25 лютого 2021 року м. Херсон
Номер справи: 649/1393/19
Номер провадження 22-ц/819/17/21
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого (суддя-доповідач)Ігнатенко П.Я.,
суддів:Воронцової Л.П.,
Полікарпової О.М.,
за участю секретаряЛитвиненка В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області у складі судді Соловйова В.В. від 05 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» про стягнення коштів,-
У грудні 2019 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що у період з 1999 по 2002 роки ним було придбано у власність майно - виробниче обладнання 27 найменувань, вартістю 1 073 180,00 грн, яке входило до складу цілісного виробничого комплексу і забезпечувало виробничий цикл «Великолепетиського маслозаводу» розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
05 березня 2005 року між ним та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерний банк «Приватінвест» у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №03/132-К від 02.03.2005 року укладено договір застави майна № 03/132-3з, згідно умов якого вищезазначене майно було передане в заставу Банку. Відповідно до п. 8 Договору застави вищевказане майно знаходилось в технічно справному стані та придатне до експлуатації.
21 вересня 2006 року між ВАТ «МТБ», який є правонаступником ВАТ «Акціонерний банк «Приватінвест» за кредитним договором та договором застави згідно договорів від 01.10.2005 року та від 07.10.2005 року, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги, за умовами якої остання прийняла на себе фінансові зобов'язання ВАТ «Великолепетиський маслозавод» за кредитним договором №03/132-К в сумі 573900,68 грн згідно рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006 pоку, яким задоволено позов Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначена сума була перерахована ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок Банку того ж дня.
21.09.2006 року між Банком та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про відступлення прав за договором застави №03/132-3з і в той же день банк передав ФОП ОСОБА_2 належне позивачу майно, яке знаходилося в заставі у Банку, про що був підписаний Акт прийому-передачі від 21.09.2006 року.
Після перерахування Банку 573 900,68 грн в рахунок оплати боргу ВАТ «Великолепетиський маслозавод» по кредитному договору №03/132-К від 02.03.2005 року, ФОП ОСОБА_2 набула права вимоги повернення цих коштів з ВАТ «Великолепетиський маслозавод». Зобов'язання ВАТ «Великолепетиський маслозавод» перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 були виконані шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог під час процедури банкрутства Маслозаводу у справі №12/73-Б-08. Про цей факт зазначається в судових рішеннях по справі №916/4176/14 за позовом ПАТ «Великолепетиський маслозавод» до ПАТ «Марфінбанк» про визнання договору іпотеки припиненим.
Окрім того, позивач зазначив, що рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 24.11.2008 року у цивільній справі №2-1012/08, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 25.02.2009 pоку, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і визнано за ним право власності на майно, яке Банк передав ОСОБА_2 згідно угоди про переведення боргу та відступлення прав вимоги. Судовими рішеннями по цій справі встановлено, що майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду від 05.11.2009 року змінено порядок і спосіб виконання виконавчого листа, виданого 12.03.2009 року по цивільній справі №2-1012, шляхом примусового вилучення у ОСОБА_2 та передачі йому ОСОБА_3 майна. Виконавче провадження ВП №12166462 по примусовому виконанню рішення суду про повернення ОСОБА_3 майна закінчено згідно постанови державного виконавця від 16.06.2010 року у зв'язку із визнанням боржника Приватного підприємця ОСОБА_2 банкрутом постановою господарського суду Запорізької області від 26.01.2010 р. №21/19/10. Тобто, фактично рішення Дніпровського районного суду м. Херсона про повернення йому майна залишилося не виконаним.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 21 вересня 2010 року у справі №14/202-ПД-09 за позовом ВАТ «Великолепетиський маслозавод» до ВАТ «МТБ» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 визнано недійсною угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги, укладену 21.09.2006 року між ВАТ «МТБ» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.11.2011 року в справі № 21/19/10 про банкрутство приватного підприємця ОСОБА_2 , зобов'язано ліквідатора ОСОБА_2 виключити з ліквідаційної маси банкрута майно, право власності на яке визнано за ОСОБА_4 рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 24.11.2008 року у справі №2-1012/08. Також вказаною ухвалою суд зобов'язав ліквідатора ФОП ОСОБА_2 передати вказане майно ОСОБА_3 та зобов'язав ОСОБА_2 надати суду докази передачі майна ОСОБА_3 .
