Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 березня 2021 р. Справа№200/11860/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В.,
при секретарі судового засідання - Скрипник К.О.
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення невиплаченої при звільненні частки заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (вул. Ярослава Мудрого, 39/3, м. Краматорськ, 84301, ЄДРПОУ 34898944) з позовними вимогами:
- стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області невиплачену при звільненні частку заробітної плати у розмірі 2716,27 грн.;
- стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 242791 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що перебував у трудових правовідносинах з Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області з 22.09.2014 по 27.12.2019. Наказом відповідача від 24.12.2019 № 3947/1 його було звільнено із посади головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення та контролю у сфері нотаріату управління з питань нотаріату в порядку переведення для подальшої роботи у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м.Харків). Позивач вважає, що відповідачем не виплачена у повному обсязі заробітна плата при звільненні, що є порушенням законодавства України про працю. Позивач вважає, що має право на стягнення з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області невиплаченої при звільненні частки заробітної плати у розмірі 2716,27 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 242791 грн.
Представник відповідача відзив та заяву про розгляд за його участю не надав.
Ухвалою суду від 22.12.2020 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено підготовче засідання на 19.01.2021.
Протокольною ухвалою від 19.01.2021 відкладено розгляд справи на 16.02.2021.
Ухвалою суду від 16.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.03.2021.
У судовому засіданні 02.03.2021 позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 (а.с.15).
Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26.12.2019 №3947/1 ОСОБА_1 звільнений з посади головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення та контролю у сфері нотаріату управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 27.12.2019 в порядку переведення для подальшої роботи у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м.Харків), згідно п.5 ст.36 Кодексу законів про працю України та відповідно до ст.31 Закону України «Про державну службу», наказано виплатити ОСОБА_1 компенсацію за частину невикористаної щорічної основної відпустки у загальній кількості 5 календарних днів (а.с.26).
24.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з запитом про надання довідки про розмір середньоденної заробітної плати на час звільненнях головного управління у грудні 2019 року з урахуванням усіх недонарахованих та невиплачених у 2019 році сум та деталізованого помісячного розрахунку недонарахованих у 2019 році сум до відпустки, компенсації за невикористані відпустки, індексації заробітної плати (а.с. 55,56).
20.08.2020 Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 наданий лист №ПІ-А-334, відповідно до якого недонарахована сума відпускних у 2019 році складає - 1013,90 грн. та недонарахована сума компенсації за невикористану відпустку при звільненні у грудні 2019 році складає 1442,00 грн. також зазначено, що недонарахована індексація за вересень, жовтень, листопад та грудень 2019 року складає 239,97 грн. (а.с. 59).
20.08.2020 Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 наданий лист №ПІ-А-336, відповідно до якого середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 станом на дату звільнення складала 1270,53 грн. (а.с. 60).
У листах ліквідаційної комісії від 30.07.2020 ОСОБА_1 повідомлено про продовження строку розгляду запитів відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (а.с.57,58).
18.09.2020 позивач звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на протиправні дії Ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо не надання запитуваної інформації (а.с. 61-63).
Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 19.10.2020 №46409/А-26638/14-4 зобов'язано голову ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 розглянути запити від 24.07.2020 відповідно до Законів України «Про звернення громадян» та «Про інформацію». Водночас звернути увагу на забезпечення неухильного дотримання вимог Законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію» та «Про звернення громадян» під час розгляду запитів на отримання публічної інформації, а також звернень громадян. Крім того, рекомендовано провести відповідну роз'яснювальну роботу з працівниками.(а.с.64-65).
22.10.2020 Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 надано листи №ПІ-А-336, №ПІ-А-334, відповідно до якого загальна сума відпускних 5 днів за листопад склала 1993,75 грн., загальна сума відпускних 5 днів за листопад склала 3171,95 грн., розрахунок нерарахованої індексації заробітної плати - 239,97 грн., середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 станом на дату звільнення складала 1246,28 грн. (а.с. 66-67,68-69).
Відповідачем на адресу суду надано лист від 12.01.2021 №5-05, яким Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області повідомило, що сума недорахованих ОСОБА_1 відпускних протягом 2019 року складає 1024,05 грн., компенсації за невикористану відпустку при звільненні - 1452,25 грн., індексації заробітної плати - 239,97 грн.(а.с. 83).
Відповідно до довідки про доходи позивача №10-5/9 від 12.01.2021, наданої Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області суду, середньоденна заробітна плата за період жовтень-листопад 2019 року складає 942,12 грн. (а.с.84).
Згідно довідки №10-5/8 від 12.01.2021, наданої Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області, при звільненні позивачу була нарахована загальна сума заробітної плати 12650,70 грн., в тому числі компенсація за невикористану відпустку у кількості 5 календарних днів у сумі 1719,70 грн. (а.с.85).
На запит ОСОБА_1 Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області надано відповідь, зокрема від 27.01.2021 №ПІ-А-48, в якій вказано, заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом жовтня 2019 року робочі дні склала: оклад - 5110,00 грн., премія за вересень - 1460,00 грн., надбавка за ранг - 200,00 грн., надбавка та інтенсивність праці за вересень - 12166,68 грн. Заробітна плата за фактично відпрацьовані протягом листопада 2019 року робочі дні склала: оклaд - 4380,00 грн., премія - 1314,00 грн., премія за жовтень - 1533,00 грн., надбавка за ранг 171,43 грн., надбавка за листопад - 10950,00 грн., надбавка за інтенсивність прані за жовтень - 12775 грн.(а.с.118).
