04 березня 2021 року (12:55)Справа № 280/74/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (69083, м. Запоріжжя, вул. Музична, 2а, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови,
05.01.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 08.12.2020 № 225093.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.12.2020 позивачем отримано поштою лист з Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області. Так, відповідно до спірної постанови 08 грудня 2020 року в.о. заступника начальника Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області Кіченко Владиславом Валентиновичем відносно позивача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 225093 , згідно якої на позивача, накладено штраф у розмірі 680 грн. та зазначено що 12 листопада 2020 року на 264 км автошляху М-18, згідно акту № 252014, позивачем начебто допущено порушення передбаченого с. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена на підставі абз. 13 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», проте з вказаним порушенням позивач не згоден. До того ж, акту № 252014, на підставі якого прийнято постанову, позивач не отримував, лише на адвокатський запит позивачу надано копію акту № 252014, з якого вбачається, що водій вантажного автомобіля не пред'явив для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, а саме: посвідчення водія, реєстраційні документи на автомобіль, документи на вантаж, зазначено що порушено вимоги ст. 49,39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вказано, що водій ознайомлений з актом, від підпису та пояснень відмовився. Однак, жодних доказів підтверджуючих факт наявності позивача на місці перевірки на ад М-18 12 листопада 2020 року об 11:35, а також факту ознайомлення водія з актом № 252014, або доказів підтверджуючих відмову водія від підпису акту та надання пояснень немає. Свідки події відсутні, підписи понятих на акті також відсутні. Таким чином, відповідачем не доведено що саме позивач в час перевірки здійснював вантажне перевезення. Зауважує, що 12 листопада 2020 року об 11:35 не здійснював жодних перевезень автомобілем DAF реєстраційний номер НОМЕР_2 , та перебував за місцем свого проживання у м. Токмак Запорізької області. Факт того, що позивач є власником автомобіля не свідчить про те, що у будь якому випадку позивач буде відповідати за будь-які ймовірні порушення інших осіб або перевізників. Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин, які стали обґрунтованою підставою для винесення оскаржуваної постанови та застосування до позивача фінансових санкцій, оскільки відсутні ознаки порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, факт порушення не може вважатися встановленим. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою від 11.01.2021 відкрите спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін (в письмовому провадженні). Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву.
Суд зазначає, що у встановлений судом строк відповідачем не було подано відзив на позовну заяву, при цьому будь-яких доказів поважності причин не подання відзиву також не надано.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За приписами ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця, одним з видів господарської діяльності якої є вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41).
Придніпровським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №225093 від 08.12.2020 до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 680,00 грн (а.с.28).
У вказаній Постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу №225093 від 08.12.2020 зазначено: «… ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЦЬ ОСОБА_2 12.11.2020, 264км, а/д М-18, Акт №252014 допущено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.13 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»…».
Як зазначено у ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Згідно з абз. 13 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.22.5 «Правил дорожнього руху», затверджених 10.10.2001 постановою Кабінету Міністрів України №1306 (надалі - «Правила дорожнього руху»), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
У матеріалах справи відсутні докази, що транспортний засіб зазначений в Акті за № 252014 перебуває у користуванні позивача та доказів здійснення саме ФОП ОСОБА_1 автомобільного вантажного перевезення 12.11.2020.
Як зазначено у ч. 8 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», органи державного нагляду (контролю) та суб'єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.
Відповідачем не надано до суду доказів фіксування 12.11.2020 перевірки транспортного засобу марки DAF з реєстраційним номером НОМЕР_2 на 264км, а/д М-18, за допомогою засобів аудіо- та відеотехніки, які б підтвердили належність даного транспортного засобу позивачу та/або що він є автомобільним перевізником.
Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що документально відповідачем не доведено здійснення саме ФОП ОСОБА_1 автомобільного вантажного перевезення 12.11.2019 на 264км, а/д М-18.
Таким чином, відповідачем не доведено здійснення ФОП ОСОБА_1 автомобільного вантажного перевезення з порушенням вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», як то зазначено у Постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу №225093 від 08.12.2020. Протилежного відповідачем не доведено, проти позову відповідач не заперечив, відзиву не надав.
За вказаних обставин, суд вважає, що відповідачем необґрунтовано постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №225093 від 08.12.2020 застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 680,00 грн.
З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №225093 від 08.12.2020 відповідачем прийнято не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже вона є не правомірною.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).
За матеріалами справи судові витрати позивача складають сплачений судовий збір за пред'явлення до суду позовної заяви у розмірі 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (69083, м. Запоріжжя, вул. Музична, 2а, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №225093 від 08.12.2020, винесену Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 04.03.2021.
Суддя Ю.В. Калашник