На виконання цієї ухвали суду 12.07.2012 року комісією у складі ліквідатора ФОП ОСОБА_2 , представників ВАТ «Великолепетиський маслозавод», Кудінова B.C. проведено звірку наявності майна, що підлягає передачі ОСОБА_3 , та встановлено, що із 27 одиниць рухомого майна в наявності є лише 6 одиниць, які знаходились під відкритим небом, демонтовані, розукомплектовані та непридатні для використання у виробництві.
Позивач вважає, що протиправними діями відповідачів втрачено (пошкоджено) його майно та порушено право вільного володіння, користування та розпорядження майном, і на даний час він для відновлення втраченого майна має нести витрати у розмірі реальної ринкової вартості цього майна та вартості необхідних для його встановлення робіт. Так, згідно звіту з оцінки майна № Од 1/04 від 15.04.2020 року діями відповідачів йому завдано збитки в розмірі реальної ринкової вартості промислового обладнання з урахуванням розрахункової вартості монтажу та пуско-налагоджувальних робіт на суму 98 085 802,00 грн.
На підставі викладеного, враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути солідарно з фізичної особи ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на його користь завдані збитки у розмірі 98 085 802,00 грн та понесені судові витрати.
Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 05 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» про стягнення коштів задоволено частково.
Стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» та фізичної особи ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдані збитки з урахуванням індексу інфляції у розмірі 6 235 175,80 грн. та судові витрати у розмірі 9605,00 грн., а всього грошові кошти у сумі 6 244 780 (шість мільйонів двісті сорок чотири тисячі сімсот вісімдесят) гривень 80 копійки.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення з неї збитків та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, стягнувши завдані позивачу збитки з ПАТ «МТБ Банк».
В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У відзиві ОСОБА_2 частково підтримала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з неї збитків та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, стягнувши з ПАТ «МТБ Банк» завдані позивачу збитки. Просить взяти до уваги, що банк як кредитор не мав законних підстав для відступлення права вимоги іншій особі в силу його припинення, внаслідок повного виконання зобов'язання новим боржником (ФОП ОСОБА_2 ), зобов'язання перед банком припинилось належним виконанням. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року у справі №14/202-ПД-09 встановлено протиправність дій банку по укладенню правочину щодо відступлення банком права вимоги та договір визнано недійсним. В договорі про відступлення прав за договором застави, укладеним 21.09.2006 року між банком та ОСОБА_2 , в п. 2.1.3 визначено, що у випадку визнання недійсними прав, відступлених за цим договором, банк зобов'язаний відшкодувати ОСОБА_2 збитки, пов'язані з визнанням недійсними цих прав. Акт про передачу заставного майна ОСОБА_2 не є належним доказом, оскільки не підтверджує виконання зобов'язань за угодою про переведення боргу та відступлення права вимоги, а тому не може бути належним доказом наявності у ОСОБА_2 спірного майна позивача, отже, на думку відповідачки нести відповідальність має саме банк. Окрім того, банк не попередив ОСОБА_2 про наявність арешту та обтяжень спірного майна.
