26 лютого 2021 рокум. Ужгород№ 260/3815/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Скраль Т.В.,
з участю секретаря судового засідання - Шестак Н.В.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 - у судове засідання не з'явився;
відповідач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області - представник у судове засідання не з'явився;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області - представник у судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, 30, код ЄДРПОУ 26213408), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. П.Мирного, 2а, код ЄДРПОУ 37975895) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 26 лютого 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 05 березня 2021 року.
20 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, якою просить: 1) визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області щодо нарахування та виплати судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», а саме, із застуванням обмеження нарахування у сумі 47320 грн.; 2) зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області провести перерахунок суддівської винагороди, нарахування та виплату судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року на підставі частин другої, третьої, п'ятої, шостої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року, з урахуванням доплати за вислугу років за наявності стажу більше 25 років - 60 відсотків посадового окладу, доплати за обіймання посади заступника голови суду - 5 відсотків, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у загальній сумі 234003,19 грн. без застосування будь-яких обмежень, передбачених частиною третьою статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 13.04.2020 року №553-ІХ; 3) допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць; 4) зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.
24 листопада 2020 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в даній адміністративній справі.
15 січня 2021 року Ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
1. Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги позивач аргументує тим, що є суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. У період з 01 січня 2020 року до 18 квітня 2020 року йому було нараховано та виплачено суддівську винагороду, для визначення розміру якої використовувався посадовий оклад у розмірі 30 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 та з доплатою за вислугу років у розмірі 60% від посадового окладу та щомісячної доплати за перебування на адміністративній посаді у розмірі 5 % посадового окладу судді. Однак, у зв'язку набранням чинності 18 квітня 2020 року Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у квітні та до завершення карантину розмір суддівської винагороди було обмежено 10 розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. З огляду на що, у період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року відповідач нараховував та виплачував суддівську винагороду з врахування вказаних змін, тобто у меншому розмірі. Вказані дії відповідача вважає протиправними, оскільки вони суперечать положенням ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», порушують гарантії незалежності суддів, встановлені Конституцією України, а тому підлягають захисту в судовому порядку. Також звертає увагу суду на визнання Конституційним Судом України зазначених змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» неконституційними.
18 грудня 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечує. Зазначають, що виплата суддівської винагороди здійснювалась із застосуванням щомісячного обмеження її нарахування сумою 47230 грн. згідно частини третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом №553-ІХ від 13.04.2020 p., а відтак, відповідачем не вчинено будь-яких протиправних дій щодо звуження змісту та обсягу прав позивача. З огляду на те, що складові суддівської винагороди, визначені статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» окремо скороченню не підлягають, а Законом № 553-ІХ не визначено відповідної процедури, розрахунок суддівської винагороди слід здійснювати на загальних підставах, а обмеження максимального її розміру слід застосовувати до загальної суми розрахованої суддівської винагороди. Крім того повідомляють, що положеннями статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та пункту 10 Прикінцевих положень Закону № 553-ІХ не вносяться зміни до умов оплати праці, тому попередження працівників про запровадження нових або про зміну діючих умов оплати праці у бік погіршення не застосовується (стаття 103 Кодексу законів про працю України і стаття 29 Закону України «Про оплату праці»). Звертають увагу суду, що оскільки Закон № 553-ІХ прийнятий пізніше Закону України «Про судоустрій і статус суддів», то виникла неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами. Також акцентують увагу суду, що Територіальне управління ДСА України в Закарпатській області як розпорядник коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-ІХ) та діяло у чіткій відповідності до законодавства, що діяло на час відповідних правовідносин. Зазначають, що Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-ІХ) на майбутнє, проте фактично визнав їх чинність до ухвалення ним рішення. Отже, дія частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» втратила чинність 28.08.2020. За таких обставин, рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 на спірні правовідносини з 18.04.2020 до 28.08.2020 не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення.
Третя особа пояснення у встановлений судом строк не надала, про причини неподання не повідомила, про продовження процесуального строку для подання таких не клопотала.
Позивач у судове засідання не з'явився, 13 січня 2021 року подав суду заяву про розгляд справи без його участі, (а.с. 65).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується витягом із журналу реєстрації вихідної кореспонденції Закарпатського окружного адміністративного суду про отримання 22 лютого 2021 року ухвали та судової повістки особисто.
Представники третьої особи у судове засідання не з'явився, про час і дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, яке вручено 22 лютого 2021 року та повернулося до суду 25 лютого 2021 року.
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
А відтак, оскільки відповідач та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи, у відповідності до статті 205 КАС України, неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
25 квітня 2002 року Указом Президента України № 383/2002 "Про призначення суддів" позивача призначено строком на п'ять років на посаду судді Ужгородського районного суду Закарпатської області.
20 березня 2008 року Постановою Верховної Ради України № 240 - VI ОСОБА_1 обрано на посаду судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області безстроково.
11 квітня 2008 року Наказом голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №39 позивача зараховано безстроково у штат Ужгородського міськрайонного суду, (а.с. 16).
17 квітня 2019 року наказом Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області «Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 » № 128/02-06 наказано встановити позивачу щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 60 відсотків посадового окладу, стаж роботи на посаді судді якого станом на 17.04.2019 року становить 25 років 0 місяців 1 день, (а.с. 17).
18 лютого 2020 року наказом Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області «Про призначення на посаду заступника голови суду ОСОБА_1 » № 66/02-06 наказано призначити ОСОБА_1 , суддю Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області на посаду заступника голови суду, строком на три роки, з 18 лютого 2020 року до 17 лютого 2023 року включно, (а.с. 18).
22 жовтня 2020 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області на заяву судді від 29 вересня 2020 року надало довідку про нараховану та виплачену суддівську винагороду за період з 01 січня 2020 року по 27 серпня 2020 року. Зазначають, що правові підстави для нарахування та виплати недорахованої суддівської винагороди відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 18.04.2020 року до 27.08.2020 року в ТУ ДСА України в Закарпатській області - відсутні. Додатково повідомляють, що порушене питання може бути вирішене в судовому порядку, (а.с. 19-20).
Спірні правовідносини виникли з приводу неправомірної, на думку позивача, виплати його суддівської винагороди у період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року у меншому розмірі, аніж передбачено нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Відповідно до статті 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема судоустрій, судочинство, статус суддів.
Відповідно до частин першої та другої статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Таким чином, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 (надалі - Закон №1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною третьої вказаної статті передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Частиною четвертою статті 135 Закону 1402-VIII встановлено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Згідно з частинами п'ятою - восьмою статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13.04.2020, яким доповнено Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" статтею 29 наступного змісту:
"Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)".
У рішенні від 11.03.2020 №4-р/2020 у справі №1-304/2019 (7155/19), в якій розглянуто конституційне подання Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Законів України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16.10.2019 №193-IX, "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 №1798-VIII, Конституційний Суд висловив позицію, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів", на що безпосередньо вказує частина друга статті 130 Конституції України.
Тобто, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до встановлення розміру суддівської винагороди. При наявності розбіжностей між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Оскільки, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13.04.2020 не скасовано норму Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 щодо розміру суддівської винагороди, при визначенні розміру суддівської винагороди відповідач повинен був керуватись вимогами статті 135 Закону №1402-VIII, а не статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13.04.2020), застосування якої прямо суперечить нормі статті 130 Конституції України.
Також, слід врахувати, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007). Конституційний Суд України наголошував на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Твердження про те, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області може проводити нарахування і виплати лише в рамках законодавства України в межах видатків Державного бюджету, є слушним, однак воно не нівелює висновок суду про необхідність застосування при нарахуванні і виплаті суддівської винагороди спеціального Закону № 1402-VIII.
При цьому суд зауважує, що за приписами статті 148 Закону №1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів. Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
Конституційний Суд України неодноразово звертав увагу на недопустимість обмеження законом незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці.
Конституційний Суд України зазначав, що гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя; законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11.03.2020 №4-р/2020).
Отже, обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів.
Жодних належних та допустимих доказів того, що розмір бюджетних видатків на суддівську винагороду не дозволив відповідачу Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Закарпатській області виплатити суддівську винагороду в повному обсязі, до суду не надано.
