Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 березня 2021 р. Справа№200/867/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Селидовське УПФУ, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 16 січня 2020 року про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання зарахувати до страхового та пільгового стажу за Списком №1, що дає право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку періоди роботи: з 01.11.2017 року по 31.12.2019 року на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 01.05.2013 року по 02.05.2013 року, з 01.05.2014 року по 13.05.2014 року, з 01.03.2015 року по 07.03.2015 року, з 01.02.2016 року по 03.02.2016 року, з 01.03.2017 року по 02.03.2017 року, зарахувати до страхового та пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи на підприємстві ЗАТ «Машзавод» з 11.02.1988 року по 30.06.2000 року, з 21.12.2009 року по 31.12.2009 року, з 10.01.2010 року по 31.01.2010 року, з 25.08.2010 року по 31.08.2010 року, з 23.12.2010 року по 31.12.2010 року, з 12.01.2011 року по 31.01.2011 року, з 19.03.2011 року по 31.03.2011 року, зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи на підприємстві ЗАТ «Машзавод» з 01.07.2000 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2004 року по 20.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 09.01.2010 року, з 01.02.2010 року по 24.08.2010 року, з 01.09.2010 року по 22.12.2010 року, з 01.01.2011 року по 11.01.2011 року, з 01.02.2011 року по 18.03.2011 року, з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року та зобов'язання повторно розглянути заяву від 15.01.2020 року про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до УПФ із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням відповідача від 16.01.2020 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 8 років, так як відповідач не врахував період роботи з 01.11.2017 року по 31.12.2019 року на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних страхових внесків. Крім того, згідно відповіді УПФ від 31.12.2020 року №475-545/С-03/8-0572/20, періоди роботи з 01.05.2013 року по 02.05.2013 року, з 01.05.2014 року по 13.05.2014 року, з 01.03.2015 року по 07.03.2015 року, з 01.02.2016 року по 03.02.2016 року, з 01.03.2017 року по 02.03.2017 року не були зараховані до пільгового стажу за Списком №1, оскільки позивач у ці періоди знаходився у безкоштовних відпустках, період роботи з 11.02.1988 року по 30.06.2000 року на підприємстві ЗАТ «Машзавод» не зарахований до страхового і пільгового стажу позивача, оскільки у трудовій книжці наявне виправлення щодо дати прийняття на роботу. Також, до страхового та пільгового стажу за Списком №2 невраховані періоди роботи на підприємстві ЗАТ «Машзавод» з 21.12.2009 року по 31.12.2009 року, з 10.01.2010 року по 31.01.2010 року, з 25.08.2010 року по 31.08.2010 року, з 23.12.2010 року по 31.12.2010 року, з 12.01.2011 року по 31.01.2011 року, з 19.03.2011 року по 31.03.2011 року, оскільки підприємством не сплачено єдиний соціальний внесок за ці періоди. Разом з тим, професія електрозварник ручної зварки, за якою працював позивач з 11.02.1988 року по 05.04.2011 року на підприємстві ЗАТ «Машзавод» наказом про атестацію робочих місць №221 від 27.10.1995 року включено до Списку №2, тому підстав зарахувати даний період до пільгового стажу за Списком №1 не має, хоча позивач і не просив зарахувати цей період за Списком №1. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його конституційні права на отримання належного пенсійного забезпечення, а спірне рішення підлягає скасуванню.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року відкрито провадження у справі № 200/867/21-а, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи, поновлено строк звернення до суду з даним позовом. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
У визначений строк відзив на позовну заяву не надано.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України (а.с. 12-13).
15.01.2020 року позивач звернувся до Управління з заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Управління від 16.01.2020 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку згідно п.3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 08 років, оскільки до пільгового та страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.11.2017 року по 31.12.2019 року на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» через відсутність відомостей про сплату щомісячних внесків за ці періоди до МДЗ України (а.с. 14).
