Провадження № 11-кп/4820/38/21
Справа № 676/9506/14-к Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч.4 ст.368 КК України Доповідач ОСОБА_2
01 березня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретарів
судового засідання: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
прокурорів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
виправданого ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому та в режимі відеоконференції з Кам'янець-Подільським міськрайонним судом кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12014240160000706 від 13 серпня 2014 року, про обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.368, ч.4 ст.368 КК України, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 листопада 2018 року та на ухвалу цього ж суду від 10 жовтня 2018 року,
Цим вироком
ОСОБА_11 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Сахкамінь Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, житель АДРЕСА_1 , громадянин України, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, з вищою освітою, старший державний виконавець РВ ДВС Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції, не має судимостей,
визнаний невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, та виправданий на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України за недоведеністю в його діянні складу злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України (стаття 368 в редакції із змінами, внесеними згідно із Законами N 1508-VI (1508-17) від 11.06.2009, N808-VI (2808-17) від 21.12.2010; в редакції Законів N 3207-VI (3207-17) від 07.04.2011, N 221-VII (221-18) від 18.04.2013).
Судом вирішено питання речових доказів.
Органом досудового розслідування ОСОБА_11 обвинувачувався в тому, що він, обіймаючи посаду старшого державного виконавця районного відділу державної виконавчої служби Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції, будучи службовою особою VІІ-ї категорії 13-го рангу, на яку був призначений згідно наказу начальника Головного управління юстиції у Хмельницькій області № 17/к від 05 січня 2011 року, в порушення вимог ст.6, ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», п.п.2.1, 2.2.11 посадової інструкції старшого державного виконавця районного відділу державної виконавчої служби Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції, затвердженої начальником Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції від 26 січня 2012 року, відповідно до яких старший виконавець зобов'язаний дотримуватись етики поведінки державного службовця, сумлінно виконувати службові обов'язки, постійно вдосконалювати організацію своєї роботи і підвищувати професійну кваліфікацію, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та Законами України, діяти лише в межах визначених законодавством повноважень, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом, 07 серпня 2013 року під час телефонної розмови з ОСОБА_12 , яка представляла інтереси стягувача ПП «Агробізнес Мінерал» згідно довіреності від 26 липня 2013 року по виконавчому провадженню, що перебувало на його виконанні по ухвалі №4/5025/2274/11 від 13 лютого 2012 року, виданій Господарським судом Хмельницької області про стягнення з ТзОВ «Кам'янець-Подільський комбікормовий завод» (вул. Вербецьке шосе, 1 в с. Гуменці Кам'янець-Подільського району) боргу згідно мирової угоди на користь ПП «Агробізнес Мінерал» (вул. Гонти, 5/10, м. Київ), повідомив останній про необхідність передачі йому неправомірної вигоди в розмірі 1 000 грн за прискорення виконання ухвали суду, шляхом зарахування грошових коштів на банківський рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_13 , номер якого він переслав у формі смс-повідомлення об 11 год 52 хв 07 серпня 2013 року з номеру мобільного телефону № НОМЕР_2 на номер телефону ОСОБА_12 № НОМЕР_3 .
Він же, о 15 год 12 хв 08 серпня 2013 року за прискорення виконання ухвали Господарського суду про стягнення з ТзОВ «Кам'янець-Подільський комбікормовий завод» боргу згідно мирової угоди на користь ПП «Агробізнес Мінерал», повторно одержав від ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , які представляли інтереси стягувача ПП «Агробізнес Мінерал» згідно довіреності від 26 липня 2013 року, неправомірну вигоду у вигляді 1 000 грн шляхом перерахунку вказаної суми грошових коштів ОСОБА_14 та ОСОБА_12 з банківського рахунку ОСОБА_14 у ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_4 на банківський рахунок ОСОБА_13 № НОМЕР_1 у ПАТ КБ «ПриватБанк».
Таким чином, органом досудового слідства ОСОБА_11 обвинувачувався в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду в інтересах третіх осіб з використанням свого службового становища вчиненому повторно, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України (стаття 368 в редакції із змінами, внесеними згідно із Законами N 1508-VI (1508-17) від 11.06.2009, N808-VI (2808-17) від 21.12.2010; в редакції Законів N 3207-VI (3207-17) від 07.04.2011, N 221-VII (221-18) від 18.04.2013).
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 10 жовтня 2018 року задоволено клопотання захисника ОСОБА_10 : на підставі ст.49 КК України обвинуваченого ОСОБА_11 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності, провадження в цій частині закрито.
Згідно ухвали суду, органом досудового розслідування ОСОБА_11 обвинувачувався в тому, що він, обіймаючи посаду старшого державного виконавця районного відділу ДВС Кам'янець-Подільського управління юстиції, будучи службовою особою VІІ-ї категорії 13-го рангу одержав 04 грудня 2012 року від ОСОБА_14 та ОСОБА_15 хабара в розмірі 1 000 грн за наступних обставин.
04 грудня 2012 року, перебуваючи в коридорі на першому поверсі приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 на вул. Татарська, 8 у м. Кам'янці-Подільському, повідомив ОСОБА_14 , яка представляла інтереси стягувана згідно довіреності № 609 від 23 лютого 2012 року, по виконавчому провадженню, що перебувало на його виконанні згідно судового наказу № 5/5025/415/12 від 29 жовтня 2012 року щодо примусового виконання рішення господарського суду Хмельницької області про стягнення з ТзОВ «Кам'янець-Подільський комбікормовий завод» на АДРЕСА_2 , заборгованості на користь ФОП « ОСОБА_16 », про необхідність передачі йому хабара в розмірі 1000 грн за прийняття від останньої заяви про відкликання клопотання про повернення виконавчого документу стягувачу, яке було подане 20 листопада 2012 року, та невчинення дій, які б він мав вчинити згідно вимог ст.47 Закону України «Про виконавче провадження (складання акту та винесення постанови про повернення стягувачу виконавчого документа), а також у подальшому прискорення виконання судового наказу.
Цього ж дня, перебуваючи в коридорі на першому поверсі приміщення районного відділу ДВС Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції на АДРЕСА_3 , одержав особисто від ОСОБА_14 хабара в сумі 1 000 грн за прийняття заяви про відкликання клопотання про повернення виконавчого документу стягувачу та прискорене виконання судового наказу.
Таким чином, дії ОСОБА_11 було кваліфіковано за ч.1 ст.368 КК України (ст.368 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1508-VI (1508-17) від 11 червня 2009 року, № 2808-VI (2808-17) від 21 грудня 2010 року; в редакції Закону № 3207- VI. ( 3207-17) від 07 квітня 2011 року).
В апеляційній скарзі прокурор Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури ОСОБА_17 просив вирок та ухвалу суду скасувати і ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_11 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.368 КК України, ч.4 ст.368 КК України (Стаття 368 КК України в редакції із змінами, внесеними згідно із Законами N 1508-VІ (1508-17) від 11.06.2009, N808-VІ (2808-17) від 21.12.2010; в редакції Законів N 3207-VІ (3207-17) від 07.04.2011, N 221-VІІ (221-18) від 18.04.2013), та призначити йому покарання:
за ч.1 ст.368 КК України - штраф у виді 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
за ч.4 ст.368 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 3 роки, з конфіскацією майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на 3 роки та з конфіскацією всього майна, що є його власністю, крім житла.
Посилався на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, вибірковість в оцінці досліджених доказів, упередженість під час судового розгляду, ненадання належної правової оцінки всім дослідженим доказам у їх сукупності.
Уважав, що є надуманими висновки суду про те, що в об'єднаному кримінальному провадженні № 12014240160000706 за ч.1 ст.368, ч.3 ст.368, ч.4 ст.368 КК України слідча ОСОБА_18 не є уповноваженою здійснювати досудове розслідування, а відтак, і повідомляти про підозру ОСОБА_11 , оскільки відсутнє відповідне доручення керівника досудового розслідування.
Крім того, зазначав, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про недоведеність домовленості між обвинуваченим та заявником з приводу перерахунку коштів шляхом отримання смс-повідомлень, та в подальшому наявності на час інкримінованого ОСОБА_11 злочину за ч.4 ст.368 КК України станом на 7-8 серпня 2013 року на рахунку ОСОБА_14 грошових коштів, що спростовується протоколом тимчасового доступу до речей і документів, протоколом огляду мобільного телефону Нокіа 5530і абонентський № НОМЕР_5 та випискою по картковому рахунку НОМЕР_6 в ПАТ КБ «ПриватБанк» від 12 листопада 2014 року.
На переконання апелянта, прокурор також довів взаємозв'язок оголошення про продаж гаражів та отримання неправомірної вигоди обвинуваченим.
