ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" березня 2021 р. справа № 300/3074/20
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення, -
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач) про визнання дій протиправними щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу чоловіка ОСОБА_3 для призначення пенсії по втраті годувальника на доньку ОСОБА_2 період служби в рядах Радянської Армії з 24.05.1984 по 12.06.1986; пільговий страховий стаж за період роботи в районах Крайньої півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР - з 25.01.1990 по 30.09.1993 помічником бурильника по видобутку нафти, газу та газового конденсату (з переводом на посаду оператора по підземному ремонту свердловин у Нафтогазовидобувному управлінні «Усінськнафта» виробничого об'єднання «Комнафта» РФ із розрахунку 1 рік за півтора року; пільговий страховий стаж за період роботи у районах Крайньої півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР - з 11.10.1993 по 01.04.1994 на посаді помічника бурильника 5 розряду Північного управління по видобутку нафти і газу акціонерного товариства Гірно-нафтова компанія «Сокол» управління акціонерного товариства закритого типу «Соколсервіс» РФ із розрахунку 1 рік за півтора року та зобов'язання зарахувати до страхового стажу ОСОБА_3 для призначення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 зазначенні періоди; призначити пенсію ОСОБА_2 , по втраті годувальника - її батька ОСОБА_3 , смерть якого настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням вищезазначених періодів роботи.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 позовну заяву залишено без руху. Встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивач у встановлений строк усунув вказані судом недоліки позовної заяви.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Від відповідача, 15.12.2020, надійшов відзив на позовну заяву від 14.12.2020 за № 0900-0803-8/24472. У відзиві представниця вказала, що у зв'язку з недостатністю в померлого годувальника страхового стажу 12 років, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області правомірно прийнято рішення №1208 від 01.07.2020 про відмову в призначенні пенсії по втраті годувальника (а.с.75-80).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши і оцінивши подані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Згідно із копії архівної довідки нафтової компанії «ЛУКОЙЛ» № 05/421-л від 31.08. 2017 року на №7352/03-Б від 01.08.2017 підтверджує, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , працював повний робочий день з виконанням встановленої щоденної норми робочого часу і річного балансу робочого часу встановленого трудовим законодавством в районах Крайньої півночі Російської Федерації та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 25.01.1990 по 30.09.1993 помічником бурильника у видобутку нафти, газу та газового конденсату з переводом на оператора по підземному ремонту скважин у Нафтогазовидобувному управлінні «Усінськнафта» виробничого об'єднання «Комнафта» РФ. ОСОБА_3 працював на цих роботах на постійній основі.
В архівній довідці також зазначено, що право на пільгове забезпечення дає: стаж роботи з 25.01.1990 по 31.01.1991 у виробництві нафти, газу і газового конденсату згідно Списку № 2, розділу № 12, підрозділом 2 а, позиція 2130200а-11292, та стаж роботи з 01.02.1991 по 30.09.1993 оператором по підземному ремонту скважин згідно Списку № 2, розділу №12 , підрозділом 2 а, позиція 2130200а-15870.
Крім того, іншою довідкою муніципального архіву адміністрації муніципального утворення міського округу «Усінськ» Республіки Комі РФ від 31.08.21017 №1206 підтверджено факт роботи ОСОБА_3 помічником бурильника 5 розряду Північного управління по видобутку нафти і газу акціонерного товариства Гірно-нафтової компанії «Сокол» управління «Соколсервіс» з 11.10.1993 по 1.04.1994. У цьому товаристві ОСОБА_3 працював на постійній основі.
Згідно довідки дане підприємство розташоване в районі Крайньої півночі Російської Федерації та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР.
Позивач впродовж 2020 року неодноразово зверталася до відповідача із заявою щодо призначення пенсії на пенсію у зв'язку з втратою годувальника після смерті чоловіка.
Листами відповідача фактично позивачу фактично відмовлено у призначенні пенсії на пенсію у зв'язку з втратою годувальника після смерті чоловіка
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд керується Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, а також, положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 10.02.1960, Інструкції про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967, Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 26 вересня 1967 року, та інших законів і підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(надалі, також - Закон №1058-IV).
Так, пунктом 5 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV встановлено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до цих районів, було встановлено Указами Президії Верховної Ради СРСР "Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі" від 01.08.1945, "Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 10.02.1960, "Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 26.09.1967, а також Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967 (надалі, також - Інструкція).
Пунктом 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (надалі, також - Указ від 10.02.1960) передбачено працівникам, яких переводять, направляють або запрошують на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах на термін п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові пільги.
Підпунктом "д" цього ж пункту Указу до таких пільг віднесено зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та за інвалідністю.
Пільги, передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, за власною ініціативою і уклали строковий трудовий договір про роботу в цих районах.
Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28.
Пільги, передбачені пунктом 5 вищевказаного Указу, зокрема, щодо пільгового обчислення стажу, надавалися при умові укладення строкових трудових договорів про роботу в цих районах, що відповідає абзацам 1 та 2 пункту 2 Інструкції.
Надалі, Президією Верховної Ради СРСР затверджено Указ "Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 26 вересня 1967 року, пунктом 3 якого скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі ", з п'яти до трьох років. Встановлено надання зазначених пільг особам, які прибули в ці райони і місцевості за власною ініціативою, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
З урахуванням наведених правових положень суд зазначає, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців ) є сукупність наступних обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 та від 29.09.1967 та Постановою № 148.
При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка. Водночас, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, окрім трудової книжки можуть бути надані письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Такий висновок суду відповідає і правовій позиції Верховного Суду, висвітленій у постановах від 21.08.2019 по справі №750/1717/16-а, від 07.06.2018 у справі №173/637/17, від 03.07.2018 у справі №302/662/17-а, від 25.09.2018 у справі № 554/1723/17.
Водночас зі змісту архівних довідок вбачається, що робота в оскаржувані періоди з 25.01.1990 по 30.09.1993 та з 11.10.1993 по 01.04.1994 виконувалася ОСОБА_3 не вахтово-експедиційним методом. Протилежного відповідачем не доведено. З огляду на вищенаведене, наявні записи в архівних довідках позивача є достатніми для висновку про належне оформлення його трудових відносин на підставі трудового договору, так як відповідачем вказаний факт не спростований. Тому, вимога відповідача надати копію строкового трудового договору у позивача за період з 25.01.1990 по 30.09.1993 та з 11.10.1993 по 01.04.1994 судом розцінюється як покладення надмірного тягаря.
Суд зазначає, підприємство в якому працював позивач у період з 25.01.1990 по 30.09.1993 та з 11.10.1993 по 01.04.1994 знаходиться на території Усинского району Коми АРССР, який згідно Постанови Ради Міністрів СССР від 10.10.1967 №1029 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і місцях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» віднесений до районів крайньої півночі.
Таким чином, на переконання суду стаж роботи позивача за період з 25.01.1990 по 30.09.1993 та з 11.10.1993 по 01.04.1994, місце розташування яких віднесено до районів Крайньої Півночі регламентованих Указом Президії ВР СРСР від 29.09.1967, підлягає зарахуванню одного року роботи за півтора року.
Щодо відмови відповідача в зарахуванні позивачу до стажу державної служби період з 10.05.1974 по 18.05.1976 - проходження строкової служби в лавах Радянської Армії, суд зазначає таке.
Згідно з абзацом 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Аналогічні положення закріплені в ч. 1ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII, відповідно до якої військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
З аналізу вказаних законодавчих норм слідує, що період проходження військової служби зараховується до їх страхового стажу.
Відтак, на підставі відомостей, встановлених судом з трудової книжки ОСОБА_3 до страхового стажу ОСОБА_3 підлягає зарахуванню період з 24.05.1984 по 12.06.1986 - проходження строкової служби в лавах Радянської Армії.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.11.2018 року №686/8090/17.
Відтак, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період проходження строкової військової служби з 24.05.1984 по 12.06.1986, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача зарахувати до стажу державної служби позивача період проходження ним служби в лавах Радянської Армії є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно.
Принцип добросовісності - загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність може розглядатися як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків.
За наведених підстав та вказаних правових норм, суд дійшов до висновку про те, що відмова відповідача у зарахуванні періоду роботи з 26.08.1977 по 26.07.1979 та з 24.06.1982 по 29.06.1994 у пільговому обрахунку стажу рік за півтора та періоду служби в Радянській армії у період з 24.05.1984 по 12.06.1986 є необґрунтованою, не добросовісною, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, відтак позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом судовий збір сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією №ПН1755659 від 29.10.2020.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами 3-5 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Відповідно до частин 2, 3 статті 30 Закону України від 05.07.2012 за №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано такі документи: договір про надання правової допомоги від 03.03.2020, копію ордера, квитанцію до прибуткового касового ордера від №21 від 30.03.2020 на суму 4000,00 грн.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 4000,00 грн. є співмірною із складністю цієї справи та з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу адвоката в сумі 4000,00 грн. та витрати із сплати судового збору в сумі 840,80 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_3 для призначення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 період служби в рядах Радянської Армії з 24.05.1984 по 12.06.1986 рік; пільговий страховий стаж за період роботи в районах Крайньої півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР - з 25.01.1990 по 30.09.1993 помічником бурильника по видобутку нафти, газу та газового конденсату (з переводом на посаду оператора по підземному ремонту свердловин у Нафтогазовидобувному управлінні «Усінськнафта» виробничого об'єднання «Комнафта» РФ із розрахунку 1 рік за півтора року; пільговий страховий стаж за період роботи у районах Крайньої півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР - з 11.10.1993 по 01.04.1994 на посаді помічника бурильника 5 розряду Північного управління по видобутку нафти і газу акціонерного товариства Гірно-нафтова компанія «Сокол» управління акціонерного товариства закритого типу «Соколсервіс» РФ із розрахунку 1 рік за півтора року;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_3 для призначення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 період служби в рядах Радянської Армії з 24.05.1984 по 12.06.1986 рік; пільговий страховий стаж за період роботи в районах Крайньої півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР - з 25.01.1990 по 30.09.1993 помічником бурильника по видобутку нафти, газу та газового конденсату (з переводом на посаду оператора по підземному ремонту свердловин у Нафтогазовидобувному управлінні «Усінськнафта» виробничого об'єднання «Комнафта» РФ із розрахунку 1 рік за півтора року; пільговий страховий стаж за період роботи у районах Крайньої півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР - з 11.10.1993 по 01.04.1994 на посаді помічника бурильника 5 розряду Північного управління по видобутку нафти і газу акціонерного товариства Гірно-нафтова компанія «Сокол» управління акціонерного товариства закритого типу «Соколсервіс» РФ із розрахунку 1 рік за півтора року.
Призначити пенсію ОСОБА_2 , по втраті годувальника - її батька ОСОБА_3 , смерть якого настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , з урахуванням вищезазначених періодів роботи.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. та сплачений судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
заінтересована особа - ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 .
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя Шумей М.В.