Як вбачається з листа Селидовського УПФ №475-545/С-03/8-0572/20 від 31.12.2020 року, при розгляді заяви від 15.01.2020 року №261 до страхового та пільгового стажу за Списком №1 шахтарі було зараховано період роботи на ВП шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 06.06.2011 року по 31.10.2017 року за виключенням безкоштовних відпусток, які відображені в пільговій довідці №4 від 02.01.2020 року (05.2013 - 2 дні, 2014 рік - 13 днів, 2015 рік - 7 днів, 2016 рік - 3 дні, 2017 рік - 3 дні), тому періоди роботи з 01.05.2013 по 02.05.2013, з 01.05.2014 по 13.05.2014, з 01.03.2015 по 07.03.2015, з 01.02.2016 по 03.02.2016, з 01.03.2017 по 02.03.2017 зараховані лише до страхового стажу. Крім того, в зв'язку з виправленням в трудовій книжці запису про дату прийняття на роботу по підприємству ЗАТ «Машзавод» та відсутністю довідки, підтверджуючої факт роботи, період з 11.02.1988 року по 30.06.2000 року не зараховано до страхового стажу, а період роботи з 01.07.2000 року по 30.04.2011 року зараховано до страхового стажу за даними системи персоніфікованого обліку відомостей про застраховану особу з урахуванням сплати єдиного соціального внеску. Таким чином, періоди роботи з 11.02.1988 по 31.05.2000, з 21.12.2009 по 31.12.2009, з 10.01.2010 по 31.01.2010, з 25.08.2010 по 31.08.2010, з 23.12.2010 по 31.12.2010, з 12.01.2011 по 31.01.2011, з 19.03.2011 по 31.03.2011 не зараховано до страхового та пільгового стажу. Разом з тим, професію електрозварник ручної зварки, за якою працював позивач з 11.02.1988 року по 05.04.2011 року на підприємстві ЗАТ «Машзавод» наказом про атестацію робочих місць №221 від 27.10.1995 року включено до Списку №2 професій, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, тому підстав для зарахування періоду роботи з 11.02.1988 року по 05.04.2011 року до пільгового стажу за Списком №1 не має (а.с. 18).
Разом з тим, в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 (а.с. 16-17) містяться записи про роботу:
№5: 11.02.1988 року прийнятий в Селидівський машинобудівний завод ім. Жуковського в цех №2 учнем електрозварника на полуавтоматичних машинах;
№6: 15.06.1988 року присвоєний 2 розряд електрозварника на полуавтоматичних машинах;
№7: 28.12.1993 року СМЗ вважати акціонерним товариством «Машзавод»;
№8: 05.08.1997 року АТ «Машзавод» вважати ЗАТ «Машзавод»;
№9: 03.11.1986 року електрозварник на полуавтоматичних машинах вважати електрозварник ручної зварки 2 розряду;
№10: 25.04.2002 року присвоєний 3 розряд електрозварника ручної зварки;
№11: 01.08.2005 року у зв'язку з реорганізацією структурних підрозділів цех №2 вважати виробничим корпусом;
№12: 05.04.2011 року звільнений за власним бажанням;
№ 13: 06.06.2011 року прийнятий в ВП шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» учнем гірника підземного з повним робочим днем в шахті;
№14: 01.07.2011 року переведений гірником підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті;
№15: 16.05.2012-24.06.2012 направлений на курси з відривом від роботи за професією гірник по ремонту гірничих виробок,
25.06.2012-26.07.2012 практика за професією;
№16: 26.06.2012 року переведений учнем гірника по ремонту гірничих виробок на дільниці ремонтно-відновлювальних робот;
№17: 31.07.2012 року переведений гірником по ремонту гірничих виробок 4 розряду з повним робочим днем в шахті на дільниці ремонтно-відновлювальних робіт;
№18: 17.12.2020 року продовжує працювати по теперішній час.
Також, на підтвердження періодів роботи позивачем надані: довідки №316/12 та №317/12 від 17.12.2020 року щодо сплати страхових внесків ВП шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля»(а.с. 19, 20).
Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Спірним є питання підтвердження: пільгового стажу роботи позивача згідно записам в трудовій книжці.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи не можуть бути скасовані.
За ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом - Закон 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Так, ст. 24 Закону 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону №1058-IV. Так, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Вищевказана норма закону кореспондується з пунктом "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі за текстом - Закон 1788, в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії), відповідно до якої на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема,працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування":
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Відповідно до ст.62 Закону 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників,затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.
Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
За пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Таким чином, трудова книжка позивача, зокрема, в частині записів про роботу:
№5: 11.02.1988 року прийнятий в Селидівський машинобудівний завод ім. Жуковського в цех №2 учнем електрозварника на полуавтоматичних машинах;
№6: 15.06.1988 року присвоєний 2 розряд електрозварника на полуавтоматичних машинах;
№7: 28.12.1993 року СМЗ вважати акціонерним товариством «Машзавод»;
№8: 05.08.1997 року АТ «Машзавод» вважати ЗАТ «Машзавод»;
№9: 03.11.1986 року електрозварник на полуавтоматичних машинах вважати електрозварник ручної зварки 2 розряду;
№10: 25.04.2002 року присвоєний 3 розряд електрозварника ручної зварки;
№11: 01.08.2005 року у зв'язку з реорганізацією структурних підрозділів цех №2 вважати виробничим корпусом;
№12: 05.04.2011 року звільнений за власним бажанням;
№ 13: 06.06.2011 року прийнятий в ВП шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» учнем гірника підземного з повним робочим днем в шахті;
№14: 01.07.2011 року переведений гірником підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті;
№15: 16.05.2012-24.06.2012 направлений на курси з відривом від роботи за професією гірник по ремонту гірничих виробок,
25.06.2012-26.07.2012 практика за професією;
№16: 26.06.2012 року переведений учнем гірника по ремонту гірничих виробок на дільниці ремонтно-відновлювальних робот;
№17: 31.07.2012 року переведений гірником по ремонту гірничих виробок 4 розряду з повним робочим днем в шахті на дільниці ремонтно-відновлювальних робіт;
№18: 17.12.2020 року продовжує працювати по теперішній час,
є належним доказом роботи позивача на вказаних посадах і у наведений період часу.
