05 березня 2021 року Справа №160/3963/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши порядку письмового провадження в місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі №160/3963/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Віхрова В.С.) перебувала адміністративна справа №160/3963/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
02.03.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі №160/3963/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, в якій заявник просить:
- відкрити провадження за нововиявленими обставинами у справі №160/3963/20;
- розгляд цієї справи проводити виключно у відкритому судовому засіданні з викликом сторін - для відновлення принципу рівності усіх учасників судового процесу по справі №160/3963/20 перед законом і судом та принципу змагальності сторін;
- за результатами перегляду рішення у справі № 160/3963/20 за нововиявленими обставинами задовольнити заяву про перегляд цього судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначено, що нововиявленими обставинами, які, на думку заявника, є підставою для перегляду рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року є той факт, що рішення засновується переважно на інформації з відзиву відповідача на позовну заяву, що датується в судовому рішенні 04.06.2020 р. як дата отримання відзиву судом. При цьому позивач не отримував вказаного відзиву, що знаходить своє підтвердження в результаті ознайомлення з матеріалами справи. Так, серед наданих для ознайомлення матеріалів справи не тільки немає документів, що підтверджують як отримання відзиву позивачем та судом , так і надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачеві, що є порушенням вимог п. 2 ч. 4 ст. 162 КАС України. Більше того, серед матеріалів справи знаходиться копія конверта, який видається відповідачем за конверт, в якому відзив на позовну заяву було надіслано суду. Крім того, на останній сторінці відзиву міститься інформація до суду про докази надіслання копії відзиву стороні у справі № 160/3963/20 - на 3 арк., якими є нібито: опис цінного листа від 03.06.2020 р., в якому наявна на ньому печатка не відображає актуальну дату , зазначену в самому описі, поштова накладна із зазначенням № 4900079605340 та квитанції ПН № 215688426655 та без жодних підтверджень направлення листа відправником (відсутній підпис представника відправника) та отримання (вручення) адресату чи будь- яких інших підтверджень відправлення та отримання поштової кореспонденції. Так само на підтвердження надходження листа (вх. № 33795/20 від 04.06.2020 р. представника відповідача «на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 р.» - в матеріалах справи міститься копія конверту на підтвердження надсилання вищезазначеного листа представником відповідача до суду. Натомість аналіз наявних даних доводить: наявність фальсифікації відповідачем факту своєчасного надання відзиву до суду, що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України (подання завідомо недостовірних або підроблених доказів); відсутність підтвердження факту надіслання (надання) відзиву позивачеві, що унеможливлює використання відзиву як доказу у моїй справі. При тому , мало того, що в матеріалах справи взагалі відсутній оригінал конверту на підтвердження отримання судом цього «відзиву» засобом поштового зв'язку, та на копії цього конверту наявні виправлення, що є неприпустимим. Отже, копія вказаного конверту не може слугувати доказом на підтвердження надсилання листа для суду. Поштове повідомлення без зазначення адреси відправника (тобто суду), та на якому відсутній підпис працівника поштового відділення та печатки з актуальною датою оформлення цього поштового повідомлення та супровідний лист суду першої інстанції від 19.05.2020 р. вих. № 18787 про повторне направлення на адресу відповідача «ухвали від 16 квітня 2020 р.» про відкриття провадження у справі лише підтверджує факт неотримання відповідачем позовної заяви. Виходячи з документів, наявних у матеріалах справи, слід констатувати відсутність підтвердження зворотного, і це неможливо заперечувати. Таким чином, згідно вимог ст. 74 КАС України суд не мав права приймати як доказ у справі (брати до уваги) відзив відповідача на позовну заяву, оскільки останній одержано з порушенням порядку, встановленого відповідними нормами КАС України. Отже, відзив є недопустимим доказом у справі № 160/3963/20. Але саме на нього суд і спирається при вирішенні моєї справи.
Відповідно до ч.1 ст. 366 КАС України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, що надійшла до адміністративного суду, передається судді адміністративного суду, який визначається в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2. ст. 366 КАС України протягом п'яти днів з дня після надходження заяви до адміністративного суду суддя (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність вимогам статті 364 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
Дослідивши матеріали заяви, судом встановлено наступне.
Підстави для провадження за нововиявленими обставинами визначені статтею 361 Кодексу адміністративного судочинства України і до таких підстав, зокрема, віднесено істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Необхідно зазначити, що у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України до нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Так, під нововиявленою обставиною, слід розуміти фактичну обставину, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.
Не вважаються нововиявленими, також нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.
Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.
Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
Суд зазначає, що під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі № 2а-7523/10/1270, від 02.05.2018 року у справі № 303/3535/16-а, від 04.09.2018 року у справі № 809/824/17, від 22.11.2018 року у справі № 826/14224/15.
Відповідно до ч.1 ст. 363 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин.
В якості нововиявленої обставини позивач зазначає, що 03.02.2021 року ознайомився з матеріалами адміністративної справи №160/3963/20 та дізнався, що в матеріалах справи наявний відзив, який позивач не отримував, та про неправдиву інформації, долучену до відзиву, стосовно надсилання позивачу та отримання позивачем відзиву на позовну заяву.
Таким чином, на думку позивача, саме з 03.02.2021 року має здійснюватись відлік часу, з якого позивач дізнався про існування обставин, які вважає нововиявленими.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року у справі №160/3963/20 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовлено.
В рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року у справі №160/3963/20 міститься інформація стосовно надходження до суду відзиву та його прийняття судом, а також міститься інформація стосовно суті відзиву та викладених в ньому питань, а саме:
«04.06.2020 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог. На думку відповідача, на момент звернення до суду у позивача відсутнє порушене право. Враховуючи вимоги законодавства, відповідачем розглянуто заяву звернення позивача, листом від 21.10.2019 за номером №П-3319/6/1201-19/1201.4.2/20328-19 про результати розгляду проінформовано позивача у визначені законодавством порядку та строки, надавши відповідне роз'яснення щодо порядку оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. А тому вважає, що відповідачем у рамках спірних правовідносин дотримано вимог законодавства про звернення громадян. Відповідач вказує, прийняття документів та оформлення паспорта громадянина України для виїзду закордон, що не містить безконтактного електронного носія з 20 грудня 2016 року було припинено, а відтак ТУ ДМС України в Дніпропетровській області відсутні законні підстави для видачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду закордон, що не містить безконтактного електронного носія. Крім того, відповідач вважає, що вимога позивача про зобов'язання ГУ ДМС України в Дніпропетровській області видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру передбачає втручання суду у діяльність суб'єкта владних повноважень та вирішення за відповідача питань, що виключно належать до його компетенції. Чинне законодавство не передбачає обов'язок територіального органу ДМС України або його територіального підрозділу здійснювати провадження щодо видачі документів на підставі рішення суду або в інший спосіб, ніж за результатами розгляду заяви особи. Також, відповідач звертає увагу суду, що позивач у своєму позові неодноразово посилається на рішення Верховного Суду у справі №806/3265/17 (ПЗ/9901/18), яке в свою чергу не може бути підставою для видачі паспорту громадянина України для виїзду закордон, оскільки стосується оформлення та видачі паспорту громадянина України і аж ніяк не паспорту громадянина України для виїзду закордон. Окрім того, з приводу посилань позивача, що: “Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 було визначено невідповідність конституції України (неконституційність), а також статті 8 Європейської конвенції з прав людини Закону №5492- VI”, слід зауважити, що згідно ч.1 статті 150 Конституції України вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України вирішує Конституційний Суд України. Станом на момент звернення Позивача до суду Закон України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” від 20.11.2012 р. за № 5492- УІ не визнано таким, що не відповідає Конституції України, а тому він є чинним. Враховуючи вищенаведене, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області вважає, що діяло відповідно до чинного законодавства України, а тому заперечує проти пояснень, міркувань та аргументів позивача, які він надав в своїй позовній заяві, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, і такими, що не підлягають задоволенню».
В матеріалах справи міститься список №1838 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, поданих в Дніпро-49000, та список згрупованих відправлень від 17.06.2020 року, з яких відомо, що вказане рішення суду направлено на адресу позивача 17.06.2020 року.
Після ухвалення рішення у справі №160/3963/20 позивачем було підготовлено апеляційну скаргу та подано до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд 04.08.2020 року.
Рішення суду від 15.06.2020 року у справі №160/3963/20 було отримано позивачем 04.07.2020 року, про що він зазначає в апеляційній скарзі.
Більше того, в апеляційній скарзі позивачем зазначено про те, що суд в рішенні від 15.06.2020 року у справі №160/3963/20 посилається на відзив від 04.06.2020 року, проте відзив позивач не отримував.
Отже, про наявність відзиву та факт його не отримання позивачем, заявнику було відомо з 04.07.2020 року, з моменту отримання копії рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року у справі №160/3963/20.
Таким чином, питання неотримання позивачем відзиву та посилання на наявність відзиву в рішенні суду, вже ставилось позивачем на розгляд суду у справі №160/3963/20.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі №160/3963/20 залишено без змін.
З огляду на наведене, судом встановлено, що позивач був обізнаний стосовно неотримання відзиву та його наявність в матеріалах справи з 04.07.2020 року, відповідні доводи щодо неотримання відзиву були включені до апеляційної скарги позивача від 04.08.2020 року, яка розглянута Третім апеляційним адміністративним судом 22.12.2020 року.
До суду із заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами позивач звернувся лише 02.03.2021 року, тобто після спливу тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування відповідних обставин.
Відповідно до ч.3 ст. 366 КАС України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 364 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 366 КАС України крім випадків, визначених статтею 169 цього Кодексу, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами також повертається заявникові без розгляду, якщо заява подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 363 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення.
Оскільки судом встановлено, що заявником пропущено тридцятиденний строк звернення до суду із заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами, клопотання про поновлення строку звернення з відповідною заявою до суду не надано, суд приходить до необхідність застосування ч.4 ст. 366 КАС України та повернути позовну заяву без розгляду.
Додатково, суд вказує на те, що заявник зазначає, що існують нововиявлені обставини, врахування яких призведе до категорично іншого судового рішення у справі, оскільки рішення суду від 15.06.2020 року ґрунтується на відзиві, який позивач не отримував, як він зазначає.
Рішення суду від 15.06.2020 року у справі №160/3963/20 ґрунтується на нормах законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, та позиції Верховного Суду з аналогічних спорів, а не на відзиві відповідача.
Правомірність прийняття рішення від 15.06.2020 року у справі №160/3963/20 перевірена Третім апеляційним адміністративним судом в постанові від 22.12.2020 року.
З огляду на викладене, судом встановлено пропуск строку звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а тому заява підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Керуючись ст. ст. 241, 248, 366 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі №160/3963/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути заявнику без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.С. Віхрова