Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 березня 2021 р. Справа№200/11721/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 28.12.2019 року його було звільнено з посади заступника начальника управління з питань нотаріату - начальника відділу організаційного забезпечення та контролю у сфері нотаріату управління з питань нотаріату Головного управління юстиції у Донецькій області. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/1045/20-а від 30.04.2020 вказаний наказ про звільнення визнаний протиправним та скасовано. В частині поновлення на посаді позивача рішення суду допущено до негайного виконання.
На переконання позивача, відповідачем порушені його конституційні права, оскільки рішення про поновлення на попередній роботі прийнято шляхом видачі наказу 12.05.2020 № 49-1, а отже із затримкою у виконанні рішення - 10 робочих днів.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просить суд стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на його користь середню заробітну плату за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 30.04.2020 по 13.05.2020 у розмірі 24 454, 00 гривень.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву. Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області вважає позовні вимоги необґрунтованими, а отже такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до рішення суду наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 12.05.2020 № 49/1 ОСОБА_1 був поновлений на посаді з 29 грудня 2019 року. В рішенні суду від 30.04.2020 у справі № 200/1045/20-а зазначено, що дні вимушеного прогулу позивача, на які поширюються вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу: у грудні 2019 року 0 робочих днів, у січні 2020 року 21 робочий день, у лютому 2020 року 20 робочих днів, у березні 2020 року 21 робочий день, у квітні 2020 року 21 робочий день. Всього: 83 робочих днів.
Тобто, 30 квітня 2020 року (день ухвалення рішення суду) включено до кількості днів, за які необхідно сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Отже, на думку відповідача, в розрахунок не включається день ухвалення рішення суду 30.04.2020 та день видання наказу про поновлення 12.05.2020, оскільки це перший робочий день позивача. Вихідними днями в травні 2020 року до дня видання наказу про поновлення (12.05.2020) були - 1, 2, 3, 9, 10, 11. Робочі дні - 4, 5, 6, 7, 8 травня. Тому, затримка виконання рішення склала 5 днів.
Виходячи з викладеного, відповідач не згоден із заявленою позивачем кількістю днів, які, на його думку, є днями затримки виконання рішення, та зазначає 10 днів, включаючи у розрахунок день ухвалення рішення суду 30.04.2020 та вважаючи днем винесення наказу про поновлення 13.05.2020, а не 12.05.2020, крім того до кількості робочих днів враховує окремі вихідні дні. Тому відповідач просить суд позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалою від 21.12.2020 Донецький окружний адміністративний суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду. Надав ОСОБА_1 - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання суду належного документа про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову вимоги майнового характеру в розмірі 840, 80 грн.
04 січня 2021 року суд виніс ухвалу, якою прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду та відкрив провадження по справі № 200/11721/20-а. Розгляд адміністративної справи № 200/11721/20-а суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5-10).
Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26 грудня 2019 року № 3940/1 «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з займаної посади з 28 грудня 2019 року згідно з п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України та відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, з припиненням державної служби.
Однак, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року по справі № 200/1045/20-а визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції в Донецькій області № 3940/1 від 26.12.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління нотаріату - начальника відділу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 29 грудня 2019 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 228 446, 71 грн з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а. с. 49-54).
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року суд задовольнив частково апеляційні скарги Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі № 200/1045/20-а. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі № 200/1045/20-а - змінив. У абзаці четвертому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі № 200/1045/20-а цифри та слова «228 446, 71 грн.» замінив цифрами та словами «202 968, 20 грн» (а.с.55-60).
Наказом від 12.05.2020 № 49-1 скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26.12.2019 № 3940/1 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено позивача на посаді заступника начальника управління - начальника відділу організаційного забезпечення та контролю у сфері нотаріату управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 29 грудня 2019 року з посадовим окладом, згідно зі штатним розписом. Також у наказі зазначено, що ОСОБА_1 підлягає виплаті середня заробітна плата за час вимушеного прогулу за один місяць (а.с.12, 47).
Вказаний наказ був надісланий на адресу позивача із супровідним листом від 13.05.2020 № 01-20/140 (а.с.11).