Отже, періоди роботи позивача мають бути зараховані до його страхового та пільгового стажу згідно записам у трудовій книжці.
Відповідач в оскаржуваному рішенні про відмову в призначенні пенсії від 16.01.2020 року зазначив, що до пільгового та страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 01.11.2017 року по 31.12.2019 року на підприємстві ВП шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за ці періоди до МДЗ України.
Однак, суд вважає такі підстави для відмови в зарахуванні страхового та пільгового стажу безпідставними, оскільки позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому він працює.
За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за виконання своїх обов'язків підприємством на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Разом з тим, з листа Селидовського УПФ №475-545/С-03/8-0572/20 від 31.12.2020 року вбачається, що при розгляді заяви від 15.01.2020 року №261 до страхового та пільгового стажу за Списком №1 шахтарі було зараховано період роботи на ВП шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 06.06.2011 року по 31.10.2017 року за виключенням безкоштовних відпусток, які відображені в пільговій довідці №4 від 02.01.2020 року (05.2013 - 2 дні, 2014 рік - 13 днів, 2015 рік - 7 днів, 2016 рік - 3 дні, 2017 рік - 3 дні), тому періоди роботи з 01.05.2013 по 02.05.2013, з 01.05.2014 по 13.05.2014, з 01.03.2015 по 07.03.2015, з 01.02.2016 по 03.02.2016, з 01.03.2017 по 02.03.2017 зараховані лише до страхового стажу. Крім того, в зв'язку з виправленням в трудовій книжці запису про дату прийняття на роботу по підприємству ЗАТ «Машзавод» та відсутністю довідки, підтверджуючої факт роботи, період з 11.02.1988 року по 30.06.2000 року не зараховано до страхового стажу, а період роботи з 01.07.2000 року по 30.04.2011 року зараховано до страхового стажу за даними системи персоніфікованого обліку відомостей про застраховану особу з урахуванням сплати єдиного соціального внеску. Таким чином, періоди роботи з 11.02.1988 по 31.05.2000, з 21.12.2009 по 31.12.2009, з 10.01.2010 по 31.01.2010, з 25.08.2010 по 31.08.2010, з 23.12.2010 по 31.12.2010, з 12.01.2011 по 31.01.2011, з 19.03.2011 по 31.03.2011 не зараховано до страхового та пільгового стажу. Разом з тим, професію електрозварник ручної зварки, за якою працював позивач з 11.02.1988 року по 05.04.2011 року на підприємстві ЗАТ «Машзавод» наказом про атестацію робочих місць №221 від 27.10.1995 року включено до Списку №2 професій, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, тому підстав для зарахування періоду роботи з 11.02.1988 року по 05.04.2011 року до пільгового стажу за Списком №1 не має (а.с. 18).
Щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періоди роботи на підприємстві ВП шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 06.06.2011 року по 31.10.2017 року за виключенням безкоштовних відпусток роботи з 01.05.2013 по 02.05.2013, з 01.05.2014 по 13.05.2014, з 01.03.2015 по 07.03.2015, з 01.02.2016 по 03.02.2016, з 01.03.2017 по 02.03.2017, так як позивач знаходився в безоплатних відпустках, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 84 КЗпП України, у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Як слідує зі ст.4 Закону України "Про відпустки", відпустки без збереження заробітної плати є одними з видів відпусток.
Відповідно до статей 25 та 26 Закону України "Про відпустки" відпустки без збереження заробітної плати надаються в обов'язковому порядку, або за згодою сторін.
За листом Міністерства соціальної політики України від 8 лютого 2016 року № 713/039/161-16 час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місця в календарному році.
Разом з тим, суду не надано жодних доказів, що не зараховані відповідачем періоди перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати пов'язані з виробничою необхідністю, а відтак суд вважає протиправними дії відповідача щодо не врахування цих періодів роботи до пільгового стажу позивача.