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII “Про державну службу” (надалі - Закон №889-VIII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами ст.1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Згідно з п.3 ч.2 ст.3 Закону №889-VIII дія цього Закону поширюється на державних службовців, зокрема, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
Частинами 1-3 ст.5 Закону №889-VIII встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі №21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відповідно до п.5 ст.36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) підставою припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.
Згідно до п.2 ст.41 Закону №889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26.12.2019 №3947/1, позивача було звільнено з посади в порядку переведення для подальшої роботи у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Харків).
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Суд зазначає, що наведена норма встановлює прямий обов'язок роботодавця провести з працівником повний розрахунок в день звільнення та завчасно письмово повідомити його про відповідні нараховані суми до моменту їх фактичної виплати. Таке повідомлення дозволяє усунути розбіжності у проведених роботодавцем і працівником розрахунків та уникнути потенційного спору.
У наказі від 26.12.2019 №3947/1 “Про звільнення ОСОБА_1 ” сума компенсації за невикористану частину відпустки не конкретизована.
Як вже зазначалось, в матеріалах справи наявні листи Головного територіального управління юстиції у Донецькій області:
- від 20.08.2020 №ПІ-А-334, відповідно до якого недонарахована сума відпускних у 2019 році складає - 1013,90 грн. та недонарахована сума компенсації за невикористану відпустку при звільненні у грудні 2019 році складає 1442,00 грн. також зазначено, що недонарахована індексація за вересень, жовтень, листопад та грудень 2019 року складає 239,97 грн. (а.с. 59);
- від 12.01.2021 №5-05, яким Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області повідомило, що сума недорахованих ОСОБА_1 відпускних протягом 2019 року складає 1024,05 грн., компенсації за невикористану відпустку при звільненні - 1452,25 грн., індексації заробітної плати - 239,97 грн.(а.с. 83).
Таким чином, враховуючи викладене та те, що на момент розгляду даної справи відповідач не виконав свій обов'язок перед позивачем щодо розрахунку з ним при звільнені у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позивач мав право при звільненні на отримання належної йому суми недонарахованих відпускних протягом 2019 року; компенсації за невикористану відпустку при звільненні; індексації заробітної плати, відповідно до норм КЗпП України.
Отже, з наведеного вбачається, що з боку роботодавця, Головного територіального управління юстиції у Донецькій області були вчинені протиправні дії щодо невиплати при звільненні ОСОБА_1 відпускних протягом 2019 року; компенсації за невикористану відпустку при звільненні; індексації заробітної плати.
У зв'язку з тим, що протиправні дії допущені Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області, яке до теперішнього часу знаходиться в процесі припинення (ліквідації державного органу) та утворено ліквідаційну комісію, обов'язок виплати заборгованості перед ОСОБА_1 покладається на Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 невиплачену при звільненні частку заробітної плати у розмірі 2716,27 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 242791 грн., суд зазначає наступне.
Порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівника визначений Кодексом законів про працю України.
Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.
Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів ч.1 ст.117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.
Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19.
Указані висновки корелюються з позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, згідно з якою під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).
Абзацом 3 п.3 Порядку №100 передбачено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Згідно абз.1 та 3 п.2 Постанови №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Так, згідно довідки про доходи від 12.01.2021 №10-5/9, яка була видана відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньоденна заробітна плата позивача за період жовтень-листопад 2019 складає 942,12 грн.
Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на неправомірне зменшення відповідачем розміру середньоденної заробітної плати, оскільки при визначені в довідці розміру середньоденної заробітної плати позивача за період жовтень-листопад 2019 були враховані вимоги п.3 Порядку №100 в частині неврахування надбавки за вересень, та врахування премії пропорційно відпрацьованому часу.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 242791 грн. за період з наступного дня за днем звільнення 28.12.2019 по 09.10.2020, який складає 194 робочих дня.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений ст.117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (п.71 постанови від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц).
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27.04.2016 у справі №6-113цс16).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст.117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (п.91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц):
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
За таких обставин суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до ст.117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на таке.
У цій справі загальний розмір належних позивачу при звільненні виплат складає 15366,97 грн., з яких: заробітна плата, в тому числі компенсація за невикористану відпустку, 12650,70 грн. (82,32%) та невиплачена при звільненні частка заробітної плати 2716,27 грн. (17,68%).
Обрахована відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 182771,28 грн. (942,12 х 194)
Суд, виходячи з принципу пропорційності, вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 32313,96 грн. як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (17,68% від 182771,28 грн.).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.12.2020 по справі №825/1732/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу ч.ч.1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС України).
В той же час, відповідно до ч.8 зазначеної статті Кодексу, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи те, що спір виник внаслідок невиконання відповідачем вимог чинного законодавства України щодо своєчасного розрахунку при звільненні, суд вважає за можливе, обов'язок щодо відшкодування судових витрат в повному обсязі покласти на Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (ЄДРПОУ 34898944, юридична адреса: 84301, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Ярослава Мудрого, буд.48 А) про стягнення невиплаченої при звільненні частки заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 невиплачену при звільненні частку заробітної плати у розмірі 2716,27 грн.
Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 32313,96 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2428,00 грн.
Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 02.03.2021.
Повний текст рішення виготовлено 05.03.2021.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Т.В.Загацька