Судом допущена неповнота судового розгляду, оскільки безпідставно відхилені клопотання про допит певних осіб, в тому числі і свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 .
Прокурор також уважав, що судом безпідставно звільнено обвинуваченого ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності по епізоду 04 грудня 2012 року за ч.1 ст.368 КК України.
Зокрема, в описовій частині ухвали суд необґрунтовано виклав обсяг обвинувачення, який не відповідає формулюванню обвинувачення в обвинувальному акті від 20 серпня 2016 року.
Судом не взято до уваги, що по епізоду від 4 грудня 2012 року ОСОБА_11 вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 11 грудня 2015 року визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.368 КК України (в редакції Закону України № 3207 - VI від 7 квітня 2011 року) епізод від 4 грудня 2012 року) та ч.3 ст.368 КК України (в редакції Закону України № 3207 - VI від 7 квітня 2011 року) епізод від 3 січня 2013 року) та виправдано його за недоведеністю вчинення злочинів на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України. В цій частині вирок суду не оскаржувався.
При винесенні ухвали про звільнення ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності жодного процесуального рішення щодо висунутого обвинувачення судом прийнято не було.
Отже, судом застосовано ст.49 КК України по епізоду від 4 грудня 2012 року, кваліфікованого за ч.1 ст.368 КК України, який не входив до обсягу обвинувачення, тим самим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
При винесенні ухвали та виправдувального вироку судом не надано належної правової оцінки епізоду від 26 квітня 2013 року по обвинуваченню ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України.
У запереченні на апеляційну скаргу виправданий ОСОБА_11 та захисник ОСОБА_10 просили її відхилити, а вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 06 листопада 2018 року та ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 10 жовтня 2018 року залишити без змін.
Уважали, що доводи прокурора є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Посилались на те, що відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, мають тлумачитися на її користь.
Крім того, на їх думку, докази повинні визнаватися отриманими незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання і закріплення проведено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, або з порушенням встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на те особою чи органом, або з допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
Відповідно до вимог ст.84 КПК України докази провинні бути отримані у передбаченому порядку. Це означає, що доказами можуть бути лише фактичні дані, отримані в результаті проведення слідчих (розшукових), негласних (розшукових) дій, які передбачені КПК України і тому порядку, як це передбачено відповідною процесуальною дією.
Указували, що доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі, не спростовують законність вироку суду, а тому відсутні підстави для його скасування.
Звертали увагу на те, що з моменту вчинення злочину, а саме з 26 квітня 2013 року і до 10 жовтня 2018 року пройшли строки притягнення до відповідальності за ч.1 ст.368 КК України (більше 3 років). Тому вони вважали, що кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_11 за ч.1 ст.368 КК України підлягало закриттю відповідно до ст.49 КК України. Відповідне клопотання було подано до суду і було розглянуто судом відповідно до вимог КПК України та задоволено.
Ухвала суду, якою кримінальне провадження за ч.1 ст.368 КК України відносно ОСОБА_11 було закрито, постановлена відповідно до вимог закону, а тому скасуванню не підлягає.
Іншими учасниками кримінального провадження даний вирок та ухвала не оскаржувались.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту оскаржуваних судових рішень та узагальнених доводів апеляційної скарги, прокурора ОСОБА_9 щодо часткового підтримання доводів апеляційної скарги про скасування вироку та ухвали суду; обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника ОСОБА_10 в заперечення доводів апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про таке.
Відповідно до ч.1 ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, в тому числі, відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на захист.
Статтею 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При перевірці матеріалів провадження апеляційним судом установлено, що доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції при постановленні судового рішення, є обґрунтованими.
Згідно з приписами ст.370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з вимогами ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Перевіряючи вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції не повною мірою дотримався вимог кримінального процесуального закону.
Виправдовуючи ОСОБА_11 , суд першої інстанції посилався на те, що стороною обвинувачення не доведена його вина у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України. Докази сторони обвинувачення містять припущення і сумніви, є непереконливими, неналежними і недопустимими, а інших беззаперечних доказів, які б без будь-якого сумніву доводили вину обвинуваченого, не надано. За таких обставин не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпана можливість їх отримати.
Водночас, звільняючи ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.368 КК України, суд послався на те, що з часу вчинення останнім вказаного злочину - з 04 грудня 2012 року по 10 жовтня 2018 року пройшов термін, який перевищує 3 роки, тобто строки притягнення його до кримінальної відповідальності.
