Справа № 676/5488/19
Провадження № 22-ц/4820/375/21
04 березня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Журбіцький В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Біллер Микола Юрійович, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 грудня 2020 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим у подальшому позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Біллер М.Ю. (далі - приватний нотаріус Біллер М.Ю.), про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.
ОСОБА_1 зазначила, що з 14 серпня 2010 року вона перебувала з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, за час якого подружжя придбало квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира). Згідно договору купівлі-продажу від 17 жовтня 2018 року ОСОБА_3 продав квартиру своєму батькові, ОСОБА_2 , за 243 187 грн. Перебуваючи у депресивному стані через конфлікти в сім'ї та смерть родичів, позивачка надала ОСОБА_3 згоду на відчуження квартири, натомість, останній не передав їй половину виручених від продажу майна коштів. Відповідачі уклали договір купівлі-продажу з метою приховати договір дарування (удаваний правочин), а оскільки позивачка не давала згоди на укладення ОСОБА_3 договору дарування, то в силу ст.ст. 203, 215, 235 ЦК України, ст. 65 СК України цей правочин є недійсним.
За таких обставин ОСОБА_1 просила суд визнати договір купівлі-продажу квартири, укладений 17 жовтня 2018 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , договором дарування, який, у свою чергу, визнати недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 грудня 2020 року в позові відмовлено.
Суд виходив з того, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами удаваність і недійсність оспорюваного правочину.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 безкоштовно передав квартиру у власність ОСОБА_2 , отже, між ними насправді вчинено договір дарування, а не договір купівлі-продажу квартири. Оскільки ОСОБА_1 не давала згоди на укладена ОСОБА_3 договору дарування квартири, то вчинений відповідачами правочин є недійсним. Суд першої інстанції не врахував усі обставини справи, не застосував норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і приватний нотаріус Біллер М.Ю. не подали відзив на апеляційну скаргу.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
З 14 серпня 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 3 грудня 2018 року.
За договором купівлі продажу від 6 вересня 2010 року, посвідченим приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Романовою Н.М. (реєстраційний номер 1875), ОСОБА_3 придбав квартиру.
6 жовтня 2018 року ОСОБА_1 надала ОСОБА_3 нотаріально засвідчену згоду на укладення договору купівлі-продажу квартири.
17 жовтня 2018 року відповідачі уклали договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Біллером М.Ю. (реєстраційний номер 343), за умовами якого ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 квартиру за 243 187 грн.
Застосовані норми права
Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (стаття 235 ЦК України).
В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Згідно зі ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Правочином є вольова дія учасників цивільних відносин, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Указані цивільно-правові результати мають бути досягнуті внаслідок правомірних дій суб'єктів цивільного права.
Підставами для визнання правочину недійсним є недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, в тому числі вимог щодо змісту та спрямованості правочину.
Якщо правочин суперечить нормам чинного законодавства або не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, то його може бути визнано судом недійсним відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України.
До правовідносин сторін удаваного правочину застосовуються правила, що регулюють той правочин, який сторони насправді мали на увазі. Водночас, якщо правочин, який сторони насправді вчинили, не відповідає вимогам закону, то такий правочин може визнаватися недійсним.
За своїм правовим визначенням договір купівлі-продажу є угодою між учасниками цивільних відносин, за умовами якої відбувається обмін товару на гроші.
Характерною особливістю договору дарування є його безоплатний характер, тобто відсутній грошовий еквівалент зустрічного зобов'язання. Якщо в договорі встановлено обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника дії майнового або немайнового характеру, то таку угоду не можна тлумачити як дарування.
З матеріалів справи вбачається, що 17 жовтня 2018 року відповідачі уклали договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 квартиру, а той, у свою чергу, сплатив за нерухоме майно грошові кошти в сумі 243 187 грн. При укладенні договору ОСОБА_3 діяв за нотаріальною згодою ОСОБА_1 як співвласниці квартири.
Подані ОСОБА_1 суду письмові докази достовірно не свідчать про те, що відповідачі уклали безоплатний договір.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не довела удаваність оспорюваного правочину. Крім того, відсутні підстави для висновку, що укладений ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири не відповідає вимогам закону, зокрема, нормам ст. 65 СК України.
Посилання ОСОБА_1 на доведеність своїх вимог суперечать фактичним обставинам справи.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про неврахування судом норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, є необґрунтованими.
3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 грудня 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 5 березня 2021 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
А.В. Купельський
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Вдовичинський А.В.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 20