У своїх відзивах ПАТ «МТБ Банк» частково визнає апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , просить рішення суду - скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Просить взяти до уваги, що майно передано від банку ОСОБА_2 у повній комплектності та справному стані. Вина банку, наявність та розмір шкоди не доведено. Відсутність вини банку встановлена іншими чинними рішеннями судів між тими ж сторонами, в тому числі і про відшкодування збитків внаслідок незбереження майна. Окрім того, банк звертає увагу суду на те, що між сторонами виникли правовідносини 05.03.2005 року і на даний час майно позивачу не повернуто, суд першої інстанції не звернув уваги, що про своє порушене право позивач дізнався з 2012 року та періодично подає позови з різних підстав, в тому числі до банку. З даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду в 2019 році, чим пропустив строк позовної давності і про його поновлення не заявляв.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 обґрунтованими. Стосовно доводів банку, просить взяти до уваги, що інші рішення суду, якими відмовлено позивачу у задоволенні вимог, стосуються інших обставин та не стосуються предмету доказування у даній справі. Натомість постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 року у справі №7/1-ПД-09 встановлено, що банк, як кредитор, не мав законних підстав для відступлення права вимоги ОСОБА_2 в силу його припинення, оскільки вже відбулось виконання основного зобов'язання. У результаті протиправних дій банку спірне майно без належних правових підстав передано ОСОБА_2 , а позивачу так і не повернуто. Зобов'язання припинились та у банку виник обов'язок повернути майно заставодавцеві, однак всупереч забороні, встановленої Актом опису і арешту майна, будучи відповідальним за зберігання майна, незаконно передав це майно іншій особі. Зазначає, що є всі елементи цивільного правопорушення, оскільки внаслідок протиправних дій банку позивачу заподіяні збитки, а саме втрата та знищення майна, наявний причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками і наявна вина банку, який не надав доказів, що вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення порушення свого зобов'язання щодо повернення майна позивачу.
Просить також взяти до уваги, що розмір збитків відповідно до реальної вартості майна на час розгляду справи підтверджується письмовим доказом - звітом з незалежної оцінки майна, виконаного Українською Універсальною Біржею, яка має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності Фонду державного майна України. Визначено вартість однорідного майна, що випускається взамін знятого з виробництва з урахуванням вартості робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій. Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» встановлена відповідальність оцінювача. Банк не надав контррозрахунку та не навів іншої вартості втраченого майна. Чинним законодавством не передбачено обов'язок сторони підтверджувати свої вимоги виключно висновком експерта.
Позивач вважає, що строки позовної давності переривались, окрім того, банком не подано належно оформленої заяви про застосування таких строків.
В ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 та адвокат Загороднюк А.Д., який діє в його інтересах, апеляційну скаргу позивача підтримали, просять її задовольнити, апеляційну скаргу ПАТ «МТБ Банк» не визнають, просять залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 визнають в частині доводів про те, що банк має нести відповідальність. Просять взяти до уваги, що банк , отримавши належне позивачу рухоме майно, передав його ОСОБА_2 на підставі недійсного договору уступки вимоги, отже має нести відповідальність на підставі вимог ч.2 ст. 216 ЦК України та відшкодувати заподіяні збитки, які виникли в зв'язку з неповерненням майна. Вважають, що саме внаслідок неправомірних дій банку позивачу заподіяна шкода в заявленому розмірі, просять задовольнити позов. Розмір збитків підтверджено звітом про оцінку, застосування індексу інфляції при визначенні збитків поза межами заявленого позову.
Адвокати Скрипниченко Н.Д., Гусельщикова М.А., які діють в інтересах ПАТ «МТБ Банк», підтримали апеляційну скаргу банку, апеляційні скарги інших учасників справи не визнають, просять залишити без задоволення. Пояснили, що банк не є відповідальною особою перед позивачем, оскільки не доведено, що збитки взагалі заподіяні; не встановлено, що майно позивача втрачено і не може бути повернуто йому на виконання рішень суду, якими ОСОБА_2 зобов'язано повернути спірне майно ОСОБА_1 . Окрім того, не доведено розмір збитків, поданий суду акт оцінки не відповідає вимогам закону, складений лише з метою встановлення вартості майна для його придбання, а не відшкодування збитків, вибір бази оцінки залежить від мети, з якою оцінка проводиться; експертне дослідження з метою встановлення розміру збитків з попередженням експерта про кримінальну відповідальність, - не проводилось. Замість застарілого, зношеного майна проведена оцінка вартості придбання нового сучасного обладнання без врахування зносу, невідповідним способом та включено до вартості майна пуско-налагоджувальні роботи. Також просять звернути суд увагу на те, що відсутні вина банку та причинно-наслідковий зв'язок між діями банку та збитками, як обов'язкові елементи відповідальності.