Також, у вказаному листі зазначено, що в зв'язку з виправленням в трудовій книжці запису про дату прийняття на роботу по підприємству ЗАТ «Машзавод» та відсутністю довідки, підтверджуючої факт роботи, період з 11.02.1988 року по 30.06.2000 року не зараховано до страхового стажу, а період роботи з 01.07.2000 року по 30.04.2011 року зараховано до страхового стажу за даними системи персоніфікованого обліку відомостей про застраховану особу з урахуванням сплати єдиного соціального внеску. Таким чином, періоди роботи з 11.02.1988 по 31.05.2000, з 21.12.2009 по 31.12.2009, з 10.01.2010 по 31.01.2010, з 25.08.2010 по 31.08.2010, з 23.12.2010 по 31.12.2010, з 12.01.2011 по 31.01.2011, з 19.03.2011 по 31.03.2011 не зараховано до страхового та пільгового стажу.
Вказані обставини слугували підставою для не зарахування позивачу спірного періоду роботи, однак, як вже було зазначено судом вище, позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством щодо сплати страхових внесків, на якому він працює.
Крім того, у відповідності до пункту 2 Постанови № 637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Разом з тим, трудова книжка позивача містить записи про періоди роботи на відповідних посадах і у наведений період часу, що є належним доказом роботи позивача, а відповідальність за належне і правильне оформлення документів щодо відомостей про періоди роботи та трудової книжки покладається на керівника підприємства, організації.
Також суд звертає увагу, що виправлення в трудовій книжці запису про дату прийняття на роботу, не спростовує наявність у позивача стажу роботи, а отже юридичний факт роботи позивача протягом спірного періоду часу є підтвердженим належними та допустимими доказами.
За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
При цьому, згідно з ч.3 ст.44 Закону 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Проте, відповідач не скористався наданим йому правом.
Наведена бездіяльність відповідача свідчить про недбале ставлення пенсійного органу про вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується ст. 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.
Щодо не зарахування періоду роботи з 11.02.1988 року по 05.04.2011 року до пільгового стажу за Списком №1, так як професію електрозварник ручної зварки, за якою працював позивач з 11.02.1988 року по 05.04.2011 року на підприємстві ЗАТ «Машзавод» наказом про атестацію робочих місць №221 від 27.10.1995 року включено до Списку №2 професій, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Доказів того, що позивач звертався з заявою з приводу зарахування періоду роботи з 11.02.1988 року по 05.04.2011 року за Списком №1, суду не надано, та як зазначив сам позивач, він не просив Пенсійний орган зарахувати даний період за Списком №1.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1 та №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (надалі - Порядок № 383).
Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, якщо пільгова робота продовжується після 16 січня 2003 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 03 серпня 2016 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36.
Списками №2, затвердженими вказаними постановами, передбачено посаду «електрозварник ручної зварки», а отже ця посада позивача відноситься до професій за пільговими списками №2, тому, відповідно період роботи позивача з 11.02.1988 року по 05.04.2011 року на підприємстві ЗАТ «Машзавод» має бути зарахований до пільгового стажу позивача за Списком №2.
Також, суд зазначає, що професія позивача «гірник по ремонту гірничих виробок», за якою позивач працює в ВП шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 31.07.2012 року відноситься до професій за пільговим списком №1, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах".
Отже, період роботи позивача в ВП шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 01.05.2013 року має бути зарахований до пільгового стажу позивача за Списком №1, так як інші періоди роботи позивача на цьому підприємстві вже зараховані до пільгового стажу за Списком №1.
Разом з цим суд виходить з того, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
На підставі п..4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, є неправомірним, а тому суд вважає позовні вимоги про визнання протиправним та скасування цього рішення обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача зарахувати певні періоди роботи, суд зазначає, що він не може підміняти Пенсійний орган при виконанні своїх обов'язків по призначенню пенсії, обрахунку стажу, перерахунку пенсії, тощо.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права позивача, як зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах (із зниженням пенсійного віку) відповідно до вимог ст. 13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового та пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1 та Списком № 2 до стажу роботи, який дає право на пільгову пенсію із зниженням пенсійного віку згідно ст. 13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно записам у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.
Отже, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.
Тому, спірне рішення від 16.01.2020 року не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, а тому є незаконним, необґрунтованим і підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням висновків суду.
Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., з Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області підлягає стягненню 726,40 грн.
На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 16.01.2020 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.01.2020 року про призначення пенсії на пільгових умовах (із зниженням пенсійного віку) відповідно до вимог ст. 13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового та пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1 та Списком № 2 до стажу роботи, який дає право на пільгову пенсію із зниженням пенсійного віку згідно ст. 13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно записам у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.
4. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області(місцезнаходження: вул. Героїв праці, 6, м. Селидове, Донецька область, 85400, код ЄДРПОУ 41247274) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), судовий збір у розмірі 726 (сімсот двадцять шість) гривень 40 копійок.
Судове рішення складено та підписано 01 березня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.М. Чучко