Справа № 766/286/18
Номер провадження 22ц - 819/469/21
04 березня 2021 року Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Приходько Л.А. (суддя-доповідач)
суддів: Бездрабко В.О.,
Кутурланової О.В.,
секретар Дундич А.О.,
учасники справи:
позивач - Національна академія внутрішніх справ,
відповідач - Тіщенко Дмитро Андрійович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Національної академії внутрішніх справ на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 07 грудня 2020 року у складі головуючого судді Зуб І.Ю.,
встановив:
У січні 2018 року Національна академія внутрішніх справ звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом ректора Національної академії внутрішніх справ від 08 серпня 2013 року №99 о/с ОСОБА_1 з 01 вересня 2013 року зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання до Національної академії внутрішніх справ.
09 вересня 2013 року між Національною академією внутрішніх справ, Головним управління МВС України в Херсонській області та ОСОБА_1 , укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України №13-521.
За умовами договору відповідач навчався за рахунок коштів державного бюджету і зобов'язувався після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу, а у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі.
Згідно наказу №799 від 17 червня 2016 року, ОСОБА_1 присуджено ступінь вищої освіти бакалавра за напрямом підготовки «Правоохоронна діяльність», видано документ про вищу освіту та відраховано з числа курсантів навчально-наукового інституту № 3 Національної академії внутрішніх справ 17 червня 2016 у зв'язку із завершенням навчання за освітньо-професійною програмою - В16 №030671.
Цим же наказом встановлено розмір фактичних витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у Національній академії внутрішніх справ у сумі 27057,09 грн.
Згідно листа ГУ НП в Херсонській області від 22 серпня 2016 року № 2469/2/02/2-2016 позивача повідомлено про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції за власним бажанням.
Враховуючи вищевикладене позивач, посилаючись на умови Договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ від 09 вересня 2013 року, а також на вимоги статті 74 Закону України «Про національну поліцію», Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року №313, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі у сумі 27057,09грн. а також покласти на відповідача судові витрати.
Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22 березня 2018 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національної академії внутрішніх справ 27 057.09грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22 травня 2018 року заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року визначений головуючий суддя - Зуб І.Ю.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07 грудня 2020 року провадження у справі закрито.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами наявний спір з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, на який розповсюджується юрисдикція адміністративних судів.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду Національна академія внутрішніх справ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та основних засад судочинства, просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції щодо підсудності справи адміністративному суду є необґрунтованими, прийняті без врахування всіх обставин справи та норм права, оскільки суд помилково послався на необґрунтовану, на їх думку, правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року по справі № 818/1688/16. Зазначивши, що у зазначеній справі відсутній спір щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби, що предметом позову є відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, у зв'язку з невиконанням умов договору про підготовку фахівця. Отже, спір у справі випливає з договірних правовідносин між сторонами, однією з яких є фізична особа, у зв'язку з чим справа має розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Представник Національної академії внутрішніх справ, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа на офіційну електронну адресу позивача, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
В силу вимог частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Юріна А.Р. апеляційну скаргу не визнала, зазначивши, що, на її думку, судове рішення є законними та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення а ухвалу суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції вважав, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, оскільки спори щодо проходження публічної служби, навіть якщо подання відповідного позову відбувається після звільнення особи з публічної служби, за своєю правовою природою є публічно-правовими, тому даний спір, який виник між сторонами, підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Висновок суду першої інстанції є вірним та таким, що відповідає вимогам норм цивільного процесуального законодавства України з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 наказом Національної академії внутрішніх справ МВС України від 08 серпня 2013 року №99 о/с зарахований курсантом першого курсу денної форми навчання для здобуття до Національної академії внутрішніх справ для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра за державним замовленням, з проходженням табірного збору з 28 серпня 2013 року Навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки та внутрішніх військ за напрямом підготовки «Правоохоронна діяльність» (а.с.16).
09 вересня 2013 року між Національною академією внутрішніх справ, Головним управління МВС України в Херсонській області, та рядовим міліції ОСОБА_1 укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України №13-521 з предметом - підготовка за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр за напрямом правоохоронна діяльність (а.с.14).
Відповідно до пунктів 2.1.1.-2.1.3 вказаного Договору позивач зобов'язався, зокрема: забезпечити теоретичну та практичну підготовку фахівця згідно з навчальними планами та програмами і вимогами освітньо-кваліфікаційних рівнів; створити умови для навчання ОСОБА_1 та розробити програми для успішного проходження ним практик і стажування в підрозділах замовника або інших підрозділах за погодженням з замовником; забезпечити особу харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами України.
За умовами пункту 2.3.5. Договору ОСОБА_1 зобов'язався після закінчення навчання прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначена замовником, і відпрацювати не менше трьох років.
Відповідно до пункту 2.3.6. Договору відповідач зобов'язався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.
Підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку, згідно пункту 3.2 Договору є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.
10 червня 2016 року до Договору про підготовку фахівця у Національній академії внутрішніх справ № 13-521 від 09 вересня 2013 року укладено Додатковий договір, за умовами якого було змінено Замовника договору на Головне управління Національної поліції в Херсонській області (а.с.15).
Згідно витягу з Наказу №799 від 17 червня 2016 року, ОСОБА_1 присуджено ступінь вищої освіти бакалавра за напрямом підготовки Правоохоронна діяльність» (6.030402), видано документ про вищу освіту здобувачам згідно з додатком та відраховано з числа курсантів навчально-наукового інституту № 3 Національної академії внутрішніх справ 17 червня 2016 у зв'язку із завершенням навчання за освітньо-професійною програмою - В16 №030671. Цим же наказом встановлено розмір фактичних витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 у Національній академії внутрішніх справ випускників навчально-наукового - інституту № 3 відповідно до пункту 2.3.6 Типового договору «Про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України», затвердженого наказом МВС України від 14 травня 2017 № 150 - 27057,09 грн. (а.с.17).
З листа ГУ НП в Херсонській області від 22 серпня 2016 року № 2469/2/02/2-2016 та рапорту інспектора Дніпровського ВП ХВП ГУНП в Херсонській області лейтенанта поліції Тіщенко Д.А. від 03 серпня 2016 року вбачається, що лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції зі служби в Національній поліції за власним бажанням (а.с. 19,20).
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».
ЄСПЛ у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-УІІІ, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, із цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У частині першій статті 1 ЦК України указано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).
За змістом статті 9 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин (укладення договору), на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про міліцію» працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади, а тому його служба є публічною.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про міліцію» підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Курсанти вищих навчальних закладів МВС України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують МВС України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 59 «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Отже служба в поліції також є публічною.
Зі змісту статті 63 Закону України «Про Національну поліцію» вбачається, що контракт про проходження служби в поліції - це письмовий договір, що укладається між громадянином України та державою, від імені якої виступає поліція, для визначення правових відносин між сторонами(частина 1). Контракт про проходження служби в поліції укладається, зокрема з громадянами, які зараховані до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, - на час навчання (пункт 2 частини 2).
Статтею 74 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається (частина 2).
Розподіл випускників вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, які навчаються на денній формі навчання за державним замовленням, здійснюється комісіями з персонального розподілу з урахуванням інтересів служби відповідно до набутої випускником кваліфікації, спеціальності та спеціалізації (частина 3).
Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частина 4).
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку(частина 5).
З встановлених обставин справи та наведених норм права убачається, що ОСОБА_1 , з часу зарахування його на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських та до часу його звільнення (за власним бажанням), перебував на посаді публічної служби.
Отже, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції правильно зазначив, що спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, оскільки спори щодо проходження публічної служби, навіть якщо подання відповідного позову відбувається після звільнення особи з публічної служби, за своєю правовою природою є публічно-правовими, тому даний спір, який виник між сторонами, підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, застосовуючи позицію Великої Палати Верховного Суду № 818/1688/16 від 05 грудня 2018 року, оскільки спори, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат, відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Нормами чинного законодавства визначено, що в межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві.
Аналогічний висновок зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 723/18/17 (провадження № 14-563цс18) та від 04 вересня 2019 року у справі № 127/7858/18 (провадження № 14-373цс19).
З урахуванням вищезазначеного та вимог чинного законодавства, колегія судів вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, тому суд першої інстанції законно та обґрунтовано закрив провадження у справі з дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Національної академії внутрішніх справ.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Національної академії внутрішніх справ залишити без задоволення.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 07 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 05 березня 2021 року.
Головуючий Л.А. Приходько
Судді: В.О. Бездрабко
О.В. Кутурланова