробітку за період з 01.08.1985 по 31.07.1990, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 10.01.2019.
Оцінюючи позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з заробітку за період з 01.08.1985 по 31.07.1990, починаючи з 10.01.2019, суд зазначає наступне.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Разом із цим, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Крім того, приписами статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 по справі №1-12/2003).
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Враховуючи зміст спірних правовідносин, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 10.01.2019 виходячи із заробітної плати за період з 01.08.1985 по 31.07.1990 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 № 306, з урахуванням виплачених сум.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій у межах даного предмету позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з адміністративним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 15.01.2020 № 0.0.1582023245 (а.с.1).
Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок відповідача.
Доказів понесення позивачем інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо непризначення та невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком з заробітку за період з 01.08.1985 по 31.07.1990, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 10.01.2019.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 10.01.2019 виходячи із заробітної плати за період з 01.08.1985 по 31.07.1990, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2005 № 306, з урахуванням виплачених сум.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 копійок.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення суду складено 26.02.2021 р.
Суддя Кушнова А.О.