Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 березня 2021 р. Справа№200/865/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
22.01.2021 ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ), позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) (відповідач-1), Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області (місцезнаходження: вул. Поштова, буд. 5, м. Краматорськ, Донецька область, 84302, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 23346787) (відповідач-2) про (з урахуванням уточнень):
- визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 02.01.2019 по 29.02.2020;
- стягнути солідарно з Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за період з 02.01.2019 по 29.02.2020 нараховану, але не виплачену пенсію у розмірі 216677 (двісті шістнадцять тисяч шістсот сімдесят сім) гривень 10 копійок.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.01.2021 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.02.2021 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.03.2021 відмовлено в задоволенні заяви відповідача-1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з нормами частини 3 статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
В порядку частини 2 статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі рішення суду з 02.01.2019 йому було призначено пенсію на пільгових умовах, однак виплати розпочались лише в березні 2020 року. Пенсійні виплати за період з 02.01.2019 по 29.02.2020 нараховані, однак не виплачені позивачу.
Зазначає, що відповідач-1 не виплачує заборгованість, у зв'язку з тим, що фінансування пенсій, а також заборгованості за рішеннями суду, проводиться розпорядниками вищого рівня. Позивач вважає таку бездіяльність незаконною, оскільки вона порушує його право на пенсійне забезпечення. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Через Відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач-1 також заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Відповідач-1 аргументував свою позицію тим, що він не є належним відповідачем по справі, оскільки відомості щодо пенсійної справи позивача в Головному управлінні відсутні, позивач не перебуває на обліку в Головному управлінні та жодних пенсійних виплат не отримує.
В установлений судом строк відповідачем-2 через Відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.
Свою позицію відповідач-2 мотивував тим, що фінансування пенсії, а також заборгованості за рішеннями суду, проводиться розпорядниками вищого рівня. Нараховану заборгованість у розмірі 216677,10 гривень за період з 02.01.2019 по 29.02.2020 управлінням включено до потреби у коштах на виплату за рішеннями суду та направлено листом від 16.01.2020 №388/03/45 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області для узгодження фінансування сум на виплату за рішенням суду.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
ОСОБА_1 , є громадянином України, про що свідчить копія паспорта громадянина України № НОМЕР_2 , виданим органом №6316 09.10.2020, має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Позивач є внутрішньо переміщеною особою з м. Бунге до м. Краматорськ, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 15.01.2019 №1426-5000012850.
Позивач отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області, що не оскаржується сторонами.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.10.2019 у справі №200/10951/19-а позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області № 35 від 04.03.2019 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та вирішити питання про включення до пільгового стажу періодів роботи у шахті «Єнакіївська» з 18.02.1991 по 24.09.1992, у шахті Полтавська з 29.09.1992 по 31.08.1994 та з 01.08.1997 по 29.05.1998, у ПАТ «ДТЕК Шахта Комсомолець» з 24.05.1999 по 15.03.2017 з урахуванням висновків, викладених судом у цьому рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судом встановлено, що на даний час сума заборгованості з пенсії за період з 02.01.2019 по 29.02.2020 складає 216677,10 гривень, що підтверджується листом відповідача вих.№474-592/М-02/8-0531/20 від 21.10.2020 та витягом з електронної пенсійної справи позивача.
Листом вих.№474-592/М-02/8-0531/20 від 21.10.2020 Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області повідомило позивача, фінансування пенсії, а також заборгованості за рішеннями суду, проводиться розпорядниками вищого рівня. Нараховану заборгованість у розмірі 216677,10 гривень за період з 02.01.2019 по 29.02.2020 управлінням включено до потреби у коштах на виплату за рішеннями суду та направлено листом від 16.01.2020 №388/03/45 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області для узгодження фінансування сум на виплату за рішенням суду.
Право позивача на отримання пенсії відповідачем не оспорюється.
Рішення про припинення виплати пенсії позивачу в порядку встановленому законом органом Пенсійного фонду не приймалося.
В судовому порядку виплата пенсії позивачу не припинялася.
Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви, спірними питанням у справі є правомірність не виплати позивачу суми нарахованої пенсії в повному обсязі за період з 02.01.2019 по 29.02.2020 у розмірі 216677,10 гривень.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI (далі - Закон № 1058).
Відповідно до статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно зі статтею 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, який згідно його преамбули відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до статті 7 цього Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509 (Офіційний вісник України, 2014 р., №81, ст. 2296; 2015 р., №70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.
Частиною 2 статті 46 Закону № 1058-VI передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідач не заперечує щодо наявності заборгованості перед позивачем з виплати пенсії за період з 02.01.2019 по 29.02.2020 у загальній сумі 216677,10 гривень, однак зазначає її виплата буде можлива лише на умовах окремого порядку, визначеного КМУ та за окремим фінансуванням на означені цілі відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 5 листопада 2014 № 637 та «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08.06.2016 № 365, якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Суд зауважує, що згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.
Підзаконні нормативно-правові акти, на які посилається відповідач-2 як на підставу невиплати пенсії, не є законами, а тому, не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Разом з тим, суд не погоджується з вищезазначеними діями відповідача-2, з огляду на наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №1058-IV, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, та обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.
Пунктом 9 частини 1 статті 16 Закону №1058-IV передбачено, що застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
З аналізу вищенаведених норм можна прийти висновку, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Відповідно до части 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Тому, не виплачуючи нараховану позивачу пенсію у розмірі 216677,10 гривень, за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач-2 порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Відповідно до статті 13 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
За таких обставин, наявними матеріалами справи підтверджено невиплату заборгованості з пенсії позивачу з 02.01.2019 по 29.02.2020 у загальній сумі 216677,10 гривень.
Отже відповідачем-2 порушено вимоги статті 19 Конституції України. При цьому, відповідач не допустив бездіяльності, а навпаки вчинив дії, що полягали у невірному застосуванні норм при здійснені пенсійних виплат, а тому саме дії відповідача-2 є протиправними.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про визнання дій відповідача-2 протиправними та задоволення позовних вимог в цій частині.
Разом з тим, як встановлено судом вище, позивач перебуває на обліку у Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області, яке нараховує та виплачує пенсію позивачу, тому саме Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області є належним відповідачем у справі, отже, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 нарахованої, але невиплаченої пенсії в розмірі 216677,10 гривень, право позивача на яку відповідачем-2 не заперечується, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог частково, та про стягнення з відповідача-2 на користь позивача заборгованості з пенсії за період з 02.01.2019 по 29.02.2020 у загальній сумі 216677,10 гривень.
Посилання відповідача як на підставу невиплати позивачеві заборгованості з пенсії на те, що доплата не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та потребує додаткового фінансування, суд не приймає до уваги, оскільки відсутність відповідного фінансування, не є передбаченою законом підставою для невиплати пенсії.
Щодо зобов'язання надання звіту про виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов'язок суду зобов'язувати подати суб'єкта владних повноважень звіт про виконання судового рішення, тому підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд не вбачає. Адже в порядку статті 129-1 Конституції України, частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Щодо питання негайного виконання судового рішення суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини 1 статті 371 КАС України рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.
Отже, є підстави допустити негайне виконання рішення в межах суми стягнення за один місяць.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до квитанції №0.0.19867838252.1 від 21.01.2021 позивачем сплачено судовий збір в сумі 2166,77 гривень.
Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору на користь позивача.
Керуючись статтями 2-17, 42-47, 72-77, 90, 94, 121, 122, 139, 143, 159-164, 241-246, 255, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010), Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області (місцезнаходження: вул. Поштова, буд. 5, м. Краматорськ, Донецька область, 84302, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 23346787) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 02.01.2019 по 29.02.2020.
Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області на користь ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 02.01.2019 по 29.02.2020 у загальній сумі 216677 (двісті шістнадцять тисяч шістсот сімдесят сім) гривень 10 копійок.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми стягнення за один місяць.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного Фонду України у м. Краматорську Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2166 (дві тисячі сто шістдесят шість) гривень 77 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 04.03.2021.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна