Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 березня 2021 р. Справа№200/11807/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача 1 Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр..Миру, 70, код ЄДРПОУ 41336065), відповідача 2 Донецького обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (84025, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Тверська, 6, код ЄДРПОУ 02770038) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, відповідача 2 Донецького обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, є інвалідом війни III групи згідно посвідчення № НОМЕР_2 (поранення, ушкодження здоров'я від вибухових речовин боєприпасів військового озброєння 21.01.2015 року на території проведення антитерористичної операції).
З 05.08.2019 року позивач користуюся правами і пільгами визначеними Законом України для ветеранів війни - інвалідів війни.
В квітні 2020 року було виплачено одноразову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 3160 грн передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 р. за №112.
На звернення ОСОБА_1 в Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради по нарахування і виплату згаданної допомоги у 2020 році в розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком з посиланням на ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», позивач отримала відповідь, що розмір разової грошової допомоги до 5 травня встановлюється Кабінетом Міністрів України. Тому накладні на Департамент повноваження згідно чинного законодавства України виконані в повному обсязі.
Вважає, що відповідач-1, при бездіяльності відповідача-2, провів нарахування і виплату грошової допомоги до 5 травня в 2020 році не в повному обсязі, без урахування рішення Конституційного суду України від 27.02.2020 року та просить суд
1. Визнати протиправною бездіяльність Донецького обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат і Департаменту захисту населення Маріупольської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
2. Зобов'язати Донецький обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат і Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради (в межах своїх повноважень) нарахувати та виплати ОСОБА_1 недоотриману грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених суми допомоги.
У зв'язку з тим, що позовна заява була подана без дотримання вимог статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року позовна заява була залишена без руху.
Зазначеною ухвалою позивачу був встановлений строк для усунення недоліків, шляхом надання суду належним чином засвідченних копій документів долучених до позовної заяви для суду та для направлення відповідачам судом разом з позовною заявою.
Позивач виконав вимоги ухвали, тим самим усунувши недоліки позовної заяви.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року відкрите спрощене провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін.
23 лютого 2021 року відповідач 2 через канцелярію суду, надав відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Донецький обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснює функцію контролю та не здійснює функцію з нарахування та виплати державної допомоги. Кошторисом видатків Центру не передбачені витрати на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Центром зазначена виплата не здійснюється.
Крім того, Центр зазначає, що позивач, ОСОБА_1 з метою отримання роз'яснень щодо нарахування та здійснення доплати до виплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік до Центру не зверталася.
Донецький обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, здійснює функцію контролю та не здійснює функцію з нарахування та виплати державної допомоги.
Жодної виплати Донецький обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не здійснює. Враховуючи вищезазначене, Центр зазначає, що не порушував прав позивача, у зв'язку з чим, зазначені позивачем позовні вимоги до Центру, як до відповідача, є необгрунтованими, безпідставними та не підлягають задоволенню.
26 лютого 2021 року відповідачем 1 через канцелярію суду надано відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Департамент зазначає, що виплата разової грошової допомоги у 2020 році здійснювалась на підставі постанови Кабінету Міністрів України “Про деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги , передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань” від 19.02.2020 №112.
Вказаною постановою передбачена виплата разової грошової допомоги до 5 Травня у 2020 році для осіб з інвалідністю III групи внаслідок війни в розмірі 3160,00 грн.
Виплата допомоги особам, які отримують пенсію здійснюється за місцем отримання пенсії. Маріупольським об'єднаним управління Пенсійного фонду України Донецької області 11.03.2020 до департаменту за №976/34-4/09 були надані списки ветеранів війни в електронному вигляді для виплати щорічної разової допомоги до 5 травня, у яких ОСОБА_1 була зазначена з розміром разової допомоги - 3160,00 грн.
В 2020 році разова грошова допомога до 5 травня була нарахована та виплачена у розмірі 3160,00 грн, на виплатні відомості основного періоду квітня; кошти були перераховані на рахунок банку для подальшого зарахування на особистий рахунок позивачки, відкритий в АТ “ПУМБ”.
Окрім цього, відповідач 1 вказує, що з матеріалів позовної заяви не вбачається поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду, тому департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, наполягає на тому, що позивачка пропустила строк звернення до суду.
На підставі викладеного, Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради просить залишити позовну заяву ОСОБА_2 до Департамента соціального захисту населення Маріупольської міської ради та до Донецького обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій без розгляду у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий 19.03.2001 року Орджонікідзевським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області, РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с.22).
Відповідач 1, Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, який є юридичною особою код ЄДРПОУ 41336065, 87500, Донецька обл., м.Маріуполь, пр..Миру, 70 та суб'єктом владних повноважень.
Відповідач 2, Донецький обласний центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, який є юридичною особою код ЄДРПОУ 02770038, 84200, Донецька обл., м.Дружківка, вулиця Тверська, 6 та суб'єктом владних повноважень.
Позивач є інвалідом війни III групи згідно посвідчення № НОМЕР_2 (поранення, ушкодження здоров'я від вибухових речовин боєприпасів військового озброєння 21.01.15 року на території проведення антитерористичної операції).
В квітні 2020 року було виплачено одноразову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 3160 грн передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 р. за №112.
Не погодившись із вказаним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Щодо строків звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до частин 1-2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Таким чином 30 вересня відповідного року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а тому перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2020 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі 389/1042/17 (2-а/389/47/17).
З відповідним позовом, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду 10 грудня 2020 року, про що свідчить штамп Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" на поштовому конверті.
Враховуючи те, що позивач до суду із позовом звернувся в грудня 2020 року, ним не пропущено шестимісячний строк звернення з даним позовом до адміністративного суду.
Щодо суті позовних вимог.
Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон №3551).
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону №3551 (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-XIV) щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам групи - десять мінімальних пенсій за віком; групи - вісім мінімальних пенсій, ІII групи - сім мінімальних пенсій.
Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 (набрав чинності 01.01.2008 ) частину п'яту статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007.
Законом України від 28.12.2014 № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності 01.01.2015) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31.03.2015, № 141 від 02.03.2016, № 233 від 05.04.2017, № 170 від 14.03.2018, № 237 від 20.03.2019 та № 112 від 19.02.2020, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни.
Так, у постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» №112 від 19.02.2020 (набрала чинності 25.02.2020) визначено розмір виплати разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни 3 групи - 3160 гривень.
Водночас рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремі положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За положеннями ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, з 27.02.2020 застосовуються положення статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону 25.12.1998 № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до статті 28 частини 1 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 294-IX від 14.11.2019 встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги особі з інвалідністю внаслідок війни у 2020 році становить 11466 грн. (1638 грн х 7).
Оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено відповідачем 1 у розмірі, меншому ніж передбачено статтею 13 частиною 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд дійшов висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі саме відповідачем 1.
Правові висновки аналогічного змісту, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29 вересня 2020 року у справі №440/2722/20.
Відтак є підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Департаменту захисту населення Маріупольської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично виплачених сум.
Відомості щодо нарахування та виплати допомоги Донецьким обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат позивачу, так само, як і будь-якого його звернення до цього органу державної влади, в матеріалах справи відсутні.
В даному випадку, безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги позивачу здійснив відповідач - Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради в розмірі 3160 грн., що не заперечується сторонами.
А тому, вимоги позивача до Донецького обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком; зобов'язання нарахувати та виплатити недоотриману грошову допомогу до 5 травня 2020 у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахування попередньо виплаченої суми допомоги є безпідставними, а тому суд відмовляє позивачу у цих позовних вимогах.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші протии Україн” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення ним інших судових матеріали справи не містять, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1 Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, відповідача 2 Донецького обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично виплачених сум.
Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, місто Маріуполь, пр.Миру, 70, код ЄДРПОУ 41336065) нарахувати та виплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриману грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум допомоги.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, з урахуванням ч. 3 Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення складено та підписано 05 березня 2021 року.
Суддя О.В. Хохленков