Варто також зазначити, що обмеження розміру суддівської винагороди шляхом внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", всупереч вимогам частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону №1402-VIII, а також юридичній позиції Конституційного Суду щодо незалежності суддів, зумовило ситуацію, з огляду на яку відповідач, який є розпорядком бюджетних коштів, вчинив дії, що порушують права та гарантії судді.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії щодо нарахування та виплати судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 р. по 28.04.2020 р. із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" вчинені Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Закарпатській області з порушенням вимог частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016, а тому є протиправними.
Таким чином, провівши правовий аналіз обставин даної адміністративної справи крізь призму законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області щодо нарахування та виплати судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», а саме, із застуванням обмеження нарахування у сумі 47320 грн...
З огляду на встановлення судом факту порушення прав позивача на одержання суддівської винагороди у визначеному статтею 135 Закону №1402 розмірі, суд погоджується із доводами позивача, що ефективним способом відновлення порушеного права є саме зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області провести перерахунок суддівської винагороди, нарахувати та виплатити судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року на підставі частин 2, 3, 5, 6 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року, з урахуванням доплати за вислугу років за наявності стажу більше 25 років - 60 відсотків посадового окладу, доплати за обіймання посади заступника голови суду - 5 відсотків посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у загальній сумі 234 003,19 грн. без застосування будь-яких обмежень, передбачених частиною третьою статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 13.04.2020 року №553-ІХ
При цьому, суд вважає за можливе визначити конкретний розмір недоотриманої ОСОБА_1 частини суддівської винагороди з огляду на те, що розрахунок такої самостійно здійснений відповідачем у виданій довідці № 2315 від 22 жовтня 2020 року, (а.с. 21).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову частково з мотивів, що вищезазначені.
За результатами вирішення справи позивач також просить звернути до негайного виконання рішення суду.
В цій частині суд зазначає, що відповідно до статті 244 частини 1 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
Водночас негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання рішенням суду законної сили, як це передбачено для більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий та реальний захист життєво важливих прав та інтересів позивача.
Перелік рішень суду, що підлягають негайному виконанню, визначається статтею 371 КАС України.
Так, відповідно до статті 371 частини 1 пункту 2 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.
Однак, суд вважає за необхідне зауважити, що передбачивши певні категорії справ, рішення у яких підлягають негайному виконанню, законодавець переслідував мету створити гарантії для забезпечення швидкого і реального захисту життєво важливих прав та інтересів позивача у виняткових ситуаціях, зокрема тоді, коли незаконно звільнена особа у відносинах публічної служби позбавлена джерел доходів, або ж в інших випадках, коли внаслідок порушення відповідачем закону про виплату грошового утримання у відносинах публічної служби, рівень доходів позивача істотно зменшився. Однак, як встановлено судом, у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 10-р/2020 позивачеві відновлено виплату суддівської винагороди у повному розмірі з 29 серпня 2020 року, що вказує на те, що порушення прав та законних інтересів позивача в спірних правовідносинах на цей час припинилося.
Враховуючи те, що рішення суду носить зобов'язальний характер, а також те, що порушення щодо позивача припинено, судом резюмується про відсутність правових підстав для звернення ухваленого рішення до негайного виконання.
Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 119 КАС України строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
Суд вважає за не обхідне для належного захисту прав позивача зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області як суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у місячний строк з дати набрання законної сили рішенням - звіт про виконання рішення суду від 26.02.2021 р. у справі № 260/3815/20.
Керуючись статтями 9, 14, 229, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області щодо нарахування та виплати судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», а саме, із застуванням обмеження нарахування у сумі 47320 грн..
3. Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, 30, код ЄДРПОУ 26213408) провести перерахунок суддівської винагороди, нарахувати та виплатити судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року на підставі частин 2, 3, 5, 6 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року, з урахуванням доплати за вислугу років за наявності стажу більше 25 років - 60 відсотків посадового окладу, доплати за обіймання посади заступника голови суду - 5 відсотків посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у загальній сумі 234 003,19 грн. (двісті тридцять три тисячі три гривні 19 копійок) без застосування будь-яких обмежень, передбачених частиною третьою статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 13.04.2020 року №553-ІХ.
4. Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у місячний строк з дати набрання законної сили рішенням - звіт про виконання рішення суду від 26.02.2021 р. у справі № 260/3815/20.
5. У задоволенні позову в частині інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).
СуддяТ.В.Скраль