Адвокат Шевченко І.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_2 , апеляційну скаргу ОСОБА_2 підтримав, просить скасувати рішення в частині стягнення коштів з ОСОБА_2 та відмовити у задоволенні цих позовних вимог. Пояснив, що банк, не маючи такого права, розпорядився спірним рухомим майном. Майно втрачено внаслідок дій банку. Пояснити де знаходиться майно не може, ОСОБА_2 про це невідомо.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги
Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що 02 березня 2005 року між Акціонерним банком «Приватінвест» та ВАТ «Великолепетиський маслозавод» укладено кредитний договір № 03/132-К, згідно умов якого банком надано останньому кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в сумі 500 000,00 грн зі сплатою відсотків з кінцевим строком повернення кредиту 01.03.2006 року (т. 1 а.с. 12-14).
У забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, 05.03.2005 року між АБ «Приватінвест» та ВАТ «Великолепетиський маслозавод» укладено договір застави № 03/132-1з, згідно умов якого ВАТ «Великолепетиський маслозавод» передав у заставу банку майно - виробниче обладнання 27 найменувань, вартістю 1 073 180,00 грн, яке входило до складу цілісного виробничого комплексу і забезпечувало виробничий цикл «Великолепетиського маслозаводу», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 15-17).
Ухвалою Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006 року у справі № 2-367/2006 за позовом ВАТ «Морський транспортний банк» до ВАТ «Великолепетиський маслозавод» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, в забезпечення позову накладено арешт на майно ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Забезпечення позову скасовано ухвалою Великолепетиського районного суду Херсонської області від 18.11.2016 року (справа № 649/541/16-ц) (т. 1 а.с. 20, 94-95).
Згідно акту арешту й опису майна від 14.04.2006 року арештоване майно ОСОБА_1 - виробниче обладнання 27 найменувань описане та передане на відповідальне зберігання Банку (т. 1 а.с. 21-23).
Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006 року у справі № 2-367/2006, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 20.07.2006 року, позов ВАТ «Морський транспортний банк» до ВАТ «Великолепетиський маслозавод» та ОСОБА_1 задоволено та стягнуто солідарно з ВАТ «Великолепетиський маслозавод» та ОСОБА_1 на користь Банку 556 033,97 грн заборгованості за кредитом, 16 136,71 витрат на охорону об'єктів іпотеки і застави та судові витрати 1730,00 грн, всього 573 900,68 грн (т. 1 а.с. 18-19).
Згідно угоди про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21 вересня 2006 року, укладеної між ВАТ «Морський транспортний банк» (правонаступником якого є ПАТ «Марфінбанк») та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , остання прийняла на себе фінансові зобов'язання за кредитним договором № 03/132-К, які згідно рішення Великолепетиського районного суду від 29.05.2006 року повинна сплатити Банку в сумі 573 900,68 грн (т. 1 а.с. 27).
21.09.2006 року між ВАТ «Морський транспортний банк» (правонаступником якого є ПАТ «Марфінбанк») та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про відступлення прав за договором застави № 03/132-1з від 05.03.2006 року (т. 1 а.с. 30).
Відповідно до акту-прийому-передачі від 21.09.2006 року банком передано ОСОБА_5 відповідно до договору про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21 вересня 2006 року майно - виробниче обладнання 27 найменувань. Заначено, що передане майно знаходиться в належному стані і технічно справне (т. 1 а.с. 29).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 24.11.2008 року у цивільній справі № 2-1012/08, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 25.02.2009 pоку, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено і визнано за ним право власності на майно, яке Банк передав ОСОБА_2 згідно угоди про переведення боргу та відступлення прав вимоги. Зобов'язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 майно загальною вартість 1 073 180,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно наведеного переліку (т. 1 а.с. 31-32, 35-37).
Ухвалою Дніпровського районного суду від 05.11.2009 року в справі № 6-245/09 змінено порядок і спосіб виконання виконавчого листа, виданого 12.03.2009 року по цивільній справі № 2-1012/08, шляхом примусового вилучення у ОСОБА_2 та передачі ОСОБА_3 вказаного вище майна (т. 1 а.с. 33-34).
Згідно постанови державного виконавця від 16.06.2010 року виконавче провадження ВП №12166462 по примусовому виконанню рішення суду про повернення ОСОБА_3 майна закінчено у зв'язку із визнанням боржника Приватного підприємця ОСОБА_2 банкрутом постановою господарського суду Запорізької області від 26.01.2010 р. №21/19/10 (т. 1 а.с. 39-40).
Згідно наданої на стадії апеляційного розгляду ухвали господарського суду Херсонської області від 11.08.2009 року у справі №12/73-Б-08 ліквідатор ВАТ "Вел«колепетиський маслозавод» визнав ФОП ОСОБА_2 кредитором ВАТ «Великолепетиський маслозавод» з вимогами у розмірі 573900,68 грн., про що свідчить і повідомлення банку, яким банк повідомив боржника про укладення договору переведення боргу за кредитним договором №03/132-К від 02.03.2005 року з ОСОБА_2 . Судом встановлено, що кредиторські вимоги ПП ОСОБА_2 до ВАТ «Великолепетиський маслозавод» є повністю погашеними за рахунок зменшення її заборгованості перед маслозаводом.
21 вересня 2010 року Господарським судом Херсонської області ухвалено рішення у справі № 14/202-ПД-09 за позовом ВАТ «Великолепетиський маслозавод» до ВАТ «МТБ» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2011 року, визнано недійсною угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги, укладену 21.09.2006 року між ВАТ «МТБ» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 41-55).
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.11.2011 року в справі № 21/19/10 про банкрутство приватного підприємця ОСОБА_2 , зобов'язано ліквідатора приватного підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_6 виключити з ліквідаційної маси банкрута ПП ОСОБА_2 майно, право власності на яке визнано за ОСОБА_4 рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 24.11.2008 р. у справі №2-1012/08. Зобов'язано ліквідатора ФОП ОСОБА_2 передати вказане майно ОСОБА_3 та зобов'язано ОСОБА_2 надати суду докази передачі майна ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 84-92).
На виконання вказаної ухвали суду, комісією у складі ліквідатора ПП ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , представників ВАТ «Великолепетиський маслозавод», Кудінова B.C. 12.07.2012 року проведено звірку наявності майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та підлягає передачі ОСОБА_3 . Комісією встановлено, що із 27 одиниць рухомого майна в наявності є лише 6 одиниць (т. 1 а.с. 93).
Згідно рішення апеляційного суду Херсонської облоасті від 29.10.2013 року за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Марфінбанк», треті особи: ПАТ «Великолепетиський маслозавод», ФОП ОСОБА_2 , у задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди, спричинену йому знищенням заставного майна. Судом встановлено, що позивачем не доведено вини банку у заподіянні такої шкоди та безпосереднього причинного зв'язку між діями банку щодо передачі ФОП ОСОБА_2 належного позивачу майна і спричинення останньому майнової шкоди (т.1 а.с.180-182).
Рішенням апеляційного суду Херсонської області вд 08.12.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 по ПАТ «Марфін банк», треті особи: ОСОБА_2 , ПАТ «Великолепетиський маслозавод», про повернення безпідставно утриманого майна, у задоволенні позову відмовлено. Судом встановлено, що спірне майно перебувало у ОСОБА_2 і у володінні або на зберіганні банку воно не знаходиться (т.1 а.с. 199-203).
Згідно рішення апеляційного суду Херсонської області від 07.12.2017 року у справі №649/857/16-ц, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні вимог про відшкодування збитків, заподіяних йому банком в зв'язку з незбереженням спірного майна. Постановою Верховного Суду про залишення зазначеного рішення апеляційного суду без змін встановлено, що позивачем не доведено вини банку у заподіянні шкоди, а саме причинно-насолідкового зв'язку між діями банку та завданими збитками з урахуванням рішень у справі №201012/08 щодо зобов'язань ОСОБА_2 по поверненню ОСОБА_1 спірного майна. (т.1 а.с. 214-221).
В даній справі, звертаючись за захистом свого порушеного права, позивач зазначив як підставу вимог про відшкодування збитків які, на його думку, заподіяні у зв'язку із вчиненням недійсного правочину.
Так, обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на неправомірність дій банку , який без законних правових підстав передав 21.09.2006 року ОСОБА_2 неіснуюче право вимоги у правовідносинах, які припинились виконанням зобов'язань останньою, як новим боржником. Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.09.2010 року №14/202-ПД-09 визнано недійсною угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги між банком та ФОП ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що на підставі недійсної угоди згідно акту від 21.09.2006 року банком передано спірне майно ФОП ОСОБА_2 , яке втрачено та не повернуто позивачу; на цій підставі просить стягнути збитки внаслідок недійсного правочину у розмірі вартості втраченого майна з банку, як винної особи у заподіянні збитків.
Згідно вимог ч.2 ст. 216 ЦК України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні чи третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною особою.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Проте, для застосування такого виду санкції як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, наявність вини. При відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Збитки мають бути реальними, має існувати причинно-наслідковий зв'язок між діями заподіювача шкоди та збитками.
Суб'єктом цивільно-правової відповідальності може бути відповідач у разі встановлення належними та допустимими доказами усіх необхідних елементів -складових такої відповідальності, зокрема причини, яка прямо і безпосередньо тягне за собою настання шкідливого результату, тобто має бути наявними прямі (безпосередні) причинні зв'язки між протиправними діями заподіювача та збитками.
Позивачем не доведено та з матеріалів справи не вбачається безпосереднє та пряме заподіяння збитків при передачі майна ОСОБА_2 згідно акту від 21.09.2006 року.
Позивачем не доведено фактів, які могли б свідчити, що ним понесені втрати майнового характеру у заявленому розмірі, які з необхідністю безпосередньо зумовлені протиправними діями відповідача та були невідворотнім результатом дій банку в межах недійсного договору, тобто не доведено наявність прямого причинного зв'язку між передачею майна ФОП ОСОБА_2 та заявленими позивачем збитками, виникнення яких самим позивачем обґрунтовується неповерненням йому спірного майна. При цьому як вбачається з матеріалів справи , чинними рішеннями суду такий обов'язок по поверненню майна покладено саме на ОСОБА_2 та невиконанням останньою своїх зобов'язань щодо повернення майна ОСОБА_1 , покладених на неї судом, безпосередньо тягне настання шкідливих наслідків у вигляді збитків.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з банку збитків. Рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові за відсутністю деліктного складу в діях банку.
В решті це ж рішення суду підлягає залишенню без змін. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення збитків з ОСОБА_2 в сумі 6 235 175,80 грн в межах наданих доказів. При цьому, наданий позивачем звіт про оцінку майна правильно не взятий до уваги з урахуванням вимог п. 11 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» в зв'язку з невідповідністю процедури проведеної оцінки.
Згідно вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, враховуючи, що позивач відмовився від проведення експертизи з метою встановлення розміру збитків як в суді першої, так і апеляційної інстанції, що підтверджується технічним записом судового засідання, інших належних і допустимим доказів розміру заподіяних збитків не надано, з урахуванням принципу диспозитивності, в межах наданих доказів, з метою захисту порушеного права позивача та справедливого відшкодування збитків, які утворились в зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов'язань про повернення спірного майна позивачу, суд першої інстанції стягнув збитки, виходячи з погодженої ОСОБА_1 в договорі застави вартості цього майна, застосувавши індекси інфляції.
Посилання представника ОСОБА_2 , який заперечує факт передачі спірного майна ОСОБА_2 від банку за актом від 21.09.2006 року, - судовою колегією до уваги не приймаються, як такі, що спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Доводи про те, що саме банк є належним відповідачем та має нести відповідальність, оскільки банк числиться заставодержателем та безпідставно передав майно, яке втрачено , - позбавлені правового обґрунтування, оскільки відсутня вина банку та необхідний причинний зв'язок між діями банку та наслідками щодо неповернення спірного майна ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягають залишенню без задоволення, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», - частковому задоволенню.
Рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 05 жовтня 2020 року, - скасуванню в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на користь ОСОБА_1 збитків з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
В решті це ж рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», - задовольнити частково.
Рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 05 жовтня 2020 року, - скасувати в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» на користь ОСОБА_1 збитків та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
В решті це ж рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (постанови) шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у цивільних справах - Верховного Суду.
Дата складення повного судового рішення 05 березня 2021 року.
Головуючий П.Я.Ігнатенко
Судді: Л.П.Воронцова
О.М.Полікарпова