Оскаржуваною ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 10 жовтня 2018 року ОСОБА_11 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України по епізоду від 04 грудня 2012 року, а кримінальне провадження №120114240160000706 в цій частині закрито.
У порушення вимог ч.ч.1, 3 ст.337 КПК України місцевий суд вийшов за межі висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту від 20 серпня 2016 року, оскільки обвинувачення ОСОБА_11 за вказаним епізодом не висувалось, бо по епізоду від 04 грудня 2012 року обвинуваченого вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 11 грудня 2015 року було визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.368 КК України (в редакції Закону України №3207-VI від 07 квітня 2011 року) та виправдано за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України.
Із матеріалів провадження, зокрема, обвинувального акта від 20 серпня 2016 року вбачається, що ОСОБА_11 органами досудового розслідування обвинувачувався у вчиненні епізодів злочинної діяльності від 26 квітня та 08 серпня 2013 року.
Воднораз, місцевим судом не прийнято жодного рішення за епізодом від 26 квітня 2013 року по обвинуваченню ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, що на думку колегії суддів є істотним порушенням вимог ч.1 ст.337 КПК України.
У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_11 та його захисник ОСОБА_10 заперечили проти скасування вироку, вважаючи його законним та обґрунтованим. Разом з тим, підтримали апеляційну скаргу прокурора в частині скасування ухвали суду першої інстанції. Зокрема, захисник підтримав своє клопотання, заявлене в суді першої інстанції, яке підтримав обвинувачений, а ОСОБА_11 заявив таке в апеляційному суді та просили звільнити останнього від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України (за епізодом від 26 квітня 2013 року) у зв'язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.
Уважали, що підстави повернення справи на новий судовий розгляд відсутні, оскільки в апеляційного суду немає перешкои для виправлення помилки суду першої інстанції в частині звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на даній стадії розгляду справи.
У судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_9 частково підтримав вимоги апеляційної скарги та просив оскаржувані вирок та ухвалу скасувати, призначити новий розгляд справи у суді першої інстанції через істотні порушення вимог КПК України, зокрема через те, що під час вирішення клопотання адвоката про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності суд застосував таке звільнення до епізоду, який не входив до обсягу обвинувачення ОСОБА_11 , а також через те, що місцевим судом не прийнято жодного рішення за епізодом обвинувачення від 26 квітня 2013 року за ч.1 ст.368 КК України.
Тому в даному випадку відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вийти за межі апеляційної скарги з урахуванням позиції сторони обвинувачення та прийняти інше судове рішення.
У відповідності з п.3 ч.1 ст.409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Як зазначено у ч.1 ст.412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
У зв'язку з наведеним колегія суддів уважає, що суд першої інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегія суддів позбавлена можливості усунути наведені порушення в рамках апеляційного розгляду, тому позиція прокурора в частині порушення судом першої інстанції вимог ст.337 КПК України є обґрунтованою, підлягає задоволенню.
Іншу частину апеляційних доводів сторони обвинувачення, колегія суддів уважає передчасними, оскільки відповідно до ч.2 ст.415 КПК України суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, тому ці обставини можуть бути перевірені під час нового судового розгляду, при якому суду першої інстанції необхідно встановити фактичні обставини справи, дати оцінку здобутим доказам, усунувши недоліки, вказані в ухвалі суду апеляційної інстанції, перевірити інші доводи апеляційної скарги прокурора та залежно від установленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Загальною засадою кримінального провадження у цьому випадку є законність, дотримання якої не було забезпечено судом першої інстанції під час розгляду цього кримінального провадження.
Виправити встановлені недоліки з урахуванням висунутих доводів та апеляційних вимог колегія суддів, як вже зазначалось, не має можливості.
Необхідність скасування оскаржуваного вироку та ухвали місцевого суду та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції внаслідок вищезазначених обставин обумовлює задоволення поданої апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 листопада 2018 року та на ухвалу цього ж суду від 10 жовтня 2018 року задовольнити.
Вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 листопада 2018 року, яким ОСОБА_11 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України за недоведеністю, що в його діянні є склад злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, скасувати.
Ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2018 року, якою задоволено клопотання захисника про звільнення ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності та закрито кримінальне провадження, у зв'язку з закінченням строків давності, по епізоду злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, скасувати.
Призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4