18.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із вимогою сплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на публічній службі (а.с.13-14).
Згідно листа від 28.08.2020 № 310-8 Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області повідомлено позивача, що відповідачем дотримано обов'язок добровільного і негайного виконання рішення суду, що дало можливість приступити ОСОБА_1 до виконання своїх посадових обов'язків. Одночасно зазначено, що відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України врегулювання питання затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Вважаючи порушеними свої права, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 9 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Стаття 14 КАС України визначає, що рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.
Частиною другою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Питання компенсаційних виплат, пов'язаних з поновленням на роботі, врегульовано ст.ст. 235, 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч. 7 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Враховуючи викладене, законодавство передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення і цей обов'язок полягає в тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення оскаржуватися.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Виходячи з лексичного тлумачення поняття затримка в якості зволікання, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. У разі невиконання цього обов'язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.
Таким чином, суд вважає неприйнятною позицію відповідача щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.04.2020 по справі № 200/1045/20-а після його надходження до Головного управління, а саме 12.05.2020.
Відтак, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, в разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявність вини відповідача в затримці виконання судового рішення не є обов'язковою для задоволення заявлених вимог. Наявність вини випливає з норм Конституції України, згідно з якими судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.
Такий висновок суду кореспондує правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16-ц і від 27 червня 2019 року у справі № 821/1678/16, від 02 жовтня 2019 року у справі № 823/1507/18, та правовою позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України викладеною у постанові від 23 червня 2015 року у справі № 21-63а15.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
ОСОБА_1 був поновлений на посаді з 29 грудня 2019 року з посадовим окладом, згідно зі штатним розписом після видання наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 12.05.2020 № 49-1.
Тобто, виконання відповідачем судового рішення від 30.04.2020 про поновлення на посаді, незважаючи на зазначення в рішенні суду про негайне його виконання, відбулося лише 12.05.2020.
Вирішуючи питання щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, суд виходить з наступного.
Вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати (постанова Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року по справі № 6-2123цс15).
Згідно з пунктом 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку № 100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Згідно з абзацом вісімнадцятим пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).
З комплексного аналізу вказаних норм вбачається, що згідно з чинним законодавством нарахування середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу проводиться шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців робочі дні на число робочих днів за цей період.
З постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі № 200/1045/20-а суд встановив, що середньоденна заробітна плата позивача складає 2 445, 40 грн.
На переконання суду, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Наведена правова позиція узгоджується з правовою позицією, що викладена в постановах Верховного Суду, зокрема від 19 грудня 2019 року у справі № 2а-7683/12/1370, від 25 вересня 2019 року у справі № 813/4668/16 та від 27 червня 2019 року у справі № 821/1678/16.
Таким чином, період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, у межах спірних правовідносин становить з 04.05.2020 по 12.05.2020.
Вказаний період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 04.05.2020 по 12.05.2020 включає 5 робочих днів (04.05.2020, 05.05.2020, 06.05.2020, 07.05.2020, 08.05.2020), оскільки 11.05.2020 був вихідним днем.
Середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період 04.05.2020 по 12.05.2020 складає 12 227, 00 грн (5 робочих днів х 2 445, 40 грн середньоденної заробітної плати позивача).
Згідно з пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Згідно з пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Враховуючи викладене, Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області як страхувальник зобов'язане виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 04 травня 2020 року по 12 травня 2020 року, який складає 12 227, 00 грн, утримавши з нього при виплаті передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі до бюджету.
Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, суд дійшов висновку про ефективність обраного позивачем способу захисту.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України у випадку часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню та подано у зв'язку з порушенням права позивача на працю, суд дійшов висновку про стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача в розмірі 420, 40 грн.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 244-247, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, буд. 48а, ЄДРПОУ 34898944) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі - задовольнити частково.
Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 04 травня 2020 року по 12 травня 2020 року, який складає 12 227, 00 грн (дванадцять тисяч двісті двадцять сім гривень) з утриманням податків та інших обов'язкових платежів до бюджету.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 420, 40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок).
Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2021.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка його подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб